Напишіть нам

Всі теми

Діляться всім і багато розмірковують. Як змінюються діти після уроків доброчесності

Діти почали ділитися одне з одним, частіше вживати слово “доброчесність”, а деякі принципово перестали списувати. Батьки припускають, що їм було б легше обстоювати свою позицію й бути неконфліктними, якби свого часу в них також були уроки доброчесності. А вчителі тішаться, що можуть навчати дітей добра й діляться, що за посібником дуже легко проводити цікаві інтерактивні уроки.

Про це розповіли вчителька початкових класів Козацького ліцею Новокаховської міської ради (Херсонщина) Людмила Чумаченко і вчительки початкових класів Ліцею №1 ім. героя України Березняка Євгена Помічнянської міської ради Кіровоградської області Катерина Яцишина та Олена Бондар. Їхні школи беруть участь у пілотному впровадженні навчального курсу “Уроки доброчесності” для 3–4 класів від ГО “Смарт освіта”.

“Нова українська школа” поговорила з учительками про те:

  • чи важко було починати й на яких предметах проводять ці уроки;
  • що найбільше подобається учням;
  • як змінюються діти;
  • як уроки допоможуть їм у майбутньому;
  • як реагують батьки.

ЧИ ВАЖКО БУЛО ПОЧИНАТИ І НА ЯКИХ ПРЕДМЕТАХ ПРОВОДЯТЬ ЦІ УРОКИ

У двох школах почали пілотування курсу, коли діти були в 3 класі. Нині вони в 4-му.

Я пригадую, з яким нетерпінням ми чекали, щоби розпочати уроки, ще коли були на навчанні від “Смарт освіти”. З такою ж наснагою продовжуємо. Починати було геть не важко, єдине – треба було добре продумати, куди інтегрувати уроки чи як проводити”, – ділиться Катерина Яцишина.

Кожна вчителька обрала зручний для неї метод. Людмила проводила уроки, коли випадала вільна година, домовляючись з учнями й батьками. А Катерина й Олена, окрім окремих уроків, що відбувалися орієнтовно двічі на тиждень, інтегрували окремі теми чи шматки тем у “Я досліджую світ” і “Дизайн і технології” (оскільки курс передбачає створення поробок).

Наприклад, у школі в Помічній був тиждень волонтерства, зокрема перед Днем Святого Миколая зібрали кошти на ярмарку й переказали їх дітям. Тоді Катерина провела урок доброчесності на тему “Що отримуєш, віддаючи?”.

Ми говорили з учнями про милосердя і про те, що ми віддаємо й начебто назад нічого не отримуємо, але маємо щось значно більше, ніж гроші. Усі брали участь у ярмарку й кожен пропонував ідею, як можна зібрати додаткові кошти. Це було дуже цінно! Вони відчувають, що долучаються, а я відчуваю, як вони змінюються”, – розповідає Катерина.

Пілотні школи забезпечили Путівником для вчителя й Путівником для учнів у двох частинах. Путівник для вчителя містить матеріали, щоби проводити кожний урок, методичні поради й додаткові ідеї. Усе синхронізовано з путівником для учня, який містить завдання для дітей.

Цінно, що кожен учень має індивідуальний посібник. Тобто дитина може в ньому малювати, креслити, вирізати. А ще в учнів є конверти цінностей, які вони поповнювали після кожного уроку. Наприклад, виготовляли браслет доброти. Діти дуже люблять творчу роботу, тому ми робили все, що пропонувалося в посібнику”, – каже Людмила Чумаченко.

Безплатно завантажити всі матеріали можна тут.

Педагогині говорять, що добре було б інтегрувати ці теми у виховні години – і не тільки в початковій школі, а і продовжити в старших класах. Аби діти говорили про це, пам’ятати й могли застосовувати свої уміння.

ЩО НАЙБІЛЬШЕ ПОДОБАЄТЬСЯ ДІТЯМ І ВЧИТЕЛЯМ В УРОКАХ ДОБРОЧЕСНОСТІ

Усі вчительки кажуть, що дітям дуже подобаються життєві ситуації, що наведені в посібнику. Учні обговорюють їх у парах, групах, діляться досвідом, роблять висновки про наслідки тієї чи іншої поведінки, аналізують, доброчесно це чи ні.

Фото надала Людмила Чумаченко

Якось діти навели приклад, що людина доброчесна не тільки тоді, коли забирає папірець у кишеню або викидає його, і хтось це бачить. А й тоді, коли вона робить це, коли нікого немає. Класно, що все, про що йдеться в уроках доброчесності, переплітається з життям і вчить дітей взаємодіяти на перервах, подвір’ї, у громадських місцях”, – розказує Людмила.

Катерина каже, що якщо на інших уроках із дітей буває важко витягнути і слово, то тут вони говорять дуже багато. Тепер учителька шкодує, що не записувала їхні приклади і слова.

Пригадує, як у 3 класі всім сподобалася тема про правила. Клас разом з учителькою розробляв правила для перерви, аналізував уроки фізкультури й говорив, що буває, якщо їх не дотримуватися.

Також ми прибирали шкільну територію й розробили критерії, що буде, якщо хтось швидше зробить свій пласт завдань. Говорили, як це стосується правил, навіщо вдягати рукавиці. Дітям подобається, що ми не завчаємо визначення, а розбираємо й аналізуємо. Вони люблять цілісність, розуміння, що ми працюємо головою, серцем і руками. Обожнюють закріплювати знання поробкою”, – говорить Катерина.

На початку кожної наступної теми вчителька з учнями обов’язково повторює, про що говорили минулого разу. Тоді витягують поробку з конверта і пригадують, про яку цінність йдеться і про що саме говорили на уроці.

До того ж діти люблять дивитися мультфільми, наведені в посібнику. Зокрема, учні довго згадували мультфільм “Містер Байдужий” і розповідали, що вдома показували його батькам.

Читайте також: Просто про складне. 15 мультфільмів про доброчесність, які можна показати дітям.

Учителькам подобається формат роботи. Те – що матеріал з ілюстраціями, живий і цікавий. Кажуть, у школах зазвичай дуже великий маршрут уроку: і словник, і читання, і повторення… А тут є три чіткі фази: працюємо головою, серцем і руками.

А мені подобається вчити добра, наставляти на гідний шлях, спрямовувати. Якщо трапляється якась спірна ситуація, я завжди намагаюся не одразу говорити дітям рішення й не нав’язувати свою думку, а щоби вони самі дійшли висновку”, – каже Олена Бондар.

ЯК РЕАГУЮТЬ БАТЬКИ

Ми розпочали курс на дистанційному навчанні, я зібрала всіх батьків у Zoom, пояснила їм усе, що відбуватиметься на уроках. Вони були задоволені й зовсім не проти. Єдине наболіле запитання: “Чи нам не треба буде купувати щось за свої кошти?”. Втім, я пояснила, що ні”, – розповідає Людмила.

Катерина каже, що завжди з батьками спілкується онлайн, в Zoom, на жаль, виходять не всі батьки. Але ті, хто були на вступній конференції, підтримали такі уроки. А нині розповідають учительці, що діти почали більше ділитися з ними тим, що відбувається в школі, зокрема розказувати про уроки доброчесності.

Батьки в моєму класі казали: “Чому колись у нас не було таких уроків?”. Вони нас підтримують, кажуть, що це корисно для дітей. Батьки хлопчиків, які були трохи розбишакуватими, натякали, що уроки йдуть на користь і діти справді змінюються”, – каже Олена.

ЯК ЗМІНЮЮТЬСЯ ДІТИ

Людмила розповідає, що хлопці перестали ображати одне одного на перервах. За словами Катерини, діти завжди і скрізь вживають слово “доброчесність”. Наприклад, коли чимось діляться, кажуть: “Ну, ми ж по-доброчесному робимо”.

“А ще часто прибігають із перерв і розповідають одне одному й мені про приклади, які відбувають із ними в житті, що стосуються тем уроків доброчесності. Наприклад, що дівчинка допомогла іншій розібратися, як розв’язувати задачу, а не просто дала списати. На перервах хлопці грають у футбол, а опісля розповідають: “А інша команда порушила правила, уявіть! Але ж ви говорили, що це недоброчесно. Шкода, що в них немає таких уроків”, – пригадує Катерина.

Буває таке, що дитина забула чернетку на урок і не буває такого, що з нею не поділяться. Водночас дає не хтось один, а всі хочуть допомогти. У їдальні, коли залишається хліб, діти діляться між собою, а решту виносять надвір для собак і пташок.

Нещодавно під час теми “Я обираю чесність” хлопчик поділився, що раніше списував, а тепер перестав робити це принципово. Йому було близьким поясненням, що списування – це порушення приватної власності і привласнення чужого”, – розказує Олена.

До того ж, каже, діти стали більш обережні. Якщо раніше їхні рішення й дії були мимовільні, необґрунтовані, то зараз вони замислюються, обґрунтовують, серйозніше ставляться до своїх учинків.

Якось у творі хлопчик описував ситуацію, що допоміг бабусі й очікував від неї винагороду. І, розмірковуючи, зробив висновок, що це – недоброчесно, значно краще зробити добру справу й не чекати фінансову винагороду, а радіти, що бабуся буде щасливою і просто усміхнеться”, – переповідає Олена.

Учительки кажуть, що, окрім усього, вбачають в уроках доброчесності й антикорупційну справу і сподіваються, що діти забудуть про поняття “хабар” та в майбутньому розумно впливатимуть на важливі державні рішення.

Коли ми підсумовуємо тему, у класі після бурхливого обговорення зазвичай западає тиша. Діти замислюються про тему, на яку ми говорили. Цього зазвичай так важко досягти. І це багато про що свідчить”, – завершує Катерина.

Марія Марковська, “Нова українська школа”

Усі фото: Марина Маркова

Проєкт “Навчання суспільної доброчесності в українській початковій освіті як довготривалий та ефективний інструмент подолати “побутову корупцію” реалізується у партнерстві з німецькою організацією ChildFund Deutschland (“Дитячий Фонд Німеччини”) за підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ)

Більше про проєкт читайте за цим посиланням.

ChildFund

Матеріали за темою

Обговорення