Напишіть нам

Всі теми

Що робити батькам, аби дитина вчилася краще

Шостий епізод подкасту “Дофамін для освіти” присвячений тому, що батьки можуть зробити аби допомогти своїм дітям досягати кращих результатів у навчанні. Мовою цифр, чітких наукових даних про це говорить заступниця голови Українського центру оцінювання якості освіти Тетяна Вакуленко.

Читайте в статті про таке:

  • як на навчальні результати дітей впливають їхні домашні обов’язки;
  • як на це впливають гуртки;
  • як впливає спільне читання книжок із батьками;
  • як батькам правильно долучитися до виконання домашніх завдань своїх дітей;
  • як на навчання дітей впливають їхні старші брати / сестри;
  • яку роль відіграють сімейні традиції;
  • як на успішність навчання впливає фінансова залученість батьків до школи;
  • рекомендації, що робити батькам, аби допомогти дитині вчитися краще.

ДОМАШНІ ОБОВ’ЯЗКИ

– Як на навчальні результати впливають домашні обов’язки: наприклад, прибирання квартири, вигул собаки, приготування їжі для всіх тощо? Чи, може, ніяк?

Коли я занурилася в цю проблему, завдячуючи подкасту й підготовці до нього, з’ясувалося, що науковці неодностайні в цьому питанні.

Є науковці, які вважають, що домашні обов’язки створюють певні проблеми, адже зменшують час на дозвілля підлітків, погіршують успішність у школі, тому що такі учні часто пропускають уроки й мають менше часу на домашні завдання. Але потім я з’ясувала, що такі побоювання в дослідників з’являються в тих країнах, де діти виконують не те, що в нас називається домашніми обов’язками, а швидше перебирають на себе функції батьків. Наприклад, у Бразилії, коли дітей у сім’ї багато і старші діти часто повністю беруть на себе опіку над молодшими. Очевидно, що домашні обов’язки там заважають. Також, коли ми говоримо про деякі країни Африки, бачимо ту ж проблему: діти, які повністю беруть на себе обов’язки батьків, мають нижчі результати навчання.

Що ж до європейських країн – і тут Україна є частиною європейської спільноти, – ми бачимо, що домашні обов’язки допомагають дітям стати більш незалежними, відповідальними і з часом позитивно впливають на результати навчання.

Тобто висновок який? Немає простої відповіді, оскільки домашні обов’язки – це надто абстрактне поняття. Водночас батьки мусять розуміти, що в дитини мають бути обов’язки. Але їх кількість має бути адекватною, вони мають бути посильними, їх треба справедливо розподіляти між усіма членами сім’ї. І головне, що батьки мають зрозуміти: дитина має власне життя. Тому передавати свої функції дітям – не правильно. Тому що ви, як батьки, несете насамперед відповідальність за свою сім’ю, а діти – її частина, а не ваша робоча сила.

Коли дитина відчуває, що не вона відповідає за все, що відбувається в сім’ї, а має частину внеску в сімейне благо, в сімейне стабільне життя, це позитивно впливає на навчання. Проте, коли говоримо про найменш забезпечені верстви населення, то інколи можемо сказати, що вони погано вчаться через те, що діти беруть на себе опіку над господарством.

– Вигуляти собаку і прибрати у своїй кімнаті точно сюди підходять.

Прекрасно. Чи, можливо, приготувати вечерю раз або двічі на тиждень, відповідальність за тварину, за певну частину оселі – наприклад, прибирання своєї кімнати, ванної кімнати або частини вітальні. Це може бути відповідальність, яка розподіляється між усіма дітьми відповідно до розкладу. Наприклад, цього тижня одна з дітей вигулює собаку, наступного – прибирає спільну дитячу кімнату, а через тиждень – допомагає в приготуванні вечері.

ГУРТКИ, СПОРТИВНІ СЕКЦІЇ ТА ІНШЕ ПОЗАШКІЛЛЯ

– Гаразд. А як на успішність у навчанні впливають гуртки? При чому ж гуртки є дуже різні: спортивні секції, гуртки з малювання, музики. Є гуртки індивідуальні, коли дитина сама навчається з тренером, репетитором чи майстром, і, навпаки, – групові (до прикладу, секція баскетболу або хор).

Чи є тут зв’язок з успішністю в навчанні?

Ми виявили такий зв’язок, коли проводили дослідження якості початкової освіти і зрозуміли, що участь у будь-якому з гуртків позитивно впливає на результати дітей у навчанні. Середній бал із математики та читання учасників дослідження був вищий у тих, які брали участь хоча б в одному із гуртків. Звісно, цей зв’язок двосторонній: батьки, які зацікавлені в тому, щоби дитина відвідувала гуртки, більше вкладаються в середовище й мотивують дітей до навчання. І, навпаки: батьки, які цього не роблять, найімовірніше, або не мають таких можливостей, або ще не готові до такої повної комунікації з дитиною щодо освіти.

Для старших класів у нас не було такого дослідження, але я знайшла цікаві дані результатів дослідження США за різні роки. Тут є і ранні 2000-ні, і 2020 рік. Можемо сказати, що однозначно позитивний вплив є. Не завжди ми говоримо про результати навчання, але і про супутні чинники. Наприклад, ті діти, які брали участь у спортивних секціях, особливо в секціях на базі шкіл, відчували більшу приналежність до своєї школи. Вони пишалися тим, що вони є частиною цієї спільноти, що можуть представляти цю спільноту на змаганнях. І, очевидно, з часом це призводило до того, що ці діти майже не пропускали заняття. Вони готувалися до уроків і в середньому їхній результат навчання був кращим.

Так само ми говоримо про, наприклад, музичні гуртки. Бачимо, що діти, які були частиною музичних колективів, як шкільних так і позашкільних, мали вищі результати навіть із математики. Очевидно, це тому, що для участі у гуртках в багатьох школах США потрібно мати певний рівень навчальних досягнень. І якщо ти десь провалюєшся, тебе можуть не допустити. Також батьки долучаються до того, що якщо діти не встигають з певних навчальних предметів, то вони мають надолужувати і використовують той час, який могли б використовувати на навчання або на відвідування гуртів.

– Ми з’ясували, що відвідування гуртків позитивно впливає на навчальні результати. Як ти думаєш, чому? В чому тут особливість? Вони вчать дисциплінувати себе й організовувати свій час? Гуртки якось розвивають мозок? Чому саме так стається?

Мені здається, що тут і ті слова, які ми говорили раніше про відповідальність, про незалежність, про відчуття часу, вміння планувати свою роботу – це все так. Тобто як і у виконанні домашніх обов’язків, так і коли дитина відвідує гуртки, ці всі риси формуються – відповідно, це впливає на результати навчання.

Також гуртки – це відчуття приналежності до колективу, бажання комунікувати з його учасниками і поза межами колективу, в тому числі в навчанні.

У спортивних колективах, наприклад, формуються лідерські якості, бажання бути кращими, конкурентність. І дитина, яка хоче бути кращою в спорті, те ж саме хоче продемонструвати і в класі.

– Мені здається, що тут ще важлива зміна ролей. Я пригадую, як керівник Малої академії наук Оксен Лісовий сказав, що позашкілля – це суперважлива річ для розвитку дітей. До прикладу, в класі дитина може бути не дуже успішною, але коли потрапляє в якусь секцію – може проявити себе й відчути себе лідером. І оце відчуття того, що ти можеш, – це суперважливо для дітей.

Ти зачепила класну проблему – те, що в нас, фактично, немає ротації. І якщо дитина потрапляє в 1 клас, де вона не є лідером, де, можливо, вона є навіть аутсайдером, то їй складно вийти з цієї ролі. Натомість у багатьох країнах класи щороку або принаймні в якийсь період ротуються. Так дитині простіше виправити труднощі, які могли виникнути в початковій або середній школах. Це може бути через особисті питання чи, наприклад, дитина просто не зуміла швидко адаптуватися. Ротація – хороша практика. Можливо, колись ми до неї також прийдемо.

– Я знаю багато батьків, які завантажили розклад дитині настільки, що вона, умовно кажучи, о 8 годині вечора тільки добирається додому та сідає робити домашнє завдання. Діти втомлені, виснажені. Не знаю, як там із навчальними результатами, але в будь-якому разі гуртковий компонент дуже великий. Чи є тут якийсь взаємозв’язок із навчальними результатами?

В українських дослідженнях такого запитання в анкетах не було. Але я знайшла бразильське дослідження, де говорять, що більше не означає краще. Тобто кількість гуртків не лінійно впливає на результати. І дійсно, з’являються втомлюваність, прокрастинація, бажання нічого не робити. Потрібно відчувати свою дитину, поважати її інтереси й не намагатися всі свої мрії реалізувати через неї.

 

СПІЛЬНЕ ЧИТАННЯ

– А як на навчальні результати учнів впливає спільне читання книжок із батьками? У молодшому віці, в 6 класі? Можливо, хтось читає ще в 7 класі.

Є цікаве міжнародне дослідження якості читацької грамотності PIRLS – Progress in International Reading Literacy Study. Україна, на жаль, не бере в ньому участі. Воно доволі важливе для міжнародного освітнього контексту, і країни, які хочуть розвиватися, беруть у ньому участь. Дослідження повністю зосереджується на різних читацьких практиках. Воно показує, що спільне читання з найперших років життя – дуже важливе. Це не тільки допомагає якимось очевидним речам (наприклад, розширенню словникового запасу), але й розумінню природи людини, її поведінки.

Читання розширює загальне прагнення до пізнання, а це, очевидно, пізніше впливає на навчальні результати, на жагу до навчання. Ба більше, спільне читання формує любов до читання. І PISA, – дослідження, яке в Україні проводилося, – і PIRLS доводять, що діти, які люблять читати, мають значно вищі результати читацької грамотності, ніж ті діти, які цього не люблять.

Також ці дослідження показують, що родини, в яких є книжки вдома, родини, батьки в яких багато часу проводять за читанням і отримують задоволення від цього, – це ті родини, в яких діти мають вищі результати навчання.

– Чи є прямий зв’язок між навчальними результатами й читанням у молодшому віці? Умовно кажучи, чи можемо ми сказати, що діти, яким батьки в дитинстві читали книжки, отримують у два-три рази кращі навчальні результати пізніше, у 9-10 класах?

Тут найперше – ми ніколи не зможемо сказати про наявність чи відсутність прямого зв’язку. Чому? Ми маємо результати, які підтверджують те, що діти, яким читали, мають вищі результати з читання. Але ми не можемо однозначно говорити, що це причинно-наслідковий зв’язок. Тому що батьки, які читають дітям із малечку, вочевидь, більше цікавляться розвитком своїх дітей. Вкладаються і часом, і ресурсами. Тож складно сказати, що саме впливає – раннє читання чи просто бажання батьків бути частиною життя дітей і дати їм більше.

“Читання розширює загальне прагнення до пізнання, а це, очевидно, пізніше впливає на навчальні результати, на жагу до навчання”.

ЯКА ПІДТРИМКА ВІД БАТЬКІВ ПОТРІБНА ДІТЯМ У РІЗНОМУ ВІЦІ

– Спробуємо тепер чітко визначити. Що важливо з боку батьків для підтримки дітей у навчанні окремо в молодшому, середньому і старшому шкільному віці? Чи, можливо, такої градації немає і все, що працює в молодшому шкільному віці, працює в середньому і старшому?

Якщо ми говоримо про дослідження, то важливо почати трохи раніше. Ми маємо чіткі дані про те, що діти, які відвідували садочок, мають вищі результати навчання. Важливо, щоби дитина мала групу комунікації за межами родини і проявляла в ній певні якості.

У початковій школі дитина вчиться навчатися, і це надзвичайно відповідальний період. Тут від батьків найперше потрібно сформувати режим дня. Дитина має чітко розуміти, коли навчається, коли відпочиває, скільки часу їй потрібно на виконання домашніх завдань. Вона має чітко розуміти свою відповідальність за виконання цих завдань. І батькам важливо створити комфортне робоче місце для дитини, щоби вона чітко знала, де її речі, як їх складати, де знайти свій зошит і щоби кожний ранок не перетворювався на жахіття пошуку книжки.

Також важливо поважати в цей період будь-які труднощі і проблеми дитини в навчанні. Навчання – це складно. Якщо ви, доросла людина 36-ти чи 45-ти років, знаєте, як додавати цілі числа, – це чудово. Але це не означає, що дитина в 6-7 років має одразу це зрозуміти. Це не означає, що ваші пояснення прості – ви вже забули ті кроки, які пройшли, щоби зрозуміти те чи інше правило, явище, ту чи іншу модель. А дитина проходить їх зараз. І важливо не дратуватися, не наполягати, що це дуже просто, не намагатися підштовхувати дитину до швидких результатів, не вимагати від неї заучування правил, якщо вона не розуміє сутності поняття.

Дуже просто навчитися розв’язувати прості задачі з арифметики в початкові школі. Але якщо ви не зрозумієте ті процеси, які відбуваються, що там за математична модель, чому ми в тій чи іншій ситуації додаємо, а не віднімаємо або множимо, – ви далі не зможете просуватися. Дитині буде дуже складно далі.

У мене є цікавий приклад: коли ми проводили моніторинг початкової школи, в нас було цікаве завдання з математики про літачок АН-26. У задачі дитина хотіла купити модель такого літачка, в неї були певні кошти, а дітям треба було порахувати, скільки ще треба дозбирати, якщо ціна отака-то. У нас було кілька робіт, в яких діти використовували для розв’язання цієї задачі й цифри з назви літака. Це означає, що десь відбувся розрив між розумінням змісту задачі й намаганням просто зібрати всі числа, які є в задачі, і створити щось із правдоподібним результатом.

Так само ми бачили кілька варіантів розв’язань, коли дитина просто писала різні арифметичні дії: множення, ділення, додавання. Вона всі дії з числами в задачі знайшла, написала й потім намагалася верифікувати, яка з відповідей більш логічна. Верифікація даних – це прекрасно. Але коли замість розв’язувати задачу ми щось робимо з числами – це означає, що десь відбувся розрив, коли чи то вчитель, чи то батьки, чи то сама дитина вирішили, що не потрібно розуміти процес, а просто виконувати алгоритм, який тобі дали. Алгоритмів у початковій школі не так багато, їх можна всі завчити. А от далі це зробити неможливо.

– Я хочу зробити маленьке уточнення. Тобто батькам не варто робити домашні завдання замість дітей – це категорично і однозначно. Батькам не варто казати: “Та це просто! Що тут такого складного в цій задачі?”. Як правильно в цій ситуації підтримати? В умовах, що батьки – не педагоги.

Обов’язково підбадьорювати, що нам все вдасться. Запропонувати разом розібратися. Поставте себе в ситуацію, коли ви не знаєте відповіді на це запитання й коли ви разом її шукаєте. Ви не розв’язали цю задачу вже й не даєте готову відповідь. Ви намагаєтеся розібрати умову на складники. Ви читаєте задачу й далі намагаєтеся розібратися, що там відбувається. Комусь віддають яблука, отже – у когось їх стає менше. Це очевидно. Але ви не говорите “це ж зрозуміло”. Натомість: “Якщо в тебе було, а зараз ти віддаси мамі яблука, то що станеться? Їх стане менше, більше? Давайте думати”.

Це, фактично, створення оцієї математичної моделі, але вона створюється разом завдяки тому, що ви, як юний дослідник, також шукаєте на неї відповідь. Поставте себе в ситуацію, коли ви б цього не знали. Якщо би вас попросили, розв’язати складну задачу з хімії за 10 клас, а ви не є хімік, ви навряд чи сказали б, що це просто. Але якщо вам це було б потрібно, ви би що? Ви би відкрили підручник подивитися, що це за тема, як ці компоненти між собою пов’язані, як розв’язуються подібні задачі. Можливо, відкрили би ютюб із учителем і подивилися, як він розв’язує ці задачі, як пояснює. І ви би пройшли цей шлях самостійно.

Тут ідея, що ви маєте разом пройти цей шлях. Не записуєте на сторінках зошита дитини свої роздуми, а разом проходите цей шлях, користуючись інформацією, яка вже є в дитини. Можливо, підручник, яким вона користується. Плюс – можна дійсно щось з ютюба відкрити. Всеукраїнська школа онлайн також у поміч. Там є прекрасні приклади уроків, коли можна разом розібратися в тій чи іншій темі.

– Це правило працює тільки для початкової школи? Чи і для середньої та старшої? Батькам варто втручатися в навчання у форматі “розберімося” з підлітками? Чи не дуже бажано?

Якщо дитина просить допомогу – ви цю допомогу надаєте й разом розбираєтеся. А якщо дитина не просить і розбирається самостійно, знає, що вона самостійно може, – отже, вона може. Взагалі влазити в уроки не варто, вже починаючи навіть із 3-4 класів. Але підтримувати близьку людину варто завжди.

– Чи це все, що стосується підтримки дітей у різмоу віці?

Я би додала ще одну фундаментальну особливість, яку ми знайшли під час моніторингу початкової школи. Діти, які пішли в школу на рік раніше або на рік пізніше, мають нижчі результати навчання. Також такі діти часто ставали або ініціаторами, або жертвами булінгу.

Якщо об’єктивних передумов для більш пізнього чи більш раннього відвідування школи немає, то дослідники наполягають, що важливо віддавати дитину в школу разом з однолітками. Не затримуватися й не поспішати. Тому що і в першій, і в другій ситуації ми маємо проблеми із комунікацією в класі, яка рано чи пізно негативно впливає на результати.

“Дуже просто навчитися розв’язувати прості задачі з арифметики в початкові школі. Але якщо ви не зрозумієте ті процеси, які відбуваються, що там за математична модель, чому ми в тій чи іншій ситуації додаємо, а не віднімаємо або множимо, – ви далі не зможете просуватися”.

ЧИ ДОПОМАГАЮТЬ БРАТИ І СЕСТРИ КРАЩЕ ВЧИТИСЯ

– Чи виявляли якийсь взаємозв’язок між успішністю учнів і тим, чи це єдина дитина в сім’ї, чи в неї є старші брати й сестри?

В Україні ми цього не досліджували. Тому що намагалися зосередитися на особливостях, на які можемо вплинути. І очевидно, що наявність чи відсутність інших дітей у сім’ї – це зовсім не те, на що можуть вплинути дослідники, або що ми можемо рекомендувати чи не рекомендувати батькам. І точно не результати навчальних успіхів розглядаються, коли планується ще одна дитина.

Але я знайшла цікаве дослідження в Саудівській Аравії, де часто в сім’ях багато дітей. Його проводили на студентах-медиках. Дослідники з’ясували, що для їхньої країни статистичної різниці між успішністю дівчаток, які мали й не мали сестричок і братиків, немає. А хлопці, в яких є старші брат або сестра, мають кращі результати навчання.

Також у цьому дослідженні посилалися на американські дослідження. Це не зовсім чисті дані, тому я не можу однозначно говорити, що це хороші дослідження. Втім, там стверджується, що старша дитина тієї ж статі мотивує молодшу показувати кращі результати навчання. Адже створює здорову конкуренцію. І що часто середні діти тієї ж статі мають вищі результати навчання.

Є ще одне цікаве американське дослідження щодо вибору предметів. З’ясувалося, що старші брати й сестри впливають на те, які предмети обирають молодші. Тут дослідження проводилося на STEM-науках. З’ясувалося, що STEM-предмети найчастіше обирають діти, в яких старші брати й сестри вже опанували ці дисципліни і, можливо, є професійними хіміками, фізиками, біологами або навчаються в коледжах за цим спрямуванням.

– Може тому, що старші брати чи сестри допомагають молодшим із чимось розібратися?

Можливо.

СІМЕЙНІ ПРАКТИКИ

– Ми вже з’ясували, що насправді сприяє кращим навчальним результатам, а що ні. А як впливають або не впливають такі сімейні практики як пікніки, походи в гори? Я маю на увазі повторюваний ритуал, який робить уся родина. Можливо, є інші сімейні практики, які справді допомагають?

Знайшла шведське дослідження, яке говорить, що взагалі будь-які сімейні традиції – це прекрасно. І вони не розрізняють різні традиції. Вони говорять, що родини можуть бути абсолютно різними. І традиції однієї родини можуть бути незрозумілими іншим родинам. Але це не означає, що вони погані чи хороші. Це просто означає, що вони такі. І будь-які традиції, які сприяють дитині відчувати близькість, підтримку, приналежність до своєї родини, звісно, впливають позитивно.

Очевидно, хоч це і не досліджено, що якщо дитина перебуває в комфорті й відчуває підтримку, то її результати навчання будуть вищими. Просто тому, що вона може присвятити свої ресурси навчанню, а не стресам і проблемам.

БАТЬКИ І ШКІЛЬНЕ ЖИТТЯ

– Ми вже розібралися з тим, що батьки можуть робити вдома, аби підтримати дитину. Чи є щось, що батьки можуть робити в школі? Тобто чи участь батьків у шкільному житті впливає на навчальні результати дітей?

Це досліджують багато вчених, і загальне правило таке: обговорюйте з дітьми їхнє шкільне життя, їхні проблеми й перемоги, наскільки дитині комфортно в школі в соціальному плані. Так ви можете попередити булінг. А однозначний висновок, який ми маємо, таки: дитина, яка є жертвою або ініціатором булінгу, має нижчі результати навчання.

Обов’язково підтримуйте дитину в її починаннях, у тому, що вона знайомиться з новими вчителями, новими предметами, новим класом. Вона має знайти у вас друга, який розуміє, як складно бути частиною великої спільноти, і завжди готовий бути тут, щоби вислухати, порадити або просто поспілкуватися.

– Чи впливає на успішність учнів залученість батьків у фінансовому плані в організації святкувань, в ремонті школи тощо?

Коли ми проводили PISA, то з’ясувалося, що здебільшого батьки України залучаються до роботи школи саме як фінансові джерела. Тобто це не участь у шкільних спектаклях, як в інших країнах, не організація спільного дозвілля, ярмарків. І ми бачимо, що немає жодного впливу на результати учнів залучення батьків до фінансової складової.

Але тут ще потрібно розуміти правовий бік питання. Ми пам’ятаєм про те, що здавати чи не здавати гроші – це тільки ваше бажання. І ніхто не може змушувати вас, ані з представників інших батьків, ані зі шкільної спільноти бути донором тої чи іншої школи.

 

ПОРАДИ БАТЬКАМ

– Спробуємо тепер підсумувати все, про що ми говорили. Що можуть зробити батьки, аби допомогти дітям досягати вищих результатів у навчанні? І чого їм категорично не варто робити?

Найперше – створіть комфортні умови для навчання дитини. Почніть із місця вдома, де дитина навчається. Це не обов’язково має бути окрема кімната. Просто має бути місце, де речі дитини ніхто не чіпає, де вона може почуватися комфортно.

Комп’ютери, планшети й ноутбуки насправді позитивно впливають на навчання. Якщо вони є, то ми маємо вищі результати навчання. Якщо у вас є фінансова можливість, то важливо забезпечити дитину цією технікою. Особливо, коли ми говоримо про дистанційне навчання.

Обов’язково створіть атмосферу поваги до всього процесу навчання. Навчання – це складно. Навчання – це виклик. Водночас навчання – це фан і неймовірне задоволення. Підтримуйте жагу дитини до знань насамперед своїм прикладом. Показуйте, що ви самі любите читати, що вам цікаві науково-популярні чи наукові програми, що вам цікаво досліджувати світ. Прогулюючись вулицею, покажіть, що помічаєте неймовірні природні явища, обов’язково обговорюйте їх із дитиною. Світ неймовірний, і нехай ваша дитина почує це від вас.

Наступне – не віддавайте дитину в школу раніше чи пізніше. Намагайтесь віддати її до дитячого садочку, якщо є можливість.

Фінансова допомога й підтримка школі – це не запорука успішного навчання дитини. Я розумію, що часто батькам простіше оплачувати додаткові послуги закладу освіти, аніж вкладатися у свою дитину. Але важливо розставляти пріоритети. Адже додаткові торти на день народження – це не запорука успішності, а спільне читання спільне – так.

Не робіть уроки за дитину. Якщо дитина потребує допомоги – робіть уроки з нею.

Говоріть із дитиною про навчання. Це не має бути формальне спілкування “як день? – добре” – і розійшлися. Це має бути змістовний діалог про те, що сталося. Його не можна почати в 14-15 років. Його потрібно починати з перших днів, коли дитина ходить у садок.

– Чи можна запитувати: “Ну, як оцінки в школі?”?

Це запитання, на яке не потрібно відповідати. На яку відповідь ви очікуєте, якщо ви ставите його? Добре, погано, середньо? Отримав / не отримав?

– Отримав сьогодні три з математики…

По-перше, концепція Нової української школи говорить, що оцінювання насамперед має бути формувальним. Це оцінювання, яке має на меті допомогти дитині зрозуміти, над чим ще потрібно працювати. Відходимо від ідей просто вимірювання навчальних досягнень, щоби мати якісь шкали.

Це означає, що оцінювання може бути безбальне, і батьки п’ятикласників-нушівців, наступного року мають бути готовими, що не кожний день буде щоденник з оцінками. Що часто оцінкою, умовно, будуть просто слова вчителя “ти сьогодні молодець”, “ти сьогодні попрацював значно краще, ніж учора”, “а от оце завдання минулого тижня ти не зумів виконати, а сьогодні зумів” або “мені здається, що, виконуючи це завдання, ти не показав свій максимум”, “мені здається, що ти не захотів продемонструвати нам все те, чого ти навчився”. І як тоді це обговорювати? Це ж не якийсь бал.

Звісно, бали – це простіше. Адже їх можна додавати, віднімати, множити, переводити в гривні, якщо це запорука отримання кишенькових грошей. Але це не найголовніше. Найголовніше – хотіти навчатися, отримувати задоволення від цього й досягати свого максимуму. Хтось може ніколи не отримати умовні 12 балів із математики просто тому, що не хоче, фокусується на чомусь іншому, не прагне новизни чи ще чогось. Але це не означає, що ми маємо тут влаштовувати трагедію. Це теж досягнення. Будь-який кращим, ніж учора результат – це досягнення.

– І не карати за погані оцінки. Тому що це формує величезний страх помилки, страх, що я отримаю погану оцінку – і вдома мені за це прилетить.

Часто це призводить не до того, що дитина хоче зрозуміти, чому отримала погану оцінку, а хоче придумати способи, як цю погану оцінку приховати. Ми бачимо результати таких пошуків, навіть коли діти складають ЗНО. Коли, отримуючи негативний результат “не склав”, намагаються вдома скопіювати сторінку нашого сайту, щоби показати мамі пристойні бали. Але коли справа доходить до подання документів до вишів, усе з’ясовується. Тобто вже дорослий підліток 17 років настільки боїться принести погані результати, що готовий хоча б відтермінувати це покарання, задуривши мамі голову.

– Не робіть так. Не пресуйте дітей за погані оцінки.

В Україні маємо величезну проблему: підлітки прогулюють школу. Ми бачимо, що в старших класах у нас показники, що перевищують показники Організації економічного співробітництва та розвитку. У нас 38% 9-10-класників прогулювали і 62% – спізнювалися на заняття. До цього потрібно ставитися дуже уважно.

Дитина починає зазвичай прогулювати в 7-8 класах. І якщо вона почала це робити, то дуже висока ймовірність, що до завершення школи вона буде систематично пропускати кілька уроків або навіть кілька днів на місяць. До чого це призводить? Очевидно, що це призводить до зниження показників навчальних досягнень. Тому що ми просто пропускаємо той час, коли могли би здобувати знання. Плюс це призводить до того, що дитина вчиться говорити неправду, обходити слизькі моменти з учителями. І це все негативно впливає на майбутнє дитини.

“Часто дитина хоче не зрозуміти, чому отримала погану оцінку, а хоче придумати способи, як цю погану оцінку приховати”.

Що таке – уважно до цього ставитися? По-перше, не потурати цьому, починаючи з базової ланки освіти, коли немає “можна я залишуся сьогодні” без об’єктивних причин. Якщо ви дізналися про пропуски заняття, потрібно поговорити з дитиною про те, чому так сталося, що дитина робила тоді, коли вона прогулювала цей урок. Тобто можуть бути різні сценарії розвитку подій і якщо дитина просто гуляла під школою – це не найгірший варіант. Можуть бути цікаві компанії, які значно більше розуміють, яка може бути мотивація у дитини, і можуть дати їй значно більше цікавого, аніж учитель.

Тобто має бути серйозна розмова, це має бути питання відповідальності обох сторін. Але не пропускайте це. Якщо вчитель говорить, що дитина прогулює або пропускає заняття, не намагайтеся прикрити дитину, надаючи власноруч написані довідки. Це серйозне питання, над яким потрібно працювати. Інакше можуть суттєво знизитися не тільки результати навчальних досягнень.

“Нова українська школа”

Ведуча – Галина Титиш, голова ГО “Смарт освіта”

Усі фото: автор – MicEnin, Depositphotos

Публікація підготовлена за підтримки Представництва “Фонду Фрідріха Науманна за Свободу” в Україні. Фонд Фрідріха Науманна за Свободу – фонд ліберальної політики, що сприяє зміцненню свободи та гідності людини в усіх сферах суспільства. Детальніше за посиланням.

Матеріали за темою

Обговорення