Емоційне вигорання та безпека для дошкільнят: про що говорили на регіональних EdCamp’ax у Дунаївцях та Вараші

Хвиля регіональних (не)конференцій EdCamp Ukraine завершилася. Та “Нова українська школа” продовжує ділитися найкориснішим із цих освітніх подій. Педагоги зустрічалися у великих і маленьких населених пунктах, аби обговорити проблеми, які виникають у дошкільній освіті, та знаходили рішення для їх подолання.

[Попередній матеріал про ШІ, психологічну стійкість, освітні втрати та відбудову читайте тут].

(Не)конференції EdCamp Ukraine створені для підвищення кваліфікації та обміну досвідом між освітянством. Такі регіональні події відбуваються щороку в різних регіонах України. Зареєструватися і взяти участь можна безплатно. Слідкуйте за новинами у Facebook, Telegram та YouTube.

А в новому матеріалі ділимося дієвими інструментами для вихователів і виховательок, про які розповідали на (не)конференціях у містах Дунаївці (Хмельниччина) та Вараш (Рівненщина).

З цього тексту ви дізнаєтеся:

• про 5 причин, чому важливо усвідомлювати свій емоційний стан;
• як оцінити рівень свого професійного вигорання та як із ним упоратися;
• що таке техніка “Чотири стихії” та як вона допомагає дитині вийти зі стресу.

ЧОМУ ВИХОВАТЕЛІ Й ВИХОВАТЕЛЬКИ ВИГОРАЮТЬ

Те, що розвиток і навчання вихователів і виховательок дитячих садків має надзвичайно важливе значення, стало особливо відчутно на початку повномасштабної війни. Тоді їм, як і всім освітянам, треба було екстрено навчитися працювати в умовах стресу, та водночас навчитися допомагати дітям під час стресових ситуацій, розповідає координаторка регіональної (не)конференції EdCamp у Дунаївцях Галина Давиденко.

“Наше основне завдання в часи війни – створити стійкий дитячий садок, який реагуватиме на потреби сьогодення, щоб вихователі й виховательки мали змогу надавати підтримку всім дітям у громаді”, – каже Галина.

Тож тут важливим також є обмін досвідом між вихователями й виховательками. Участь у семінарах, тренінгах і конференціях формує професійну спільноту, де педагоги й педагогині можуть обговорювати проблеми, ділитися успіхами й знаходити рішення для складних ситуацій.

Підвищення кваліфікації фахівців і фахівчинь впливає і на їхній особистий розвиток. Це дає змогу розвивати лідерські якості, покращувати навички управління часом і конфліктами, що натомість позитивно відображається на їхньому емоційному стані та знижує ризик вигорання.

Саме питання вигорання вихователів і виховательок під час роботи стоїть гостро. Цей феномен можна пояснити декількома основними чинниками –

вони постійно стикаються з високим навантаженням, виконують велику кількість завдань, які потребують постійної уваги та залученості, часто з обмеженими ресурсами та підтримкою. Це і призводить до фізичного та емоційного виснаження.

ЧИМ КОРИСНЕ УСВІДОМЛЕННЯ СВОГО ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ

“Питання не в тому, як врятувати себе після вигорання, а в тому як його попередити”, – вважає педагогиня Лілія Онофрійчук.

• Усвідомлення свого емоційного стану допомагає вихователям і вихователькам краще розуміти власні реакції та почуття. Це дає змогу вчасно виявляти симптоми стресу чи вигорання і робити дії, які запобігатимуть подальшому емоційному виснаженню.

Лілія Онофрійчук під час регіонального EdCamp’y

• Ті педагоги й педагогині, які усвідомлюють свій емоційний стан, здатні ефективніше керувати своїми емоціями у взаємодії з дітьми. Це особливо важливо, адже діти часто відчувають настрій та емоції дорослих і реагують на них.

Ті, хто здатен зберігати спокій та позитивний настрій, створюють сприятливу атмосферу для навчання та розвитку дітей. Усвідомлення своїх емоцій також дає змогу краще розуміти емоційний стан дітей, вчасно реагувати на їхні потреби та забезпечувати емоційну підтримку.

• А ще, самі ті вихователі й виховательки, які вміють відчувати та регулювати свій емоційний стан, значно рідше вступають у конфлікти на роботі. Вони можуть ефективніше взаємодіяти з колегами, батьками та адміністрацією. Це також допомагає в розвʼязанні складних ситуацій, які виникають під час роботи з дітьми, водночас зберігаючи професіоналізм та об’єктивність.
• Важливим є й особистий добробут. Усвідомлення свого емоційного стану дає їм змогу дбати про власне психічне здоров’я, вчасно відпочивати та використовувати методи релаксації.

ВИГОРАННЯ НА РОБОТІ: ЯК ВЧАСНО ЗРОЗУМІТИ ТА БОРОТИСЯ

Термін “staff burn-out“ (вигорання працівників та працівниць) уперше був введений американським психіатром Гербертом Фрейденбергом у 1974 році. Психіатр, спостерігаючи за своїми колегами, помітив, що при спілкуванні з іншими людьми вони проявляють виснаження, втрату відповідальності та мотивації. Фрейденберг зрозумів, що в певних випадках людина не здатна діяти в межах своїх професійних обов’язків. Однак у 1976 році американською дослідницею Христиною Маслач був введений термін “емоційне вигорання“. Замість терміна “staff burn-out“ вона стала використовувати поняття “вигорання“.

Емоційне вигорання посідає третє місце серед професійних небезпек, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ).

Це явище, яке характеризується синдромом хронічного стресу, з яким людина не може впоратися. Хоча емоційне вигорання не є офіційним медичним діагнозом, воно вже включене до міжнародної класифікації хвороб, що підкреслює його серйозність та актуальність.

Цей стан виникає внаслідок тривалого професійного стресу та емоційного навантаження, що поступово виснажує людину, знижуючи її мотивацію, відповідальність та загальну продуктивність.

У педагогів, які працюють у постійному контакті з дітьми та часто стикаються з вимогами й очікуваннями, ризик емоційного вигорання є особливо високим.

Проблеми на роботі та в особистому житті можуть виникати постійно. Головне, відчути момент, коли ви справді хочете щось змінити. Синдром професійного вигорання – поступовий процес. Згідно з ВООЗ, існує три основні симптоми емоційного вигорання.

1. Почуття виснаження або втоми: призводить до порушення сну, зниження імунітету, проблем із концентрацією уваги.
2. Інтелектуальна й емоційна дистанція з роботою: відчуття негативу та цинізму відносно ситуацій, пов’язаних із роботою, відірваність від колективу, відсутність мотивації, негативне сприйняття реальності.
3. Зниження професійної ефективності: відчуття неспроможності впоратися зі своїми робочими обов’язками, унаслідок цього з’являються сумніви у власних здібностях і компетентності.

Як можна запобігти вигоранню:

• постійно робити фізичні вправи;
• побудувати збалансований раціон, виділяти час для відпочинку;
• мати активну позицію в розв’язанні проблем;
• встановити особисті межі в спілкуванні з іншими людьми;
• не боятися просити про допомогу, коли є потреба;
• створити підтримувальне середовище в колі колег;
• знайти хобі.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ВИЙТИ ЗІ СТРЕСУ

Війна є одним із найсильніших стресових чинників, які можуть впливати на дитячу психіку й поведінку. Особливо вразливими до таких подій є дошкільнята, які ще не мають достатньо розвинених механізмів для подолання стресу і травми. Наслідки війни можуть бути різними й проявлятися в різних аспектах поведінки та розвитку дітей. Про це розповіла вихователька Тетяна Вільчанська.

Тетяна Вільчанська під час регіонального EdCamp’y

Діти стають більш вразливими до стресу, демонструють різні емоційні, поведінкові, фізичні та когнітивні зміни. Важливо, щоб вихователі, батьки та інші дорослі, які опікуються дитиною, були готові підтримати дитину, створивши безпечне і стабільне середовище, де вони можуть відновити своє психологічне здоров’я, та знати, як допомогти дитині заспокоїтися і вийти зі стресу.

Техніка “Чотири стихії”

Техніку запропонував ізраїльський психолог Ілан Шапіро. Вона психотерапевтична й використовується для встановлення психологічної рівноваги в дітей та базується на концепції чотирьох основних елементів природи – повітря, води, землі та вогню. Під час стресу збивається ритм дихання, пересихає в роті, напружуються всі м’язи та плутаються думки. Відповідно до цих чотирьох основних симптомів Шапіро й розробив методику.

• Повітря-дихання. Спершу потрібно проконтролювати, щоб дитина видихнула повітря. Далі разом із нею дихати за схемою 4 на 2: чотири рахунки на видих та два на вдих.
• Вода-зневоднення. Даємо дитині попити води, аби знизити рівень тривоги. Дайте зробити декілька маленьких ковтків води.
• Земля-напруження. Під час стресу м’язи тіла напружуються, тож їх необхідно розслабити. Проведіть “парадоксальну” релаксацію: чергуйте напруження м’язів із розслабленням.

Можете використати якусь із вправ:

1. запропонуйте дитині перекотитися з пальців ніг на п’яту, щоби промасажувати саме п’яту (мінімум 8 разів);
2. з дітьми молодшого віку можна використовувати більш ігрові вправи. Змоделюйте ситуацію: “починається вітер” – потираємо долоні, “накрапає дощ” – клацаємо пальцями, “дощ посилюється” – схрещуємо руки на грудях та показуємо, що потрібно постукати себе по плечах (метелик), “йде злива” – ляскаємо по стегнах. Повторіть це декілька разів.

Або запропонуйте дитині уявити себе сталевим роботом. Нехай вона напружить усе тіло. Порахуйте до восьми й запропонуйте дитині розслабитися. Повторіть це декілька разів.

• Вогонь-увага. Під час стресу в дитини може бути сплутана свідомість, тож необхідно відволікти її увагу. Наприклад, попросити назвати предмети зеленого кольору, які вона бачить, або порахувати кількість квадратних предметів навколо.

Вчимося правильно дихати

Під час занять у садочку можна навчити дошкільнят правильно дихати. Діти думають асоціаціями, тож за допомогою ігор можна прищепити осмислене дихання. Наприклад, відправити оригамі-тваринок у подорож. Для цього нам потрібні маленькі паперові фігурки тварин. Поясніть дітям, що вони хочуть подорожувати, але їм потрібна допомога – треба на них подмухати. За допомогою простої гри діти навчаться вдихати через ніс та видихати через рот.

А ще простою у використанні є гра “Незвичайні художники”. Потрібно зробити дві половинки різних фігурок і попросити дітей з’єднати їх подихом. Для старших дітей можна обладнати чарівну шкатулку. Туди накидати різні клаптики паперу, різної форми, кольору та структури. Нехай діти в хаотичному порядку розкидають на листок та дмухають. Усе, що вийшло – незвичайна картина.

У дитячому садку діти вперше стикаються із соціальними нормами та правилами, вчаться взаємодіяти з однолітками, розвивають свою мову та мислення. Вихователі й виховательки сприяють розвитку креативності, самостійності та впевненості в собі. Ці вправи допомагають дітям долати страхи, розвивати навички комунікації та саморегуляції.

Дар’я Нематіан золбін, спеціально для “Нової української школи”

Усі фото в тексті: EdCamp Ukraine