Про психологічну рівновагу, доповнену реальність і благодійність: корисності з EdCamp’ів у Миргороді, Одесі та Києві

У травні розпочалася хвиля регіональних (не)конференцій EdCamp Ukraine. Освітяни у великих містах та маленьких селах проводять події для обміну досвідом між учительством.

“Нова українська школа” продовжує серію публікацій про 15 магістральних (не)конференцій з усіх куточків України. У цьому матеріалі читайте про цікавинки та корисності з подій у Миргороді (Полтавська область), Одесі та Києві.

Читайте також статті про інші ЕдКемпи тут, тут і тут.

ЧИМ ВАША ШКОЛА КЛАСНА?

Як би навчальний заклад не був добре та сучасно обладнаний, найперша його цінність – колектив. На (не)конференції в Миргороді освітній омбудсмен Сергій Горбачов поділився думками, що робить школу успішною та вирізняє її з-поміж інших, а також – на які запитання освітяни мають дати собі відповіді.

Сергій Горбачов

Головні тези спікера:

• Запитайте себе: “У чому моя перевага як вчителя/-ки, професіонала/-ки, людини?”. Важливо чесно відповідати, бо це наводить нас на думку, що ми взагалі-то робимо круту роботу. Не наша провина, що вона не дуже гарно оплачується. Однак учительська робота в загальноосвітній школі майже ніде у світі високо не оплачується, особливо в пострадянському просторі.
• Наступне важливе запитання:” Чи буду я гарним директором або гарною директоркою школи?”. Особливо раджу керівництву питати про перспективи в учительства та оцінювати відповіді. Якщо людина дбає про свою справу, вона вже зараз має подумати, хто це підхопить та не спаскудить, не розвалить те, у що вона або він вкладають зараз душу та час. Погано, що в нас немає системної програми кадрового резерву, зокрема, підготовки майбутніх директорів і директорок. Бо керівник/-ця є ключовою ланкою загальної середньої освіти. Не буде якісного директорського корпусу – не буде якісної освіти.
• Гарно мотивує запитання: “Яка моя заслуга в успіхах мого учнівства?”. Гадаю, що всі його собі ставлять. Ми маємо розуміти, що вплив учительства, старшої людини дуже важливий для підлітків, як би вони не говорили, що незалежні, круті і як вони багато знають. Кожен і кожна мають величезну кількість випускників/-ць та школярства, які говорять добрі слова не тому, що так треба, а через те, що вони щиро вдячні за допомогу на певному життєвому етапі.
• “Які мої уроки допомагають учнівству в подальшому житті?”. Наприклад, учитель або вчителька приходять до класу й кажуть: “Відкрийте таку сторінку та вивчіть параграф”. Що це дасть дитині? А коли людина на живих прикладах пояснює, навіщо потрібно вчити, наприклад, фізику, – інша справа. Тому питання мотивації в навчальній роботі – найперше”.

• Чи впливає на рівень ЗНО й рейтинги “відсіювання” безперспективних учнів і учениць? Дуже вірогідно, що в школах, які мають високі рейтинги ЗНО, процвітає булінг, бо саме там починається знецінювання дитини за те, що вона знає математику, наприклад, не на 11 балів, а на 10. Буває, що батьки через дітей хочуть реалізувати власні нереалізовані амбіції, і починається тиск, реальне цькування. А потім, якщо до цього додається ще й учительство і школа як структура, то це жахіття. Людина може отримати травму на все життя.
• Що таке якісна, успішна школа? Як на мене, розкласти її критерії можливо. Але чим більше я над цим думаю, тим більше сумніваюся. Проте я вважаю, що є один критерій, який кристалізувався за останні роки, – дотримання прав: учнівства, батьків, учительства. Школа, яка когось із них гнобить, не може бути гарною за визначенням. Тому для мене завжди важливо, як ми розуміємо власні права та права тих, хто поряд із нами, і як ми вміємо їх узгоджувати”.

ДОПОВНЕНА РЕАЛЬНІСТЬ В ІНКЛЮЗИВНОМУ КЛАСІ

На міні-EdCamp‘і в Одесі вчителька початкових класів Лисичанської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 5 Маргарита Сорока розповіла про адаптовані офлайн- та онлайн-інструменти для роботи в інклюзивних класах.

Вправа з човниками

Запропонуйте дітям скласти паперові човники та написати на вітрилах або бортику мрію, яку вони хотіли б утілити в життя. Озвучувати її необов’язково. Якщо учням і ученицям з особливими освітніми потребами важко самостійно скласти кораблик, можна працювати в парах, розбиваючи завдання.

“Так ми розвиваємо тактильні навички, мислення й найголовніше – співпрацю в дітей. Учні й учениці початкових класів мають працювати в маленьких групах по дві-три дитини, щоби їхня праця була дієвою”, – розповідає деталі активності вчителька.

Маргарита Сорока

Гра “Щасливий квиток”

Її мета – продемонструвати психологічний стан людини, яка за певними ознаками відрізняється від решти. Гра розроблена для школярства 1–4 класів. Також у неї можна пограти на батьківських зборах.

Усі отримують картку з певним різновидом транспорту, а хтось один – чорну. За умовами гри, учасники й учасниці потрапляють на безлюдний острів та мають відшукати ще одну людину з таким самим різновидом транспорту, щоби покинути острів. Хтось залишається без пари – вчитель/-ка розпитує про почуття цієї людини.

Вправа “Чотири кроки”

Вона розроблена для роботи з батьками. Учитель або вчителька виконує роль тата чи мами, а роль дитини – хтось із батьківського кола. Під час прогулянки учаснику/-ці поступово зав’язують очі, вуха, руки та ноги. Наприкінці вправи відбувається обговорення, чи легко було виконувати дії в таких умовах.

Доповнена реальність із застосунками Animal 4D+, Smartbooks та QuiverVision.

Вони дають можливість “оживити” розфарбовані власноруч малюнки, навівши на них камеру телефона чи планшета. Додатки можна використовувати в індивідуальних та групових заняттях з учнівством на різних предметах. Наприклад, подивитися на об’ємну модель будови клітини чи геометричні фігури або послухати, як звучать різні музичні інструменти. Інструкцію, як користуватися додатками та 3D-розмальовки можна завантажити тут.

“Це гарна можливість доповнити клас тривимірними об’єктами та зацікавити дітей. Наприклад, ніби побувати в Антарктиді, побачити справжнього пінгвіна, “потримати його на руці”. Або написати диктант та підкреслити вчителю/-ці помилки. Далі дитина наводить камеру на текст – з’являється ведмедик, який пензликом вказує на неточності. Дітям, у яких є обмеження зорового стимулу, ми пропонуємо моделювати середовище за допомогою сенсорних коробок”, – додає Маргарита Сорока.

Таблиця з порадами, як адаптувати інструменти залежно від потреб дитини: порушення зору чи слуху, дислексія, сенсорні розлади, ментальні чи порушення комунікації.

“Діти з ООП в інклюзивних класах часто невидимі. Наше завдання – зробити навчання розвивальним, адаптованим та особистим для кожної й кожного. Ми маємо бути відкритими до дітей, тоді вони будуть відчувати нашу довіру, і разом ми зможемо працювати більш якісно”, – зазначила освітянка.

ЯК ПРИВЧАТИ ДІТЕЙ ДО ДОБРИХ ВЧИНКІВ

Благодійні вчинки не тільки приносять користь іншим, а й допомагають змінити світ на краще. Команда благодійного руху “Щедрий Вівторок” та ГО “ЕдКемп Україна” розробили для вчительства посібник-путівник “Уроки доброти: ідеї та поради на навчальний рік”. У посібнику зібрані ідеї та інструменти, які допоможуть перетворити добрі справи на звичку та сформувати культуру благодійності в дітей.

“Привчати дітей до благодійності можна з дитячого садочка. У першій частині посібника є покликання на відео, які можна переглянути й обговорити з дітьми. Можна навести приклад благодійної акції, яка проводилася у вашому населеному пункті, її мету. Потім перейти до обговорення суті благодійності та запропонувати дітям долучитися до такої діяльності. Можна почати з простих заходів – зібрати, наприклад, іграшки або книжки для діток у лікарнях”, – радить одна з авторок посібника Анна Тристан.

Анна Тристан

Також у посібнику є приклади благодійних заходів з алгоритмом проведення й календар доброти. У ньому позначені дати, у які можна проводити заходи. Педагоги/-ні разом з учнівством самостійно обирають, яка форма роботи підходить їм найкраще для проведення заходу.

“Освітяни не мають гнатися за кожною датою, хоч у календарі доброти їх може бути п’ять і більше на місяць. Ідеться не про кількість, а про якість, щоби проведений захід приніс користь тим, кому хочуть допомогти, і щоби було відчуття внутрішнього задоволення від проведеної акції в тих, хто її роблять. Тут немає чіткої межі, як часто проводити заходи. Водночас учитель або вчителька не мають нав’язувати свої думки дітям. Важливо це з ними обговорити й визначити, яка дата та який захід їм цікавіші”, – зауважує Анна Тристан.

Варто візуалізувати добрі справи, до яких долучаються діти, аби вони не забувалися. Підбити підсумки та мотивувати дітей до нових активностей може допомогти Дерево благодійності. Макет, який додається до посібника, пропонують роздрукувати та повісити в класі або в інших приміщеннях школи.

“Ідея в тому, аби на гілочках дерева діти розміщували сердечка або інші елементи із зазначенням на них дати та результату (зібрані кошти, книжки тощо) проведеного заходу. Це надихатиме учнівство на продовження благодійної діяльності та слугуватиме прикладом для батьків”, – каже експертка.

Благодійність починається із себе: поради для педагогів

Учитель чи вчителька мають бути прикладами та провідниками, які надихатимуть дітей, поведуть їх за собою, а потім підтримуватимуть, коли в дітей з’являтимуться власні ідеї добрих справ. Тож у педагогів першочергово має бути бажання допомогти.

Бажано, аби вчитель/-ка були активними учасниками/-цями якогось громадського руху в їхньому місті чи в селі, звідки вони можуть привносити ідеї в клас або навпаки – від дітей до суспільства, щоби реалізовувати різноманітні заходи та акції.

Освітяни мають співпрацювати з дітьми і їхніми батьками, вірити в клас, пишатися ним і демонструвати своє захоплення від того, що діти роблять добрі справи.

Бажано підшуковувати якісь моменти в розмовах із дітьми, які будуть мотивувати їх до благодійних вчинків.

“Учительство має посіяти в дітях зерна доброти, які проростатимуть і даватимуть плоди у вигляді гарних вчинків і різноманітних форм благодійності в майбутньому”, – підсумовує спікерка.

ПІГУЛКА ВІД “ВІРУСІВ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ”

Коли людина багато років працює в одному місці в сталому колективі, у неї може статися емоційне вигорання, навіть якщо це робота мрії. Аби улюблена справа не перетворювалася на рутину, потрібно вчасно розслаблятися та наповнювати себе позитивом.

“Важливо пам’ятати, що ми в себе одні, та працювати насамперед над собою, знаходити ресурс, життєві сили, щоби рухатися далі.

Освітяни працюють із дітьми. Тому найперше треба починати із себе. Коли ти будеш радісною й щасливою людиною, цим зможеш наповнити й інших”, – підкреслює практична психологиня, експертка в галузі дитячої психології, арттерапії та артпедагогіки Людмила Стреж.

Людмила Стреж

Арттерапія – це напрям психотерапії, який допомагає людині самовиражатися через творчість (малювання, ліплення, аплікації, колажування, рух, дію тощо).

“Чим відрізняється творчість від арттерапії? У першій людині важливий результат роботи, а в другій – самовираження. Те, що йде із середини, переноситься на папір, у рух, ляльку чи казку тощо. Адже в арттерапії є різні напрями: ізотерапія, казкотерапія, бібліотерапія, ігрова, танцювально-рухова, тілесно орієнтована терапії та інші. Але всі практики спрямовані на створення позитивних емоцій, зниження психоемоційного напруження, гармонізацію внутрішньо-емоційного стану.

Тому, на мою думку, арттерапія – це метод, який не дає змоги розповсюджуватися вірусам емоційного вигорання”, – пояснює відмінності спікерка.

Практики швидкого відновлення життєвих сил

По-перше, створіть антикризове меню власних ресурсів. У кожної людини воно буде своє. Хтось отримує задоволення від відпочинку на природі, дехто – від йоги чи пробіжки, інші – від філіжанки кави або ж просто від обіймів із рідними.

Також джерелами психологічних ресурсів можуть бути:

• книги, що надихають;
• фільми, що дарують радість;
• відвідування місць, у яких людина почувалася щасливою;
• відвідування подій або подорожі, про які людина тривалий час мріє.

Розмістіть такий список приємних справ у видному місці (на холодильнику, робочому столі тощо). Можна навіть проставити дати та проранжувати, які з активностей запланувати на тиждень, місяць, рік. Важливо не забувати про цей перелік та регулярно виконувати дії з нього.

“Зрозуміло, інколи може бути ліньки, не буде бажання або часу на це. Але потрібно бути відповідальними перед собою. Якщо людина вирішила отримати задоволення від життя, розвиватися, працювати над собою, тоді вона все робитиме”, – зазначає арттерапевтка.

Листівки з піктограмами того, що допомагає відновити сили та приносить відчуття радості, любові. Для створення листівки можна використовувати різноманітні матеріали: картон яскравих кольорів; фломастери, гелеві ручки із запахом чи блискітками та незвичайні лінери, якими приємно малювати; різноманітні наліпки, якими можна прикрасити листівку тощо.

“В арттерапії важливо використовувати красиві та якісні незвичні матеріали: це більше включає в процес, захоплює й дає ресурс. Можна брати навіть якісь малюнки, вирізати та приклеювати, продумуючи водночас, що кожний образ означає, як він може допомогти отримати життєві сили”, – пояснює Людмила Стреж.

Таку листівку можна використовувати як мінізамінник антикризового меню.

“Що ми зазвичай рекомендуємо освітянам: коли вони відчувають втому або брак сил? Варто відійти в потаємне місце й подумати: “А що я сьогодні для себе чудового зробив / зробила?”. Потім відкрити антикризове меню або взяти листівку та вирішити, що саме зараз потрібно зробити з того, що там прописано або намальовано”, – додає психологиня.

Баночки або пляшки з різноманітним наповненням. Для практики потрібна ємність, бажано з кришкою, рідина (вода, гліцерин, олія або розчин води з канцелярським клеєм), різноманітний глітер (великий, дрібний, об’ємний, фігурний). Також баночки можна наповнювати сухими матеріалами, як-от ґудзиками, кукурудзяною крупою або манкою з різнокольоровою крейдою. Таку практику можна проводити як у класі, так і вдома. Вона також корисна окремо для дорослих як профілактика емоційного вигорання.

“Людина додає в баночку, те що їй подобається, ніби наповнюючи себе радістю, позитивом, здоров’ям, теплом, добром. Потім, коли вона хвилюватиметься, відчуватиме, що її переповнюють емоції або потрібно розрядитися, можна взяти баночку в руки, поколивати її та подивитися деякий час, що відбувається всередині, зробити три глибоких вдихи та видихи. З часом можна поповнювати баночку чимось новим”, – пояснює експертка.

Крім того, готові баночки можна використовувати для стишення малечі від 1 до 3 років під час адаптаційного періоду в садку. За словами спікерки, так дитина зможе відірватися від сумних думок “коли ж прийде мама”, “хочу додому”. З дітьми від чотирьох років можна також створити баночку дружби, яку ті наповнюватимуть теплими словами.

“Після того, як баночка повна позитивними емоціями, дружбою, радістю, діти можуть передавати колом і ділитися словами, які спадають на думку. Так буде формуватися групова взаємодія, діти вчитимуться слухати, чути одні одних, до того ж відбуватиметься гармонізація емоційного внутрішнього стану”, – додає експертка.

ФІНАНСОВА ГРАМОТНІСТЬ ДЛЯ ВЧИТЕЛЬСТВА

Під час регіональної (не)конференції в Миргороді сертифікована аудиторка та економістка Ольга Зирянова поділилася порадами, як зберегти фінансові надходження та збільшити свої доходи.

Найперше, що потрібно – поставити конкретну мету, чітко її прописавши. Також варто відкладати кошти одразу, як їх отримали / заробили. Не залишайте це на потім.

“Ми не успадкували важливу навичку відкладання коштів. Багато років вважалося непристойно мати гроші: за це вбивали, засилали, розстрілювали. Зрештою, Україна тільки 30 років у ринковій економіці. Тому нашу підсвідомість потрібно перевчати. Ми вміємо заробляти, але важливо й уміти їх зберігати. Один із принципів заощаджень – відкладати 10 % із надходжень, якщо ви молодші за 40 років. Якщо старші – 40 %. А далі скільки років – стільки відсотків і потрібно відкладати”, – зазначає експертка.

Ольга Зирянова

Зберігати вдома економістка радить суму, яка не перевищує суму витрат за один або два місяці. Крім того, бажано в різних валютах.

“Гроші не мають просто так лежати, вони мають працювати на вас, використовуйте безпечні інструменти, наприклад, депозити. Але не вкладайте в них усі кошти. Не зберігайте на депозитних рахунках понад 200 тисяч гривень (разом із відсотками)”, – додає Ольга Зирянова.

Також важливо планувати свій бюджет, аби не спокушатися на імпульсивне витрачання грошей.

“Якщо ми не плануємо наш бюджет, про це подумає хтось інший: мобільний оператор, крамниці тощо. Коли бачите позначки знижок у магазинах, особливо великих, поставте собі запитання: “Ця річ мені точно потрібна або я купую її лише заради знижки?”. Так само проаналізуйте свою шафу: чи забита вона одягом та взуттям і чи потрібно справді купувати якусь річ”, – радить економістка.

Наскрізна частина (не)конференцій

Хоча кожна подія мала власну тему, однак, як і раніше, їх пронизувала особлива сесія від команди EdCamp Ukraine. Як вчительству натренувати стійкість та розвинути її в учнівства, ми писали в першому матеріалі серії.

Підпис: Міні-EdCamp в Одесі.

Анна М’ясникова, спеціально для “Нової української школи”

Фото надали Наталя Зима, Анна М’ясникова, Вікторія Пустовіт

Дякуємо партнерам хвилі — Відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні, Heinrich Boll Foundation, Бюро Київ — Україна (Heinrich-Böll-Stiftung), компанії EdPro (EdPro.ua), видавництву “Ранок” (Корпорація “Ранок”), громадській організації “Смарт Освіта” (ГО “Смарт Освіта”), порталу “Нова українська школа” (Нова Українська Школа), видавничій групі “Шкільний світ” (Шкільний світ), медіагрупі “Накипіло” (Накипело), краудфандинговій платформі “Спільнокошт”.

Ці матеріали створено за підтримки Відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні. Думка, відображена в цих матеріалах, може не збігатися з офіційною позицією уряду США.