Діти сплять на вулиці, батьки ведуть гуртки, а на 4 дитини розрахована 1 вихователька: неймовірне про дошкілля та початкову школу Норвегії

“У дитячий садок діти йдуть до року. До того часу обоє батьків встигають побувати в декреті: мама – перші вісім місяців, а тато наступні чотири. Так влаштовано, аби зморена матуся змогла відновитися перед виходом на роботу, а тато пізнав, що таке пелюшки”, – починає свою розповідь про норвезьке дошкілля та початкову школу Оксана Гошовська, учителька-методистка української мови та літератури Католицького ліцею святого Василія Великого, що в Івано-Франківську, рідні якої мешкають у Норвегії.

У своїй колонці для “Нової української школи” пані Оксана розповіла про те:

• що посиденьки дитини й виховательки в калюжі – це норма (або цікаве про загартовування норвежців);
• що батьки “долучені” до гурткової роботи (це означає, що батьки буквально ведуть дитячі гуртки);
• що з 15 дітьми в групі працюють 4 виховательки;
• що оцінювання в початковій школі – лише формувальне;
• що піти в похід у гори на 3–4 уроки – це теж норма (а не піти на вулицю = бути покараним за порушення дисципліни);
• зрештою, що активний, здоровий спосіб життя – це основа життя країни, про що діти знають ще із садочка.

Далі – пряма мова пані Оксани.

“СПЛЯТЬ НА ВУЛИЦІ У ВІЗОЧКАХ В БУДЬ-ЯКУ ПОГОДУ”: ПРО ДИТЯЧІ САДОЧКИ НОРВЕГІЇ

У групах садочка є діти від 0 до 3 років, від 2 до 4, від 4 до 6. Однорічок чи ще молодших намагаються розподіляти так, аби в групі було не більше двох таких дітей. Якщо ваша дитина ще не ходить сама, а групу, наприклад, ведуть у похід, то вихователька посадить її в рюкзак і понесе на спині. Мого однорічного племінника так понесли купати в морі.

• Загартовування. Між іншим, море прогрівається до 14–18 °C, але норвежці дуже загартовані. Коли я ходила узбережжям у двох кофтах, вони, роздягнені, грали босоніж у пляжний волейбол. І це не група “моржів”.

Дітей загартовують змалечку. Вони сплять на вулиці у візочках у будь-яку погоду. У садочку немає ліжок. Якщо йтиме сніг чи литиме дощ, вихователька натягне дощовик на коляску.

Усе, що потрібне від батьків, – це водо- і вітронепроникний комбінезони. Якщо дитина промочила взуття, вихователька одягне її ноги в поліетиленові пакети й взує знову. Посиденьки виховательки й дитини посередині калюжі чи болота – це нормальне явище: так дітей привчають пізнавати природу.

• Харчування. У садку діти зазвичай їдять бутерброди, сир, сосиски, овочі та фрукти. Усі напої холодні. Гарячого харчування немає. Зрештою, за спостереженнями, навіть дорослі норвежці їдять варену теплу їжу лише ввечері, а решта дня – на бутербродах. Тут багато заморожених продуктів і напівфабрикатів. Саме в цій країні я вперше їла заморожені булочки. Люди взагалі не переймаються приготуванням їжі, присвячуючи вільний час прогулянкам.
• Власне прогулянки. Здебільшого діти перебувають просто неба. І необов’язково на території садочка. Часто ходять у тури: у гори, ліс, до моря. У будь-яку погоду. А про погоду в Норвегії є окрема приказка: немає поганої погоди, є невідповідний одяг.
• Безпека. Похід – це період підвищеної небезпеки для дітей, але вона зведена до мінімуму, адже на 4 дитини припадає 1 вихователька. Загальний штат виховательок у групі складає четверо осіб. Максимальна наповнюваність дітей – 15. Поділити не складно, еге ж?

На початку минулого року в групі моєї племінниці було 7 дітей. І з ними теж працювали 4 виховательки. Цей рівень уваги до розвитку дитини мене вражає. Відтепер я розумітиму дитиноцентризм саме так.

• Батьки долучені до гурткової роботи. І це не просто слова, бо саме батьки ведуть гуртки. Тато-футболіст вестиме секцію з футболу, мама-боксерка навчатиме боксу. Усі бодай якось, але залучені до садкового життя. Якщо ти не керуєш гуртком, значить возитимеш дітей на змагання, або влаштовуватимеш гостину перед канікулами, або…, або…
• Про застороги. Не бажано відводити в садок дитину з високою температурою. А все інше – не перешкода (кахикання та нежить по коліна – теж).
• Гроші. Дошкілля – це єдина платна ланка освіти в країні. Місяць у садочку обходиться в 3 400 – 3 500 крон [12 700 – 13 100 грн]. На перший погляд, дорого. Втім, треба зауважити, що допомога при виході в декрет – 9 000 євро [399 000 грн] + щомісячна виплата – 1 500 крон [5 600 грн] до 18 років. Базові медичні послуги для дітей – безплатні, а з 18 до 21 року – 50 % від повної вартості. Тож приказка “дав Бог діти – дасть і на діти” тут втілена в життя державою.

“З ОЦІНЮВАННЯ – ЛИШЕ ФОРМУВАЛЬНЕ”: ПРО НОРВЕЗЬКУ ПОЧАТКОВУ ШКОЛУ

Як здивувати вчительку школою? Почнімо з молодшої.

1. Навчальний день стартує о 8:30 і триває до 13–14:00. Після цього до послуг школярів – подвір’я чи бібліотека.

Навчальні предмети в молодшій школі:

• читання,
• математика,
• фізкультура,
• плавання (починаючи із 4 класу)
• та інформатика (усі діти забезпечені державними ноутбуками, функціонал яких розширюється з дорослішанням учнів).

У розкладі є ігровий урок, коли діти просто граються на вулиці (не плутати з фізкультурою – це окремий урок!). Якщо йде сильний дощ, діти граються в ігровій кімнаті чи в класі. Іграшки для пісочниці зберігають у спеціальному ящику на подвір’ї.

Якщо погода хороша (а, як ми памʼятаємо, у Норвегії немає поганої погоди), дітей ведуть у тур, тобто в похід у гори чи до моря. Це може зайняти 3–4 уроки в розкладі.

2. Харчування. Діти їдять у класі після третього уроку. Зазвичай це бутерброди, які малеча приносить із дому. Завдання чергових учнів – принести з холу пакетоване молоко. Під час їди діти або дивляться мультики, або вчителька читає їм книжку, а вони слухають.

3. Дітей пересаджують раз на місяць, аби однокласники пізнавали одне одного ближче.

4. Група продовженого дня – платна. Про неї я дізналася, коли побачила гору рюкзаків біля вхідних дверей – це були речі дітей, які залишаються на групу продовженого дня, тобто гуляють, гуляють, гуляють на вулиці. Рюкзаки їм не потрібні. Якщо дещо з речей загубиться, це покладуть у великі ящики при виході (якось я побачила там гору курток).

5. Про атракції на шкільному подвір’ї докладніше нижче.

А тут напишу лише те, що не піти на вулицю означає бути покараним за порушення дисципліни.

Якщо ти не правопорушник, то щоперерви (короткі – 10 хвилин, довгі – 25) вибігаєш на двір. Чому наших дітей не випускають так часто? “Вони нанесуть болото!” – праведно обуриться прибиральниця. Тут і про це подумали.

• По-перше, шкільне подвір’я, як і всі дороги та тротуари, дуже чисте.
• По-друге, діти роззуваються в коридорі, а в клас ідуть у шкарпетках. Єдині, хто ходять у взутті в школі, – це вчителі.

6. У школі є театральна сцена. На ній кожен клас що два місяці ставить виставу, у якій грають усі учні (не плутати з театральним гуртком). На вистави приходять або діти молодшої школи, або батьки.

7. З оцінювання – лише формувальне: короткі письмові відгуки вчителів, наліпки.

8. Домашнє завдання. Щопонеділка дитина отримує “лексер” – це завдання на навчальний тиждень, яке вона має виконати до п’ятниці.

Лексер поєднує завдання із читання та математики. Ось, наприклад, один із лексерів у другому класі, присвячений Великодню. На першій сторінці перелічені вміння, які повинна розвинути дитина:

• я вмію створити діалог;
• я можу читати та розуміти деякі слова та речення;
• я можу сказати деякі пасхальні слова;
• я можу читати завдання в тексті норвезькою;
• я можу співати деякі весняні пісні.

Завдання: йдучи на прогулянку, читай знаки, які проходиш. З вівторка до п’ятниці працюй по 10 хвилин щодня над пасхальним буклетом.

Перевірка. Якщо вчителька перевірила домашнє завдання, розписується посередині листка, виправляє помилки та пише: “Bra!” (“Добре”), ліпить стікер-заохочення. У частині з математики на місці помилки вчителька малює окуляри. Це означає, що дитина повинна звернути увагу та знайти помилку самотужки.

Діти пишуть друкованими літерами та (важливо!) олівцем для того, аби написане легко можна було стерти у випадку помилки. Письмо ручкою вважається стресовим.

Що й казати, у норвезькій школі стрес зведений до мінімуму, його місце посів здоровий спосіб життя.

“ЩО Ж, З ТАКОГО ПОДВІР’Я СПРАВДІ НЕ ХОЧЕТЬСЯ ЙТИ”

До школи в норвезькому селі Тау я приїхала на велосипеді. Зрештою, як і всі учні, серед яких минулого тижня було змагання: усі добиралися до школи пішки чи велосипедами. Якщо когось батьки підвозили на авто, клас програвав.

• Перше, на що я натрапила, – це конгломерат дитячих майданчиків, ігрових зон і полів зі штучною травою.
• Гойдалки – це зазвичай поєднання дерев’яних стовпів, металевих труб, шарнірів, які не скриплять, пластикових сидінь і ланцюгів, убраних у гумовий захист. Знизу – прогумований настил для пом’якшеного падіння.
• Навколо стадіону для бігунів є доріжки із чіткою розміткою метражу. Загалом біг як невіддільну частину здорового способу життя культивують у Норвегії. Гуляючи, я бачила дуже багато бігунів.
• На території сільської школи – три поля зі штучною травою: два менші та одне велике.
• Лазанки – це сітки, по яких можна навчитися дертися вгору. А це дуже корисне вміння для скелястої Норвегії.
• Пісочниці. Їх дві й вони великі, тому за місце й ресурси діти точно не битимуться. Іграшки зберігаються в спеціальному ящику на вулиці, який замикають наприкінці навчального дня. Між іншим, серед приладдя є екскаваторна установка. Важливо навчитися нею керувати, бо країна має кам’янистий рельєф і будівельні роботи не обходяться без послуг екскаваторника чи екскаваторниці.
• Велосипедні гірки об’єднані у велику м’яку зону з підйомами та перепадами. Тут можна удосконалити свої навички їзди на двоколісному.
• Окреме здивування – гірка для скейтбордистів. Вона нижче рівня всього майданчика. Зізнаюся, я не відважилася на ній покататися, але за піруетами стежила захоплено.
• До школи ми приїхали приблизно о 15:00 – через пів години після завершення уроків, проте побачили на майданчиках батьків, які чекали, поки їхні діти награються. Що ж, з такого подвір’я справді не дуже хочеться йти.

Оксана Гошовська, учителька-методистка української мови та літератури Католицького ліцею святого Василія Великого Івано-Франківська, спеціально для “Нової української школи”

Титульне фото: pbl.no

Фото в тексі: особистий архів пані Оксани