Напишіть нам

Всі проєкти

Всі теми

Списки літератури на літо: навіщо їх дають та як потім не забути прочитане [+ твори для кожного класу за всіма програмами]

Теми статті: батькам, вчителям, література, педагогіка партнерства

24 Червня 2024

Інна Лиховид

18 629

Щоліта учні середньої та старшої школи отримують на канікули списки з творами, які варто прочитати перед новим навчальним роком. Це не обов’язкове домашнє завдання, адже вчителі не змушують дітей усе літо читати повісті, романи чи оповідання українських та закордонних авторів. Це радше рекомендації освітян, а учні самі вирішують, як із ними бути.

З іншого боку, завчасне прочитання творів улітку може полегшити дітям навчання. Під час навчального року в них не завжди є час читати твори повністю, особливо великі за обсягом.

То як бути зі списками літератури на літо, які не обов’язкові, але мають гарну мету? Редакція запитала про це Тетяну Юзьв’як, вчительку української мови та літератури Калуського ліцею № 10, Людмилу Пристай, вчительку української мови та літератури Кам’янець-Подільського ліцею, та Світлану Тімченко, вчительку української мови та зарубіжної літератури Сумської школи № 20.

У матеріалі читайте:

з якою метою освітянки складають списки літератури на літо;
що радять учням, аби прочитане влітку не забулося до навчального року;
які орієнтовні списки творів для прочитання учням 5–11-х класів.

ЧИТАТИ ШКІЛЬНІ ТВОРИ НЕ ОБОВ’ЯЗКОВО, АЛЕ БАЖАНО

Усі три освітянки складають списки літератури на літо для своїх учнів. Але жодна НЕ наполягає на тому, що:

треба прочитати абсолютно все, подане в списку;

навчальний рік почнеться з перевірки прочитаного;

це обов’язкове домашнє завдання (цим також цікавляться батьки, чи неодмінно треба читати шкільні твори на канікулах, на що в нашому юридичному роз’ясненні юрист ГО “Батьки SOS” Роман Бондаренко вказував – це не є окремим видом домашнього завдання, яке оцінюється).

“З огляду на це я не вимагаю прочитати все, що є в списку, і не перевіряю, хто читав, а хто – ні, – каже Світлана Тімченко. – Є діти, які самі просять перелік книг для літнього прочитання, що дуже тішить.

З іншого боку, без списків насправді не обійтися. Тому що велика печалька шкільної української й зарубіжної літератури полягає в тому, що це така кількість творів, яку просто неможливо прочитати під час навчального року”.

Людмила Пристай каже, що старається додати в список літератури ті твори, які будуть вивчатися в першому семестрі (вчителька працює з 9–11 класами, які здебільшого вивчають чималі за обсягом твори).

Наприклад, майбутнім десятикласникам порадила прочитати за літо лише “Кайдашеву сім’ю” Івана Нечуя-Левицького та “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Панаса Мирного.

У другому семестрі учні 10 класу вивчатимуть “Тіні забутих предків” Михайла Коцюбинського – його вчителька порадить прочитати на зимових канікулах.

Так робить навмисно, щоби потім учні не хитрували, мовляв, твір читали, але забули, про що йшлося. Хоча й розуміє, що часто списки літератури перетворюються в перекладання відповідальності: коли вчителі завдання задали, а що з ним робити – вирішують учні на свій розсуд.

“Мені здається, що вчителям хочеться перестрахуватися, даючи список літератури на літо, а далі за це відповідають учні. Хоча літо якраз для того, аби діти відпочили. Їм треба перезавантажитися, а ми забираємо в них частину цього часу”, – додає Людмила Пристай.

ПЛЮСИ ТА МІНУСИ ЛІТНЬОГО ЧИТАННЯ

Учителі дають учням списки літератури, наперед розуміючи, що частина їх не читатиме, а ще частина може забути зміст книги. Навіщо тоді ці списки взагалі?

Тетяна Юзьв’як зізнається, що досвід літнього читання творів принесла своїм учням зі свого шкільного досвіду. Каже, у шкільні роки читала все, що задавали вчителі. Але потім втрачався інтерес до аналізу творів, який виникав у тих дітей, які не читали їх завчасно.

Тому зі своїми учнями Тетяна практикує дещо інший підхід – додає в літній список літератури великі за обсягом твори й доповнює сучасними книгами, які цікаві підліткам. Але, як уже згадувалося, освітянка не вимагає від учнів, аби читали все строго за списком і 1 вересня звітували про прочитане.

За словами Світлани Тімченко, складаючи список літератури на літо, учитель/-ка має взяти на себе сміливість вирішити – який твір вивчатиметься оглядово, тому не варто давати його на літнє ознайомлення, а на чому треба зупинитися і прочитати завчасно.

Також, на її думку, не всі твори шкільної програми можна додавати в літні списки літератури. Наприклад, щоби полюбити “Перевітлення” Кафки, вчителям варто пояснити учням (перед прочитання твору), про що книга та з якою метою писалася. Тобто трохи ввести дітей у контекст подій та часу, коли автор працював над твором.

“Зараз усі говорять про “Розстріляне відродження”, МУР, фільм “Будинок слово. Нескінчений роман” (раніше редакція ділилася розробками уроків про митців “Розстріляного відродження” та альбом-мюзикл від проєкту МУР). На цій хвилі діти побачать у списку літератури “Я(Романтика)” Миколи Хвильового, візьмуться його читати, а потім скажуть “фу”, бо не зрозуміють, про що йдеться. Тобто до списків треба виважено ставитися. Я, наприклад, не всі твори з програми даю на літнє читання”, – додає Світлана.

Та все ж ті учні, які читають влітку твори зі шкільної програми, отримують певні переваги.

По-перше, вчителі бачать, хто насправді читав, а хто – ні, і можуть додати за це бонусний бал чи два (все залежить від учителів, їхнього підходу до списків літератури та оцінювання).

По-друге, це справді економить учням час, коли за програмою вивчаються об’ємні твори, крім яких треба виконувати домашні завдання з інших предметів.

По-третє, учням, які читають та занотовують найголовніші думки, простіше працювати з твором на уроці.

“Якщо дитина просто прочитала твір, а то й не один, у неї все губиться, плутається, герої перескакують з одного твору в інший. Тому я раджу дітям нотувати хоча б найголовніше. Розумію, що це забирає час, але без цього складно відновити в пам’яті те, що читалося декілька місяців тому”, – каже Тетяна Юзьв’як.

ЯК УЧНЯМ НЕ ЗАБУТИ ТЕ, ЩО ЧИТАЛИ ВЛІТКУ

Класичний спосіб роботи зі списком літератури – вести читацький щоденник. Не всі люблять писати переказ того, про що прочитав/-ла, бо це справді займає стільки ж часу, що й читання книги.

Тому вчительки пропонують цікавіші способи, як зафіксувати прочитане.

1. Вести читацький щоденник у зручних для себе застосунках чи програмах, наприклад, Canva, Pinterest чи Rork (остання дає змогу відстежувати прогрес прочитаного та робити фотонотатки).

Скриншот із програми Rork Світлани Тімченко

“Діти можуть записувати в щоденник тему книжки, автора, героїв. Я прошу, аби занотовували свої емоції – як колись у календарях про погоду ми малювали сонечка чи хмарки, нехай подібно пишуть, що у творі вразило, а що – ні. За бажання можуть навіть щось намалювати”, – додає Тетяна Юзьв’як.

2. Вести нотатки в мобільних телефонах або робити скриншоти цікавих цитат і художніх деталей, які викликали в учнів певні емоції.

“Діти мають відчути задоволення від книжки, тому я теж не раджу класичні читацькі щоденники. Краще щось занотувати в гаджетах чи намалювати, – каже Світлана Тімченко. – Ми з учнями, як імпресіоністи, пізнаємо все через звуки, запахи, кольори, органи чуття. От там, де тебе торкнуло, те й запам’ятай. А потім ці враження зберуться докупи, коли почнемо вивчати твір”.

3. Користуватися різнокольоровими закладками.

“Якщо дитина читає власну паперову книжку, раджу виділяти головне різними кольорами. Скажімо, інтимну лінію твору можна виділити червоними закладками, політичну проблематику – зеленими чи жовтими. Це допоможе не заплутатися, якщо у творі декілька сюжетних ліній або чимало подій”, – підказує Людмила Пристай.

Якщо учні читають електронні книжки, де є змога робити віртуальні закладки, варто теж скористатися цією опцією. Або ж копіювати важливі цитати й зберігати їх в окремому файлі.

4. “Для кращого запам’ятовування сюжету пропоную дітям створювати ментальні мапи до персонажів творів, де вони схематично занотовують вчинки героїв, їхні думки, найгостріші сюжетні моменти з ними, можливо, навіть деякі цитати. Так до одного твору складаються декілька пазлів, які потім мають побудувати єдину картину”, – ділиться ще одним лайфхаком Людмила Пристай.

Приклад ментальної мапи із сайту kolmykovaco.blogspot.com

5. Читати уважно, старатися не відволікатися і не думати про щось інше, бо через неуважність складно розібратися в сюжетних лініях, героях тощо.

“Навіть якщо з 10 книжок на літо діти прочитають 3–4 – це вже успіх, а якщо зможуть їх проаналізувати – це ще більший усіх. Але для нас найважливішим є заохочення дітей до читання”, – каже Тетяна Юзьв’як.

Як мотивувати дітей до читання, та ще й улітку, освітянки теж мають секрети:

загорнути список літератури в красиву обгортку, тобто оформити файл чи документ кольорово, додати мемів, щоб одразу захопити увагу дитини й заохотити шукати ту чи ту книжку;

створити читацький канал у соцмережах, де діти можуть викладати мінівідгуки або меми про прочитані книжки, світлини цікавих цитат або навіть фото в незвичайних локаціях, де вони читають книжку (у парку, у лісі, під ліжком – у Тетяни Юзьв’як були й такі варіанти);

під час обговорення прочитаних книг шукати аналогії із сучасністю, а не фокусуватися лише на тому, про які події йдеться у творі;

налаштувати дітей на уважне прочитання, спланувавши на вересень чи інший час похід у театр для порівняння, наприклад, сюжетів “Кайдашевої сім’ї” чи “Енеїди” з театральною постановкою;

попросити старшокласників поділитися відгуками про прочитані книги з молодшими учнями. Це не проста ідея, але в її ефективності переконалася Світлана Тімченко.

“У програмі зарубіжної літератури вчитель/-ка може обрати, який твір сучасності читати з переліку запропонованих, у ньому може бути 5–6 книг, – ділиться вчителька. – Зазвичай я прошу учнів старших класів зробити для менших проєкт із відгуками про ці книги. Група учнів, яким справді це цікаво, обирає книжку з мого списку (кожен різну), перечитує і спільно створює презентацію, у якій є коротка історія про автора та маленька анотація. А менші учні обирають за цими відгуками, що б хотіли вивчати й читати влітку”.

Раптом діти досі не отримали списків літератури на літо, редакція переглянула навчальні програми для 5–11-х класів та впорядкувала свої переліки.

❗Учні 5–7-х та 8-х пілотних класів можуть вчитися за різними модельними програмами з української, зарубіжної літератури або ж мати інтегрований літературний курс, тому радимо звернути на це увагу, щоб список літератур відповідав програмі, за якою вчаться учні (про це можна запитати вчителів-предметників).

Складаючи список літератури ми не брали до уваги вірші, байки, легенди, перекази тощо, на прочитання яких діти, вочевидь, не витрачатимуть багато часу і встигнуть опрацювати твір під час навчального року.

❗Якщо такий список дітям пропонують батьки, не варто робити це примусово й вимагати прочитати абсолютно все. Краще влаштувати читання разом чи поділитися своїми відгуками й спогадами про шкільну книжку або автора. Тобто перетворити читання в спільну та цікаву справу.

Для глибшого розуміння прочитаних текстів або для повторення, радимо скористатися добіркою аудіоуроків проєкту “Вчися вухами”, присвячену якраз літнім спискам літератури.