Реформа конкурсу підручників у підвішеному стані – інтерв’ю з керівником УІРО

Біля входу до Українського інституту розвитку освіти ви не побачите традиційної таблички з назвою інституції. Складно одразу розібратися, де тут приміщення ІМЗО, а де – УІРО, бо обидві установи розташовані за однією адресою.

Та попри це, цілі, завдання і філософія в цих інституцій різні. УІРО створювали як інституцію, яка поступово перебере на себе функції ІМЗО. Він мав напрацювати нові підходи до експертизи підручників, підготувати незалежних експертів, які би не допускали в підручниках антинаукової маячні, а також дискримінаційні спецкурси до викладання в школах.

Однак цим амбітним планам завадила політична турбулентність. Як і раніше, штат УІРО не до кінця укомплектований, проєктів і завдань багато, а підтримки та необхідного фінансування під ці завдання – ні.

Ми поговорили з керівником УІРО Вадимом Карандієм про те, що зараз відбувається з інститутом, його зону відповідальності, експертизу підручників, коли чекати типові освітні та модельні навчальні програм для базової школи, а також – що буде з пілотом НУШ у 5 класі.

– Що вдалося зробити, відколи засновано УІРО? Чи повністю впорядкований штат працівників?

Кошторис і штатний розпис УІРО з’явилися 1 листопада 2019 року. Передбачалося, що будуть три етапи розгортання інституту, але через певні обставини (пандемія, скорочення фінансування, зміни в керівництві МОН, – ред.) ми залишаємося на першому етапі – коли мало бути засновано інститут, створено концепції, визначено напрями роботи.

Фактично, ми маємо штат у 35 осіб – це й педагогічні, і науково-педагогічні працівники, науковці з чималою практикою. Ці люди можуть робити концептуальні речі. Якщо ж говорити про серйозну операційну діяльність, нинішнім складом це робити проблематично, ба більше в межах країни.

Улітку цього року ми мали перейти на другий етап, на кінець року мали вийти на третій етап, коли наша чисельність складала би від 75 до 90 осіб, залежно, які функції нам були би передані. Передбачалося, що, крім конкурсу підручників, нам мала бути передана національна платформа. Але наразі національна платформа залишається на балансі ІМЗО, як і раніше, і вона не запущена.

Водночас, ми цей напрям не втрачаємо. За підтримки донорських і державних організацій реалізовуємо два проєкти. Перший – Всеукраїнська школа онлайн (разом із МОН, Міністерством цифрової трансформації, ГС Освіторія за підтримки посольства Швейцарії), у межах якої створена платформа для організації онлайн-навчання в 5–11 класах.

Другий проєкт – Learning passport цифрової освіти (разом з UNICEF), де буде зібрано різноманітний освітній контент – який не систематизується з погляду формальної освіти, але є корисним для освітніх цілей. Це як онлайн-курси, так і окремі матеріали в цифровому форматі (відео, моделі, тренажери, симулятори тощо). УІРО має сприяти фаховій експертизі цього контенту: розроблення критеріїв оцінювання, добір та навчання експертів. Презентація платформи відбулася 17 грудня.

Коли ці два проєкти буде повністю реалізовано, то має з’явитися можливість учителям конструювати на платформі ВШО власні уроки на основі пропонованих і використовувати матеріали з платформи Learning passport та інших ресурсів.

– Як відбувається передавання повноважень від ІМЗО до УІРО? Чи не планується об’єднання УІРО й ІМЗО?

Чутки про об’єднання з ІМЗО були. Наразі, наскільки мені відомо, на рівні уряду таке питання не розглядається. Сподіваємося на те, що ми є самодостатні, ми працюємо у своїй ніші.

– Хто відповідає за реформування конкурсу підручників?

Конкурсом підручників для 4 класу, відповідно до доручення міністерства, мав би займатися УІРО. І ми до того готувалися, у нас є невеликий відділ, ми працювали над удосконаленням експертизи, підвищенням кваліфікації експертів, технологічними змінами в організації цього конкурсу.

Але коли ми підійшли до конкурсу після неодноразового звернення до міністерства, ми зрозуміли, що додаткового ресурсу нам не буде. Щоби організувати конкурс, штатна чисельність мала би вирости до 62-х осіб.

Ми розраховували, що мали б отримати засоби автоматизації, які допомогли би нам зробити донори, зокрема фінський проєкт. Але за місяць до конкурсу, розуміючи, що міністерство нам не надає людського ресурсу, розуміючи, що через процедурні моменти роботи проєкту (затвердження технічних вимог, визначення виконавця, підготовка деталізованого технічного завдання до договору з Фінським проєктом “Навчаємось разом”) ми не отримаємо досконалого програмного засобу, щоби його запустити (тим паче, треба було його налаштувати), ми проінформували міністерство офіційно про те, що є ризики зриву (перший етап експертищи підручників лишили за ІМЗО, – ред.).

Але ця ситуація не залежала від нас, оскільки МОН не виконало на той час попередньо визначеного порядку розвитку як функцій, так і ресурсів УІРО. Ми надсилали до МОН розрахунки щодо штату й обладнання, але не отримали відповіді.

– Усі питання аудиторів щодо підручників – це не до вас?

Так, не до нас. Але аудиторські звіти ми аналізуємо.

– І наступного року ви підручниками теж не будете займатись?

Міністерство не дає відповіді на це. Наразі УІРО займається іншим великим проєктом – Всеукраїнською школою онлайн. Це досить складний проєкт, який реалізується вперше в такий обмежений термін із досить високим ступенем відповідальності.

– Що з підготовленими експертами, з якими влітку проводили тренінги для експертизи підручників? Вони якось залучені?

Це потенціал самих людей. Ті, хто не є вузькими фахівцями, залучені до школи онлайн. Там 74 курси, і на кожен потрібно по експерту. Там двоетапний аналіз із боку наших експертів – вони оцінюють сценарні плани уроків. Якщо немає зауважень до плану уроку, відбуваються зйомка й монтаж на платформі. Після чого здійснюється остаточне експертне оцінювання.

“Нова українська школа” спрямувала в МОН запит щодо того, чи буде наступного року УІРО проводити експертизу підручників

– Хто займається типовими освітніми програмами для 5–9 класів? Що з ними?

УІРО здійснює координацію й наступне узагальнення напрацювань робочої групи з розроблення типової освітньої програми.

Всередині робочої групи було напрацьовано три варіанти навчального плану, компромісу між цими варіантами досягнуто частково. Є розбіжність поглядів на розподіл навчального часу між освітніми компонентами (інтегрованими курсами та / або предметами), не вдалося досягнути єдиного погляду на формат представлення навчального плану, який має оновитись і давати розуміння сутнісніх змін у плануванні навчального процесу.

Фото: FB/Вадим Карандій

У підсумку має бути одна типова програма, але особливість у тому, що вона буде варіабельна. Це передбачає сам стандарт. Кожна школа може мати своє рішення – видозмінювати кількість годин, обирати різні навчальні компоненти – предмети або інтегровані курси в межах галузі, а також міжгалузеві.

Типова освітня програма має з’явитися до 31 грудня. Ще має бути громадське обговорення.

– Як буде враховуватися тарифікація для викладання інтегрованого курсу? Адже немає атестації для викладання цих нових курсів, а це означає, що вчителі вищої категорії отримуватимуть зарплату, як молодші вчителі. Ніхто на це не піде, бо для педагогів це означатиме втрату частини заробітку.

Треба одночасно робити зміни і в інших нормативних документах – закладати в положення про атестацію педагогічних працівників, що можна атестуватися за курсами. Також треба вносити зміни до інструкцій про порядок обчислення заробітної плати.

Питання комплексне і вимагає комплексного рішення. Міністерству освіти і науки потрібно терміново готувати деталізований план впровадження Стандарту базової середньої освіти. УІРО в співпраці з командою підтримки реформ Міністерства освіти й науки України (RST) уже розпочали цю роботу.

Ще одна проблема – з дедлайнами щодо типової освітньої програми.

Модельні навчальні програми передбачають, що буде вільний підхід авторів і авторських колективів. Тобто оголошується перелік назв модельних навчальних програм і в межах них авторські колективи чи автори мають запропонувати свої програми.

– Яка далі процедура – авторський колектив, який розробив модельну навчальну програму, йде на грифування. До вас?

Не знаю. Усе, що нам вдалося обдстояти, – що положення про грифування передбачає, що це може бути не одна установа. МОН може ухвалити рішення, що грифуванням займаються кілька установ. Грифує МОН, але має бути установа, яка забезпечує підтримку процесу: приймає матеріали, призначає експертизу, проводить її й подає на комісію. Цим донедавна займався виключно ІМЗО.

(як стало, відомо під час написання інтерв’ю, МОН своїм наказом визначило ІМЗО установою, через яку здійснюється грифування модельних навчальних програм для 5–9 класів).

– Пілот нового стандарту в 5 класі. Чи він буде і як відбувається підготовка?

Перше питання, яке виникає, що в такому вигляді, як був пілот у початковій школі, наразі недоцільно робити. Тому що той пілот робився як експеримент. Це зрозуміло, бо на початок пілотування станом на 1 вересня 2017 року ще не було Державного стандарту початкової освіти. Наразі Стандарт базової середньої освіти затверджено.

Отже, 1 вересня 2021 року в окремих класах закладів загальної середньої освіти має відбуватися пілотування, але не як експеримент, а як апробація підходів щодо реалізації цього нового стандарту – окремим закладам освіти потрібно надати право розпочати роботу за новою типовою освітньою програмою.

Питання організації пілоту в 5-х класах наразі обговорюється як за участі МОН, так і учасників, організаторів пілотування Державного стандарту початкової освіти.

Без пілотування неможливо передбачити більшості практичних рішень, яких потребуватиме широкомасштабне впровадження нового стандарту базової середньої освіти з 1 вересня 2022 року.

Дехто каже, що є обмеження щодо підтримки субвенціями. Отже, треба дивитися, які зміни вносити, щоби була субвенційна підтримка на ці цілі.

Я думаю, що пілот буде, його треба робити. Пілотні 4-ті класи треба вести далі. До 9 класу проблем не буде, але вони з’являться далі. Адже термін навчання в профільній школі за новим стандартом видовжується на рік, і може буде незадоволення цим.

– Хто конкретно відповідає за пілот?

Наразі такого відповідального немає. МОН може видати, а може й не видати план переходу на новий стандарт перед тим, як на нього переходити. Моя пропозиція така – у грудні-січні план зробити.

Є багато запитань щодо практичних реалізацій. Серед них – як підготувати вчителя до роботи в нових умовах. Класичних методів підготовки недостатньо. Потрібно розвивати супервізію (менторство), наставництво.

Це все можна зробити з допомогою ЦПР: супервізія – це основа їхньої діяльності. Наразі в країні створено приблизно 140 ЦПР. Вони працюють по-різному. Це формування нової культури, нових цінностей і стосунків.

– За що конкретно відповідає УІРО?

Багато ми зробили щодо дошкілля. Наприклад, ECERS – інструментарій оцінювання якості дошкільної освіти на рівні навчального закладу. Це таблиці, критерії, за якими можна оцінити всі основні складники дошкільної освіти.

Ми відібрали національних експертів із цього питання, їх мають навчити розробники методики. Ми хочемо утворити пул експертів, щоби застосовувати цю методику.

За підтримки державного бюджету цього року видано брошуру ECERS і спрямовано до кожного комунального закладу дошкільної освіти.

Фото: FB/Вадим Карандій

Вихователь буде бачити, що є складником діяльності і як це оцінюється з погляду якості. Це, фактично, підвищення вимог до якості дошкільної освіти, надання відповідей на запитання, як зробити якість послуг дошкільної освіти вищої якості.

Також УІРО працював над удосконаленням базового компонента для дошкілля. Ми стоїмо на іншій позиції. Треба говорити не лише про базовий компонент, а про повноцінний стандарт дошкільної освіти. Нас підтримує фонд Вергеланда, ми уклали меморандум – вони для нас винайняли провідних експертів Швеції й Норвегії, які є світовими лідерами в дошкільній освіті.

Ми провели серію вебінарів для тих, хто працювали в робочій групі.

Також працюємо над проєктами ВШО, learning passport із UNICEF (про них – на початку інтерв’ю, – ред.).

Працюємо над питаннями, пов’язаними з профілем вчителя, – стандарти учителя, директора, ЦПР (центри професійного розвитку педагогічних працівників).

У ЦПР, зокрема, є проблема в розумінні цінностей. Ми говоримо про те, що ЦПР працює виключно на супровід вчителя і виключно за запитом. Але, на жаль, багато хто користуються старими підходами – здійснення контрольних функцій над вчителем, нав’язування вчителю зайвих, а подекуди й непотрібних, методик, технік, дій.

У стандарт для 5–9 класів колектив УІРО включився, коли вже почалася робота. Ми його супроводжували до моменту, коли віддали МОН відповідний проєкт. Зараз – типова освітня програма.

А далі – наша ініціатива. Я не знаю, дадуть чи не дадуть нам питання, пов’язані з грифуванням модельних навчальних програм, але ми вже працюємо над підходами до цього (під час підготовки публікації МОН доручило це ІМЗО, – ред.). Ми розуміємо, що треба зробити методичні рекомендації й передати їх МОН. У них ми намагаємося закласти максимум ідеї НУШ і нового стандарту освіти.

Читайте також “Новий стандарт для 5-9 класів дозволить як інтеграцію, так і окремі предмети – інтерв’ю з розробником Романом Шияном”

Ольга Головіна, Галина Титиш, “Нова українська школа”

Титульне фото: FB/Oksana Dzhus