Напишіть нам

Всі проєкти

Всі теми

Не знання, а дослідження себе та світу. Як працює австралійська дошкільна освіта

Навчання – це основа успішного життя, вважають австралійці. Бажання вчитися, пізнавати нове, досліджувати себе та довкілля – природне прагнення дитини. А завдання дорослого – створити безпечне та мотивувальне середовище для цього.

Тому рамковий документ дошкільної освіти Австралії – дитиноцентричний: тут немає чітких обов’язків вихователів, адміністрації чи батьків, але докладно прописані потреби дітей та рекомендації щодо уважної та обережної підтримки природних прагнень дитини до пізнання. А у вступній частині зазначено, що документ є “візією життя дітей”.

“Нова українська школа розглянула основні засади виховання дошкільнят в Австралії відповідно до Рамкових основ навчання дітей у перші роки життя.

Читайте також інші статті з серії:

НА ЩО ОРІЄНТУЄТЬСЯ ДОШКІЛЬНА ОСВІТА

Відчувати приналежність (belonging), бути (being) та ставати (becoming) – базові частини життя дитини дошкільного віку, які дорослі мають підтримувати й розвивати, щоби забезпечити їй успішне майбутнє.

Дитина не живе у вакуумі, кожен її крок – це взаємодія з іншими людьми, однолітками та дорослими, це зростання в родині, групі й суспільстві. Це і є приналежність.

Діти ростуть і вчаться буквально на кожному кроці, змінюються їхні сприйняття себе та світу, отримують знання та досвід. Це становлення.

Навчання дітей – динамічне та комплексне. Воно має передбачати рівною мірою фізичний, соціальний, емоційний, особистісний, духовний, творчий, когнітивний, лінгвістичний аспекти тощо. Для дошкільного віку найкращий інструмент для досягнення цієї мети – гра. Адже вона допомагає дитині:

  • виражати свої особистість та неповторність;
  • розвивати допитливість та креативність;
  • встановлювати зв’язок попереднього досвіду з новим контекстом;
  • будувати взаємини та формувати концепції;
  • відчувати себе безпечно та щасливо.

Діти мають бути активними учасниками навчання: задавати вихователям нові напрями та відкривати можливості для уникнення стереотипів у навчанні.

ПРИНЦИПИ ОСВІТИ

П’ять принципів із дошкільного стандарту Австралії:

  1. Безпечні взаємини на основі поваги до дитини. Відчуття безпеки позитивно впливає на результат навчання. Повага та увага до її потреб формує впевненість та стимулює дитину до активної комунікації.
  2. Партнерство: навчання та розвиток дитини – спільне завдання педагогів та сім’ї. Найкращий результат досягається, коли обидві сторони поважають одна одну та співпрацюють.
  3. Високі очікування та рівність. Якщо близькі дорослі вірять у дитину, вона показує кращий результат, вважають в Австралії. А завдання педагогів – створити такі умови, щоби кожна дитина могла себе проявити.
  4. Повага до різноманітності. Різноманітність культур, традицій, мов тощо сприяє збагаченню суспільства загалом. Педагоги підтримують кожну сім’ю та поважають її вибір.
  5. Постійне навчання та рефлексія. Вихователі постійно навчаються, індивідуально та в межах професійної спільноти, аналізують навчальні практики, осмислюють результати, генерують нові ідеї.

ПРИНЦИПИ ДОШКІЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ

Австралійська педагогічна практика спирається на сучасні принципи педагогіки, що показали успішний результат у різних країнах. Серед них:

  1. Комплексні підходи, які визнають взаємозв’язок тіла та духу. Тож педагоги демонструють дитині максимальну кількість взаємозв’язків у довкіллі, взаємозалежність усіх елементів людського життя, вчать поважати інших людей, природу, тваринний та рослинний світи.
  2. Врахування особливостей дітей: вихователі мотивують дітей навчатися, спираючись на їхні сильні сторони, здібності та зацікавлення. Вони забезпечують у дитячому колективі атмосферу взаємної поваги та безпеки.
  3. Навчання через гру. Вважається, що саме гра дає змогу дитині насолоджуватися своїм життям та створює можливості для навчання та отримання навичок, розширює мислення.
  4. Свідоме викладання. Це усвідомлене та продумане використання методик та стратегій виховання й навчання. Це підвищена увага до потреб дітей та обережне скеровування процесу в потрібний напрям.
  5. Навчальне середовище. Воно має бути яскравим та гнучким і задовольняти різні потреби в навчальних матеріалах. Особливість країни – організація навчання на відкритому повітрі, де в ігрових місцях є рослини та природні елементи (камені, пісок, вода тощо). Діти та їхні батьки можуть пропонувати свої ідеї для доповнення навчального середовища.
  6. Культурна компетентність. Вона базується на індивідуальних культурних та сімейних цінностях дитини й допомагає усвідомити свій світогляд, розвивати позитивне ставлення до культурних відмінностей у суспільстві, отримувати нові знання про інші традиції та культури, розвивати навички спілкування та міжкультурної взаємодії.
  7. Безперервність навчання та перехід до школи. Наступність освіти в Австралії має суттєве значення. Тому вихователі допомагають дитині зрозуміти правила, традиції та практику середовища, куди переходить дитина із закінченням дошкілля, щоби вона відчувала себе комфортно.
  8. Оцінювання. Це стосується оцінювання не дитини, а роботи педагога. І його роблять не органи контролю, а самі вихователі. Вони можуть використовувати відкриті опитування, зворотний зв’язок, щоби коригувати навчання дітей. Зокрема, аналізується інформація щодо необхідності додаткової підтримки вихованців, ефективності навчального середовища та стратегій навчання.

ЧОГО НАВЧАЮТЬСЯ АВСТРАЛІЙСЬКІ ДОШКІЛЬНЯТА

В австралійській дошкільній освіті є 5 базових результатів дошкільної освіти.

1. Сильне відчуття своєї ідентичності

На основі взаємодії з оточенням, однолітками та дорослими з різних спільнот діти досліджують фізичні, соціальні, емоційні, духовні та пізнавальні частини себе. У результаті формується впевненість у своїх можливостях, що посилює прагнення до подальших досліджень та навчання.

Результат проявляється в тому, що:

  • Діти почуваються в безпеці й отримують підтримку. Щоби досягти цього, педагоги позитивно реагують на дитячу ініціативу щодо спілкування та взаємодії, емоційно відкриті, визнають унікальність кожної дитини, проявляють терпимість та допомагають дітям висловлювати думки та емоції, підтримують упевненість, що ті будуть почутими, приділяють увагу кожній дитині;
  • Діти розвивають самостійність, взаємозалежність, стійкість та почуття свободи волі. Виражається це в обізнаності щодо потреб та прав інших людей, умінні працювати в команді, ухвалювати рішення та переборювати перешкоди, впевнено розв’язувати нові завдання, робити нові спроби, коли щось не вдається з першого разу;
  • Діти стають впевненими й обізнананими. Це означає відчувати себе цінним членом колективу, знати та ділитися аспектами своєї культури, користуватися мовою, взаємодіяти із суспільством, звертатися по допомогу в разі потреби. Вихователь має підтримувати прояви культурної та національної ідентичності, а також допомагати дитині відчути себе частиною австралійської єдності, говорити з дітьми про спільне та різне між людьми, активно слухати дітей під час вираження себе, підтримувати зв’язок із батьками та ділитися з ними успіхами дитини;
  • Діти вчаться взаємодіяти з іншими з піклуванням, співпереживанням та повагою. Це означає, що вони здатні цікавитися іншими, відчувати себе частиною групи, вносячи свій внесок у спільну справу, перейматися за інших та підтримувати їх, зважати на наслідки своїх дій для інших. Для досягнення цього вихователям рекомендують моделювати в групах комунікативні стратегії, ініціювати взаємодію дітей та обережно спрямовувати їхні стосунки.

2. Розуміння власного світу та здатність робити внесок у світ навколо

Результат проявляється в тому, що:

  • Дитина розвиває відчуття приналежності до групи чи спільноти, розуміє взаємні права та обов’язки для активної участі в житті громади. Вона співпрацює з іншими, узгоджує ролі та правила групової гри, висловлює думку, вивчає чужий досвід, демонструє свою приналежність та формує дружні стосунки. Вихователь може сприяти цьому, надаючи можливості досліджувати різні ідеї, концепції, підтримувати та допомагати взаємодії в групах так, щоб усі діти були задіяні;
  • Діти ставляться з повагою до різноманітності. Вони вивчають різні культури, традиції, дізнаються про схожість та різницю між людьми і вчаться позитивно реагувати на них. Педагоги мають ознайомити дітей із різноманітністю культурної спадщини, навчати з повагою ставитися до чужих думок, ознайомити з різними мовами та традиціями, підтримувати в прагненні пізнавати різноманітність;
  • Діти усвідомлюють справедливість. Вони вчаться розпізнавати несправедливість та упередженість, мають право робити вибір, відповідно до своїх потреб, досліджують зв’язки між людьми та способи їхнього формування, навчаються критично мислити. Педагоги відслідковують проблеми дітей, обговорюють із ними різні думки, поважливі та рівноправні стосунки;
  • Формуються відповідальне ставлення та повага до довкілля. Діти досліджують довкілля, взаємозв’язки людини з природою, тваринами, штучними витворами тощо. Вони вчаться помічати зміни та реагувати на них, розвивати розуміння впливу людини на довкілля. Вихователі допомагають навчитися проявляти увагу та бережливе ставлення до довкілля, шукати способи проявляти турботу та повагу до всього живого й неживого на планеті.

3. Сильне відчуття благополуччя

Це поняття складається з фізичного здоров’я, почуття щастя та задоволення, успішності в соціумі. Воно допомагає дитині долати стрес та успішно розв’язувати складні завдання. У результаті, у дитини формується вміння наполегливо діяти в незнайомих навчальних обставинах, не здаватися та добиватися успіху.

  • Діти формують відчуття соціального та емоційного благополуччя. Вони демонструють довіру та упевненість, готові ділитися позитивними емоціями та щастям, з одного боку, та допомагати іншим у складних ситуаціях, з іншого. Діти пишаються своїми досягненнями, відчувають власну цінність, вчаться керувати емоціями, обстоювати свої інтереси. Вихователі сприяють цьому через повагу до дитини, підтримку та мотивування робити нові досягнення, розмови про емоції та реакції на різні життєві ситуації, акцентування уваги на досягненнях;
  • Діти готові брати на себе відповідальність за свої здоров’я та фізичне благополуччя. Цьому сприяють розвиток моторики, фізична рухливість (танець, хореографія, рухові ігри). Вихователі мають поступово ознайомлювати дітей з особливостями роботи людського організму, навчати розпізнавати фізіологічні потреби (спрага, голод, відпочинок, комфорт тощо) та говорити про них, ознайомлювати з гігієною, чергувати активності та відпочинок дітей, підтримувати їхнє прагнення брати на себе відповідальність за свої потреби та здоров’я (у межах вікових можливостей).

4. Діти впевнені в собі та залучені до навчання

Результат проявляється в тому, що:

  • Дошкільнята активно долучаються до дослідження довкілля, вивчають взаємодії та взаємозалежності, отримують нові знання та використовують їх на практиці, у них формується розуміння здібностей, креативності, наполегливості. Вони здатні експериментувати й відкриті до нових можливостей та ідей.
  • У дітей формуються допитливість, впевненість, ентузіазм, наполегливість, креативність, фантазія. Вихователі мають забезпечити дітям навчальне середовище з доступом до різноманітних матеріалів та інструментів, реагувати на зацікавленість у навчанні та мотивувати до цього, заохочувати до індивідуальних та групових досліджень, підтримувати обговорення та вислуховувати думку;
  • Діти розвивають уміння експериментувати, висувати гіпотези, досліджувати, аналізувати й шукати відповіді та рішення. Педагог має спланувати навчальне середовище, яке би стимулювало дітей досліджувати та експериментувати, мотивувало би використовувати мову для опису та пояснення ідей, поняття з різних галузей (математики, лінгвістики, мистецтва тощо), зрозуміло формулювати свої ідеї та теорії.
  • Розввається вміння адаптувати та переносити один контекст на інший. Ідеться про вміння використовувати набутий досвід для розв’язання нових завдань.
  • Діти навчаються, спілкуючись із людьми, використовуючи технології, природні та штучні матеріали. Тому завдання дорослих – організувати таке середовище, де дітям були би доступні якомога більше матеріалів, інструментів та технологій, що відповідають їхньому віку.

5. Діти ефективно комунікують

Саме цей результат навчання враховує теоретичні знання та мовні й математичні компетентності. Вони вважаються базовими для подальшої ефективності навчання.

  • Вербальна та невербальна взаємодії задля досягнення мети. Діти вчаться використовувати державну та національну (рідну) мови для донесення своєї думки в різних ситуаціях, відслідковувати та відповідно реагувати на невербальні посили співрозмовника. Вихователі мають всіляко підтримувати та мотивувати дітей до мовного спілкування;
  • Взаємодія з різними текстами та розуміння смислового навантаження. Вихованці навчаються розуміти тексти, звуки, ритміку слів і мови. Педагоги досягають цього, використовуючи читання творів, співи, вивчення пісень та віршів, пізніше – літер та звуків тощо. Прочитане вихователем обговорюють, аби формувати здатність розуміти інформацію.
  • Вираження ідей та використання засобів інформації. Ідеться про культурні надбання в образотворчому мистецтві, музиці, скульптурі, танцю, сторітелінгу тощо. Завдання вихователя – ознайомити дітей із якомога більшим спектром таких інструментів та мотивувати їх експериментувати з їх використанням.
  • Розуміння базових понять, символів та патернів. Педагоги мають звернути увагу дітей на знаки та символи і їхні закономірності та підтримувати їхнє прагнення створювати власні. На основі набутого досвіду можна вивчати букви, цифри та загальноприйняті патерни (наприклад, символи, які часто використовують).
  • Використання інформаційних та комунікаційних технологій для доступу до інформації, дослідження ідей та презентування. Головна ідея в тому, щоби навчити дітей безпечно користуватися сучасними технологіями, навчити їх використовувати ці засоби для навчання та отримання задоволення.

Лінк на джерело тут.

Анна Степанова-Камиш, “Нова українська школа”

Фото: автор – amelaxa, Depositphotos

Публікація підготовлена за сприяння Програми підтримки освітніх реформ в Україні “Демократична школа”, що реалізовується Європейським центром ім. Вергеланда та Міністерством освіти і науки України у партнерстві з Всеукраїнським фондом “Крок за кроком” та фінансується Міністерством закордонних справ Норвегії.

Матеріали за темою

Обговорення