Як учителям розпізнати складнощі з психічним здоров’ям в учнів та допомогти – дієві поради від авторок програми “Психосоціальна підтримка для освітян”

Коли учні мають пригнічений настрій, у них різко змінилася поведінка чи виникли труднощі у взаємодії з однолітками, не достатньо просто сказати “в тебе є проблема й тобі потрібно до психолога”.

Як вчителям розпізнати, коли саме дитині потрібна допомога, та як правильно її запропонувати? Про це докладно розповідають у межах тренінгової програми “Психосоціальна підтримка для освітян” від ГО “Смарт освіта”. У матеріалі “Нова українська школа” зібрала основні поради від співавторок та тренерок цієї програми – Ольги Савиченко, Наталії Портницької та Ірини Тичини.

З цього матеріалу ви дізнаєтеся:

• як можуть проявлятися труднощі з психічним здоров’ям у дітей;
• як вчителям їх розпізнати й допомогти;
• якою має бути розмова з дітьми та їхніми батьками в кризових станах і ситуаціях;
• де можна дізнатися більше про психосоціальну підтримку.

ЯКІ ПРОБЛЕМИ ІЗ ПСИХІЧНИМ ЗДОРОВ’ЯМ НАЙЧАСТІШЕ ВИНИКАЮТЬ У ДІТЕЙ

Психічне здоров’я – “це стан психологічного добробуту, у якому людина може долати життєві стреси, реалізовувати свій потенціал/здібності, належним чином/ефективно/плідно навчатися та працювати, а також брати участь/робити внесок у життя своєї спільноти/громади”. Таке визначення пропонує Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ).

Як бачимо, психічне здоров’я – це не лише відсутність захворювань, а й загальний добробут людини. Однак під час повномасштабної війни кількість людей із психічними розладами та кризовими станами збільшилася, зокрема й серед дітей.

Так, за даними опитування соціологічної групи “Рейтинг” за січень-лютий 2023-го, серед чинників, які можуть спричиняти в дітей травматичні психологічні стани під час війни, на думку батьків, – страх перед гучними звуками.

60 % дітей були свідками або учасниками тих чи тих подій, пов’язаних із війною. Найчастіше, на думку опитаних матерів, вони зазнавали таких травмівних подій:

• розлуки з рідними та близькими – 28 %,
• переїзду в інший регіон країни – 25 %,
• обстрілів та бомбардувань – 24 %,
• тривалого перебування в холодному приміщенні – 17 %;
• 11 % дітей мали досвід переїзду за кордон,
• 8 % – перебували в окупації тощо.

Про труднощі з психічним здоров’ям у дитини, зокрема, психічні розлади (як-от депресія, тривожні та поведінкові розлади), кризові стани, можуть свідчити:

• негаразди в навчанні або втрата мотивації до нього;
• різка зміна поведінки;
• зниження успішності;
• труднощі із зосередженням уваги, спілкуванні з однолітками;
• “залипання” в ґаджетах та комп’ютерних іграх;
• пригнічений настрій тощо, йдеться в програмі “Психосоціальна підтримка для освітян”.

Також, згідно з матеріалами програми, вчителі стикалися у своїй роботі з такими проблемами, пов’язаними з психічним здоров’ям дітей (у тому числі під час війни):

• “залипання” в телефоні та комп’ютерних іграх;
• труднощі із зосередженням уваги;
• пригнічений настрій, втрата інтересу до щоденних справ;
• труднощі в навчанні;
• складнощі з поверненням до виконання завдання після перебування в укритті та ін.

Скриншот із матеріалів курсу “Психосоціальна підтримка для освітян”

Крім цього, педагоги говорили й про проблеми з власним психічним здоров’ям:

• пригнічений настрій, втрата інтересу до щоденних справ;
• проблеми із засинанням, безсоння;
• дратівливість;
• хвилювання за життя родичів, які на війні;
• труднощі із зосередженням уваги тощо.

Скриншот із матеріалів курсу “Психосоціальна підтримка для освітян”

Саме тому вчителям, які проводять чимало часу з дітьми, важливо стежити й за своїм станом, і за станом дітей. А ще, вміти не лише ідентифікувати проблему, а знати, як правильно допомогти.

Розпізнати труднощі з психічним здоров’ям у дітей та підлітків, встановити контакт, підтримати та, за потреби, скерувати за професійною поміччю навчає вчителів і тренінговий курс “Психосоціальна підтримка для освітян” від ГО “Смарт освіта”.

У програмі використано частину матеріалів Універсального тренінгу з психічного здоровʼя (програма МН4U). Зокрема, адаптовано його методологію та 5-крокову модель (алгоритм) першого реагування, над якою працювала Вікторія Горбунова, докторка психологічних наук, психотерапевтка. Для курсу цю модель (алгоритм) адаптували саме під освітній контекст.

Суть алгоритму в тому, аби вчитель/ка чи інший дорослий, що перебуває поруч із дитиною, яка має труднощі з психічним здоров’ям, у взаємодії з нею рухалися за п’ятьма основними кроками:

Скриншот із курсу “Психосоціальна підтримка для освітян”

1. Розпізнати – побачити ознаки складнощів із психічним здоров’ям.
2. Валідизувати (нормалізувати) – почати розмову про психічне здоров’я та нормалізувати думки й стан.
3. Підтримати – надати першу підтримку, усунути певні упередження, стереотипи.
4. Скерувати за фаховою допомогою.
5. Переконатися в отриманні фахової допомоги.

Докладніше про те, що робити вчителям, коли вони помітили труднощі з психічним здоров’ям у дитини і як їй допомогти, розповімо нижче.

Далі – текст зі слів співавторок та тренерок програми “Психосоціальна підтримка для освітян” – Ольги Савиченко, Наталії Портницької та Ірини Тичини.

ДИТИНА МАЄ ТРУДНОЩІ З ПСИХІЧНИМ ЗДОРОВ’ЯМ: АЛГОРИТМ ДІЙ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ

Саме педагоги можуть одними з перших помітити складнощі із психічним здоров’ям учнів, адже взаємодіють із ними щодня і бачать у різних ситуаціях. Щоби помітити такі складнощі, вчителям варто передусім звернути увагу на:

• стан дитини;
• особливості її спілкування та поведінки.

А також прислухатися до думок та емоцій. Тоді, знаючи про основні ознаки дитячих психічних розладів та кризових станів, сформулювати припущення щодо стану конкретної дитини та визначити підтримку, якої вона потребує.

Якщо вчитель/ка розуміє, що складнощі є, й учень чи учениця потребує підтримки, варто налаштуватися на розмову із самою дитиною чи її батьками. Для цього можна продумати план розмови та організувати комфортний простір.

Важливо! Не варто починати розмову про психічне здоров’я, коли вчитель/ка не почувається емоційно стабільним/ною. У такому випадку розмову краще перенести на інший більш сприятливий час, коли й дитина, і вчитель/ка будуть порівняно спокійні. Водночас, якщо дитина в гострому стані, вчитель/ка може допомогти перемкнути увагу, попросити дихати глибоко й повільно, говорити чітко, короткими реченнями, не поспішаючи, аби допомогти стабілізуватися.

Діти різного віку – і дошкільники, і підлітки – здатні почути та зрозуміти пояснення про те, як працює мозок, що таке емоції, чому і як вони виникають, чому іноді важко стриматися, коли знаєш відповідь на питання вчителя/ки тощо. Часто й дорослих, і дітей найбільше лякає саме невідомість, незрозумілість власних емоцій або поведінкових реакцій. Тоді виникає тривога, страх, мовляв, “зі мною щось не так”, “я не такий/така, як інші, і це погано”.

У таких випадках пояснення про те, що мозок різних людей реагує по-різному, іноді він не справляється із сильними враженнями, допомагає дитині зрозуміти свої стани й те, як вони впливають на поведінку. Тоді стає не так страшно говорити на теми психічного здоров’я. Таку розмову про емоції та роботу мозку вчитель може проводити як із класом загалом, так і з окремими учнями.

Розмову про труднощі психічного здоров’я (наприклад, коли дитина часто плаче або “вибухає” гнівом, не може зосередитися, кілька тижнів виглядає пригніченою, уникає спілкування тощо) варто проводити наодинці.

Довірлива атмосфера допомагає повірити в можливість покращення стану. У такій розмові головне:

• не залякувати дитину (наприклад, “якщо ти не будеш мене слухати, захворієш ще більше”);
• не шантажувати (“або ти змінюєшся, або виженемо зі школи/переведемо в інший клас”);
• не обманювати (“скільки дітей вчила, і тільки з тобою проблеми”);
• не вдаватися до стереотипів (“так, як ти поводишся, це звичайна лінь / твоя провина”).

Пам’ятайте, чесна розмова сприятиме формуванню довіри, а, можливо, і готовності до розмови з фахівцем.

ЯК ВЧИТЕЛЯМ ПОГОВОРИТИ З БАТЬКАМИ

Сімейне середовище може містити як чинники ризику (родинні конфлікти, домашнє насильство, розлучення батьків), так і чинники захисту психічного здоров’я (доброзичливе батьківство, міцні сімейні цінності, безпечне життя вдома).

1. Якщо вчитель/ка помічає певні особливості в дитини, насамперед варто з’ясувати обставини сімейного виховання і спробувати налагодити конструктивну й підтримувальну взаємодію з батьками.

Адже психосоціальна підтримка з боку вчителів буде більш ефективною, якщо їхні зусилля погоджуються з діями батьків.

2. Зрозуміло, що тема психічного здоров’я є дуже чутливою, великою мірою стигматизованою в суспільстві, тому така розмова може бути нелегкою як для вчителів, так і для батьків. Тож вчителям варто підготуватися заздалегідь до спілкування з батьками, наприклад:

• організувати комфортний простір для розмови;
• подбати про приватність;
• сформулювати мету зустрічі та визначити, яку користь спілкування з батьками принесе дитині;
• варто мати план розмови, водночас розуміючи, що все може піти не за планом;
• перш ніж порушувати чутливі питання психічного здоров’я, варто вже мати досвід спілкування з батьками на інші теми, зокрема такі, де підкреслюються сильні чи позитивні риси дитини. Або такі теми, де батьки разом із вчителем/кою вирішують якість організаційні моменти;
• так між батьками й вчителями вибудовуються робочі взаємини, встановлюється певний рівень довіри, що дає змогу обговорити й проблемні моменти.

Пам’ятайте, часто батьки потребують підтримки у своєму батьківстві, особливо, якщо виховують дитину, яка має складнощі психічного здоров’я. Батьки відчуватимуть підтримку, якщо вчитель/ка:

• почне й закінчить розмову із чогось позитивного;
• буде уважно, емпатійно слухати;
• виявить готовність говорити про будь-які проблеми, які хвилюють батьків;
• визнає, що насамперед саме батьки є експертами й найбільше знають про свою дитину;
• погодить спільний план наступних кроків в інтересах дитини.

В окремих випадках, коли вчитель/ка розуміє, що дитина чи підліток потребує допомоги фахівців у сфері психічного здоров’я, варто також сказати про це батькам.

3. Тоді можна пояснити, що проблеми психічного здоров’я в дітей і підлітків можуть бути проявом гострої реакції на стрес, наслідком нездатності впоратися з негативними емоціями, або пов’язані з особливостями розвитку та функціонування нервової системи.

• Варто окреслити можливості фахової допомоги, наприклад, розповісти, що психолог чи психотерапевт у роботі з дітьми та підлітками допоможе навчитися розпізнавати стратегії поведінки, які заважають у повсякденному житті, виражати та контролювати емоції, сформувати навички ухвалення рішень, зменшувати ознаки тривоги, депресії тощо.
• Варто пояснити, що в роботі з батьками фахівці працюватимуть у напрямі розширення знань про особливості та завдання розвитку дитини на різних вікових етапах, формування навичок кращої комунікації з дітьми, розвитку навичок ефективного батьківства. Вчитель/ка також може звернути увагу, що ефективними, науково-обгрунтованими підходами є когнітивно-поведінкова, інтерперсональна психотерапія, а, наприклад, використання елементів арттерапії є одним із додаткових прийомів.

ЯК ВЧИТЕЛЯМ РОЗВИВАТИ СТРЕСОСТІЙКІСТЬ У СОБІ ТА В УЧНІВ

Щодня і школярі, і їхні батьки, і вчителі мають справлятися зі стресовими ситуаціями (вчасно виконувати завдання, готуватися до контрольних робіт, пристосуватися до відключень світла тощо). Тому розвиток стресостійкості – як здатності давати раду зі стресовими ситуаціями – є однією із життєвих задач.

• Ми можемо старатися бути “як кам’яна стіна”, яка витримує сильні удари, але тоді є ризик зламатися.
• Або ж бути як “пружина”, яка відновлюється після напруження.

Такою “пружністю” (stress resilience) вчителі можуть озброювати учнів на уроках, під час перерв та в позаурочний час.

Стресостійкість і дітей, і дорослих базується на доброзичливих зв’язках із дорослими та ровесниками, навичках організації рутини, корисного мислення, керування тілом та емоціями.

Корисною в класі може бути “Скринька самозаспокоєння“, у яку “будуть складені” різні предмети. Це можуть бути речі, до яких можна доторкнутися чи на які можна подивитися, понюхати (наприклад, м’ячик-антистрес, ароматизовані мішечки, мінікалейдоскоп), або ж картки із завданнями, як-от дихальна вправа “Квітка-свічка” тощо. Більше ресурсів про психічне здоров’я дітей і сімей та психосоціальної підтримки можна знайти тут.

У часи війни ми не можемо уникнути стресів та криз, тому надзвичайно важливо, аби й учні, і вчителі мали надійний захист – своєрідний “психологічний бронежилет”.

Його складниками можуть стати міцні цінності, підтримувальне середовище, когнітивна гнучкість, емоційна регуляція та соціальні навички. Вчителі можуть сприяти розвитку всіх цих компонентів у процесі взаємодії з учнями, викладання навчальних предметів, спілкування з батьками.

• Більше про психосоціальну підтримку для вчителів можна знайти в спеціальному пораднику, який розробила ГО “Смарт освіта”.

Раніше ми розповідали, що знайти корисні ресурси, поради й тренінги щодо життєстійкості освітяни, учні та їхні батьки можуть на порталі проєкту “Resilience.Help” від ГО “Смарт освіта”.

Ірина Троян, “Нова українська школа”

Титульне фото: авторка – Марія Брикимова, ГО “Смарт освіта”