Напишіть нам

Всі теми

Школа, де немає дзвінків і учням на перерві дозволяють “вибігатися”. Про Миргородський НВК “Гелікон”

“Атмосферу школи формують не стіни, а люди”, – усміхається директорка НВК “Гелікон” Дар’я Полтавська.

Ця школа не може дозволити собі сучасний ремонт чи перебудову приміщення. Але тут відчувається душа. Учні багато роблять своїми руками – розмальовують стіни, пишуть мотивувальні написи, роблять плакати та панно, якими прикрашені класи й коридори. 

НВК “Гелікон” у 90-ті роки створювали як школу нового типу. 

За грецькою міфологією, на горі Гелікон селилися музи (геліконіди) разом з олімпійським богом Аполлоном, покровителем музики, мистецтва й науки. Там, майже на вершині гори, у живописному гаю стояв храм, присвячений божеству та його музам, – місце поетичного й наукового натхнення. 

На гербі школи – трикутник, поверненутий вершиною вгору. Він символізує й легендарну античну гору, і спільність дій учителів, батьків та дітей. 

Мабуть, сьогодні складно здивувати смисловим неймінгом навіть в освітній сфері, але родзинка цієї школи – що створено її задовго до реформи НУШ, але вже тоді в навчанні тут використовували методики, що сьогодні називають здобутками реформи. 

“Історія “Гелікону” починалася з одного класу й непереборного бажання однієї мами (першої директорки) зробити для своєї дитини школу мрії. Двадцять п’ять років тому це було складним завданням: поняття приватної школи, ба більше в регіонах, ще не сформувалося, а обстояти незвичайну програму в державному закладі було складно. 

Тим не менше, з першого року роботи тут використовували й елементи шкільного самоврядування, й інтерактивні та групові заняття, і проєктну роботу, і тісну взаємодію з батьками”, – розповідає Дар’я Полтавська. 

Директорка розкрила для “Нової української школи” деякі секрети школи: 

  • у чому “Гелікон” особливий; 
  • як виховувати емоційний інтелект у дорослих та дітей; 
  • як організувати ефективне компетентнісне навчання; 
  • як зібрати колектив однодумців; 
  • як зробити так, аби батьки були активними.

Директорка Миргородського НВК “Гелікон” Дар’я Полтавська

ЯК ШКОЛА СТВОРЮЄ АТМОСФЕРУ ДОВІРИ

НВК “Гелікон” має лише 1–9 класи й по одному класу на кожній паралелі. У кожному класі навчаються 12–24 учнів. У структуру школи також входить дитячий садок на 4 групи.

“У нас маленька школа, і це дає змогу бути гнучкими та швидше перелаштовуватися під потреби сучасної освіти, з одного боку. Знати кожного учня, його потреби та особливості, тобто робити навчання максимально індивідуалізованим, з іншого, – розповідає Дар’я. – Це не означає, що ми підлаштовуємося під кожного, але те, що, знаючи кожну родину, батьків, бабусь і дідусів, старших і молодших братів та сестричок, ми фактично відчуваємо себе однією родиною”. 

Дар’я не перебільшує: поки йдемо школою, розповідає про учнів, яких зустрічаємо дорогою: у того першокласника – сестричка в сьомому, а молодша скоро піде в садок; мама шестикласниці ретельно проглядає програми, за якими навчається дочка; а тато хлопчика сам випускник цієї школи… 

“Одна з особливостей школи – що в нас узагалі немає дзвінків. Традиція сформувалася з першого року роботи. З одного боку, можна пояснити це наявністю дитячого садочка (школа й садок в одному приміщенні, – ред.), якому можуть заважати гучні звуки під час денного відпочинку. Проте насправді ідеологія зовсім інша: ми не вважаємо, що дзвоники можуть упорядкувати навчання, – розповідає Дар’я Полтавська. 

Урок – це не 45 хвилин між дзвінками, а час, за який ми маємо виконати навчальне завдання. Що зазвичай робить учитель, коли дзвенить дзвоник? Не починає урок, а виходить з учительської. А учень біжить через усю школу з їдальні. Урок починається тоді, коли всі до нього нарешті готові. 

Ми слідкуємо за початком уроків за годинником. Діти швидко пристосовуються до такої системи, і вона, як не дивно, дисциплінує. До речі, це також допомагає в структуруванні навчання, коли в середній школі урок триває 45 хвилин, а в початковій – 35–40″. 

Ще одна особливість “Гелікону” – що тут не прийнято називати вчителів на ім’я та по-батькові.

“Діти звертаються до нас “пан / пані + ім’я”. Це спрощує комунікацію, особливо коли діти тільки приходять до школи або переходять у 5 клас, і в них з’являються купа вчителів, яких треба запам’ятати. Діти губляться, стресують. Коли ж вони можуть назвати вчителя тільки на ім’я, це створює атмосферу довіри”. 

Нам пощастило відвідати НВК “Гелікон” у День вишиванки

На перервах, якщо погода дає можливість, учителі залучають дітей до прогулянок на вулиці, адже школа має зелену пришкільну територію з кількома дитячими майданчиками.

“Молодша школа виходить разом з учителями, а починаючи з 4 класу, ми даємо дітям можливість проявляти самостійність. Проте, звісно, контролюємо й повідомляємо про закінчення перерви. 

Активність на перервах надзвичайно важлива для дитячого організму. Вони мають “вибігати” накопичену під час сидіння енергію, це дасть можливість потім ефективніше використати час уроку. З іншого боку, учні не пропускають через навчання всі “дитячі” активності – снігові бої, гірки, цвітіння дерев. 

А коли погода погана, у нас завжди відкритий спортивний та актовий зали, усі класи та приміщення, де можна розважитися”. 

У школі також облаштована та працює ресурсна кімната. Тут проводять заняття для дітей з особливими освітніми потребами, проте й інші можуть скористатися нею за потреби.

“До початку минулорічного карантину ми жартували, що скоро зможемо називатися школою повного дня, адже в нас були купа гуртків та позашкільної активності. Пандемія внесла корективи, але й зараз пропонуємо безплатні додаткові заняття – художнє мистецтво, писанкарство, співи, хореографію тощо.

Раніше ми створювали різновікові групи, що допомагало ще й формувати навички міжвікової комунікації. Наразі це заборонено через епідемситуацію, довелося переформатувати та зменшити групи”. 

ПРО НУШ, ЯКА РОЗПОЧАЛАСЯ ЗАДОВГО ДО РЕФОРМИ

НВК “Гелікон” відкривався як школа нового типу та такою лишається й сьогодні: тут завжди підтримують інновації та флагманські освітні проєкти. Саме тому “Гелікон” став однією з пілотних шкіл у Програмі підтримки освітніх реформ в Україні “Демократична школа”.

“Ще коли українська шкільна система в 90-тих поступово змінювала вектор від пострадянської системи, ми вже використовували демократичну систему управління, у тому числі учнівське самоуправління, інноваційні методики проведення уроків, інтерактивну та групову роботу, безбальне оцінювання. Але нам не вистачало структурності та процедурності, глибинного розуміння процесів. 

Маємо яскравий приклад: діти ініціювали зміни до шкільного дрес-коду. У нас немає форми, але є побажання до зовнішнього вигляду – зазвичай це діловий стиль і кежуал щоп’ятниці. Отже, діти самостійно організували розгляд пропозицій та влаштували дебати щодо обраних варіантів, внесли пропозиції. Але виявилось, що в Статуті не передбачено внесення змін за ініціативи учнівського самоврядування. Так ми побачили перешкоду подальшої демократизації школи. Зараз триває внесення змін у Статут, до чого залучені й учні старших класів”, – розповідає директорка.

Учнівську ініціативу в проєктній роботі також підтримують.

“Діти ініціюють багато активностей – від прикрашання класів до цілком “дорослих” проєктів. Так, нещодавно запропонували та розробили проєкт для запроваження QR-кодів для розвитку місцевого туризму. Миргород – відомий водний курорт, місто славиться давньою історією та багатьма пам’ятками. Діти запропонували супроводити туристичні об’єкти спеціальними табличками з QR-кодами, які би давали людям доступ до інформації. Проєкт повністю готовий, але поки що місцеве управління його відклало за браком коштів”. 

За словами Дар’ї, учні “Гелікону” вміють говорити й обстоювати думку, вести аргументовану дискусію.

“Вони навіть можуть сказати вчителю, що той помилився чи не мав рацію. І все це не у форматі суперечки, а продуманих аргументів. Ці діти не лише вміють постояти за себе й захистити свої інтереси, вони чітко розуміють, для чого вони навчаються і як можуть сприяти підвищенню ефективності своєї ж освіти. Поки що вони на загальному тлі – скоріше виняток, але вважаємо, що наш шлях – правильний”. 

“Демократична школа” також принесла практичні доповнення й у організацію навчання середньої школи “Гелікону”, каже Дар’я.

“Із початком НУШ учителям початкових класів навіть не потрібно було підвищувати кваліфікацію, ми вже працювали по-новому. А от для середньої школи, куди реформа ще “не добралася”, нові методики та освітні інструменти, які ми отримали завдяки “Демократичній школі”, виявилися безцінними. 

Учителі захопилися вправами для формування громадянських компетентностей, які пропонує програма “Демократична школа”. Спочатку це була збірка “Громадянська відповідальність - 80 вправ для формування громадянської та соціальної компетентностей під час вивчення різних шкільних предметів”, а зараз уже з’явився цифровий інструментарій – Тулбокс. Ми всі не лише використовуємо ці вправи чи не щоденно, але й розробляємо авторські. Мушу сказати, що не лише діти в захваті від різноманітності активностей на уроці, а й учителі мають змогу працювати креативно”. 

Батьки, за словами, директорки, теж залучені до навчання дітей.

“Ми часто виносимо на обговорення, наприклад, питання формування варіативного складника навчальної програми. Так, у середню школу з початкової “перебралися” “Логіка та основи філософії”. Цей предмет – не про науку, а про уміння говорити, думати й аргументувати. Він є в початкових класах, але батьки переконали нас, що надалі дітям корисне поглиблення цих умінь. 

Тобто батьки знають, що завжди будуть почутими. Відповідно, у них виникає бажання допомагати. Класним керівникам ніколи не доводиться видзвонювати батьків, якщо потрібна допомога, вони завжди випереджають запити. Захищають інтереси школи на управлінських рівнях. Наприклад, завдяки їхній активності [у надсиланні звернень] ми маємо нові дитячий майданчик і велопарковку. 

Мабуть, це ті партнерські взаємини, які є мегаефективними для всіх учасників освітнього процесу”. 

МАЙЖЕ КОЖЕН КЛАС – ІНКЛЮЗИВНИЙ

Хоча в школі навчаються лише 164 дитини, під час формування місцевої територіальної громади кілька років тому її структуру переважно вдалося зберегти.

“У 2016 році ми ухвалили рішення щодо переформатування закладу на І-ІІ ступенів, до цього мали й 10–11 класи. Але далі об’єднувати школу з іншими закладами не стали, оскільки маємо ще один важливий напрям – інклюзивне навчання. Шість із наших восьми класів – інклюзивні, у деяких навчаються навіть по 2–3 дитини з особливими освітніми потребами. А починалося все так само задовго до того, як інклюзивне навчання стало темою обговорення”, – розповідає директорка.

У “Геліконі” немає інклюзивної спеціалізації – тут навчаються як діти з порушенням опорно-рухового апарату, так і з розладом аутистичного спектра, ДЦП, порушенням слуху й мовлення.

“Часто до нас спеціально приводять дітей з ООП. Проте коли багато років тому вперше з’явилася дитина з порушеннями опорно-рухового апарату, було чимало нарікань і з боку батьків, і навіть педагогів. 

Тож із 1 класу ми ведемо з ними розмови про те, що кожен із нас – особливий і кожного треба приймати таким, як він є. Діти швидко вчаться взаємодіяти й допомагати тим, хто цього потребують”. 

“До початку минулорічного карантину ми жартували, що скоро зможемо називатися школою повного дня, адже в нас були купа гуртків та позашкільної активності. Пандемія внесла корективи”

Здебільшого, діти з ООП навчаються в класах разом з однокласниками. Проте кілька дітей мають складні проблеми зі здоров’ям, тому їм рекомендоване індивідуальне навчання.

“Ми обладнали кілька невеликих приміщень, де вчителі можуть проводити індивідуальні заняття. Вважаємо, що для дитини з ООП важлива соціалізація, і якщо є змога привозити її в школу – результат навчання буде кращим. 

Ми також намагаємося долучати дітей навіть зі складними випадками до загальношкільних чи класних заходів навіть тоді, коли така дитина перебуває на індивідуальному навчанні. Це дуже корисно і для нормотипових дітей, адже виховує їхній емоційний інтелект”. 

У класах, які ми відвідуємо, взаємодія всіх дітей справді відбувається природно й жоден з однокласників не акцентує на цьому уваги. Коли дев’ятикласник з ООП не захотів фотографуватися, йому спокійно допомогли вийти й діти просто продовжили позувати на камеру.

Тобто, учні сприймають певні поведінкові особливості як щось звичайне.

Про вчителів

Дар’я Полтавська каже, що педколектив тут – це команда однодумців. Приймаючи вчителів на роботу, директорка прямо говорить про особливості школи й запитує, чи згодні кандидати бути активними. За пару місяців стає зрозуміло, чи школі та вчителю – по дорозі.

Жоден із педагогів не пішов

“Учителі приходять працювати до нас за покликанням. Я завжди попереджаю, що наш освітній процес має особливості й багато в чому різниться від традиційних стосунків “учитель-учень”. Не завжди це відповідає внутрішньому світу претендента на посаду, іноді це з’ясовується в роботі, і нам доводиться прощатися. 

Минулого року влітку перед відпустками я зібрала колектив і попросила всіх добре подумати, чи готові вони й далі працювати в нашій школі, з огляду на своє бачення світу, стан здоров’я, розмір оплати праці й обсяг роботи, і зважаючи на те, що змінився формат роботи та загальне навантаження через дистанційку та пандемію. 

Жоден із педагогів не пішов”. 

Анна Степанова-Камиш, “Нова українська школа” 

Усі фото: Ярослава Стьопіна

Публікація підготовлена за сприяння Програми підтримки освітніх реформ в Україні “Демократична школа”, що реалізується Європейським центром ім. Вергеланда та Міністерством освіти і науки України у партнерстві з Благодійною організацією “Центр освітніх ініціатив” та “ІСАР Єднання” і фінансується Міністерством закордонних справ Норвегії”.

Матеріали за темою

Обговорення

Розділ створено за підтримки Програмної ініціативи “Демократична практика” Міжнародного фонду “Відродження”. Позиція Міжнародного фонду “Відродження” може не збігатися з думкою автора.