Напишіть нам

Всі теми

Чи потрібні вашій школі уроки доброчесності. Розповідають учителька й директорка школи

Чи потрібні в школах уроки доброчесності та як говорити з дітьми про загальнолюдські цінності і правила поведінки, якщо ледь не щоденно вони стикаються із їхніми порушеннями? Впоратися з цим може допомогти курс “Уроки доброчесності” для 3–4 класів, розроблений ГО “Смарт освіта”.

Під час форуму “Як навчати доброчесності в початковій школі” пролунали відповіді на такі запитання:

  • чому уроки доброчесності аж так важливі для молодших школярів;
  • як правильно впроваджувати таке навчання в початковій школі;
  • чи збільшить імплементація цих уроків навантаження вчителів;
  • що зміниться від того, якщо такі заняття будуть чи не будуть впроваджені.

Докладно про розробки цих уроків читайте тут.

ВЧИТЕЛЯМ ВІД УЧИТЕЛЯ

Ольга Мірошникова, вчителька пілотного класу НУШ школи №294, м. Київ, методистка, співавторка курсу:

Курс “Уроки доброчесності” – універсальний, адже відповідає потребам усіх навчальних закладів, які користуються типовими освітніми програмами НУШ 1 і НУШ 2. Проте ще однією унікальною особливістю є те, що його можна підлаштовати під особливості дитячої аудиторії, з якою працює вчитель: тут використана велика кількість інструментарію, який піддається адаптації під потреби кожного класу.

Навчання доброчесності в початкових класах не створює додаткового навантаження на педагога, не доведеться ані відпрацьовувати години понад штатне навантаження, ані перевіряти додаткові письмові роботи. Це забезпечується тим, що уроки доброчесності мають кілька шляхів інтеграції в освітній процес.

Проводити їх можна, наприклад, у межах інтегрованого курсу “Я досліджую світ”. Залежно від того, який наразі тематичний тиждень чи місяць, учитель можете обрати з посібника відповідну тему. У цьому випадку не потрібно змінювати календарне планування, достатньо назвати тему уроку в класному журналі тією, яка зазначається в посібнику “Уроки доброчесності”. Так можна розподілити всі теми курсу на навчальний рік або ж на семестр.

Другий спосіб полягає в тому, що педагог має змогу користуватися кожною темою курсу як конструктором, додаючи завдання до уроків різних освітніх галузей. Наприклад, одну вправу пропонується виконати під час навчання предметів мовно-літературної галузі. Поробки можна робити на уроках технологічної освітньої галузі. Так упродовж тижня діти поступово опановують тему уроку доброчесності, виконуючи завдання, що органічно вплетені в загальний освітній процес.

Якщо ж учитель віднаходить свій шлях інтеграції, то такі авторські методики можна буде пізніше запропонувати й широкому загалу – розробники курсу будуть вдячні за новий успішний досвід. Адже власне саме так і створювався проєкт – учителі пілотних класів випробовували курс і вносили коментарі та корективи, що дало змогу суттєво поліпшити фінальний варіант продукту.

Проте в будь-якому випадку викладання доброчесності має бути цілісним, розробники застерігають від розривання логічного ланцюжка побудови уроків доброчесності. Коли йшла робота над посібником, теми курсу спеціально не прив’язувалися до календаризації: тут немає такого, що певні уроки треба провести восени, а інші – навесні. Проте важливим дотримуватися саме послідовності запропонованих тем.

Курс розрахований на учнів 3–4 класів. Навіть коли вчителю здається, що тема заскладна для розуміння, варто пам’ятати, що до розроблення долучалися не лише викладачі й методисти, а і психологи, а отже – усі матеріали доступні для розуміння дітей цього віку.

Доброчесність можна викладати й із 1 класу, але діти цього віку мають замало досвіду активної роботи, на основі якого й побудовані завдання курсу. Вони лише вчаться критично мислити, висловлювати думку, передбачати наслідки. Тому спробувати можна, але треба мати на увазі, що нелегко буде отримати очікувану віддачу від першачків. Тому рекомендується розпочинати курс лише в 3 класі.

Передбачається, що уроки доброчесності викладатимуться концентричними колами: у 3 класі діти впродовж року опановують програму, отримують базові знання про цінності, а в 4-му поглиблюють та розширюють знання та вміння за тими ж темами. Згідно з посібником, пропонується давати їм завдання різної складності, які для зручності вчителя відзначені спеціальними помітками.

Вчителям пропонуються також і додаткові матеріали, вправи та активності, які сприятимуть глибшому розкриттю кожної теми. Проте їм не потрібно буде здійснювати власну пошукову роботу – усі необхідні шаблони, посилання тощо є в посібнику. Але так само педагогів не обмежують у використанні своїх прикладів та ілюстрацій до тем, які можуть бути більш зрозумілими та близькими їхнім учням. Тобто вчителі мають ту саму педагогічну автономію, як і під час викладання інших предметів.

Уроки доброчесності – це те, що має приносити радість і цінний досвід. З іншого боку, доброчесність – це дуже особисте. А отже, вчителю потрібно бути максимально обережним з оцінюванням. Наприкінці кожного уроку в учнівських зошитах є табличка самооцінювання. Але це не означає, що педагог має занотувати собі, скільки дітей поставили галочку в певному рядку.

Самооцінювання – цінна навичка, якої можна навчити в початковій школі. Тож варто спонукати дітей оцінювати себе, але натомість не змушувати озвучувати на загал, якщо дитина сама цього не хоче. Ба більше, що жодних вимог щодо запам’ятовування слів чи визначень тут немає, хоча в зошитах і винесені деякі терміни на поля, але лише для того, щоб учень мав змогу повертатися до них за потреби.

ДИРЕКТОРАМ ВІД ДИРЕКТОРА

Світлана Олексюк, директорка школи №5, м. Київ і співавторка курсу:

Аргументи на користь запровадження уроків доброчесності ті самі, як і відповіді на запитання, для чого нам потрібні уроки практичних наук, фізична культура чи культура взагалі, чому ми маємо говорити про цінності, чому маємо поважати себе, чому наша праця має цінуватися.

Цей курс для тих, кому важко знайти відповідність тому, що відбувається у всесвіті, тому, що відбувається за вікном, тому, що відбувається в телевізорі, і тому, що має відбуватися в класі. Нам дуже хочеться, щоб і там, і там було безпечно. А коли безпечно, дитина творить, вчитель – створює, і країна – росте.

Найперше, що варто зазначити, – новий Державний стандарт початкової освіти відкриває освітянам широкі можливості створення комфортної та ефективної освітньої програми. Курс “Уроки доброчесності” повністю відповідає вимогам стандарту й ідеально вкладається в навчальний план, може стати частиною пазлу будь-якої освітньої програми. Ба більше, що не вимагає від учителя чи керівництва додаткових витрат часу чи особливих зусиль для впровадження.

Друге. Мрія директора – щоб учителю хотілося йти до школи. А це відбувається, крім інших чинників, ще й тоді, коли він відчуває, що необхідний, потрібний, що його цінують. А кого ж більше цінувати, як того, хто дотичний до модерної, сучасної, найпрогресивнішої програми?

Третій аргумент – якість курсу. Це споріднені, вивірені до літери посібник для вчителя й зошит для учня. Це створені з любов’ю спеціальні ілюстрації для кожної сторінки зошита. Якби математика, основи здоров’я, українська мова, читання і весь інший комплект для початкової школи були такими, початкова освіта точно швидше рухалася б уперед.

Уроки доброчесності – це те, що може бути корисним для всієї освітянської спільноти, бо вона має формуватися здоровою. А здорова спільнота – це коли і вчителі щасливі та здорові, і діти прагнуть іти до школи, бо там цікаво.

Дуже важливо також, щоб учительська спільнота була дійсно спільнотою. Не колективом однодумців, а клумбою, де розквітає кожна квітка. Ми маємо навчитися чути, слухати й розуміти одне одного. І чим більше ми особливі, різні, тим краще. Й от тоді, коли хоча б один з учителів у колективі зацікавився б таким проєктом, вивчив пропоновані матеріали, у нього б горіли очі, решта почали б ставити йому запитання.

І тоді вже за п’ять років у наших школах створяться такі спільноти вчителів, що ніхто навіть не буде замислюватися, чи потрібні нам уроки доброчесності. І ми говоритимемо про цінності, які нас об’єднують, формують ментальність нації та її поведінкові форми.

В одному старовинному місті жили дуже багато різних людей. І була в цьому місці надзвичайна майстерня, керував якою справжній Майстер. І були в нього учні, різні й унікальні. Кожен із них намагався зробити так, щоби Майстер його відзначив, щоби оцінив його діяльність, щоби сказав, що він найкращий. А ще вони хотіли, щоб учитель колись не зміг відповісти на їхнє запитання.

Й от найкращий, найздібніший учень побіг якось у долину, знайшов там найкращого метелика, справжню окрасу долини. Він зловив цього метелика, закрив його долонями. Метелик лоскотав його, учень усміхався. Підійшов до Майстра: “Скажіть, Майстре, у моїх долонях щось живе чи щось мертве?” Майстер, не дивлячись на свого учня, відповів просто: “Учень, усе у твоїх руках”.

Усе в наших руках! Програма з навчання доброчесності дає той поштовх, аби справжні цінності увійшли в шкільне життя.

Анна Степанова-Камиш, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – AllaSerebrina, Depositphotos

Проєкт “Навчання суспільної доброчесності в українській початковій освіті як довготривалий та ефективний інструмент подолати “побутову корупцію” реалізується у партнерстві з німецькою організацією ChildFund Deutschland (“Дитячий Фонд Німеччини”) за підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ)

Більше про проєкт читайте за цим посиланням.

ChildFund

Матеріали за темою

Обговорення