Мама в ЗСУ – як проживати розлуку з дитиною та тримати зв’язок

На початок 2024 року в лавах ЗСУ налічувалося понад 45 тисяч військовослужбовиць. Серед них, зокрема, і мами.

Розлука з дітьми – це дуже складно. Часом мами можуть сумніватися в правильності свого рішення, а діти – відмовлятися від спілкування, бо в такий спосіб підсвідомо виражають ненавмисну агресію та образу на рішення матері.

Як краще вибудувати діалог із дитиною та підтримувати її попри відстань?

До Дня матері, який цьогоріч відзначають 12 травня, “Нова українська школа” разом із Наталією Подоляк, сімейною і дитячою психотерапевткою, супервізоркою програми “Діти і війна. Техніки зцілення”, та Ларисою Дідковською, психологинею, психотерапевткою, доценткою кафедри психології ЛНУ ім. Івана Франка, підготували поради для матерів-військовослужбовиць про спілкування з дітьми на відстані та червоні прапорці під час розмов.

Зі статті ви дізнаєтеся:

• як повідомити дитині, що мама вирішила піти в ЗСУ;
• які слова підтримки дібрати та як зробити прощання менш болісним;
• що важливо під час взаємин із дітьми, якщо вас розділяє відстань;
• як діти можуть підтримати маму, яка в ЗСУ;
• як поводитися дорослим, які залишилися поруч.

ЯК МАМІ ПОЯСНИТИ ДИТИНІ СВОЄ РІШЕННЯ

Насамперед мамі варто заздалегідь підготувати дитину та повідомити їй про своє рішення стати на захист України, каже Наталія Подоляк. Треба розповісти дитині, коли саме ви плануєте йти, щоби цей день не був чимось несподіваним для неї.

Час, що залишився, можна запропонувати провести разом та скласти певний план, записавши туди ваші побажання і побажання дитини щодо спільних активностей. Наприклад,

• сходити в улюблені місця,
• відвідати якісь майстер-класи,
• приготувати щось разом,
• подивитися улюблений фільм/мультфільм тощо, додає Наталія.

Також варто обґрунтувати перед дитиною ваше рішення піти в ЗСУ. Залежно від віку дитини, підхід у розмові може різнитися, додає Лариса Дідковська.

Якщо дитина – підліток

Наприклад, підлітки мають більшу категорійну базу та ширший понятійний апарат, тож із ними можна розмовляти майже на рівних.

“Варто пояснити, що насамперед мама йде захищати життя та безпеку своєї сім’ї, зокрема і своєї дитини.

Тобто з підлітками треба говорити більш персоніфіковано, не лише про патріотизм, адже саме по собі поняття є досить абстрактним і часом дітям його складно повністю осягнути”, – каже Лариса Дідковська.

Тож мама може сказати:

Також, за словами Наталії Подоляк, дитині варто сказати, що в теперішньому суспільстві чоловіки й жінки мають рівні права в багатьох сферах діяльності. Тому лави ЗСУ наповнюють як чоловіки, так і жінки. Тож те, що ви вирішили приєднатися до ЗСУ, є абсолютно нормальним.

Водночас нагадайте дитині, як ви її любите, і закцентуйте – те, що ви йдете, зовсім не означає, що ця любов зменшиться.

Звісно, дитині може бути страшно відпускати маму, може з’являтися страх втратити її, додає Лариса Дідковська. Тому в діалозі потрібно наголосити, що мама буде робити все можливе, аби вберегти себе. Ви дбатимете про власну безпеку й не припинятимете спілкування. Адже дитині важливо відчути, що вона не залишиться самотньою.

Якщо дитина маленька

Якщо ж дитина ще маленька, то, звісно, їй буде важче зрозуміти всі ваші мотиви. Тому тут краще перефокусувати увагу на майбутнє – наголосити, що, як тільки буде можливість, ви одразу телефонуватимете, читатимете казку на ніч (якщо у вас був такий ритуал), й обов’язково повернетеся, як тільки буде змога.

“Наголошу, не варто дітям обіцяти, що ви повернетеся в якісь конкретні терміни, якщо ви в цьому не впевнені. Адже так ви створюєте даремні очікування і якщо вони не справдяться, дитина втратить довіру до вас”, – каже Лариса. Якщо ви не впевнені в конкретній даті, краще сказати “як тільки буде змога”.

До розмови мамі варто прийти в спокійному та врівноваженому стані. Адже, як каже Лариса Дідковська, діти реагують на емоції дорослих. Якщо мама під час розмови буде неспокійна, тривожна, ці емоції та відчуття передаватимуться і дитині. Якщо ж мама буде говорити без драматизації, спокійно, врівноважено, то й дитина “заряджатиметься” цими емоціями й сприйме новину менш болісно.

“Люди схильні заряджатися як позитивними, так і негативними емоціями інших. Тож перед цією розмовою раджу мамі підготуватися і починати розмовляти з дитиною, лише стабілізувавши свій стан.

Можна подумати над цінностями та метою, які мама переслідує цим рішенням. Це допоможе знайти опору і триматися за неї під час розмови з дитиною. Адже тоді мама пам’ятатиме, заради чого все це робить”, – каже психотерапевтка.

Якщо дитина ставитиме запитання, намагайтеся спокійно й переконливо на них відповідати, пам’ятаючи, що не обов’язково говорити всю правду.

Під час моменту прощання мамі важливо зберігати стійкість, щоб у дитини виникало менше переживань. І вже коли прощання завершено й дитина вас не бачитиме, ви можете дати волю своїм емоціям, адже це абсолютно нормально, каже Лариса Дідковська.

ЯК МАМІ-ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВИЦІ ПІДТРИМУВАТИ ЗВ’ЯЗОК ІЗ ДИТИНОЮ

1. За можливості забезпечте регулярне спілкування

Психологиня акцентує, що саме регулярне спілкування дає відчуття дитині, що мама поруч, вона цікавиться її життям і попри відстань пам’ятає про неї.

“Звісно, ми не говоримо, що треба зідзвонюватися щогодини, але головне, щоби зв’язок не обривався. Важлива не кількість, а якість. Однак чим довше дитина залишається без контакту, тим більше втрачається довіра до мами. Тому, якщо у вас є змога, можна скласти графік дзвінків, аби дитина була більш впевнена, що почує вас”, – радить психотерапевтка.

Наталія Подоляк додає, що тривала відсутність контакту формує велике поле фантазії в дітей. Вони можуть почати думати, що з вами сталося щось погане, що вони в цьому винні тощо. Тому навіть простий смайлик чи побажання гарного дня / спокійних снів уже буде для дитини знаком, що з мамою все гаразд і що вона турбується про дитину. Головне, щоб таке спілкування стало певною рутиною. Якщо ж ви знатимете, що зв’язок зникатиме, варто заздалегідь про це попередити.

2. Під час розмов цікавтеся життям дитини та її захопленнями

Але тут варто тримати баланс між щирою цікавістю та контролем, каже Лариса Дідковська.

Тому краще запитувати: “Що ти хочеш мені розповісти?”, “Чим би ти хотів/ла зі мною поділитися?”, а не “Чи все ти виконав/ла, як слід?”.

В останньому випадку ваша розмова перетворюється на функцію контролю і навряд чи принесе дитині задоволення. Це має бути щирий інтерес до життя дитини. Якщо ж складно організувати дзвінок у реальному часі, можна заздалегідь записати відео чи голосове повідомлення зі словами підтримки, та відправити його дитині.

3. Створюйте рутину та підтримуйте свої ритуали й традиції

Психологині радять:

• за можливості мама може читати казку дитині на ніч, як і раніше, коли вона була вдома. Це створюватиме відчуття присутності мами попри відстань;
• можна взяти із собою сімейні фотографії та разом розглядати їх, згадувати приємні емоції, історії;
• обмінюватися символічними подарунками, писати листи й передавати їх поштою. Потім їх можна буде перечитувати, коли буде сумно чи коли згадуватимете про дитину / маму;
• почати читати разом якусь книжку, а під час розмови телефоном обговорювати її;
• переглядати разом фільми, якщо є така можливість;
• також можна попросити дитину виконувати певні рутинні дії, поки ви не повернетеся. Наприклад, доглядати за вашою улюбленою рослиною тощо. Підлітки можуть волонтерити, якщо є таке бажання. Так діти відчуватимуть свою значущість та здатність на щось впливати.

“Якщо мама пропускає якесь важливе родинне свято, тоді вона може спробувати за допомоги рідних чи друзів організувати сюрприз для дитини, наприклад, передати якусь іграшку, записати відеопривітання тощо. Так мама додасть відчуття, що, попри відстань, вона з нею та про все пам’ятає”, – додає Наталія Подоляк.

4. Не звинувачуйте дитину, якщо вона не хоче спілкуватися

Часом може бути так, що дитина просто чимось зайнята й не може з вами говорити. Тоді не варто звинувачувати її та ображатися. Можна сказати, що ви дуже скучили за нею і чекатимете її дзвінка, коли вона звільниться. Або ж попросити коротко розповісти найголовніше, але не наполягати, зауважує Лариса Дідковська.

“Буває і так, що, відмовляючись від розмови, діти в такий спосіб підсвідомо можуть транслювати ненавмисну агресію чи образу за те, що мама залишила їх. Ззовні їм може здаватися, що все гаразд і вони вже звиклися із цим, але на емоційному рівні це проявляється в ігноруванні контакту”, – додає вона.

У такому випадку мамі варто говорити про свої почуття. Можна сказати:

“Я сумую за тобою. Мені тебе дуже не вистачає, я мрію про нашу зустріч. Що я можу зробити, щоби ти зі мною захотів/ла розмовляти”.

Тобто не звинувачувати дитину й не підносити це так, щоб вона чи він відчували себе негідником чи негідницею. Про свої переживання говоримо в максимально безпечний для дитини спосіб.

Наталія Подоляк у таких випадках також радить проговорити мамі схожі слова:

“Ти можеш на мене ображатися, але я однаково тебе любитиму. Ти можеш по-різному реагувати, але пам’ятай, що я завжди в тебе є. І хоч я фізично не поруч, я про тебе думаю і постійно згадую. За будь-якої можливості я продовжу виходити на зв’язок із тобою”.

Також варто звернути увагу й на те, що багато залежить від того, хто залишився поруч із дитиною замість мами, зауважує Лариса Дідковська. Адже ті дорослі можуть бути не такими ресурсними, можуть не надавати таку підтримку, як мама. І це теж може відбиватися на поведінці та емоційному стані дитини.

Тоді мамі варто поговорити про це як із дитиною, так і з опікунами. Наприклад, у дитини можна запитати, з ким би їй було краще, чи хоче вона змінити людей поруч, хто б це міг бути тощо. Також варто поговорити із самими дорослими, щоб дізнатися їхню думку, і на основі цього вирішувати, якими будуть подальші дії.

5. Якщо у вас немає сил розмовляти, скажіть про це дитині, але не уникайте розмов надовго

За словами Наталії Подоляк, часом мама може не виходити на зв’язок, бо їй боляче й сумно чути голос дитини, яка далеко від неї. Або ж після важкого завдання зовсім немає сил. Це все нормальні процеси й це, справді, емоційно важко, наголошує психотерапевтка. Тому, якщо немає сил говорити, можна сказати дитині:

“Я змучилася, виснажилася, у мене було складне завдання, мені треба відпочити. Але після цього я обов’язково тобі напишу / подзвоню”.

Однак важливо, щоб це не були порожні обіцянки. Щоб у дитини не підвищувалася тривожність і вона не починала фантазувати. Їй усе ж важливо чути маму.

Якщо у вас починають виникати сумніви, чи вчинили ви правильно, що доєдналися до лав ЗСУ й зараз переживаєте розлуку з дитиною, важливо вчасно відслідковувати такі думки й не давати їм посилюватися, зауважує Лариса Дідковська. Ми не можемо впливати на свої емоції, але можемо впливати на поведінку, яку вони в нас викликають. Важливо розуміти, якщо ми й далі посилюватимемо цей інструмент самонакручування, то тоді наші переживання гратимуть проти нас.

Тож, як зазначає психологиня, у моменти, коли виникатимуть сумніви, можна сказати собі:

Підтримувати маму можуть і діти. Прості слова, як-от “я тебе люблю”, “я за тобою сумую”, допомагатимуть мамі триматися та додаватимуть впевненості. Якщо діти старші, то вони можуть запитати, чим можуть бути корисні мамі, що можуть зробити, додає Лариса Дідковська.

ЯК БЛИЗЬКИМ, ЯКІ ЗАЛИШИЛИСЯ ЗАМІСТЬ МАМИ, ПІДТРИМАТИ ДИТИНУ

Наталія Подоляк акцентує, що ті дорослі, які залишилися з дитиною на час маминої відсутності, мають усвідомити, що вони теж стають опорою для дитини. Тому важливо проговорити, що коли їй стане сумно чи вона потребуватиме допомоги, то завжди зможе звернутися до вас та розраховувати на вашу підтримку.

Можна наголосити: “Я тобі ніколи не заміню маму й у мене немає такої цілі. Але я тебе завжди підтримаю, і хочу, щоб ти знав/ла, що ти не сам/сама”.

Також Лариса Дідковська каже, що якщо дорослі налякані, схвильовані, стривожені, бо, наприклад, мама довго не виходить на зв’язок, не варто одразу розділяти ці емоції з дитиною. Пам’ятайте, що саме ви маєте дбати про безпеку та спокій дитини, а не навпаки. Тому під час розмов намагайтеся бути стабільними.

Якщо ж у дитини виникають питання, чому мама довго не виходить на зв’язок, то поясніть, що часом таке може траплятися. І як тільки буде можливість, мама дасть знак, що з нею все добре.

У такі моменти також добре запропонувати дитині якусь дію. Наприклад, як раніше розповідала дитяча та сімейна психологиня Світлана Ройз, можна запропонувати щось намалювати, підтримати волонтерський проєкт, подумати, що б дитина хотіла надіслати в посилці, передивлятися фотографії, пригадувати тощо. Але головне – не мовчати, коли дитина готова з нами говорити про свої почуття.

Читайте також: “Тато в ЗСУ – як тримати зв’язок із дитиною та комунікувати попри відстань”

“Тато загинув на війні: як говорити про це з дітьми та зберігати світлі спогади про батька”

“Як відповідати на запитання дітей про війну”

Ірина Троян, “Нова українська школа”

Усі зображення: ГО “Смарт освіта”