Що б сказав Грінченко? – уявне інтерв’ю з авторитетним педагогом

Борис Грінченко почав вчителювати у 18 років. З листа одного з учнів видно, що ця справа йому вдавалася: “Господи, як усі сумують за Вами. От би Бог дав, щоб Ви приїхали, хоч би набалакаться з Вами. Як Ви розказуєте, то слухав би і не переставав, так припадають до душі Ваші розумні слова, що їх ніколи і не забудеш”.

Для Грінченка ключовою ідеєю була національна школа, школа для українських дітей з українською мовою. Ми спробували віднайти у його працях більш універсальні думки і подивитися, чи можуть вони бути актуальними сьогодні.

Читайте також “Забута українська школа Сухомлинського. Уявне інтерв’ю з легендарним педагогом”

– Які риси для вчителя вважаєте необхідними?

Бувають вчителі з природженим педагогічним талантом, які вміють під час уроків жити спільним життям всього класу, забувати про себе, про свої власні турботи, радощі і тривоги. Кожен урок такого вчителя є розширенням розумового кругозору учня, задоволенням його природної допитливості, розбудженої попередніми успіхами, є насолодою, а не мукою.

Але навіть видатні педагогічні сили в середовищі вчителів часто надламуються тяжким гнітом умов життя. Мала зарплата, її затримка, купівля на свої гроші навчальних матеріалів, боротьба з всякими “управлінцями” – це все надто сильно відбивається на діяльності вчителя.

Тільки коли вчителі будуть знаходитися на належній висоті, коли разом з думкою про те, як швидше і краще пояснити учню матеріал не буде нероздільно зв’язана думка про матеріальне, – тільки тоді суспільство почне по-іншому дивитися на вчителів, тільки тоді вчителі матимуть те значення і вплив в сучасному житті, які повинні мати.

– Як ви ставитесь до нових методів навчання, які зараз пропагують?

Я прихильник принципу німецького педагога Дістервеґа: виховуй так, як велить природа. Він писав, що коли ми хочемо довести, що той чи той виховний прийом справедливий, добрий, то нам тільки треба довести, що сей захід чи спроба, – такі як велить природа, що вони сприяють меті природній. І навпаки: коли бажаємо довести, що захід поганий, то мусимо довести, що він антинатуральний, йде проти природньої мети.

– Що має бути головним завданням школи?

І знання, і пробудження, розвиток і укріплення мисленнєвої сили учнів. Але потрібно вияснити, якій з цих цілей віддати першість. Бо якщо будемо їх переслідувати однаково, то це буде погоня за двома зайцями, яка не дасть ніяких результатів.

Думаю, що головною метою є сама діяльність думки, бо зробивши її тільки засобом для сприйняття знань, вона втрачає майже весь свій сенс. Школа залишається мертвим закладом, в якому займаються “навчанням”. Виховати розум дитини, розвивати, укріпити і зробити його здатним до подальшої діяльності – це задача школи, тому що саме в цій подальшій діяльності вся суть.

– Цього року у Слов’янську (Донецька область) вирішили відмовитися від навчання російською мовою у перших класах. Що можете порекомендувати вчителям, які раніше навчали дітей російською? 

Приготувати до цього великого діла насамперед себе. Перша річ: повинні вони добре – і практично, і теоретично – вивчити українську мову. Коли вони не знатимуть гаразд живої народньої і літературної мови, – вони не могтимуть бути гарними вчителями. Потім вони повинні познайомитися з українською літературою, знати всіх кращих українських письменників, і – звичайно – педагогічну та народну літературу.

Вчитель повинен стояти за права українського народу як нації і добиватися для нього школи рідної мовою. Він не дожидаєтиметься поки його попхне нардній рух. Ні, він сам піде назустріч сьому рухові, подбає про те, щоб самому стати на чолі його, а коли цього не може, то хоч запомогти йому.

– У нас багато приватних шкіл, куди не всі батьки можуть дозволити собі віддати дитину. Як до них ставитеся?

Наука в школі мусить бути безплатна. Про це нема чого й говорити. І найкраще було б, коли б усі діти нарівні вчилися. Тоді діти змалку привчатимуться до того, що всі люди рівні.

– Зараз відбувається багато змін в країні. Поки немає гарантій, що освіта буде в пріоритеті у нової влади. Що порадите освітянам? 

Багато людей кинулося тепер у політичну діяльність. Але поза ними є в нас ще й інші: у них натура й особисті нахильності більше привертають їх до культурно-просвітницької праці. До цих людей нам би хотілось сказати: не забувайте, що й просвітна робота, коли вона несе свідомість у народні маси, є також ділом великої політичної ваги!

За книгами “Борис Грінченко. Зібранням творів. Педагогічна спадщина” та текстом “Самоідентифікація Просвітителя”

Читайте також “Забута українська школа Сухомлинського. Уявне інтерв’ю з легендарним педагогом”

Надія Швадчак, “Нова українська школа”

Титульне фото: wikimedia.org

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber

Матеріали за темою

Обговорення