Напишіть нам

Всі теми

Петиції, розмови й заборони. Три історії про відмову дарувати учням подарунки 14 жовтня

14 жовтня ми вітаємо тільки наших захисників і захисниць. Не хлопчиків і не всіх чоловіків підряд, а тільки справжніх військових, волонтерів і тих, хто має стосунок до захисту нашої країни”, – каже менеджерка Ліцею сучасної освіти в Дніпрі Юлія Лівобережна.

Вона пояснює, що це – чітка позиція адміністрації. У ліцеї немає батьківських комітетів і окремих батьківських чатів.

“Як показує наша практика управління – можна чудово жити й без них. Наші чати класів – для навчання й комунікації всіх учасників освітнього процесу. У них є всі діти, вчителі, адміністрація школи та батьки. Там просто не обговорюють тем святкування 14 жовтня і 8 березня. Відповідно, немає жодних зборів грошей на подарунки й у фонди”, – говорить Юлія.

“Нова українська школа” поспілкувалася з Юлією Лівобережною, мамою з Дружківки, у якої діти в 6 і 11 класах, Анною Терешковою, журналісткою й мамою Ольгою Бузулук із Луцька, дитячою й сімейною психологинею Наталією Булатевич про:

  • те, чому конфлікти між дорослими не можна переносити на дітей;
  • чому маленькі хлопчики не мають стосунок до Дня захисників і захисниць України;
  • як переконувати батьків не вітати з цим днем учнів;
  • яка альтернатива святкування з дітьми 14 жовтня і які традиції є в школах.

ПРО ПОДАРУНКИ І СВЯТА, ВІД ЯКИХ ВІДМОВИЛИСЯ

Окрім усього, у дніпровському ліцеї не прийнято купувати подарунки на День учителя. Напередодні свята у Facebook-групі ліцею опублікували допис із проханням не ставити вчителів у незручне становище.

Натомість запропонували на свято просто сказати “дякую”, підписати листівку чи фотоколаж, змонтувати відеоспогад, написати пісню або вірш, організувати флешмоб для вчителів або написати пост у соцмережах.

А кожного 8 березня Юлія намагається нагадувати у Facebook-групі “Батьки Дніпра”, що це – Міжнародний день боротьби за права жінок. Ідеться про те, що жінки, наприклад, мають право працювати, ходити в штанах і не народжувати, якщо не хочуть. А ще нагадує, що в Україні 90% жертв домашнього насилля – це жінки.

Юлія каже, що в ліцеї ніхто не наполягає на тому, щоби вітати дітей із цими святами й дарувати подарунки. Припускає, тому, що це – старша школа й сюди йдуть батьки, які втомилися від батьківських комітетів і кому близька позиція ліцею. Водночас дитина Юлії навчається в молодшій школі, з батьківського чату якої жінка видалилася і принципово не здає гроші на подарунки.

А от Анні Терешковій із Дружківки вдалося переконати батьків.

Я намагаюсь діяти за принципом “хочеш щось розвалити – очоль це”, – розповідає Анна. – Мене давно бісила ситуація зі звичкою батьківського комітету нести гроші в школу на що треба й не треба. Тому я стала “касиром” у двох класах моїх дітей”.

Анна пояснювала батькам у батьківських чатах і під час особистих зустрічей, чому не варто дарувати подарунки хлопцям і дівчатам 14 жовтня і 8 березня. Каже, більшість могли й хотіли сказати “ні”, але побоювалися. Тому, коли поруч з’явилася людина, яка не боялася, однодумців побільшало. Жодних конфліктів із батьками не було.

Зрештою, у 6 класі, де навчається молодша донька Анни, від подарунків відмовилися. Як альтернативу залишили варіант чаювання зі смаколиками для всіх, і якщо батьки проспонсують.

Як результат моєї “диверсійної” роботи за два роки – припинено збори на охорону, майже всі ремонти й мийні”, – ділиться Анна.

ПРО ПЕТИЦІЮ

Пам’ятаю, якось моя старша донька Аліна прийшла 14 жовтня зі школи й каже: “Ти ж казала, що це й жіночий день. То чому ми сьогодні дарували подарунки тільки хлопчикам?“. І це гарне зауваження. Я показувала своїм дітям відео про те, як жінки служать. Цього року був парад – усі бачили, скільки жінок у збройних силах”, – каже Ольга Бузулук із Луцька.

Старша донька Ольги навчається в 4 класі, а молодша пішла в 1-й. Коли старша донька була в молодших класах, Ольга переконувала батьків класу, що не треба вітати хлопчиків 14 жовтня, а дівчат – 8 березня. Тоді, пригадує, 14 жовтня ще не перейменували на День захисників і захисниць.

Тепер це зробили – і це залізний аргумент, як на мене. Клас старшої доньки навчається за книжками “Інтелект України” – і там було написано, що 14 жовтня треба вітати чоловіків, які служать в армії й захищають нас. Тоді я писала в МОН – вони сказали, що не задоволені цими підручниками, але в них триває якесь ліцензування. Але як можна взагалі випускати такі книжки, де зразу викривлено подається цей день?”, – пояснює Ольга.

Кілька тижнів тому в молодшої доньки Ольги в батьківській групі почали спілкуватися про збір коштів на День учителя, дні народження дітей, 14 жовтня і 8 березня. Ольга написала батькам свою думку, надіслала посилання із сайту Президента і ВР, що день перйменований.

Також я знайшла дані, скільки жінок нині служать у ЗСУ – понад 50 тисяч. За останні три роки кількість зросла вдвічі. Люди сперечалися. Дехто писав, що це – День козацтва, а хлопці – майбутні козаки. Також закликали не позбавляти дітей свята. Тож якось ввечері я просто прийшла додому і створила петицію”, – розповідає лучанка.

Йдеться про загальнодоступний сайт місцевих петицій “E-DEM, де кожен може створити її у своєму місті. Мета була така: щоби Департамент освіти видав рекомендації для директорів шкіл, а ті поширили головам батьківських комітетів, аби подібних пропозицій святкувань не висували. Якби за 10 днів петиція назбирала 300 підписів, то влада була б змушена дати відповідь.

Вийшло дивно, бо петиція не зібрала навіть 100 голосів. Але про неї дізналися Волинь і Україна. ЗМІ підхопили це як новину. Мовляв, у Луцьку створили петицію, щоби не вітати хлопчиків 14 жовтня, а дівчаток – 8 березня. Місцеві канали робили про це сюжети, брали в мене коментарі й у Департаменту освіти. У батьківських групах також поширили посилання. У коментарях писали, що я дурепа, і мене чоловік не вітає, тому я злюся. Мій чоловік помер, але не в тому справа. Вони навіть не читали й не намагалися зрозуміти”, – каже Ольга.

Зрештою, директор департаменту сказав, що школи – самостійні й автономні, і нехай самі вирішують, що робити. Треба розуміти, каже Ольга, що здебільшого це залежить навіть не від Департаменту, а від батьків, які вигадують святкування для дітей.

Після розголосу до Ольги зверталися багато батьків з усієї України, які бояться говорити про це й не знають, що робити. З власного досвіду жінка радить зареєструвати петицію. Це – інформаційний привід. Можна відразу зателефонувати в місцеві ЗМІ, щоби її опублікували.

Також можна піти з цим до директора, місцевого управління освіти й загалом не боятися аргументовано висловлювати свою позицію. Ми ж робимо це не для того, щоби зробити когось ворогом чи другом – а для того, щоби правильно виховувати дітей. Не треба істерити чи ображати когось, варто просто нормально пояснювати”.

Попри все, кілька днів тому мама з батьківського комітету класу, де навчається донька Ольги, написала їй, що в класі вирішили не вітати учнів і учениць.

Фото: Єлизавета Серватинська, Суспільне

ПРО АЛЬТЕРНАТИВИ Й ПОЯСНЕННЯ

Окрім усього, Ольга писала й телефонувала в МОН, аби запитати, чому немає рекомендацій для вчителів, як провести урок 14 жовтня. У МОН Ользі подякували за позицію і сказали, що це справді важливо. Усе, що жінка знайшла в інтернеті про те, як проводити уроки 14 жовтня, датувалося 2018 роком. Там ідеться тільки про захисників, тобто чоловіків.

Чому немає просвітницьких роликів? Втратилася суть цього свята, хоча війна триває й щодня гинуть люди. Для мене це дико й дивно. Особливо, коли дехто з батьків мотивують, що, не розповідаючи дітям про війну, вони хочуть захистити дітей, аби вони не знали про неї.

Моя 6-річна дитина користується інтернетом, дивиться дорослі новини і знає, що Росія відібрала Крим, а на сході – війна. Навпаки – треба дати дітям свободу. Тоді вони самі зроблять висновки, чи відзначати цей день і кого вітати”, говорить Ольга.

Жінка хоче запропонувати, щоб до 14 вересня діти 4 класу намалювали малюнки для військових, які лікуються в луцькому госпіталі. Їх понад 40.

Я думаю, це буде важливо для дітей. Можливо, вони куплять солодощі чи зроблять поробки. Але точно не треба вітати хлопчиків розмальовками й машинками, бо вони – майбутні чоловіки. Не всі захисники – чоловіки, не всі чоловіки – захисники. І не всі чоловіки були козаками. Козаками свого часу були максимум 20% чоловіків. Краще привчати людей вчити історію – це корисно”.

Ольга брала участь у проєкті “Меценати для солдата”, який багато років опікується дітьми, чиї батьки загинули на війні. За її словами, тільки у Волинській області таких дітей майже 2000.

Мені б навіть було соромно перед ними. У цих дітей померли тати. А ми тут не знаємо, як донести це дітям. Та треба казати правду”, – впевнена лучанка.

Вона також розповідає, що в інших школах є практика запрошувати військових. Каже, якщо йдеться про старші класи, то їм можна говорити прямо, що таке війна й що на ній відбувається. Якщо це менші класи, то треба знаходити підхід і коректно про це спілкуватися. В 1 клас, де навчається молодша донька Ольги, жінка хотіла запросити ветеранку, яка була снайперкою в АТО, але, на жаль, її не буде в місті в ці дні.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВІТАЮТЬ УСІХ ДІТЕЙ, ОКРІМ ОДНІЄЇ, ЧИЇ БАТЬКИ НЕ ЗДАЛИ ГРОШІ

Попри те, що Ольга кілька років виступала проти святкування й не здавала гроші, коли вітали хлопців чи дівчат, у неї з усіма батьками нормальні взаємини. І булінгу до дитини немає через те, що жінка має таку позицію.

Однак якось ми вже розглядали ситуації, коли дівчинку не привітали з 8 березня, бо батьки не здали гроші. А ще вчителька висміяла хлопчика перед усім класом під час виховної години за те, що батьки не здали гроші.

Тоді юрист Батьки SOS Роман Бондаренко пояснював, що в такій ситуації ідеться про психологічне насилля над дітьми. Він радить батькам у будь-яких ситуаціях звертатися до директора школи. Саме він відповідає за все, що відбувається в школі: харчування, безпечне освітнє середовище, психологічне чи фізичне насилля, забезпечення освітнього процесу.

Також нагадував, що заклад освіти насамперед надає освітні послуги. Тобто головне завдання школи – навчати дітей. Директор має чітко дати зрозуміти батькам, що якщо в них є потреба когось привітати чи щось відсвяткувати, що не передбачено навчальною програмою, це має відбуватися за межами закладу освіти.

Освітній омбудсмен Сергій Горбачов радить подавати заяву директору про можливий булінг із боку вчителя. Однак треба з’ясувати, чи це був поодинокий випадок – чи таке цькування відбувається регулярно. Директор має провести службове розслідування і, якщо факти підтверджується, застосувати до працівника закладу освіти дисциплінарне стягнення.

У справі за схожими обставинами суд ухвалив рішення підтвердити догану, яку заклад освіти оголосив вчительці саме за образу учнів. Суд аргументував це тим, що “позивач своїми діями порушив норми ч.2 ст.28, ст.29 Конвенції про права дитини, ст.10 Закону України Про охорону дитинства, ст.54 Закону України Про освіту, ст. 28 Конституції України.

ЩО КАЖУТЬ ПСИХОЛОГИ

У тому ж тексті про подекуди типові ситуації в школах, що стосуються порушення прав учнів, їхніх батьків і вчителів, психологиня Олена Петрушкевич пояснювала: якщо батьки вирішили не здавати кошти на свято, що святкують усі в класі, вони мають попередити про це дитину й пояснити свою позицію. Батьки також мають пояснити дитині, що зроблять усе, аби це не вплинуло на її перебування в школі.

Натомість не мають передавати через дитину, що не будуть здавати гроші. Варто поспілкуватися з учителем і пояснити ситуацію. Аби вона навіть не подумала, що можна чимось дорікнути дитині або не поділитися з нею.

А якщо така ситуація вже сталася, і дитина відчуває себе ображеною, злиться, жаліється та плаче, то до цього треба ставитися як до того, що вчителька вдарила дитину. Можна сказати дитині: “Вибач, що ти відчула на собі наслідки нашої позиції, ми будемо спілкуватися з учителем і надалі захищати тебе”.

Можна попросити директора або психолога бути модератором зустрічі батьків з учителем, аби вирішити питання, пояснити свою позицію, як це сприйняла дитина, вислухати вчительку, пояснити, що ви хочете контакту, а не сперечатися. Зрештою, у дитини має залишитися відчуття: батькам не настільки важливо щось довести вчительці, як важливо, як я почуваюся в цій ситуації.

Ситуація загрожує дитині тільки в тому випадку, якщо в неї залишилося відчуття, що її батьки нічого не можуть зробити з тим, щоби їй не було погано. Видається, що світ настільки жорстокий, що найближчі дорослі не можуть її захистити. Якщо батьки почали її захищати, і в неї залишилося відчуття, що ситуація в школі була ненормальною, тоді вона отримала дуже неприємний, але життєвий досвід, що так іноді буває.

Психологиня Наталія Булатевич, пояснює, що дилема “вітати чи не вітати” на тематичні свята – це питання цінностей. І результат залежить від цінностей класу, школи чи людей, які все вирішують.

Конфлікти навколо того, як святкувати ті чи інші свята, – це перенесення конфліктів, які є в суспільстві: незгода, схід–захід, святкувати–не святкувати. Частина дорослих – вихідці з Радянського Союзу, носії ідеології, звичаїв і традицій, які були в той час. Діти стають заручниками й учасниками на полі бою. Звідки діти можуть знати, вітати чи не вітати? Тільки дорослі їм це прищеплюють“, – каже Наталія.

Найголовніше – щоби в цій ситуації не постраждали діти. Дорослі не мають робити дітей “заручниками” своїх конфліктів. Натомість, якщо таки йдеться про подарунки в класі, батьки мають зважено обирати їх.

“Усе, що отримують діти в подарунок, – це прищеплення їм дорослого світу. Те, чим діти граються сьогодні, – це те, ким вони будуть завтра. Так батьки виховують ціннісну систему дитини”, – пояснює Наталія.

Замість того, щоби вітати дітей, Наталія припускає, що можна розповідати про символічну й історичну функції свята, чому воно з’явилося. Також можна запрошувати військових чи волонтерів. Усе залежить від форми, у якій відбувається зустріч із військовим.

Нині війна це частина реалій, і немає проблем у тому, щоби дитина розуміла, де ми живемо й чому так, а не інакше. Головне – форма, тобто, що хоче донести дорослий і як”.

Марія Марковська, “Нова українська школа”

Титульне фото: ОП

Матеріали за темою

Обговорення