10 міфів про профільну середню освіту та пояснення МОН, що насправді буде зі старшою школою (частина перша)

Ліцеї будуть лише у великих містах, а село взагалі залишиться без школи. У десяті класи не набирають учнів, щоб відправити більше дітей у профтехи, а вчителів звільнять із роботи…

Ці та інші думки часто чуємо під час розмов про реформу профільної середньої освіти. Нагадаємо, до 1 вересня 2024 року громади мають визначити, які заклади стануть ліцеями, які – гімназіями, а які – початковими школами. Основні зміни стосуватимуться ліцеїв, де з 2027 року учні зможуть обирати профілі та предмети для поглибленого вивчення, а також ті предмети / курси, які їм цікаві чи потрібні. Також передбачене підвищення кваліфікації вчителів та підготовка матеріально-технічної бази (це питання буде розв’язуватися за участі центральної влади).

Водночас у суспільстві шириться багато здогадок [читайте – пліток], як саме реформуватиметься старша школа. Що із цього правда, а що вигадки – редакція розпитала заступників міністра освіти й науки Дмитра Завгороднього та Андрія Сташківа.

У першій частині ділимося поясненнями Дмитра Завгороднього, а чи правда, що:

• реформа змінює лише назву закладу;
• школи в селі закриють;
• будуть проблеми з довезенням учнів, зокрема, у гірській місцевості;
• у ліцеї йтимуть сильні учні, а в профтехи – слабкі;
• ніхто не знає мети реформи.

(Далі наводимо тези й міфи, які часто озвучують освітяни та батьки щодо реформи профільної середньої освіти, та коментарі МОН із цього приводу).

ЧИ ЗАКРИВАТИМУТЬ ШКОЛИ АБО КЛАСИ

1. Зміниться лише вивіска: була школа, а стане ліцей чи гімназія.

“До такої думки призвели різноманітні компроміси, пов’язані зі створенням ліцеїв [йдеться про закон 2021 року щодо формування мережі ліцеїв, який дає змогу мати у своїй структурі початкову та базову школи], – пояснює Дмитро Завгородній. – Більшість шкіл [56 %] зараз є ліцеями, і це певна дискредитація реформи.

Ми хочемо змінювати це на законодавчому рівні [МОН спільно з парламентськими комітетами працює над внесенням відповідних змін до законодавства], а також у положенні про ліцеї. Назва “ліцей” має відповідати концептуальним засадам, які закладені в проєкті Державного стандарту про профільну середню освіту“.

Планується, що переважно ліцеї будуть окремими закладами освіти – тобто учні 10–12-х класів будуть навчатися окремо. Як виняток буде передбачена можливість ліцею мати в складі базову школу (1–9 класи). У деяких місцевостях інакше неможливо забезпечити територіальну доступність освіти.

За проєктом стандарту про профільну середню освіту, у ліцеї має бути відповідна кількість учнів, пояснює Дмитро. Зараз обговорюється варіант, що на паралелі ліцею має бути 100 дітей і чотири класи (по 25 учнів у класі), а мінімальна кількість учнів на весь ліцей – 300.

Крім організаційних, у ліцеях мають відбутися й інші зміни:

• створення лабораторій та майстерень;
• навчання вчителів;
• розроблення та друк нових підручників.

Тобто зміна назви та статусу містить багато інших елементів, які можливо втілити тільки за умови правильного формування мережі закладів освіти, наголошує заступник міністра. Якщо на паралелі буде 20 дітей, навряд чи заклад зможе запропонувати широкий вибір профілів і предметів / інтегрованих курсів.

2. У школі закривають перші / десяті класи.

“Насправді це не так. Школи надають мешканцям громади певні послуги й мають відповідати двом критеріям: доступність та якість. Заклади освіти завжди балансують між ними, і часто переважає саме доступність, яка навіть стає критерієм якості, хоча це не так, – пояснює Дмитро Завгородній. – Якщо школа працює біля вашого будинку, дітям зручно до неї діставатися, це не означає, що в ній якісна освіта.

Ми хочемо боротися за якість. З досвіду багатьох країн бачимо, що школи укрупнюють, до них організовують довезення. Завдяки тому, що школа велика, є можливість платити більші зарплати вчителям та залучити ліпших фахівців. Саме це й дає результат”.

Отже, для всіх учнів буде доступне навчання в 1–4, 5–9, 10–12 класах і професійних коледжах. Місць буде достатньо. Проте зміна мережі закладів освіти вплине на те, де саме будуть ті чи ті класи. Оскільки академічні ліцеї будуть переважно відокремленими, може статися так, що саме ваша школа стане ним і буде навчати тільки 10–12 класи. Інша ж школа навпаки може не набирати 10 класи, натомість збільшити кількість 1–9 класів, щоби прийняти всіх учнів на певній території.

Водночас буде дотримано територіальну доступність освіти. Максимальна відстань, на яку, ймовірно, дозволять доїжджати на навчання, – 30 км. До уваги братимуть особливості рельєфу та інші умови. Також МОН дотримується принципу, що початкова школа має бути максимально близько до місця проживання дитини. Отже, мережа сільських початкових шкіл, які нині працюють, не зазнає змін, каже Дмитро Завгородній.

3. Добиратися до школи – суцільна морока.

Щоб зрозуміти переваги відокремлення старшої школи від інших ланок, Дмитро пропонує уявити два варіанти навчання:

1. школа поряд із вашим будинком, у якій один 11 клас, де вчитель фізики, хімії, біології – одна й та ж людина, яка жоден із предметів не знає досконало;
2. до школи в іншій громаді треба діставатися автобусом (або, за наявності гуртожитку, жити в ньому), у ній працюють найліпші вчителі, є сучасні та добре оснащені лабораторії.

“Очевидно, що в другій школі дитина здобуде якіснішу освіту та матиме інші результати навчання ніж у першій, – веде далі Дмитро. – Звісно, батьки мають право вибору, а ми маємо його забезпечити. Але, щоб організувати освітній процес з урахуванням наявних у державі коштів і водночас забезпечити високу якість освіти, – треба укрупнювати школи.

Початкові школи та дитсадки мають бути доступними й розташовуватися близько до дітей. Закривати початкові класи ми не плануємо. Рішення про припинення фінансування з державного бюджету стосується лише 5–11-х класів шкіл із малою наповнюваністю учнів. Менше ніж 25 учнів (не фінансуються з 2016 року), менше ніж 45 учнів (з 1 вересня 2025 року), менше ніж 60 учнів (з 1 вересня 2026 року). Але якщо в громади є можливість їх утримувати, ніхто не забороняє”.

ЯК ФОРМУЄТЬСЯ МЕРЕЖА ЛІЦЕЇВ

4. Статус ліцею присвоїли, щоб дитина відучилася в ньому з 1 до 12 класу.

За словами Дмитра, така теза не відповідає дійсності й поширилася в суспільстві через компроміси щодо формування мережі ліцеїв. Аби виправити це й підготувати відповідні зміни до законодавства, МОН проводить громадські обговорення, досліджує досвід інших країн та комунікує майбутні зміни з громадами.

Заступник міністра нагадує, що нині на створення мережі передбачено три роки – 2024–2027, де 2024-й присвячений плануванню:

• який статус матиме та чи та школа;
• скільки їх буде в громадах;
• де саме вони будуть розташовуватися тощо.

“Ми маємо це зафіксувати та пояснити стейкхолдерам і громадам, чому саме так, – додає Дмитро. – Далі за 2024 рік маємо затвердити стандарт профільної середньої освіти, розробити методичні рекомендації щодо зміни мережі та стратегію її впровадження, спланувати бюджет, щоб розуміти, чи потрібні додаткові кошти на будівництво нових шкіл, ремонти ліцеїв, довезення учнів. А також врахувати винятки, які можуть бути в окремих громадах. І на основі цього підготувати та запропонувати зміни до законодавства щодо мережі ліцеїв”.

Наприклад, щоб зрозуміти ліпше, якою має бути мережа шкіл у кожній області та громаді, МОН спільно з ОДА аналізує чинну мапу закладів освіти. Так, під час такого аналізу із Сумською ОДА виявилося, що є частина території області, де багато маленьких шкіл, а ліцею немає взагалі. До найближчого треба їхати півсотні кілометрів. За чинними вимогами жодну школу тут не можна перетворити в окремий ліцей. Але є дві опорні школи, одну з яких МОН запропонувало зробити ліцеєм та залишити в ній старші класи.

“Це компроміс, який не передбачений у законодавстві, але з погляду доступності він важливий, – пояснює Дмитро. – Були й інші приклади: на гірській території треба їхати до ліцею 30 кілометрів, але з поганими дорогами це не варіант, треба менша дистанція.

Тобто ми намагаємося врахувати реальні мапи, кейси та потреби областей, щоб на їхній основі вийти на правила, які зафіксуємо в законі та положенні про ліцеї. Ми не можемо формувати всю мережу за одним критерієм: три класи, чотири профілі та 300 учнів, бо є різні території та винятки. Нові вимоги до ліцеїв мають враховувати всі реалії”.

З огляду на те, що МОН готуватиме нові вимоги до ліцеїв, які будуть затверджуватися на законодавчому рівні, деяким школам доведеться переглянути свої статуси ще раз.

“Зараз ліцеїв створено приблизно вісім тисяч, а буде – тисячі дві. Тобто більшість шкіл, які зараз є ліцеями, у 2027 році ними не будуть”, – каже Дмитро.

• Отже, громади, які присвоїли статус ліцею закладам, де зберігається початкова та базова школи, найімовірніше будуть ще раз переглядати своє рішення. Бо на 2027 рік мережа має бути сформована так, що статус ліцею матиме заклад без початкової та базової ланки (крім винятків, які аналізує міністерство разом з обласними освітніми департаментами).
• Громади, які вже сформували мережу з ліцеями, які відокремлені від початкової та базової ланок, нічого змінювати не будуть. Як пояснює Дмитро, ці ліцеї ймовірно братимуть участь у пілотуванні профільної середньої освіти.

“Однак 2027 рік теж не буде фінальним у формуванні мережі, – додає заступник міністра. – Зміни можливі й надалі з огляду на демографічну ситуацію. Між 2027 і 2032 роками буде перехідний період, оскільки після 2032-го кількість дітей у старшій школі почне зменшуватися. Тому на перехідний період ми передбачаємо, що в мережі може бути певна кількість компромісних шкіл, де дітей буде не багато. Або де зрозуміємо, що це не ідеальний ліцей, ми не готові в нього інвестувати, але він потрібен саме тут і зараз, тому що в ньому багато учнів”.

У ЯКИХ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТАХ БУДУТЬ ЛІЦЕЇ

5. Усі ліцеї будуть у містах, а село вимре без школи.

“Село без школи не залишиться, оскільки ми не закриваємо школи взагалі, – акцентує Дмитро Завгородній. – У більшості сіл зараз і так не функціонують старші класи, а є лише гімназії або початкові школи. Також є опорні школи, які є гімназіями або гімназіями-ліцеями. Цю мережу ми не чіпаємо. Йдеться лише про старші класи, які маємо розмістити в тих закладах освіти, які будуть великими, зможуть реалізовувати концепцію з вибором профілів та предметів, будуть із великою кількістю вчителів, якісним обладнанням, лабораторіями тощо”.

Дмитро порівнює, що іноді заради якісної освіти батьки відправляють дітей на навчання за кордон. А задля престижного університету ніхто не залишається в селі, а їду у велике місто, де такі заклади є.

Підготувати до університету якраз має якісна старша школа, яка дає змогу дитині

• вперше зробити вибір;
• стати суб’єктом ухвалення рішень;
• соціалізуватися у великих групах;
• працювати над проєктами.

“Щоб це організувати, потрібні класні вчителі та багато дітей в одному місці. Тому ліцеї не будуть у кожному населеному пункті, але це будуть не лише великі міста”, – каже заступник міністра.

Мережу закладів освіти намагаються спланувати так, щоби ліцей був на відстані до 30 кілометрів від будь-якого населеного пункту. За прогнозами МОН, 99 % території будуть потрапляти у 30-кілометрову зону доступності, але можливі винятки, наприклад, для гірських територій, де дистанцію ймовірно скоротять до 10 чи 20 кілометрів.

6. У гірських регіонах підвезення не буде, повернемося до пришкільних інтернатів, як було за радянських часів.

Як пояснює Дмитро, готового рішення щодо роботи шкіл у гірській місцевості наразі немає. МОН напрацьовує його разом з обласними держадміністраціями та спільно з громадами аналізує, якою може бути модель шкільної мережі.

• Найімовірніше, для гірської місцевості будуть винятки щодо кількості учнів у ліцеї, але з урахуванням визначеної мінімальної кількості.
• З огляду на низьку щільність населення, велику територію, труднощі в організації підвезення – ліцей у гірській місцевості зможе об’єднуватися з гімназією та початковою школою (тобто можливі поодинокі винятки, але не загальна тенденція).
• При деяких ліцеях можуть функціонувати пансіони для проживання учнів.

ХТО ПІДЕ ВЧИТИСЯ У ПРОФТЕХИ

7. Треба повернути “сито” після 9 класу, за яким стане зрозуміло, кому треба в академічний ліцей та університет, а кому – у профтех.

Як каже Дмитро, такими метафорами МОН не оперує, а спирається на дані та певні тенденції. Заклади профтехосвіти зараз обирають 35 % випускників 9-х класів. Країна потребує більшої кількості фахівців, які б швидше виходили на ринок праці. Тому МОН планує популяризувати коледжі, робити їх якісними й привабливими для учнів.

За словами Дмитра, для цього:

• підвищують стипендії;
• поліпшують умови проживання;
• закуповують нове обладнання;
• вчать директорів та інших освітян;
• та розвивають дуальну освіту.

Завдяки цьому МОН розраховує збільшити кількість випускників 9 класів, які обирають професійне спрямування, до 45 %. Це амбітна мета міністерства, до якої планують рухатися поступово.

“Кількість місць у ліцеях та коледжах буде більшою, ніж прогнозована кількість дітей, які туди вступатимуть. А щодо вибору, кому в який заклад йти, то що зараз, що згодом у нас будуть популярні ліцеї та коледжі у великих містах, які матимуть конкурсний відбір. Заклади враховуватимуть результати ДПА після 9 класу та обиратимуть тих, хто має вищі бали, що теж справедливо.

У великих містах можуть бути ліцеї чи коледжі, успішні в певному профілі, наприклад, фізико-математичному, до них хотітимуть потрапити з усього міста діти з найвищими балами. А будуть випадки, коли один на громаду ліцей буде призначений для того, щоб узяти на навчання всіх охочих”, – пояснює Дмитро.

8. Реформу роблять для того, щоби більше дітей ішли в профтехи, а не університети.

На думку Дмитра, так кажуть ті, хто розуміє, які цілі держави та економіки, але водночас заплющує очі на проблеми з попитом на ринку праці, якому бракує фахівців із профтехосвітою, а також не бере до уваги низький рівень працевлаштування за фахом після закінчення університетів.

“Якщо ви добрий зварювальник чи тракторист, проблеми з працевлаштуванням у вас не буде. Навіть якщо ви вирішите здобути інший фах, з вами залишаться набуті навички. Плюс, це швидший вихід на ринок праці, – веде далі заступник міністра.

Ми не робимо жодних бар’єрів для вступу в заклади вищої освіти,

але хочемо створити попит на професійну освіту. Віримо в ліберальний підхід, що люди мають обирати те, що їх цікавить. Якщо люди це не обирають, отже, це недостатньо якісно працює. Тому й хочемо інвестувати в профтехосвіту, поліпшувати її якість та збільшувати на неї попит”.

9. Невідомо, що буде з учнями, які після 9 класу не захочуть нікуди йти на навчання.

За Конституцією України повна загальна середня освіта є обов’язковою, тому учні після 9 класу мають обрати професійне або академічне спрямування.

“У нас є облік дітей, які ніде не вчаться. З ним працює Національна поліція, органи опіки тощо. Вони мають забезпечити, щоб дитина була зарахована в школу й відвідувала її. Загальна середня освіта є обов’язком, а не правом”, – підсумовує Дмитро Завгородній.

10. Ніхто не може описати мету реформи в кількох словах.

“Реформа має дати старшокласникам можливість сфокусувати своє навчання і заглибитися в теми, які їх цікавлять, – каже Дмитро Завгородній. – А також зменшити їхнє навантаження і зосередити в одному місці найліпших вчителів, які могли б учнів зацікавити та реалізувати поглиблене профілювання”.

Більше міфів та їхніх спростувань ми опублікуємо в другій частині.

Інна Лиховид, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – 2M&M Photography, НУШ