Наскільки ефективна НУШ – аналіз результатів моніторингу

Як впроваджується реформа НУШ? Чи досягаються очікувані результати? Перші відповіді на ці запитання дало комплексне дослідження – моніторинг НУШ. Його проводили 2019 року на замовлення МОН.

“Нова українська школа” прочитала дослідження та опитала його співавторок. Читайте в статті про те:

• чи розвинені м’які навички в учнів пілотних і непілотних класів;
• що показало анкетування учнів;
• що показало дослідження роботи вчителів;
• чи підтримують директори шкіл реформу;
• які очікування батьків від НУШ.

ПРО ДОСЛІДЖЕННЯ

Перший етап комплексного дослідження ефективності впровадження реформи “Нова українська школа” провели у 2019 році. До нього залучили учнів третіх класів, які пішли до школи у 2017 році, серед яких і учні пілотних класів НУШ. У дослідженні взяли участь 150 шкіл обласних міст, сіл і районних центрів: загальноосвітні, спеціалізовані та пілотні.

Наступний етап моніторингу мають провести восени цього року і вже залучити учнів НУШ масової практики.

Експертка із забезпечення якості освіти проєкту за підтримки Уряду Канади “Супровід урядових реформ в Україні” (SURGe) Олена Ліннік каже, що сама процедура дослідження є досягненням, оскільки до цього моніторинг НУШ проводили через анкетування.

“Цікаво було дослідити м’які навички, тому що цього раніше не робили в цілісному, системному дослідженні. Було важливо розробити інструментарій саме для дослідження наскрізних умінь”.

Крім МОН, результати дослідження можуть використовувати авторські колективи для підготовки підручників та посібників, методичних навчальних матеріалів. Вчителі можуть дізнатися, які різновиди діяльності більше цікавлять дітей, чому варто розвивати критичне й системне мислення, навіщо говорити з батьками про формувальне оцінювання.

ЧИ РОЗВИНЕНІ В УЧНІВ М’ЯКІ НАВИЧКИ

Більше половини учнів, які взяли участь у дослідженні, на достатньому та високому рівнях володіють усіма наскрізними вміннями, визначеними в Державному стандарті початкової освіти. У переліку м’яких навичок не виявилося таких, якими б учні не володіли зовсім.

Керівниця ініціативи забезпечення якості освіти проєкту SURGe Олена Заплотинська каже, що у формуванні м’яких навичок, за результатами моніторингу, не було суттєвої різниці між селом і містом.

“Просіли школи районних міст. Наші гіпотези полягають у віці вчителів. У тих містечках вчителі – здебільшого літнього віку, і вони не надто захоплені новими підходами. Коли ми говоримо про м’які навички, це вимагає зміни роботи вчителя”.

“Учні вміють працювати в групі. Це найбільше досягнення, бо супротив учителів був серйозним. Довго панував стереотип, що в 1–2 класах робота можлива лише в парах”, – додає Олена Ліннік.

У трійку найбільш розвинених умінь також потрапили ухвлення рішень, співпраця й конструктивне керування емоціями. Учні, пілотних класів НУШ продемонстрували вищі результати (розбіжність понад 10%) у цих уміннях.

“Майже всі продемонстрували позитивні емоції, не було стресу від групової роботи, діти показали вміння домовлятися, розподіляти обов’язки. 88 % груп працювали в емоційно позитивному фоні. Це говорить про те, що діти не перший раз працювали в групах”, – каже Олена Ліннік.

У команди із 6 дітей було творче завдання. Вони активно працювали, коли треба було щось наклеїти, намалювати. А коли справа дійшла до того, щоби прочитати, зробити висновки й довести до кінця, то учні з непілотних класів впоралися гірше.

“Саме під час творчого завдання експерти констатували більший прояв м’яких навичок. Можна припустити, що коли діти працюють в атмосфері творчості й немає обмежень, вони проявляються якнайбільше. Коли є сприятливий емоційний фон, то є ініціативність, співпраця, взаємодопомога. Це варто враховувати в методиці роботи”, – каже Олена Ліннік.

Спостереження за виконанням компетентнісних завдань показують, що такими вміннями як ініціативність, критичне та системне мислення, обґрунтування власної позиції, здатність висловлювати свої думки усно, творчість – від 28% до 47% третьокласників володіють на низькому та середньому рівнях.

“М’які навички, які пов’язані з hard skills, виявилися найменш вираженими”, – каже Олена Ліннік.

За її словами, у пілотників вищі результати з ініціативності й обгрунтування власної позиції. А от за вмінням критично, системно мислити й читати з розумінням – такої переваги не було.

“Причини недопрацювання треба дослідити додатково. Можу припустити, що дещо відбулося захоплення саме м’якими навичками й ігнорування інших процесів”.

Серед інших пояснень: нестача методик для розвитку критичного й системного мислення саме в початковій школі, недостатня підготовка вчителів.

“Варто давати більше завдань на формування цих навичок – робота з інформацією, оцінювання інформації, обговорення. Не просто читати й переказувати”.

ЩО ПОКАЗАЛО АНКЕТУВАННЯ УЧНІВ

“Відверто здивували відповіді учнів про улюблений навчальний предмет – виявляється, це математика, причому й у 2-му, і в 3-му класах. Один з учнів, аргументуючи свої уподобання, назвав математику “царицею науки”. Також учні пояснювали свою любов до математики тим, що вона “корисна, важлива, знадобиться, розвиває, допомагає мислити, міркувати”, – каже експертка з моніторингу ефективності реформи Команди підтримки реформ при Міністерстві освіти і науки України Ольга Стрелюк.

Водночас, анкетування учнів показує, що в 3 класі прихильність до математики знижується: якщо у 2 класі вона була улюбленим предметом для 53,3% учнів, то через рік – лише для 33,5%.

“Маю гіпотезу, що в середній школі цей відсоток буде знижуватися. Однією з причин може бути те, що головна перевага математики як важливого й корисного предмета з кожним роком стає менш явною – учні перестають розуміти, де можуть застосовувати теоретичні знання”, – каже Ольга Стрелюк.

“Діти казали, що математика була цікавою, а в 3 класі їм стало складніше, – додає Олена Заплотинська. – Можливо, є проблема в методах і формах роботи вчителя або неправильній послідовності тем“.

На запитання, що їм заважає на уроці, учні пілотних шкіл частіше скаржилися на шум у класі. Перехід від фронтальної форми роботи до групової вимагає від учителя інших навичок класрум-менеджменту, кажуть експертки.

“І PISA нам говорить про низьку дисципліну в класі як чинник, що знижує результати навчання. У початковій школі ми це побачили”, – зазначає Олена Заплотинська.

Водночас, у пілотних школах учні витрачають менше часу на адаптивну активність: слухають учителя, який говорить; працюють у зошитах; працюють із підручником; беруть участь у перевірці знань тощо. Натомість, вони більше часу займаються неадаптивними активностями: проявляють творчу / дослідницьку активність, беруть участь у дидактичних та інших іграх, проявляють позитивні або негативні емоції тощо.

Мотивування та підтримка учнів педагогами залишаються бажати кращого, кажуть експертки. Майже третина учнів зазначили, що рідко отримуть похвалу за успіхи. Різниця у відповідях учнів пілотних і непілотних шкіл – незначна, але на користь перших.

Ольга Стрелюк каже, що занепокоєння спричиняє нелюбов учнів до навчання. Відповідаючи на запитання “Якби ти був учителем або учителькою, то що би ти поміняв / поміняла на уроках? Чому?” частина вказали, що скасували б або скоротили уроки та домашні завдання, збільшили перерви між уроками, на уроках постійно би гралися, сиділи в телефонах, скасували би контрольні.

“Серед імовірних причин такого “тренду” – знання й освіта як такі перестають бути цінністю, визнаною суспільством; учні не залучені до пізнання того, що вивчають; надмірна регламентованість освітнього процесу тощо”.

ДОСЛІДЖЕННЯ РОБОТИ ВЧИТЕЛІВ

Опитування вчителів як таке нічого не дає, оскільки вчителі дають суспільно очікувані відповіді, кажуть експерти.

“Саме спостереження, анкетування й самооцінювання дає можливість мати тривимірну картину. Крім того є діти, які говорять про свій навчальний процес у анкетах”, – каже Олена Заплотинська.

За оцінками експертів, різниця між тим, що про взаємодію з учнями говорили вчителі, і тим, що спостерігали експерти й що говорили учні, становить 30%.

“Ми спостерігали за стилем взаємодії вчителя з учнями: наскільки реалізуються принципи, які декларуються НУШ щодо зміни підходів до викладання. Якщо говорити про пілотні й не пілотні школи, то різниця є, але авторитарний стиль співпраці однаково переважає”, – каже Олена Заплотинська.

На уроках і досі більше вчительського монологу, роботи з підручником, спроб дати правильну відповідь або прискорити відповідь учня, мало зворотного зв’язку від учнів.

“Авторитарний стиль роботи характерний більше для вчителів сільських шкіл, де менші класи. Вчителі не навчені, не вміють динамічно працювати з малою групою, яка потребує частішої зміни видів роботи, більшої креативності”, – зазначає Олена Заплотинська.

Ольга Стрелюк каже, що на уроках переважає загальнокласна організація роботи учнів, якою керує учитель, а роботі учнів у парах та невеликих групах, у яких вони можуть бути автономними, ухвалювати рішення, розв’язувати конфлікти поза безпосереднім впливом учителя, відводиться близько 5 хвилин протягом уроку.

“Майже дві третини урочного часу (орієнтовно пів години) учні початкових класів зайняті адаптивною активністю (спрямована на адаптацію до ситуації), а на неадаптивну активність (вихід за межі ситуації, діяльність, яка тісно пов’язана з творчістю) припадає близько 10–13 хвилин, з-поміж яких “виявлення власної ініціативи” в середньому триває менше хвилини”.

Тобто дослідження ідентифікувало водночас і проблему (низький та середній рівні сформованості наскрізних умінь), і причини (незбалансованість методів роботи вчителя, націлених на формування наскрізних умінь), каже Ольга Стрелюк.

“Водночас, хочу підкреслити, що причин може бути безліч, однак саме методи роботи педагогів були у фокусі уваги дослідження”.

Загальнокласна форма організації роботи учнів, якою керує учитель, переважає й у пілотних школах. Однак робота учнів у парах тут триває майже удвічі довше, робота в групах – майже у 2,5 рази довше, якщо порівняти зі спеціалізованими школами, й у 2 рази – як порівняти із закладами загальної середньої освіти.

Також, якщо порівнювати результати виконання компетентнісних завдання учнями пілотних та непілотних класів, то є незначна різниця на користь перших. Спостереження за роботою педагогів також показують, що вчителі пілотних шкіл більш збалансовано застосовують різні форми організації роботи учнів, пропонують на уроках активності, які сприяють розвитку творчості, комунікабельності, застосуванню теоретичних знань для подолання викликів.

Серед викликів, на які вказує дослідження, експертки згадують і інтегроване навчання та нову систему оцінювання.

“Традиційним для української системи освіти є предметне навчання, коли на окремих уроках навчають читати, писати, рахувати, причому кожному предмету притаманні свої активності. На уроках математики, наприклад, рідко вчать висловлювати свою думку чи проводити опитування”, – каже Ольга Стрелюк.

У пілотних класах НУШ учні більше часу проявляють творчу / дослідницьку активність, беруть участь у дидактичних та інших іграх, проявляють позитивні або негативні емоції. Фото: автор – Wavebreakmedia, Depositphotos

Найчастіше інтеграція траплялася на уроках математики в спеціалізованих школах, але в пілотних школах удвічі більше, ніж в інших школах, експерти спостерігали виконання завдань на пошук власних рішень; завдань, спрямованих на пошук креативних рішень; читання карт, планів, діаграм, таблиць та дослідження моделей геометричних об’єктів і користування ними.

Вчителям середньої і старшої школи варто звертати увагу на те, що діти навчені працювати по-іншому – у групі, вільно висловлювати свої думки, аргументувати, заперечувати, критично мислити.

“Хотілося би більшої співпраці між вчителями базової й початкової шкіл. Важливо не втратити формувальне оцінювання, яке передбачає підтримку дітей у їхньому поступі, спонукати дітей давати зворотний зв’язок, не формувати страху помилки”, – каже Олена Ліннік.

ЧИ ПІДТРИМУЮТЬ ДИРЕКТОРИ ШКІЛ НУШ

Дослідження передбачало й опитування 149 керівників шкіл.

Експертка Фінського проєкту “Навчаємось разом” + проєкту ЄС Тетяна Петренко каже, що результати опитування керівників шкіл свідчать: адміністрація пілотних закладів інтенсивніше спілкується з батьками учнів (81 % керівників пілотних шкіл залучені до спілкування з батьками щодня проти 57 % керівників інших шкіл).

“Це добрий знак, адже відповідає концепції НУШ у частині розбудови педагогіки партнерства. Але насправді ми достеменно не знаємо, чи є таке розширене спілкування з батьками в пілотних школах наслідком впровадження НУШ, чи такі цінності сповідувала школа раніше”, – каже Тетяна Петренко.

Керівники пілотних шкіл, як порівняти з керівниками інших шкіл, були краще обізнаними щодо НУШ і краще ставились до реформи.

“Насправді важливо, що керівники всіх шкіл ставилися до реформи НУШ виражено позитивно – середнє ставлення до НУШ склало 8 балів за шкалою від 1 до 10, де 1 – украй негативно, а 10 – дуже позитивно”.

61% опитаних керівників навчальних закладів повною мірою, 39% – частково були переконані, що реформа НУШ здатна покращити якість шкільної освіти в Україні.

Водночас, 69% керівників вважали, що впровадження НУШ могло би бути ефективнішим і назвали аспекти, які потребують вдосконалення:

• матеріально-технічне забезпечення;
• створення освітнього середовища;
• кадрове забезпечення;
• узгодженість між різними ланками освіти;
• приведення нормативних документів до одних вимог;
• інформування батьків та громадськості щодо НУШ;
• зменшення навантаження на вчителя;
• зменшення кількості дітей у класі;
• покращення забезпечення дітей з особливими освітніми потребами.

ОЧІКУВАННЯ БАТЬКІВ ВІД НУШ

Попри загалом позитивне ставлення до реформи НУШ (81% батьків учнів пілотних шкіл, 55% – спеціалізованих, 51% – загальноосвітніх) та її підходів, деякі батьки третьокласників підтримують і більш традиційні уявлення про навчання та роль школи. 50% анкетованих вважають, що основне завдання закладу освіти – дати дитині конкретні знання про факти та поняття.

“Також серед напрямів реформи НУШ, які мають бути реалізовані насамперед, батьки вказували на необхідність створення в школі дружнього до дитини освітнього середовища, посилення зв’язку шкільних предметів із життєвими потребами дітей як майбутніх громадян”, – каже Ольга Стрелюк.

Дослідження показало, що батьки проявляють високу повагу й довіру до вчителя й більше налаштовані на жорсткішу дисципліну.

“У мене склалася думка, що щодо взаємин між учителем і учнем батьки більше довіряють вчителеві й менше своїй дитині”, – каже Олена Заплотинська.

Експерти запитували, чи питають батьки у своїх дітей про те, які в них взаємини з вчителем.

“Малий відсоток цим цікавляться. А це один із чинників, які впливають на навчання. Здебільшого, батьки цікавляться оцінками й домашнім завданням”.

За словами Олени Заплотинської, має бути більш ефективна комунікація МОН щодо системи оцінювання.

За словами Ольги Стрелюк, 10% батьків вважають, що першочерговий виклик, який потребує вирішення в школі – нова система оцінювання. Серед батьків учнів непілотних шкіл про таку проблему сигналізували лише 1 % анкетованих.

“Ймовірною причиною такого занепокоєння є недостатня поінформованість батьків учнів пілотних закладів освіти про нові підходи до оцінювання, про переваги формувального оцінювання, про те, як, послуговуючись свідоцтвом досягнень учня, можна дізнатися про його навчальні успіхи.

Хочу звернути увагу, що скасований табель не давав відповіді на питання про те, що дитина вміє, які особисті досягнення має, але виявилося, що частині батьків це й не важливо, їх більше цікавила конкретна оцінка. Вочевидь, нова система оцінювання потребує додаткової уваги в частині роз’яснення її ідеї, змісту та переваг серед батьків”.

Ольга Головіна, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – Syda_Productions, Depositphotos

Цей матеріал підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Висловлені тут погляди жодним чином не можуть сприйматися як офіційна думка Європейського Союзу чи Міністерства закордонних справ Фінляндії.