Напишіть нам

Всі теми

Хто і як за кордоном фінансує школи: Нідерланди, Британія, США, Естонія, Польща

Формула освітньої субвенції в Україні доволі складна і враховує багато чинників та коефіцієнтів. Її часто переглядають. Так, нещодавно Кабмін затвердив зміни до розподілу освітньої субвенції між місцевими бюджетами.

А як в інших країнах? Освітні субвенції, дотації та гранти – розповсюджена у світі практика. І саме цей досвід брався до уваги для реформування системи освіти в Україні.

“Нова українська школа” пропонує кілька прикладів фінансування освіти в США та країнах Європи.

НІДЕРЛАНДИ

Особливістю системи освіти цієї країни є розширена автономія навчальних закладів. На рівні школи тут ухвалюють майже всі рішення – про структуру закладу й навчального процесу, управління персоналом та використання ресурсів, в тому числі й фінансових.

Усі навчальні заклади, незалежно від форми власності, фінансують однаково залежно від кількості учнів. Якщо заклад відповідає всім стандартам, він отримує від держави так зване блокове фінансування, яке використовують на оплату праці (орієнтовно 80% від суми) та інші освітні потреби (20%).

Ці вимоги законодавчо закріплені та стосуються кількості обов’язкових дисциплін, змісту держіспитів, тривалості навчання протягом року, кваліфікації педагогів та прав батьків впливати на освітній процес.

Школа розпоряджається цією сумою на власний розсуд. Водночас, заробітна плата вчителів вираховується з фіксованих ставок залежно від кваліфікації та досвіду.

Проте є й додаткове цільове фінансування, “бюджет ефективності”, який можна використовувати на заявлені потреби, наприклад, підвищення кваліфікації персоналу, додаткове вивчення окремих дисциплін, підтримку дітей із винятковими здібностями тощо. Ці кошти спрямовують як напряму навчальним закладам, так і опосередковано через місцеві бюджети.

Навчальні заклади також можуть отримати одноразову державну субсидію 16 тисяч євро, щоби залучити додатковий персонал чи розробити спеціальну (варіантивну) навчальну програму.

Також додаткове фінансування школи отримують на кожну дитину з національних меншин (коефіцієнт 1,9) та дітей із сімей у складних життєвих обставинах (СЖО) (1,25). Переважно, це стосується початкових шкіл. Середня школа може отримати додаткове фінансування, якщо 30–60% учнів належать до населення в СЖО.

Також муніципалітети та центральна влада зобов’язані сприяти появі нових шкіл, якщо люди бачать у цьому потребу. Новий навчальний заклад можна відкрити за ініціативою батьків. Для цього ініціатори мають отримати певну кількість підписів: від 200 підписів у малонаселених муніципалітетах до 337 в Гаазі.

У такому випадку муніципалітет повинен забезпечити новий навчальний заклад, незалежно від форми власності, приміщенням, а центральні органи влади – покрити видатки на першочергові капітальні та поточні витрати. Також школу забезпечують невеликим фондом, який можна витрачати на технічне обслуговування, прибирання, опалення, формування бібліотеки та навчальні посібники.

Джерела:

ВЕЛИКОБРИТАНІЯ

Щоосені місцеві органи влади збирають та аналізують дані щодо кількості учнів шкільного віку та наявності особливих освітніх потреб у них.

Також на місцевому рівні розробляють формулу фінансування освіти, яка має враховувати низку чинників, обов’язковий серед яких – вікові особливості (чим старші діти, тим більше коштів виділяється на навчання) та депривація. Відповідно до отриманих даних у кожному регіоні вираховують мінімальний розмір фінансування, що враховує витрати на освіту кожної дитини.

Мінімальне фінансування – це гарантія від держави, яка дає змогу нівелювати щорічні зміни в системі фінансування. Проте ця гарантія стосується виключно шкільної освіти, переважно початкової та середньої, тобто дітей віком 5–16 років. Водночас, у межах одного регіону приріст фінансування деяких шкіл можуть обмежувати і скорочувати, якщо інші школи не дотягнули до мінімального розміру.

Дітям з особливими освітніми потребами виділяють додаткове централізоване фінансування до 6 тисяч фунтів на рік. Якщо ця сума не покриває потреби такої дитини, решту компенсує школі місцевий бюджет. На додаткові гроші також можуть розраховувати школи, де навчаються діти з національних меншин та верств у складних життєвих обставинах.

З держбюджету кошти передаються прямо в бюджети шкіл, які мають розширені права щодо їх використання. Проте, за домовленістю з освітньою спільнотою регіону, місцеві органи влади можуть утримувати частину коштів та спрямовувати їх на централізований рахунок на супровідні послуги школам регіону (комунальні платежі, утримання споруд тощо).

За заявками, школи також можуть розраховувати на додаткові гранти від центральних та місцевих органів влади на окремі потреби та проєкти.

А ще - навчальний заклад має право вийти з-під юрисдикції місцевого органу влади та зареєструватися як незалежна школа. У такому випадку він буде отримувати фінансування, спеціальний грант від Міністерства освіти, напряму.

Джерела:

США

Країна має трирівневу систему управління освітою та вирізняється високим ступенем децентралізації.

Федеральний департамент освіти визначає загальну політику розвитку освітньої галузі, стратегічні напрями, обов’язкові для всіх штатів вимоги до навчання.

Кожен штат має власний орган управління освітою, який визначає правила функціонування своїх навчальних закладів. Тут формують нормативи щодо кваліфікації педагогів, санітарних норм, змісту та обсягів освітніх програм, орієнтовного переліку обов’язкових предметів.

Змістові питання освіти можуть передавати на нижчий управлінський рівень – округу чи району. Саме тут здійснюється адміністративний контроль за роботою шкіл.

Хто і як за кордоном фінансує школи: Нідерланди, Британія, США, Естонія, Польща

Фото: автор – szefei, Depositphotos

Фінансують навчальні заклади з бюджетів кожного управлінського рівня. Федеральний департамент фінансує в середньому до 8% потреб, а решту суми ділять порівну бюджети штату та муніципалітету.

Бюджет на освітні потреби формується з огляду на федеральні та місцеві податки. Це зумовлює нерівномірне фінансування шкіл: у малозаселених штатах та в місцевостях із великою кількістю людей у складних життєвих обставинах менший бюджет на освіту. З іншого боку, країна витрачає в середньому 12 тисяч доларів на рік на навчання одного учня, і це – один із найвищих показників у світі.

Федеральний уряд також пропонує місцевим органам освіти гранти. Є три різновиди:

  • категорійні (можна використовувати виключно на заявлені цілі, отримувач має звітувати за витрачені кошти);
  • проєктні (витрачають на реалізацію певних освітніх проєктів, підготовчий період для отримання такого гранту може тривати до трьох років);
  • блок-гранти (видають місцеві органи влади для підтримки освітньої системи, можуть бути використані на розсуд отримувача, але в межах освітньої системи).

Джерела:

ЕСТОНІЯ

Освітня система країни ґрунтується на державних субвенціях. Виплати отримують школи, незалежно від форми власності – і державні, і муніципальні, і навіть приватні, – в однаковому обсязі. Витрачають ці кошти виключно на освітні потреби, тоді як решта витрат покладається на засновника.

Розраховується субвенція за простою формулою з розрахунку на одного учня. Вона складається з:

  • оплати праці вчителя;
  • оплати праці директора;
  • фіксованої вартості навчальних матеріалів;
  • фіксованих витрат на підвищення кваліфікації вчителів та директорів;
  • шкільного харчування.

У країні зафіксована мінімальна ставка оплати праці вчителя, яка не залежить від освітнього ступеня школи та її розташування. Для розрахунку формули до цього показника додають податки й соціальні відрахування, а також надбавку за стаж роботи. Нормативна наповненість та кількість класів на паралелі варіюється, залежно від місця розташування (місто чи село). Законодавство також регулює навчальне навантаження та національну освітню програму.

Якщо дитина вчиться в школі за межами свого муніципалітету, державна субвенція перераховується за принципом міжрегіонального співробітництва.

Неосвітні витрати (комунальні платежі, заробітна плата непедагогічних працівників) покриває місцевий бюджет.

Водночас, якщо місцеве управління освітою організувало управління школами ефективно, що державна субвенція не використовується в повному обсязі, то заощаджені кошти можна використати на поліпшення освіти, але в жодному разі не на неосвітні потреби. Залишки можуть бути, наприклад, якщо знайшли дешевший варіант підвищення кваліфікації вчителів чи купили навчальні матеріали, якими може скористатися не один учень, а весь клас.

Джерела:

ПОЛЬЩА

Держсубвенція вираховується за складною схемою, яка враховує значну кількість показників та коефіцієнтів – 50 основних, що стосуються безпосередньо освітнього процесу, та ще 23, які впливають на інші частини роботи шкіл (оплата праці непедагогічного персоналу, утримання будівель тощо).

У формулі враховують і місце розташування навчального закладу, і кількість учнів, і наповнюваність класів, і кваліфікацію та досвід учителів, і спеціалізацію, і транспортування тощо. Минулоріч у перелік навчальних закладів, що можуть розраховувати на субвенцію, потрапили й галузеві професійні училища.

Гроші з державного бюджету перераховують на всі адміністративні рівні – муніципальний (ґміна), районний (повят), провінційний (воєводство). Проте субвенцію, яку перераховують у місцеві бюджети, не має цільового призначення, а отже, може використовуватися на розсуд управління на будь-які інші потреби.

Формулу освітньої субвенції затверджують щороку наказом міністерства. Проте законодавством закріплено, що її розмір на наступний рік не може бути нижчим за попередній. Також місцеві бюджети за заявками можуть отримувати державні цільові гранти на визначені освітні потреби.

Додаткові потреби шкіл фінансують зі місцевих бюджетів. У середньому ґміни додатково витрачають на освіту до 30% від суми субвенції, на рівні повятів ця цифра становить 5%.

Джерела:

Анна Степанова-Камиш, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – Vadymvdrobot, Depositphotos

Матеріали за темою

Обговорення

Розділ створено за підтримки Програмної ініціативи “Демократична практика” Міжнародного фонду “Відродження”. Позиція Міжнародного фонду “Відродження” може не збігатися з думкою автора.