Теми статті: англійська мова, вчителям, директорам
15 Травня 2020
6 058
0
Як розвинути в учнів критичне мислення, вміння ставити запитання, чути інших та формулювати аргументи? Відповідь має Британська Рада в Україні. Головна редакторка “Нової української школи” відвідала “Dialogue, Negotiation, Debate Training” (тренінг щодо дискусій, перемовин і дебатів) у межах проєкту “Школа як осередок соціальної згуртованості та стійкості в громаді”.
Пропонуємо аналіз п’яти уроків іноземної мови, які проводили учасники тренінгу. Запропоновані активності й поради стануть у пригоді вчителям усіх предметів.
“Пропоную подивитися коротке відео і спробувати вгадати тему нашого уроку”, – говорить учителька англійської мови.
Разом із нею працюють ще двоє вчителів. Замість учнів – їхні колеги з різних шкіл Донецької, Луганської і Закарпатської областей, які приїхали на тренінг. Він відбувається англійською.
“Учням” вмикають відео, з якого зрозуміло, що тема – здорова та шкідлива їжа. Вчителі об’єднуються у 2 групи та отримують роздруківки із словами про їжу та функціональною мовою. Після невеличкої підготовки аргументів, починаються дебати. За правилами, перша команда має озвучити свій аргумент, друга – відповісти на нього, а тоді – назвати свій. Іноді обмін відповідями після озвучування аргументу затягується на кілька реплік обох команд.
– Healthy food is riched in vitamins. (Здорова їжа збагачена вітамінами, – ред.).
– We can replace vitamins in healthy food by taking pills. So we can get vitamins without healthy food. (Ми можемо замінити вітаміни в здоровій їжі прийманням пігулок. Отже, ми можемо отримати вітаміни без здорової їжі, – ред.).
– Pills are not as useful as natural vitamins in food. (Пігулки – не такі корисні, як натуральні вітаміни, – ред.).
Аргументи мають бути зрозумілими, короткими, переконливими, виправданими, ґрунтуватися на правдивих фактах, давати життєві приклади й не містити непотрібної інформації.
Після дебатів з учнями обговорюють, які навички вони розвивали, що можна було б покращити наступного разу, чи вони мали труднощі з аргументами.
Наступний урок – теж дебати. Обговорюють, чи варто заборонити домашні завдання.
Тренерка Тетяна Декшна після кожного “уроку” пропонує проводити рефлексію за такою схемою (вона пасує для самооцінювання будь-якої діяльності, яку проводить учитель):
Далі зосередимося на двох останніх пунктах, щоб показати основні помилки й варіанти вирішення.
Що не вдалось і що потрібно змінити за результатами двох дебатів (самооцінювання):
Що радить тренерка:
Інша група вчителів просить своїх “учнів” взяти з вази по цукерці й довільно переміщатися аудиторією. Маленькі діти можуть дзижчати, рухаючись. За звуковим сигналом потрібно знайти людину, яка має цукерку іншого кольору. Водночас, на екрані є запитання в кольорах, що відповідають кольору цукерки. Учні мають поставити одне одному запитання відпвідно до кольорів, потім – обмінятися цукерками і продовжити рухатись. Вільне пересування й обмін запитаннями продовжуються кілька разів.
Після активності вчителі ставлять такі запитання:
Що не вдалось і що потрібно змінити за результатами двох дебатів (самооцінювання):
Що радить тренерка:
Докази активного слухання:
“Тобто ми ми маємо запитувати “чому?” протягом усього уроку, а не тільки цього завдання?”, – запитує одна з учительок.
“Я не можу сказати: “Так, завжди”. Відповідь така – кожного разу, коли вам потрібні докази від учнів”, – відповідає тренерка.
У корзині лежать згортки паперу, і “учнів” просять взяти по одному. На них – ролі: покупець, продавець та спостерігач. У результаті, виходить по два покупця і продавця. Вони отримують аркуші з описом ролей. У продавця – про те, що продається і якою може бути мінімальна ціна. У покупця – що той хоче купити, скільки має грошей. Мета одного – продати якнайдорожче, іншого – купити якнайдешевше.
Спостерігачі мають уважно дивитися за процесом перемовин. Вони теж отримують опис ролей і мають оцінити, наскільки ефективними були перемовини.
Що не вдалось і що потрібно змінити за результатами двох дебатів (самооцінювання):
Що радить тренерка:
“Учням” пропонують взяти по стіку цукру і об’єднатися у дві групи за їхніми кольорами. На екрані – зображення, до якого “учні” мають поставити якомога більше запитань. Їх кожен собі записує, після чого читає за порядком: учасник першої групи – учасник другої і так далі. Якщо у вас записане запитання, що озвучили, обидві людини мають його викреслити. Виграє та команда, в якої виявиться більше унікальних запитань.
“Уся наша сесія буде пов’язана із запитаннями”, – продовжує вчителька. Вона просить “школярів” сісти в коло для гри у Spyfall (Шпигун, – ред.).
Кожен учасник отримує картку з локацією і роллю. Локація – однакова для всіх гравців, але вони мають різні ролі. Тільки 2-3 людини отримали картки без локації. Це – шпигуни. Завдання гри – зрозуміти, хто шпигун, ставлячи запитання. Шпигун же має дотримуватись “легенди”, що він не шпигун.
“Наприклад, моя локація – банк. Я – клієнт. Інша людина не знає, хто я”, – пояснює вчителька.
“Чи ти можеш дивитись там телевізор?”, – говорить інша.
“Іноді”, – можу відповісти я, адже банк може мати телевізор. Але я не маю видати локацію”.
Запитання ставлять по колу. Після кожного кола будь-який учасник може припустити, хто – шпигун. Проте має пояснити, чому так думає. Від цього залежатиме, чи цю кандидатуру підтримають на голосуванні. Водночас “підозрюваний” має право висловитись, аби захистити себе перед голосуванням.
Гра розвиває:
По завершенні гри, учасники з учителем обговорюють, які типи запитань краще було ставити й чому.
Що не вдалось і що потрібно змінити за результатами двох дебатів (самооцінювання):
Що радить тренерка:
Вікторія Топол, “Нова українська школа”
Титульне фото: автор – alistairjcotton, Depositphotos
Проєкт “Школа як осередок соціальної згуртованості та стійкості в громаді” реалізовується Британською Радою в Україні у партнерстві з Міністерством освіти та науки України за фінансової підтримки Посольства Великої Британії в Україні.
Обговорення