Напишіть нам

Всі теми

Тварини, які рятують нас від війни. Сьома добірка з фото та історіями читачів

Під час війни багато хатніх тварин почали краще відчувати стан господарів, намагаються відволікти їх і якось зарадити сумному настрою. Усі вони – різні, але однаково допомагають нам пережити війну.

Сайт “Нова українська школа” збирає фото улюбленців і з улюбленцями наших читачів, зроблені під час війни. Долучайтеся, якщо ще не зробили це, а ми публікуємо сьому добірку фото та історій про те, як тварини заспокоюють своїх господарів під час війни, чим допомагають, як реагують на війну та чому бути з ними – так важливо в цей важкий час.

Читайте текст, заряджайтеся позитивом, шукайте свої фото та історії, а також чекайте на наступні добірки.

А також дивіться попередні добірки фотоісторій за цим, цим, цим, цим, цим і цим посиланнями.

ІСТОРІЇ ТА ФОТО, ЩО ЗАСПОКОЮЮТЬ

Гоша

Іван Агапов із міста Біляївка, що на Одещині: Тваринка заспокоює мене тим, що терпляче сидить зі мною, коли лунають повітряної тривоги.

Багіра, Тор, Муся, Річ та Амі

Аміна Довженко з міста Біляївка, що на Одещині: Під час війни мені стало особливо спокійно, коли котики сплять біля мене. А загалом тваринки мене веселять. До слова, Тору – кілька днів.

Ляля й По, 2 тижні

Олексій Резніченко з міста Біляївка, що на Одещині: Песики допомагають мені пережити війну тим, що зігрівають мене.

Льова, 9 років, веселий

Максим зі Світловодська, що на Кіровоградщині: Улюбленець допомагає мені легше ставитися до війни, коли грається зі мною – так він відволікає мене.

Киця Нюся, пів року, до війни була хоч і хатньою, але з характером, не дуже полюбляла обійми

Владислав із Хмельницького: Нюся приходить до мене спати, муркає – це заспокоює й мене, і її. Під час війни киця захворіла, і ми думали, що вона не виживе. Але після операції й завдяки кваліфікованим лікарям киця швидко одужала. Опісля вона стала більш ніжною, муркотливішою, хоче більше уваги та ласки. Ми з Нюсею почали більше відчувати одне одного.

Маленьке та грайливе козенятко Мирочка (2 місяці), люблячий Сімба (1,2 року) та спокійна Лора (3 роки)

Ярослав Гага, Богдан Бондар, Павло Воскобойник із Черкас: Тваринки – дитячі та дорослі “релакси”. Якби їх не було поруч, ми б не знали, кого обіймати, коли страшно. Водночас Сімба розуміє наш сум за рідною домівкою. Під час війни наші улюбленці навчилися передавати та зберігати спокій, заспокоювати нас.

Оскар, 4 роки, “Джек Рассел тер’єр” – це дуже активна та непосидюча порода

Катерина з міста Олешки, що на Херсонщині: З перших днів війни пес завжди поруч із нами. Якщо треба спускатися в бомбосховище, він біжить перший. Мабуть, для нього це – гра без страху попереду. З великою радістю пес зустрічає всіх, хто долучається до нас, адже ми живемо в багатоповерхівці. Інших хатніх улюбленців ніхто не бере із собою, тож Оскар усіх веселить та розважає. Він маленький, тому кожен хоче взяти його на руки – і він завжди радий.

Оскар ніколи не боявся салютів. І зараз, якщо чує вибухи, то біжить на балкон і просить відчинити вікно, щоби подивитись, де ж це “бахкає”. А ще він завжди розрізняє, де саме був вибух: чи то під дверима в під’їзді, чи то далеко розірвалася бомба…

Блеккі, 1,9 року, дуже активний і грайливий

Вероніка з Миколаєва: Під час тривоги мій пес завжди поруч із нами, полюбляє, щоби його пестили, а ще починає лаяти, коли чує вибухи. Під час війни він став терплячішим, бо час прогулянок скоротився.

Катя, 4 роки, ніжна, спокійна, муркотлива, найбільше любить свого хлопчика Тьому, якому 9 років і який має РАС

Наталя з Калуша, що на Івано-Франківщині: Мій син не уявляє життя без кішки Каті, дуже добре себе почуває, коли вона поряд і муркоче.

Буся

Роман Кравчук із міста Славута, що на Хмельниччині: Коли звучать сирени, Буся постійно старається бути біля нас, хоча зазвичай любить побути наодинці.

Нюша, 6 місяців

Соломія Дідушок із міста Славута, що на Хмельниччині: Нюша завжди зі мною, навіть у підвалі під час сирен вона мене заспокоює та підіймає настрій.

Краля, 3 місяці

Соломія Кухар із міста Славута, що на Хмельниччині: Мене заспокоює те, що ми разом із Кралею можемо крутити іграшку-барабан.

Лола

Ліана Левчук із міста Славута, що на Хмельниччині: Це моя собачка Лола. Я її дуже люблю! Зараз вона залишилася вдома з бабусею й дідусем, а ми виїхали за кордон. Але коли ми їм телефонуємо, Лола завжди реагує на мій голос. Вдома вона завжди спускалася з нами в сховище й дуже тремтіла. Сподіваюся, що я скоро повернуся додому та обійму свою Лолу, як на фото.

Маня, 5 місяців, добра та ласкава

Даня з Києва: Киця допомагає мені пережити війну тим, що обнімає мене та грається зі мною.

Тімошка, 2 роки, гоноровий

Діма з Черкас: Кіт допомагає мені відволіктися, бо завжди спить зі мною. Під час війни він змінився – почав бігати з нами в підвал.

Муся, 3,5 роки, дуже спокійна, але обожнює грати, також знає кілька команд

Софія із Сум: Вона дуже мені допомагає, але я також відчуваю, що їй страшно, – і ми одне одного заспокоюємо. Муся може просто підійти та лягти поруч. Я дуже відчуваю її підтримку й рада, що вона в мене є.

Під час війни вона стала дуже спокійною, іноді буває засмученою. Але я намагаюся підняти їй настрій. Мені іноді вдається, бо ми почали вчити кілька команд, і вона може їх виконувати.

Собака Мажорик (2 роки), морська свинка Майкл (1 рік), віданні, грайливі, собака зі зубастою усмішкою

Даня з Черкас: Коли страшно або сумно, пес завжди поруч, приносить свою іграшку, щоби ми з ним погралися, також облизує з ніг до голови. Під час війни він змінився: коли лунають сирени, виходить у коридор, сідає на тумбочку й чекає всіх.

Річард, 8 років, у котика є родима пляма на носику та родимка на лапці, любить поїсти

Марія зі Світловодська, що на Кіровоградщині: Він дуже часто лягає на мене, бо відчуває певне напруження в сім’ї – з ним стає набагато спокійніше. Під час війни кіт став більш лагідним.

Нова українська школа”

Титульне фото: Марія зі Світловодська

Матеріали за темою

Обговорення