Як берегти шкільні підручники, аби вони служили довше: поради для учнівства від бібліотекарів

Оскільки в частині шкіл учням і ученицям уже почали видавати підручники до нового навчального року, важливо нагадати про їхнє належне збереження.

Адже шкільну літературу в Україні для кожного класу зазвичай передруковують раз на п’ять років [через це в частині старих підручників досі можна зустріти не зовсім актуальну інформацію і навіть згадки про російських письменників і митців. Про оновлення програм читайте тут].

Упродовж 5 років підручниками користуються одразу декілька поколінь школярів. Аби вони переходили з класу в клас у доброму стані, важливо правильно зберігати книжки.

Переконані, що в більшості шкіл дітям регулярно нагадують про правила дбайливого користування шкільною літературою. Однак перед новим навчальним роком “Нова українська школа” вирішила актуалізувати ці правила та ще раз нагадати про них.

У цьому нам допомогли Тетяна Сопова, завідувачка бібліотеки ліцею № 157, та Катерина Істомова, бібліотекарка ліцею № 107 “Введенський”.

У матеріалі читайте:

• про які правила користування підручниками варто розповісти учням напередодні навчання;
• які підручники зберігаються погано й чому;
• чи можуть бібліотекарі вимагати в батьків купити нову книжку, якщо попередню дитина зіпсувала;
• як плекати в дітей дбайливе ставлення до книжок (добірка заходів для учнівства різного віку).

ЯК ПОДОВЖИТИ “ЖИТТЯ” ШКІЛЬНИМ ПІДРУЧНИКАМ: ПОРАДИ ДЛЯ ДІТЕЙ

Оскільки шкільними підручниками користується одразу декілька поколінь, важливо розповідати дітям про те, як зберігати шкільну літературу, щоби подовжити їй життя та в хорошому стані передати іншим.

Для цього, як правило, у шкільних бібліотеках розробляють різні пам’ятки, розповідає Тетяна Сопова.

Основні правила такі:

• поводитися з книжками охайно та дбайливо;
• не брати книжку брудними руками;
• щоб книжка не бруднилася та довше прослужила, її треба обгорнути;
• не можна перегинати книжку, бо від цього вириваються сторінки;
• не рвати сторінки, не малювати й не робити в підручнику поміток;
• не читати книжку під час їди, бо можна її забруднити;
• не загинати аркуші, а користуватися закладкою;
• поводитися з підручником так, щоб не було соромно передати його наступникам тощо.

Ці правила, як радить пані Тетяна, також можна втілити у вигляді пам’ятки від імені книжки, яку варто роздати учням і ученицям під час отримання підручників:

Про схожі правила нагадує учням і Катерина Істомова. Так, на початку кожного навчального року вона проводить серію лекцій для різних класів про те, як правильно користуватися підручниками, щоб вони виглядали як нові якнайдовше.

“Звісно, формат і подання цих лекцій має відповідати віку дітей. Якщо учням початкової школи я пояснюю матеріал більш спрощено та в ігровій формі, то зі старшими учнями роблю акцент на відповідальності.

Обов’язково нагадую, що після них за цими підручниками навчатимуться інші діти, які захочуть отримати гарні та охайні книжки. Тож їхнє завдання на навчальний рік – постаратися зберегти підручник у такому стані, у якому їх отримали”, – ділиться досвідом Катерина Істомова.

Крім цього, за словами Тетяни Сопової, через повномасштабну війну чимало шкіл із деокупованих територій залишилися без підручників. Тому ті заклади освіти, у яких є багато списаної навчальної літератури, передають їх таким школам (як це робить і ліцей № 157). Про це теж можна говорити з дітьми та наголошувати, що навіть якщо книжка вже списана, є випадки, коли їй дають друге життя, тож дуже важливо її зберегти.

• Щоб зарадити псуванню навчальної літератури, пані Тетяна також практикує періодичне оцінювання стану підручників 1, 2, 3 та 4-го років користування. За результатами такого оцінювання вона може відмітити учнів чи учениць, які гарно зберігають підручники, дати їм певне заохочення та стимул і надалі дбайливо ставитися до книжок.

Водночас важливо не тільки розповідати дітям про правила, а і про можливості шкільної бібліотеки – що можна там знайти, як користуватися абонементом тощо, додає Катерина Істомова.

• “Любов до книжки не розвинути, якщо встановлювати лише обмеження. Тому потрібно створювати й інші можливості, які могли б зацікавити дітей книжками. Наші вчителі, наприклад, організовують книжкові клуби, куди діти приносять свої прочитані книжки, презентують їх перед класом, а потім діляться враженнями від прочитаного.
• Також у моїх планах – почати роботу дискусійного клубу, де б діти могли ділитися враженнями щодо прочитаних книжок, дискутувати щодо ідей, які там були порушені, висловлювати свої думки”, – ділиться пані Катерина.

Для популяризації культури читання, підвищення статусу бібліотеки Тетяна Сопова також проводить різні заходи. Так, для початкової школи вона організовує:

• бесіди “Як створюється підручник”, “Бережи свій підручник”, “Ілюстрація в підручнику”, “Книга – твій найкращий друг”;
• вікторини;
• гуртки “Книжкова лікарня”, де діти можуть “полікувати” пошкоджені книжки тощо.

Для середньої та старшої школи дієвою формою є:

• проведення акції “Живи, Книго!”, де діти відновлюють зіпсовані книжки та підручники;
• тематичні конкурси, зокрема “Читач року”;
• бесіди, лекції “Корисне з мого підручника”, “Підручник – джерело знань та інформації”, “Історія виникнення книги/підручника”;
• благодійні акції “Мій підручник – твій підручник”, буккросинг, у межах якого діти безплатно обмінюються своїми книжками;
• творчі зустрічі з письменниками, авторами, працівниками видавництв, кумирами учнів, які розказують про свої книжкові пригоди, ставлення до читання та книжок тощо.

Важливо, щоб така робота була регулярною та системною. Лише тоді вона сприятиме розвитку навичок дбайливого користування книжкою.

ЩО РОБЛЯТЬ БІБЛІОТЕКАРІ, ЯКЩО ПІДРУЧНИКИ ВСЕ Ж “ЗІПСУВАЛИСЯ”

Часом, навіть за умови гарного догляду, книжка однаково псується. Катерина Істомова акцентує, що багато залежить від якості обкладинки. За її спостереженнями, підручники в м’яких обкладинках зберігаються гірше. Каже, що такі книжки не живуть і року.

“Діти постійно носять підручники із собою, складають їх у рюкзаки, потім виймають на уроці й знову ховають… Паперова обкладинка не витримує такого “навантаження дитячою увагою”. Звісно, на уроках трудового навчання наші учні часто майструють обкладинки для книжок, але навіть ті не рятують підручники такого типу.

Хоча вони й дешевші для виробництва, але, на жаль, про їхнє використання впродовж п’яти років годі й говорити”, – ділиться бібліотекарка.

За спостереженням Тетяни Сопової, у шкільних бібліотеках приблизно 30 % підручників у м’яких обкладинках.

“Одна з причин у тому, що, наприклад, середня ціна на видання підручників для 4 класу складає 42 гривні. Тут і гонорари авторського колективу (1–2 % від бюджету підручника), науковців, програмістів, художників, дизайнерів, редакторів, а також поліграфічні витрати. Для порівняння у європейських країнах вартість підручника складає від 20 до 25 євро [917–1145 грн – ред.] (10–20 % від суми йде на оплату гонорарів фахівцям). Запитання риторичне: який підручник можна видати в Україні за 42 гривні?”, – каже вона.

Водночас пані Тетяна розповідає, що навіть у деяких нових підручниках залишаються застарілі наукові дискурси, які використовують автори, ігноруючи новітні досягнення, хибні або застарілі наукові знання, порушення наукової логіки предмета тощо.

Тож вчителі ліцею скрупульозно ставляться до нових підручників, докладно знайомляться з ними, вивчають, аналізують ще до початку навчання, хоча часу не завжди вистачає. Адже нові підручники надходять до школи майже перед самим навчальним роком.

[Нагадаємо, що із січня 2024 року шкільні підручники, які видаватимуть коштом державного бюджету, мають проходити обов’язкову апробацію в закладах освіти. Перша апробація відбудеться вже у 2024–2025 навчальному році. А з вересня 2024 року за експертизу та конкурс підручників відповідатиме Український інститут розвитку освіти (УІРО), а не Інститут модернізації змісту освіти].

Також, за її словами, для дітей важливим є і дизайн підручників, який не лише сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу, а й активно залучає увагу учнівства.

“Погодьтеся, що яскравий підручник на якісному папері має більше шансів стати кращим другом дитини. На мою думку, якщо підручник має привабливий вигляд, дитина не захоче його псувати”, – вважає пані Тетяна.

Також бібліотекарки стверджують, що в разі пошкодження підручника не мають права вимагати учнів/учениць та їхніх батьків купувати нові книжки в обмін на зіпсовані.

Здебільшого все обходиться проханням “підремонтувати” підручник, наприклад, підклеїти його. Якщо ж стан не підлягає відновленню, на такі випадки, за словами Катерини Істомової, беруть підручники з резерву.

“Коли ми замовляємо підручники, то завжди беремо на декілька одиниць більше – для вчителя чи на випадок, якщо прийдуть нові учні. Тож часом ми можемо використати ці книжки тоді, якщо хтось з учнів зіпсував свою.

Але, звісно, це не масова практика, адже додаткових підручників можна замовити лише декілька, а не, скажімо, ще по одному примірнику на кожного учня. Тож тут важлива також включеність батьків, щоби ті також стежили за станом книжок і допомагали дітям їх ремонтувати, якщо ті пошкодили”, – каже бібліотекарка.

Водночас Тетяна Сопова вважає, що проблема зі збереженням підручників набагато глибша. За її словами, якщо в сім’ї немає жодної книжки, а самі батьки не читають, то складно прищепити любов дитини до читання та бережливого ставлення до книжок і підручників відповідно. Тож тут важливою є співпраця – батьків, вчителів, учнів та бібліотекарів. Лише спільні зусилля, на її думку, дадуть найпотужніші результати й найбільші плоди.

Читайте також: ““Підручник не має спричиняти страждання”: як в Україні створюють шкільну літературу та з якими проблемами стикаються автори“

Ірина Троян, “Нова українська школа”

Титульне фото: ufabizphoto, freepik.com