Теми статті: батькам, вчителям, директорам, навчаємось разом, освітнім управлінцям, підручники, ПрямуємоРазом
29 Грудня 2020
9 744
0
Координаторка команди 3-го кластеру фінського проєкту “Навчаємось разом” + проєкту ЄС Тетяна Харламова розповідає, що дослідження українських підручників проводили багато міжнародних інституцій. Зокрема, Місія Світового банку та Організація економічного співробітництва та розвитку.
Так-от, остання, аналізуючи підручники у 2015-2017 роках, виділила вразливий етап підготовки підручників – експертизу. Мовляв, є підозра в корумпованості та нефахових експертних висновках. У звіті також зазначалося, що протягом 2015-2017 років в Україні відхиляють замало підручників – 10–11% із сотень, які надходять на конкурс.
“Нова українська школа” зробила конспект із міжнародного вебінару “Новий український підручник. Методи і інструментарій оцінювання якості навчальних матеріалів для Нової української школи” про те, як оцінюють підручники в Україні та як це працює у Фінляндії.
Керівник фінського проєкту “Навчаємось разом” + проєкту ЄС Арто Ваахтокарі каже, що підручник – це інструмент навчання. Ті, хто використовують цей інструмент, мають право обирати найбільш зручний для себе варіант.
Коли вчителі обирають підручник, треба враховувати таке:
Нині навчальні видання, які друкують держкоштом, піддаються 4-м різновидам експертизи, пояснює Тетяна Харламова:
Для науково-методичної експертизи експерти мають 24 критерії оцінювання:
Оплата кожному експерту за експертизу однієї частини підручника така:
“Проблеми з підручниками в нас гострі. Усі ми пам’ятаємо, як у підручнику йшлося, що сода лікує рак. Також у підручнику була інформація, що Київ заснований у ХІХ столітті. А поруч із Тарасом Шевченко та Лесею Українкою автори зобразили Монатіка та Надю Дорофєєву. А от, протиставляючи село та місто, автори писали, що місто – це метушливий жахливий світ, а село – гармонійний. Такі нісенітниці спричиняють гострі суперечки в суспільстві”, - каже Тетяна Харламова.
Аналізуючи підручники НУШ, ми встановили такі недоліки:
“Коли в межах мовного аналізу ми дослідили тексти з підручників кваліметрічними методами (за допомогою спеціальних формул), виявилося, що за показниками “складність тексту” або “туманність тексту” багато підручників мають такий результат: учень 1–3 класу може усвідомити текст тільки на 30%. Чи може такий підручник використовуватися в школі? Ні, він шкідливий для учня”, – резюмує Харламова.
Вона наводить такий приклад важливості підручників: “Якось дослідники провели жорстокий експеримент, зав’язуючи одне око кошенятам, у яких ще не розплющилися очі, як піратам. За два місяці пов’язку знімали. Однак, оскільки мозок кошенят не отримував стимулу через одне око, не сформувалися структури, які дають змогу кошеняті бачити цим оком.
У навчанні ми часто робимо так із дітьми. Якщо в певні вікові періоди ми не розвиваємо в дітей певні здібності, то вони можуть ніколи не розвинутися. І це, зокрема, залежить від того, наскільки якісні підручники споживають діти”.
“Яким має бути якісний підручник? Стандарти в освітній програмі використовують у багатьох європейських країнах. Вони надають рамки для шкільної освіти, дають настанови вчителям, приклади хорошої практики, як проводити уроки і оцінювати успіхи учнів. У деяких країнах ці рамки також включають використання підручників в освітньому процесі”, – каже доктор наук, професор Гельсінського університету, радник з питань розвитку освітнього середовища фінського проєкту “Навчаємось разом” + проєкту ЄС Яркко Лампіселкя.
Концепція освітньої програми ділиться на 3 рівні:
За словами Яркко Лампіселкя, підручник розташовується між освітньою програмою, яка запланована, і між тією, яка опанована. Важливо зрозуміти, що підручники не кажуть, що сталося під час навчання в класі. Натомість, показують, яких цінностей, навичок і знань можна навчити учнів у класі. Однак внесок підручника і його зв’язок із результатами навчання не такий прямий. Він передбачає кілька кроків і різновидів взаємодії між усіма учасниками освітнього процесу.
У деяких країнах, наприклад, в Україні, Гонконгу й Норвегії зв’язок між програмою й підручником постійно моніторять і спостерігають, як він впроваджується різними навчальними інституціями. А в інших країнах, як-от у Фінляндії і Нідерландах, підручник дає власні тлумачення освітньої програми, і немає моніторингу між зв’язком підручника, програмою і результатами.
У Фінляндії підручники були обов’язковими, але в 90-х від цього відмовилися. Школа вважає, що підручнки мають використовуватися і має їхній перелік, але вчитель обирає, який саме підручник (або кілька) використовувати на уроці. До того ж формального оцінювання підручників у Фінляндії нема.
“Освітні стандарти, стандарти програми й підручників – дуже важливі ресурси. Але важливо пам’ятати, що стовідсоткового зв’язку між стандартами, програмою й результатами навчання немає. Усе, що ми можемо зробити, – це розробити значущі стандарти та освітню програму для шкіл, підготувати якісні підручники, залучити належних видавців, а також навчити вчителів використовувати підручники в школах”, – каже Яркко.
Тренер Педагогічної школи Гельсінського університету Марко ван ден Берг також є автором підручників. Наприклад, брав участь у написанні підручника з основ соціальних наук для учнів 10–12 років.
“У межах вивчення соціальних наук учні стають активними учасниками процесу, а не просто пасивними отримувачами інформації. Ми постійно наголошуємо учням, що йдеться не тільки про вивчення матеріалу, натомість, предмет має активувати найрізноманітніші навички”, – зазначає Марко.
Ідея підручника така: є 6 уявних учнів, за життям яких ми слідкуємо впродовж вивчення соціальних наук. Учні знайомляться з уявними школярами, у кожного з яких є свої сімейні обставини.
Кожен розділ починається з історії, яка завжди підводить до теми розділу. Наприклад, розділ “Медіа” починається з історії про те, що дитина побачила щось в інтернеті й заплуталася в купі інформації. На зображенні хлопчик спілкується з мамою щодо цього. Також на початку розділу ми можемо читати або слухати матеріал. Після історії є текст, який підсумовує основні посили розділу.
Далі – розділ про безпечне користування інтернетом, де йдеться про небезпеку, яка може бути в мережі. Тобто перший урок більш теоретичний, ознайомлювальний, розповідає історію. Другий урок активізує учнів – пропонуються групова робота, дискусія, вправа “Зазирнемо на хвильку в кафе”.
Основою освітньої програми із соціальних наук є те, що учні мають практикувати соціальні навички, комунікацію, критичне сприйняття інформації, безпечне використання інтернету, вміння йти на компроміси, швидко ухвалювати рішення.
“І такі цілі мають бути чи не в кожному предметі. А підручник має містити не тільки суцільний текст, а й інтерактивні завдання”, – каже Марко.
Приклади інтерактивних завдань:
Під час вправи учням треба уявити, що їм доведеться провести рік на безлюдному острові. Їм дозволено взяти з собою тільки предмети з переліку. Учням треба розділитися на групи від 3-х до 5-ти людей та разом обрати 5 предметів із переліку. Після обговорення учні розповідають, чи всі учасники групи змогли висловити своє бачення, що взяти з собою. Наприкінці активності кожна група презентує 5 предметів і пояснює, чому обрали саме їх та в який спосіб.
На підготовку до дебатів є 5–10 хвилин. Треба готувати аргументи, які підтримують вашу думку, а також ті, які перекриють аргументи опонентів. Тобто треба намагатися передбачити аргументи опонентів. Наприкінці вправи треба разом із групою вибрати найкращі аргументи в групі. Наприкінці дискусії відбувається загальне обговорення.
За кілька хвилин до класу заходять учні й долучаються до столика. Отже, учі, які були під час обговорення, мають розповісти тим, хто зайшли, у чому суть їхньої дискусії, про що вони говорили до цього.
Марія Марковська, “Нова українська школа”
Титульне фото: автор – racorn, Depositphotos
Цей матеріал підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Висловлені тут погляди жодним чином не можуть сприйматися як офіційна думка Європейського Союзу чи Міністерства закордонних справ Фінляндії.
Обговорення