Навчити дитину розуміти емоції. Як працюють 12 практик ресурсної скрині від Смарт освіти і Світлани Ройз

Кубик емоцій, іграшка на пальчик, календар днів народжень класу, барометр емоцій, живе обличчя… Це – назви практик для розпізнавання, розуміння, регулювання й рефлексування своїх емоцій.

Так, команда ГО “Смарт освіта“ разом із сімейною й дитячою психологинею Світланою Ройз створили ресурсну скриню, куди увійшли ці практики. У скрині є як авторські розробки психологині, так і адаптовані до українського контексту матеріали визнаних світових психологів.

“Ми живемо в час, коли дітей особливо важливо знайомити зі світом емоцій. Важливо навчати їх стресостійкості й можливості повертати себе в стан рівноваги та балансу”, – пояснює психологиня.

Тому це – інструмент для всіх дорослих, поруч із якими є діти до 10 років. Скриня стане в пригоді зокрема батькам, вихователям, вчителям і психологам. Її вміст можна безплатно завантажити, роздрукувати й використовувати з дитиною або групою дітей.

“Нова українська школа” поговорила зі Світланою Ройз і керівницею ГО “Смарт освіта” Галиною Титиш про те, навіщо створили ресурсну скриню, як нею користуватися, на які результати можна очікувати і як звикнути нею користуватися.

ЧОГО МОЖНА НАВЧИТИСЯ З ДОПОМОГОЮ РЕСУРСНОЇ СКРИНІ

За словами Світлани Ройз, дитина народжується з можливістю висловлювати емоції. Навіть немовля висловлює емоції – просто поки не розуміє, що відчуває.

Далі, дивлячись на дорослого, з яким росте, дитина вчиться розрізняти емоції. І тільки згодом навчиться усвідомлювати емоції. Зокрема, завдяки тому, що дорослі їх називають. Саме тому більшість матеріалів у ресурсній скрині потрібні, щоби дитина побачила, який вигляд мають емоції, як працює міміка, могла розрізняти емоції на обличчі іншої людини й назвати їх.

“А якщо я щось називаю на ім’я, я можу це проконтролювати. Паралельно ми вчимо дитину регулювати емоції. Бо всі вони – важливі. Немає поганих чи хороших емоцій. Емоції допомагають людям тестувати реальність, вони говорять про наші потреби. Їх важливо проживати, але робити це коректно, з безпечною поведінкою”, – пояснює Світлана.

Тому практики і стратегії ресурсної скрині допоможуть дитині вибрати соціально прийнятну поведінку. Наприклад, вона може битися, а може зробити щось ще. Окрім того, деякі практики допоможуть дитині навчитися рефлексувати, відслідковувати, як емоція проживається в тілі.

“Адже у всіх емоцій є адреса в нашому тілі. Наприклад, у нас стискаються кулаки, стискаються зуби, ми червоніємо, з’являється жар… Якщо ми навчимо дитину емоційно-тілесної грамотності, їй буде легше керувати емоціями”.

ЯКІ ПРАКТИКИ Є Й ЧОМУ ВОНИ САМЕ ТАКІ

“Коли ми говоримо з дорослими чи працюємо з ними, то можемо оперувати до їхнього інтелекту. З дітьми наше завдання полягає в тому, щоби підібрати ігри для їхнього віку. Адже навчаються вони здебільшого в грі. І коли вони знайомляться з емоціями в безпечній ігровій діяльності, їх стає легше опановувати”, – говорить Світлана Ройз.

До того ж, каже, було важливо підібрати різні інструменти. Адже діти швидко втомлюються, і їм треба переключати увагу. Тому в скрині є інструменти, на які можна дивитися, які треба робити руками і з якими можна грати. А якщо дитина докладає до чогось зусилля, наприклад робить розріз чи щось клеїть, то вважає це своїм.

Зокрема, у скрині є:

• Календар емоцій. Тут дитина щодня має малювати “емоцію дня”: радість, сум, страх, гнів, відразу, здивування тощо. Так можна прослідкувати динаміку емоційного життя людини.

“Наприклад, якось я давала домашнє завдання своїм клієнтам – заповнювати календар мали одночасно мама й дитина. Але кожен не бачив, що пише інший/-а. За кілька місяців, коли ми звіряли результати, виявилося, що стан мами впливає на стан дитини. У ті дні, коли мама була в кризовому стані й дитина про це не знала, у неї також змінювався стан”, – наводить приклад Світлана.

• Кубик емоцій. Призначений для вивчення й дослідження емоцій, привчання дитини до рефлексії.

“Коли на прийомі ми кидаємо кубик емоцій, часом може виявитися, що дорослий не розрізняє емоції. Тоді як це може робити дитина? А буває таке, що випадає якась емоція й дитина починає розповідати історію, коли вона переживала її. І це важливо, бо для батьків може стати сюрпризом”.

• Ляльковий театр

Психологиня каже, що це універсальна практика. Наприклад, можна намалювати маму, тата й бабусю і грати “в них”, коли дитина адаптовується в школі чи садку. Або від імені героїв можна розповідати вірші, якщо дитина боїться відповідати біля дошки.

• Календар днів народжень класу

“Він дуже потрібен для попередження цькування в класі. Адже створює простір, де кожному є місце, де кожен важливий і ніхто не забутий. День народження – це про чітке “Я” у великому і прекрасному світі. Коли діти бачитимуть цей календар на стіні, відчуватимуть себе в безпеці та в більшій близькості одне з одним”, – каже Галина Титиш.

Світлана також пояснює: якщо в класі на видному місці висітиме календар днів народжень, діти встигатимуть підготуватися, щоби привітати однокласників чи зателефонувати тому, хто хворіє. У такий спосіб кожна дитина відчуватиме себе включеною не тільки в навчання, а й в емоційне життя, радість класу.

• Барометр емоцій. Цю практику можна виконувати як індивідуально, так і в групі. Це – щоби діти бачили, яка гама емоцій існує, визначали свій стан і загалом звикали до того, що за станом можна спостерігати й він може змінюватися під час якихось наших дій. Це можна робити, наприклад, на початку чи наприкінці уроку.
• Я можу (копінг-плакат). Він розділений на три зони: злості, суму і спокою. Там є маленькі інструменти, як, власне, повернутися в зону спокою.
• Оголошення

“Їх потрібно вирізати й повісити на стіни класу чи групи, роздати дітям. Наприклад, на вираз “коли я злюсь, я можу…” дитина має обрати, що їй хочеться робити для того, аби впоратися зі злістю. Відриваючи кожну зі стратегій, дитина обирає власну дію, запам’ятовує її – і робить, коли це знову стається”, – розповідає Галина Титиш.

Світлана ділиться, що колись розвішала такі оголошення в ліфті свого будинку. І їх дуже швидко обірвали.

“Я хотіла це зробити спеціально – щоби коли людина їде в ліфті, у неї був час переналаштуватися від важкого робочого дня й повернутися додому в гарному настрої”.

• Пастка для злості. Цю поробку дитина може робити сама чи з допомогою дорослих. В ігровій формі ми приходимо до практик, які можна виконати, коли ми перебуваємо в різних емоційних станах. Водночас усі кольори і практики підібрані не випадково.

“Я тримала у фокусі те, що діти люблять грати в різні стихії. Наприклад, коричневим позначена стихія землі – коли ми відкриваємо пастку на цьому кольорі, то робимо практики заземлення. Випала стихія повітря – робимо дихальні практики, стихія вогню – практики з рухом, стихія води – миємо руки, п’ємо воду чи вмиваємося”, – пояснює психологиня.

Галина Титиш також розповідає, що в ресурсній скрині є “Методичка” з відповідями на запитання, які вчителі надсилали на сайт “Нова українська школа”. Методичка оновлюватиметься, коли читачі сайту надсилатимуть запитання у формі, а Світлана Ройз буде на них відповідати.

“Окрема знахідка дизайнерів – розкладка й вигляд скрині. Вона гарна і створює відчуття чарівництва, – говорить Світлана Ройз. – Коли людина відкриває її, то “переміщується” на територію правої півкулі мозку, на територію гри й метафори, що саме собою терапевтично”.

ЯК УЗЯТИ ЗА ПРАКТИКУ ПЕРІОДИЧНО КОРИСТУВАТИСЯ СКРИНЬКОЮ Й ЧИМ ЦЕ ДОПОМОЖЕ

Спочатку з дітьми можна робити так звану п’ятихвилинку стійкості, емоційної грамотності чи емоцій. Також можна відвести спеціальний час для роботи зі скринею. За словами психологині, коли ми відводимо на щось час і плануємо, це стає рутиною.

Загалом практики можна використовувати як під час ранкових годин, уроків, так і в моменти напруження. Усе залежить від завдання й можливостей учителя.

“З клієнтами я домовляюся часто ставити собі запитання “Що я зараз відчуваю?”. І коли вони відчувають якусь тілесну чи емоційну реакцію, запитувати: “Що мені допоможе заспокоїтися? Що я хочу?”. Якщо стан незадовільний, це також може бути приводом для використання скрині. Головне – щоби поруч був чуйний уважний дорослий, який може супроводжувати гру”.

Також як нагадування розробники зробили плакат, який можна повісити на видному місці, і дитина, проходячи повз, натикатиметься на нього та не забуватиме про скриню.

Відповідаючи на запитання, що буде, якщо періодично виконувати практики з ресурсної скрині, психологиня пояснює, що емоції можуть мати різний “заряд”. Умовно, якщо “заряд” емоції – 5 балів, то я її витримаю й не нашкоджу собі та іншим.

“Якщо емоція має 10 балів, це означає, що я не володію собою, префронтальна кора не працює і я вчиняю імпульсивно. Утім, якщо я з дитинства розрізняю свої емоції й  у мене є стратегії, як зробити так, аби емоція не стала надмірною й ризикованою, це допоможе в дорослому віці не підпадати під дію тригерів, бути більш продуктивним, стійким і здоровим, зосередитися на своєму житті й бути в контакті з іншими”.

Марія Марковська, “Нова українська школа”

Фото: автор – Vadymvdrobot, Depositphotos

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Позиція Міжнародного фонду “Відродження” може не збігатися з думкою автора.