Напишіть нам

Всі теми

Робототехніка, великі шашки та співи в шахті. Чим живе школа в Соледарі

“Ми дуже багато соціальних проєктів з дітьми організовуємо, – розповідає вчителька української мови та літератури в Соледарській школі №13 Наталія Тищук. – Містом бігаємо, комусь допомагаємо, збираємо кошти… Наприклад, на харчування дітей переселенців. Це в нас вже шість років працює – діти проводять ярмарки, і зароблені гроші йдуть на харчування дітей”.

Наталія Тищук

Внутрішні активності підживлюються зовнішніми можливостями, які школа активно залучає. Це дає змогу отримувати сучасне устаткування, возити дітей до інших країн і головне – навчати школярів того, про що раніше ані вони самі, ані їхні вчителі не могли навіть мріяти.

Соледар – невеличке містечко на Донеччині, примітне тим, що тут видобувають майже всю сіль в Україні. Загальноосвітня школа №13 із поглибленим вивченням англійської мови – одна з двох шкіл у Соледарі. Вона має стати опорною, але перед цим на неї чекає капітальний ремонт.

„Нам сказали: „З вівторка це вже будмайданчик, забудьте, що це була школа“. А як я можу забути, у мене 20 років стажу!“, – каже вчителька початкової школи Наталія Ячмінь.

Останні кілька днів перед початком навчального року Наталія Леонідівна готувала приміщення дитячого садочку, яке давно не використовувалось. Саме тут, у садочку, найближчі рік чи два вчитимуться молодші класи 13-ї школи. Решта учнів та вчителів тимчасово перемістяться до будівлі іншої соледарської школи.

Шкільні вчителі готують приміщення дитячого садочку до 1 вересня

Шкільні вчителі готують приміщення дитячого садочку до 1 вересня

ШАШКИ ДЛЯ ГУЛІВЕРА

Діти розгортають картате чорно-біле поле прямо на асфальті. Акуратно розставляють шашки і, намагаючись не наступати на „дошку“, починають гру.

З двох боків поля стають по кілька учнів, але грають лише двоє. Хтось намагається тихцем їм підказувати, за що отримує порцію громадського осуду з боку інших.

„Можна наступати, діти, можна наступати! Ставай, як тобі зручно!“, – звертається Наталія Олександрівна до учня, якому випало першим пограти в цю гру на новому полі.

Партія триває 7 хвилин і закінчується практично „сухою“ перемогою однієї зі сторін.

„Я більше в шахи люблю грати“, – знизує плечима семикласник Марк, який переміг у цій партії.

„Нічого, будемо тренуватися на менших шашках, – каже вчителька дівчині, яка програла, і після паузи додає: Але і на більших теж!“

Цього року в громаді вже вчетверте відбудеться спартакіада „Здоровʼя“. Діти змагатимуться, зокрема, у турнірі з шашок, і тепер партії між школами можна буде проводити на великій дошці з великими шашками.

Шашки, цілком підхожі за розміром для Гулівера (280×280 см), зʼявились завдяки проєкту, який підтримала Британська рада. Школа № 13 є учасницею проєкту “Школа як осередок соціальної згуртованості та стійкості в громаді”. У межах нього вчителі з Содерару пройшли навчання, як писати й реалізовувати проєкти. Школи-учасниці мають можливість закріпити вивчене на практиці – написати власні мініпроєкти і претендувати на фінансування в 15 тисяч гривень. “Великі шахи” – один із проєктів, підтриманий Британською Радою.

Його мета – залучити учнів до живих ігор, під час яких учні можуть більше спілкуватися одне з одним.

Діти грають у шашки на полі, яке майже у 10 разів більше за стандартну дошку

РОБОТОТЕХНІКА

Ще один мініпроєкт, підтриманий Британською Радою, – комплекти з робототехніки. У школі ці комплекти вже кілька місяців, проте їх досі не використовували.

„Планувався захід із Покровським хабом (гуртком робототехніки, – ред.), на який вони би теж привезли своїх роботів, склали, провели інтенсивні заняття для наших дітей, майстер-класи, але почався карантин… Один набір ми ще навіть не розпаковували. Можемо зараз розпакувати“, – пропонує Наталія.


Набір розпаковують, проте виявляється, що на те, щоби його зібрати, потрібно значно більше часу, ніж учні готові приділяти цій справі в серпневий вечір.

„Чого в нас такого не було?“, – одночасно зацікавлено та здивовано питає учениця 8 класу Соня.

„Не було таких можливостей…“, – розводить руками вчителька.

Наталія каже, що з робототехнікою працюватимуть усі класи Нової української школи (тобто, 1–3 класи) на уроках математики та інтегрованого курсу “Я досліджую світ”.

Гурток робототехніки планують започаткувати з другого семестру або вже з нового навчального року.

СВІТ 3D

Також у школі нещодавно зʼявився 3D-принтер. Його заклад освіти отримав завдяки міській робочій групі з питань безпеки та соціальної згуртованості, яка працює за підтримки Програми ООН із відновлення та розбудови миру.

„Діти старшої школи зможуть на ньому виготовляти, наприклад, деталі з правил дорожнього руху, з яких можна скомпонувати настільну гру, – змальовує перспективи Наталія. – Ми ще не збирали його, чекаємо, поки до нас приїдуть та розкажуть, як із ним працювати. Тут уже є флешка, на якій запрограмовані перші пробні деталі, а далі все робитимуть діти з вчителем інформатики“.

Тепер у планах 3D-ручка.

„За допомогою таких ручок можна виготовляти предмет із пластика. І завдяки роботі з нею дитина може „побачити“ предмет зсередини. Памʼятаю, як ми своїй дитині намагалися пояснити, що таке рибʼячий міхур. Я йшла в магазин, купувала рибу, і розтинала її, щоби дитина його побачила не тільки в книжці“, – каже Наталія Олександрівна.

Разом із 3D-принтером школа отримала також 10 планшетів, які використовуватимуть для навчання – наприклад, виконувати завдання й на великому екран бачити результати й навіть турнірну таблицю.

Перед грою діти мають отримати певні знання. Наприклад, з правил дорожнього руху. А потім відповідають на запитання. Проте є тут і питання, які не стосуються навчання.

„Як у вас справи?“

„Норма-а-ально…“, – відповідають діти.

„Погано, Хочу на море, Добре, Власний варіант“, – зачитує варіанти відповіді учителька, та пояснює: Тут я запрограмувала дві правильні відповіді – „Добре“ і „Хочу на море“.

КНИГА ДЛЯ ПАТРІАРХА ТА СПІВИ У ШАХТІ

Наталія розповідає, що школа разом із дітьми реалізує багато соціальних ініціатив. Наприклад, уже шість років зароблені на шкільних ярмарках гроші йдуть на харчування дітей переселенців.

„Наша школа є постійним учасником міжнародного соціального проєкту “Книга добра”, – розповідає Наталія. – Завдяки участі в ньому ми отримали 10 ноутбуків, комплект планшетів, екран, проєктор. Так навчання стає цікавішим – діти не просто сидять за партами, вони шукають інформацію і можуть у школі виконувати завдання, які раніше треба було виконувати вдома чи ще десь“.

Найактивніші учасники проєкту їздили до Угорщини, Ватикану, Естонії, Словенії. Наталія їздила з дітьми до Туреччини, де вони передавали Книгу добра з розповідями про добрі вчинки вселенському патріарху Варфоломію.

„Ще ми співали гімн Книги добра на глибині 300 метрів у нашій шахті з військовим оркестром. Хлопці після служби приїжджали до нас, і ми тренувались.

На цю пісню не були написані ноти. І на прохання авторки слів, викладач Прикарпатського Національного університету ім. В. Стефаника Степан Єднак написав ноти для всіх інструментів, які ми використовували“.

Жінка відзначає, що її вразили як кількість людей, які були готові допомагати, так і те, скільки людей довелося задіяти лише для того, щоб заспівати одну пісню.

ПРОЄКТНІ ПЛАНИ

У найближчих планах, за словами Наталії Тищук, – створення шкільного медіа:

„Там будуть новини і школи, і міста. А діти показують новини так, як вони бачать, їх тільки треба навчити якісно це робити. Я подавала проєкт, його не підтримали, але я знайшла купу друзів, які це зроблять безплатно. Це репортажна журналістика й монтаж, відеозйомка“.

„У нас після переїзду планів нема, добре, якщо вони ще в когось є, – сміється її колега Наталія Ячмінь, і вже серйозне продовжує: Ті, хто не займаються проєктами, не розуміють, скільки треба докласти зусиль, щоби це жило.

Наталія Ячмінь

Ми вже отримуємо результат. Шашки є – супер! Планшети є, роботи є – вау! А що за цим стоїть, ніхто не знає. Є люди, які багато роблять для того, щоб у нас тут все не жевріло, а жило“.

Михайло Боєнко, спеціально для “Нової української школи”

Усі фото автора

Проєкт “Школа як осередок соціальної згуртованості та стійкості в громаді” реалізовується Британською Радою в Україні у партнерстві з Міністерством освіти та науки України за фінансової підтримки Посольства Великої Британії в Україні. 

Матеріали за темою

Обговорення