Питання “Хто я є?” – найважливіше для дитини: розмова про громадянську освіту з Антоніною Макаревич

Чи можна вважати одну людину сімʼєю? Як трактувати поняття “гідність” та хто такий “негідник”? Що таке “права і свободи людини” та як їх боронити? Ці питання розглядають старшокласники на уроках громадянської освіти. Втім, ці теми актуальні й для дорослих.

Нагадаємо, що команда проєкту “Вчися вухами” від ГО “Смарт освіта” створює аудіоуроки, зокрема, і з громадянської освіти.

• Про те, чому предмет важливий для кожної сучасної людини, а не лише для школярів,
• які методичні особливості викладання громадянської освіти
• та яка цінність цих уроків для дітей нам розповіла Антоніна Макаревич, кандидатка історичних наук, методистка, вчителька проєкту “Вчися вухами”.

Далі – пряма мова Антоніни.

“Я Б ХОТІЛА, ЩОБ ГРОМАДЯНСЬКА ОСВІТА БУЛА СТИЛЕМ ЖИТТЯ УКРАЇНЦІВ”

Громадянська освіта – це предмет, який дає нам можливість подумати над тим, хто ми є. І це не про те, що “я учень” чи “я історикиня”, це психолого-філософська тема. Під час підготовки до уроків я регулярно консультуюся з подругою-психотерапевткою – надсилаю їй свої тексти, аби запитати, чи ніде не порушила логіку викладу з погляду психології.

У пошуку відповідей на ці питання, ми маємо доносити учням, що в цьому предметі немає чітких правильних і неправильних думок. Адже основна мета вчителя громадянської освіти – дати поштовх учням на роздуми про себе.

Зараз, коли триває повномасштабна війна, ми порушуємо питання на кшталт “Що таке бути патріотом? Хто такі патріоти? Хто такі громадяни України?”. Коли ми стикаємося з абсолютно різними життєвими досвідами, варто скористатися можливістю обдумати їх і, знову ж таки, не давати готові рішення дитині, а спонукати її до власних міркувань.

Припущення щодо інших також важливі в громадянській освіті. Ми не можемо щось знати напевне, але можемо припустити. Наприклад, зараз, коли багато жінок та дітей виїхали з України, рятуючись від обстрілів, актуально подумати й припустити, як відбувається їхня самоідентифікація. Дуже важливо під час такого обговорення показати учням, що не можна вважати когось більшим патріотом, а когось – меншим. Також важливо формувати культуру прийняття та розуміння сторін – ставати на місце людини, намагатися відчути її.

Зараз я вчителюю, зокрема, у п’ятому класі, і діти іноді запитують мене: “А чому ми маємо говорити про те, що таке гідність?”. Тому що в нашого ворога всередині цієї гідності немає – якби вони мали людську гідність, то насамперед поважали б та цінували себе, а завдяки цьому – й усіх навколо.

Такі питання, навіть у легкому форматі, проговорювати надважливо, і саме громадянська освіта дає нам це поле для міркувань та можливість звертати увагу на всі ці аспекти людського життя.

Це актуально і в п’ятому класі, і в десятому, і в університеті, адже дискусія не завершується ніколи. Я б хотіла, щоб громадянська освіта була стилем життя українців.

“ЗАПРОПОНУВАТИ ДІТЯМ СВОЮ ІСТОРІЮ…”

Коли я приходжу на урок до дітей, то завжди запитую себе: “Що на них чекатиме в житті? Що я маю їм дати, аби допомогти?”. Я не повинна розповідати їм те, що вони можуть загуглити. Ні, дітям постійно треба пропонувати щось нове, у якийсь спосіб зацікавлювати їх. Адже інакше вони абсолютно не готові слухати й чути.

Коли ми пропонуємо учням свою історію, показуємо себе як людину й говоримо “Ось тут я можу помилятися, тут я знаю, а тут поміркуймо разом”, тоді ми є справжніми вчителями-методистами.

І кожен вчитель, який пропонує щось креативне, – він також є і методистом.

Коли я готую тексти для аудіоуроків від “Вчися вухами” – дуже тішуся політиці, яка є в цьому проєкті. Мене приваблює, що ми можемо й маємо говорити зі своїм слухачем простими словами.

Антоніна під час запису чергового аудіоуроку

Коли я лише почала працювати в проєкті, його менеджер, Олег Твердь, порадив мені писати так, ніби я спілкуюся на кухні з другом чи подругою. Тобто ви – на рівних. Ця рівність зі слухачем для мене надважлива, і я насправді отримую величезне задоволення, коли пишу уроки, адже відчуваю себе рідною з дитиною, що мене слухає.

А ще для мене важливо, що в проєкті я маю можливість “додавати себе” – це не заборонено, а навпаки заохочується. Я можу розповідати свої історії, свої помилки, свій досвід, і це мене дуже надихає і дає можливість досягти точки довіри між мною та моїм слухачем.

Не завжди учитель має таку можливість, не завжди автор підручників має таку можливість, а ведучий подкасту – має.

Тож буде чудово, якщо вчителі використовуватимуть ці подкасти на уроках. Можливо, педагог буде абсолютно не згоден із нами, але це теж добре. Якщо на уроці почнеться дискусія – ми своєї мети досягли.

Ось декілька таких аудіоуроків із громадянської освіти, які я пропоную прослухати й дітям, і вчителям:

• Хто я: що таке ідентичність;
• Навіщо потрібна соціалізація;
• Чи важливо людині самореалізуватися в житті.

Ми з командою пишемо підручники, створюємо нові й нові уроки, підіймаємо тему актуальності громадянської освіти. Наша мета – допомагати, підтримувати й працювати заради дітей. Зокрема, заради того, аби всі, хто покинув Україну, хотіли сюди повернутися.

І саме освіта є тим важливим гачком, який зможе повернути дітей додому.

Освіта дає ту базу, завдяки якій ми можемо відчувати себе впевненими громадянами, формувати громадянське демократичне суспільство, розуміючи, які ми маємо права й обов’язки, як ми можемо й маємо комунікувати, на яких цінностях ми хочемо й будемо будувати своє життя та майбутнє нашої держави.

Довідково:

Антоніна Макаревич – співавторка підручників, зошитів і посібників з історії та громадянської освіти, підготовки до ЗНО/НМТ, лідерка напряму “Історія і суспільство” в проєкті з відбудови ліцею в Житомирі (який реалізує БФ SavEd на запит Житомирської міської ради за підтримки FinnChurchAid), ведуча подкасту “Літопис Незламності“, авторка й методистка курсів з історії в проєкті “Всеукраїнська школа онлайн“, авторка уроків проєкту “Вчися вухами”, а також вчителька історії та громадянської освіти в приватному закладі освіти Києва.

Ольга Лещик, викладачка акторського мистецтва, режисерка, копірайтерка ГО “Смарт освіта”, спеціально для “Нової української школи”

Титульне фото: Нова українська школа