Напишіть нам

Всі теми

На “ти” з наукою. Що варто знати батькам про Малу Академію Наук

Наука – це не тільки масштабні закордонні дослідження з великими бюджетами. Науковий шлях для людини може початися ще в школі – через якісне викладання предметів і проведення невеликих досліджень разом з учителем і однолітками-однодумцями. Це можливо і в Україні.

Що потрібно знати батькам, якщо їхня дитина хоче досліджувати й пізнавати світ не лише в межах шкільної програми, а значно глибше й більше? “Нова українська школа” взяла інтерв’ю в Оксена Лісового, директора Малої Академії Наук.

Мала Академія Наук сьогодні – це Національний центр ЮНЕСКО з 25-ма регіональними представництвами, де щороку навчаються понад 150 000 дітей. Тут вони мають можливість проводити дослідницьку, пошукову, експериментальну роботу, розвивати креативність, формувати м’які навички.

У цьому тексті про:

  • точки входу в спільноту МАН;
  • чому МАН працює з підлітками;
  • як відірвати дітей від ґаджетів і зацікавити наукою;
  • чому для підлітків важливе позашкілля.

ПРОПОЗИЦІЯ ДЛЯ ВСІХ

У Малої Академії Наук амбітна мета – створити максимальну кількість точок входу школярів у науку. І починати залучати дітей із якомога більш раннього віку. Точка входу в науку як пропозиція дитині має бути в кожному регіоні країни.

Є два поширених світових підходи до роботи з пошуку й формування людського капіталу в науці, інтелектуальній та інноваційній діяльності.

  1. Селективний підхід. Ресурси концентруються на дітях із винятковими здібностями. Вони проходять тестування й потрапляють до спеціальних шкіл, або займаються за спеціальними програмами. Такий підхід застосовують у США.
  2. Підхід, який передбачає пропозицію кожному.

Ми відмовилися від селекції, від інструменту тестів.

Наше завдання – зробити пропозицію всім дітям і отримати як результат серед іншого й усвідомлену відмову від занять дослідницькою й науковою діяльністю. Ти спробував і зрозумів із якихось причин, що це не твоє. Ти спробував ще раз, і ще раз, й однаково розумієш, що воно не твоє, і тоді усвідомлено займаєшся іншим – мистецтвом, спортом тощо.

ЧОМУ МАН ПРАЦЮЄ З ПІДЛІТКАМИ

Це зумовлено природним когнітивним розвитком дитини, коли вже є певний рівень абстрактних операцій, який дає змогу робити узагальнення, припущення, аналізувати гіпотези.

Ми існуємо для тих дітей і вчителів, які прагнуть більшого, і, як позашкільний заклад, працюємо за дещо іншим, на відміну від школи, принципом. Наша освіта – добровільна. І ми створюємо комфортні умови для діяльності дітей – зебезпечуємо ресурсами й достатньою кількістю часу на роботу над тією проблемою, якою вони хочуть займатися. Інакше діти до нас не прийдуть.

ЯК ДОЛУИЧТИСЯ ДО СПІЛЬНОТИ МАН У ШКОЛІ

Одна з точок входу до МАН – це школа, де діти, які цікавляться наукою, не отримують достатньо підтримки й можливостей, або ж, навпаки, отримують добрий імпульс і мотивацію до занять дослідницькою діяльністю, але не можуть включитися в проєкти всеукраїнського змагального змісту.

Здебільшого, діти приходять до нас не стільки зі шкіл, скільки через конкурси МАН.

Первинна ланка МАН – це наукове товариство учнів у школі (НТУ). Цей осередок може створити вчитель-ентузіаст, директор, ініціативна група учнів, вчителі кількох шкіл. Для цього потрібно звернутися до свого регіонального осередка із відповідним запитом.

На сайті МАН (унизу) є мапа регіональних осередків з усіма контактами. Також усю контактну інформацію можна знайти в довіднику

Офіційно в Україні зареєстровано приблизно 4000 наукових товариств, однак справді активно працюють 2000–2500 шкіл. Аби брати участь у всеукраїнських проєктах МАН, не обов’язково бути членом НТУ, ми відкриті для всіх. Однак НТУ надає швидкий доступ до можливостей, учням легше знайти наукового керівника / ментора для свого проєкту, організувати на базі школи наукову секцію й залучити відповідних експертів тощо.

Рекомендації, які ми можемо дати батькам підлітка, який цікавиться наукою:

– Дізнайтеся, чи є в школі, де навчається дитина, або в сусідній, наукове товариство.

– Якщо немає в школі, варто звернутися до обласного відділення МАН. Вони також можуть запропонувати чимало можливостей для занять офлайн.

– На сайті Національного центру МАН є онлайн-рішення: коротко- і довготермінові навчальні програми, літні школи, програми з тижневими сесіями, вебінари, міжнародні школи тощо. Скажімо, зараз одночасно відбуваються кілька проєктів:

ЧОМУ ДЛЯ ПІДЛІТКІВ ВАЖЛИВЕ ПОЗАШКІЛЛЯ

Крім школи, точкою входу в МАН може бути позашкільна діяльність. У національному центрі МАН розроблені рішення для бібліотек, для позашкільних закладів, для тих середовищ, де є діти (навіть для ТРЦ). Залежно від рівня і віку дитини, ми пропонуємо різну діяльність. Якщо ви зацікавлені в рішеннях для позашкілля, напишіть на скриньку [email protected] й ми допоможемо консультаційно й методично.

Добре, якщо дитина постійно стикається з точками входу в науку, аж поки не визначиться з напрямом майбутньої професії.

Заняття в позашкільній студії – це додаткове нове середовище й новий соціальний досвід, це взаємодія з іншою групою дітей, де все розгортається непердбачувано й потрібно по-іншому будувати стосунки. Ми вважаємо важливим залучати дитину до нових проєктів. Чим більше практик інтеграції в нове середовище, тим більшим буде соціальний досвід дитини.

ЯК ЗАЦІКАВИТИ НАУКОЮ ДІТЕЙ МАЛЕНЬКОГО ВІКУ

Втрата цікаовсті до науки здебільшого властива дітям під час переходу від початкової до базової школи. Здібні, спроможні й талановиті діти часто переключаються на інші активності й уже не повертаються до конструктивної наукової діяльності. Або повертаються нескоро, втрачаючи час.

Нещодавно ми почали працювати з молодшими школярами. Було розроблено кілька методик. Їхнє апробаційне впровадження відбувається в дитячих наукових студіях уже 3 роки. Зараз ми виходимо на їх масштабування. Ідеться про Академію “Футурум”, яка працює за напрямами:

  • навчання за програмою “Людина. Світ. Наука” (фізика, хімія, географія, астрономія, біологія, інженерія, історія та риторика) для дітей 4–11 років;
  • навчання за програмою “Мова. Світ. Наука” за методикою CLIL у поєднанні з німецькою мовою (фізика, хімія, географія, астрономія, біологія та інженерія) для дітей 7–10 років;
  • демонстраційні заняття – захопливі досліди й експерименти з природничих дисциплін для учнів 1–4 класів;
  • інтерактивні лекції – ознайомлення дітей із різними науковими напрямами, цікаві досліди, наукові знання та творчі завдання.

Методика призначена для віку від 4 до 12 років. Однак, як показує практика, батьки рідко віддають дітей до студій раніше 6-ти.

Ще однією точкою входу в науку має стати мережа інтерактивних просторів – центрів науки. Першим ми відкрили Музей науки в Києві, який поки працює в тестовому режимі, але з початку жовтня починає повноцінно функціонувати. У Музеї, до речі, буде цілий напрям для роботи з учителями: учительські тури, навчальні програми для природничників тощо. Окрім того, у Музеї можна провести урок зі своїм класом із фізики, хімії, біології, STEM.

Усі деталі – на сайті Музею.

Загалом завдання подібних просторів полягає в створенні спеціальних умов, де через ігрову діяльність ми втягуємо дітей у науку. Це простори, де в дитини виникають сотні запитань. Якщо простір сформовано правильно й на локації працюють підготовлені педагоги, дитина виходить із головою, повною запитів до подальшого дослідження, здивувань та вау-ефектів.

Музей науки не має давати готові відповіді. Треба спонукати дітей до пошуків, експериментів, досліджень. Головне – щоби дитина зафіксувала побачене як феномен. А школа має допомогти знайти відповідь. Там дитині дадуть систематизовані знання, формули, інструменти обчислень, розуміння фізичних і хімічних процесів. Але руками вона це спробує в Музеї науки, саме там у неї виникнуть питання й асоціації. Саме там виникне яскраве враження, яке зафіксується на все життя.

Також систематичні заняття в науковій студії мають підвести практично-діяльнісне підґрунтя під враження від відвідин музею. Саме собою враження від відвідування музею не спрацює на результат у залученні дитини до науки повною мірою, якщо немає систематичної послідовної роботи саме в позашкільній освіті.

ЯК ВІДІРВАТИ ДІТЕЙ ВІД ҐАДЖЕТІВ

Індустрія розваг – це наш основний конкурент за людину й людський потенціал. 90 % наших часових втрат – це комп’ютерні ігри, соціальні мережі, телебачення, кіно, Youtube. Безглуздо намагатися закрити дітям до них доступ. Натомість варто приймати це як умови, у яких ми живемо.

Як сформувати середовище для дитини, як зробити, щоби дитина шукала в тому середовищі конструктивні речі? Наша гіпотеза, але не рецепт – через формування ціннісних орієнтирів. Через формування в дитини розуміння цінності власного життя й важливості, щоби це життя було наповнене конструктивним змістом. Через розуміння, що кожен день твого життя, у якому ти не наблизився до вирішення якоїсь проблеми, яка тебе турбує, – це погано.

Ціннісна шкала має спонукати через інструменти совісті чи сили волі вмикати автоконтроль. Адже зовнішній контроль не спрацює. Якщо сьогодні забрати в дитини телефон чи ноутбук, вона десоціалізується, не буде почуватися повноцінною, як порівняти з однолітками. Це неприйнятний шлях.

Формувати ціннісні орієнтири варто через розуміння, що ти маєш знайти свою місію, ти народився не просто так, кожна людина має мету існування. Кепсько жити без місії. Це означає – зливати дорогі дні свого життя в унітаз. Дитина має розуміти цінність втрати кожного дня свого життя.

Водночас, не потрібно заганяти підлітка в стан стресу від того, що він щось не робить. Важливо, щоби він розумів, що він має право й на розвагу, і на відпочинок. Але має бути баланс. Тому важливо, щоби підліток навчився самостійно керувати своїм часом і регулювати його.

Соціалізація для підлітка стає пріоритетом. Настає час, коли підліток має запротестувати, відділитися від батьків. Це нормально, коли є несприйняття того, що роблять мама й тато, того, що вони нав’язують. Ми хороші батьки, якщо підліток починає нас відторгати. І ми не починаємо на нього через це тиснути.

Але відпустити повністю межі не можна. Тоді дитина може подумати, що вам байдуже, і буде експериментувати з тим, наскільки вам байдуже. Для підлітка треба виробити ціннісні й організаційні рамки через домовленість. Не через слова-накази, а через те, що ми даємо йому обов’язки і свободу, коли і як їх виконати. Адже це наша партнерська домовленість.

ЯКИЙ ВПЛИВ НА ДІТЕЙ МАЮТЬ ТЕХНОЛОГІЇ

Звісно, під впливом технологій діти інші. Ми маємо розуміти одну річ – дуже добре, що вони інші. Вони адаптовані до реального середовища.

Моя порада батькам: поспівчувайте своїм дітям. Їм значно важче, аніж було вам у тому ж віці. Рівень спокус, яким піддаються сучасні діти, – на порядок вищий. Комп’ютерна гра зроблена настільки круто, що дорослі часто самі “залипають”. Над нею попрацювали художники, дизайнери, маркетологи, психологи. Туди вкладені мільйони доларів. І ви хочете себе порівняти з нею?

Ми йдемо не в боротьбу з технологіями, а в напрямку формування в дитини інструментів саморегуляції й розуміння, що є доцільним і потрібним.

Ці покоління вимагають свободи, вони цінують свободу, вони народилися у свободі.

Якщо ми допомагаємо дітям формувати ціннісні орієнтири – вона сама підтягне з мережі конструктивний контент.

Ми працюємо з дітьми, які приходять, бо знають, чого вони хочуть. Ми працюємо з молоддю, яка хоче і вміє. Штангу піднімати нецікаво й нелегко, бо ти не піднімеш її одразу. Але можна почати з ваги, яка буде тобі комфортна саме зараз. Ти потренувався – і взяв важчу вагу. У науці діють ті самі принципи: ми повинні дати посильне навантаження й через досвід, проблему, складність, успіх підсадити дитині цікавість до науки.

Оксен Лісовий

Важливою є тонкість відчуття – яке дати інтелектуальне навантаження, щоби дитина відчула кайф від перемоги. Так ми витягуємо дітей у середовище реальної діяльності, мотивуючи через проблему, нерозв’язану задачу і спонукаючи до її розв’язання.

ЧОМУ НАУКА – ЦЕ ЦІКАВО

За рівнем азарту науку можна порівняти хіба що з екстремальними видами спорту. Тому що людині, яка “підсіла” на той дофамін, який виділяється від безперервного квесту, пошуку, від викликів і пошуків рішень, від знаходження цих рішень, – важко від цього відмовитися.

Наука – це постійний азарт, це розуміння значення кожної хвилини життя, витраченої на пошуки. Це така гра, у якій результати є дорослими і значущими. Це можливість залишатися дитиною, яка відкриває світ усе своє життя.

Найбільшими відкривачами є маленькі діти. А науковець – це та людина, яка продовжила цей процес дослідження світу й не подорослішала. Завдяки дослідженням людина змінює світ. Тим, хто утримаються в науці, можна й позаздрити, і поспівчувати одночасно, тому що це важко й не завжди вдячно. Але неймовірно цікаво.

Ольга Головіна, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – prometeus, Depositphotos

Інші фото надала МАН

Матеріали за темою

Обговорення