Уроки карантину: що радять учителі

Робота над помилками потрібна не тільки учням. 2019/2020 навчальний рік був непростим для всіх. Які висновки зробили для себе всі учасники навчального процесу? “Нова українська школа” зібрала коментарі управлінців освіти, директорів шкіл і вчителів.

Читайте також коментарі освітніх управлінців та директорів шкіл

У цьому матеріалі пропонуємо відповіді від учителів:

• Ірини Сосніної, тренерки НУШ, вчительки початкових класів Бабинської ЗОШ Чернівецької області;

• Василини Кордонець, вчительки української мови та літератури Берегівської гімназії;

• Олени Зінченко, вчительки англійської мови ЗОШ №9 м. Краматорськ.

– Що, на вашу думку, вдалося під час дистанційного навчання, ваша роль в організації і його проведенні?

Ірина Сосніна: У моєму 2 класі 23 дитини. Організувала спочатку батьківські посиденьки в Zoom, пояснила, як буде відбуватися навчання. Діти досить швидко призвичаїлись і потроху вчилися керувати своїм часом. Ввечері о 18.00 ми домовилися з дітьми щодня виходити на зв’язок. До прикладу, провели піжамну вечірку онлайн.

По-новому запрацював мій блог “Творча майстерня вчителя Сосніної Ірини Володимирівни”. Зараз він діє як платформа для організації онлайн-навчання. Раніше це був більше майданчик для обміну досвідом із колегами.

Василина Кордонець: Ніхто не розраховував, що карантин триватиме так довго й  у таких умовах. Тому набували досвіду поступово. Спочатку на гімназійному сайті розміщували завдання. Згодом виникла потреба зворотного зв’язку, тому утворили учнівські групи в месенджері, і вже там кожен педагог вирішував з учнями, як перевірятиме й консультуватиме їх.

Для тренувальних, самостійних і контрольних робіт почали використовувати ClassTime, На урок, Всеосвіта тощо. А для усних консультацій та пояснень – Zoom.

Олена Зінченко: Вважаю, що наша школа впоралася з дистанційним навчанням добре. Зразу вирішили, що треба створити єдину платформу для всієї школи, щоби було зручно дітям, щоби вони не реєструвалися на різних платформах і не плуталися. Наша школа працювала на Edmodo. Для більшості вчителів та окремо для учнів учителька з інформатики створила відеоінструкцію з користування.

Домашні завдання діти надсилали на електронну пошту або на Viber – як домовляться. Я пройшла курс в Академії цифрового розвитку “Робота з Google-додатками”. Після цього мені здалося, що краще б ми вибрали роботу в Google-класі, там робота налагоджена чіткіше.

Олена Зінченко, вчителька англійської мови ЗОШ №9 м. Краматорськ. Фото: FB/Руслан Усік

– З чим виникли найбільші труднощі?

Ірина Сосніна: У перші дні було дуже важко. Ми вчилися дисципліни в нових умовах. Адже якби ми не дотримувалися щоденного розкладу, то нічого б не вдалося.

Викликом для мене стало виконання програми. Об’єднуючи теми уроків, потрібно було виокремити головне, а не намагатися виконати п’ять уроків за три.

Довелося також регулювати власне навантаження – підготовка до уроків, постійні дзвінки, уточнення, повідомлення від учнів і батьків, консультації в онлайн-режимі для колег і лекції від інституту післядипломної освіти.

Спочатку такий щільний режим виснажував і мене, й учнів. Я зрозуміла, що потрібно щось змінювати. У середу встановили розвантажувальний день. Діти отримували завдання більш творчого характеру. І в них з’явилася можливість надолужувати матеріал, який не встигали виконати за попередні дні.

Василина Кордонець: Насамперед, технічне забезпечення. Планшет поламався, ноут старенький, укртелекомівський інтернет у селі слабенький. Інколи зумівські конференції переривалися, та й узагалі були дні, коли сиділа зовсім без зв’язку.

Також не вистачало знань у користуванні дистанційними методами навчання. Важко було виробити оптимальну систему роботи. Усе – через спроби й помилки. Важко перевіряти сфотографовані сторінки, важко дотримуватися дедлайнів, коли просять дати ще шанс, довго підбирати чи готувати ефективний навчальний матеріал. Але досвід набувається в діяльності. Тепер знаю плюси й мінуси різних платформ, тому далі буде легше.

Важко було зберігати рівновагу й добрий настрій. Я – меланхолік і перфекціоніст, хотілося все зразу якнайкраще, а найменша невдача вкидала в депресію. У колективі якось не так страшно…

Для мене також важко було охопити навчанням усіх учнів. Деякі не долучалися не лише тому, що не було технічної можливості, а ще і просто, мабуть, не могли зорганізуватися.

Олена Зінченко: Найбільші труднощі спочатку, як мені здається, виникли в тому, щоб організувати роботу дітей під час карантину, щоби вони не вважали карантин канікулами. Я – класна керівниця в 10 класі, тож мої дітки розслабилися, і дехто вирішив відпочити. Доводилося телефонувати батькам і дітям, постійно їх “смикати”. Згодом усі ввійшли в робочий режим.

Ще проблема в тому, що діти під час карантину звикли прокидатися пізніше, ніж за звичайного навчального процесу. Тож домашні завдання старшокласники надсилали ближче до ночі.

Ми, вчителі, дозволяємо всім збільшувати свій робочий час. Працюємо до пізнього вечора й не обмежуємо робочий день. Під час карантину ввечері часто отримувала повідомлення: “Передай дітям, що….”, “У мене питають, як зробити домашнє завдання з англійської”, “А можна перездати?” тощо. У мене був учень, який вночі надсилав свої роботи. Він так і писав: “Доброї ночі……”.

За час дистанційного навчання в мене не було жодного вихідного або святкового дня. Навіть на Великдень діти надсилали свої роботи або телефонували з різними проблемами.

Кілька батьків середньої ланки телефонували і просили в домашньому завданні інструкцію з його виконання писати українською або російською мовою.

Була також проблема в якості фото виконаних робіт, які надсилають учні. Часто ці фото не чіткі, перевернуті або сфотографована не вся робота.

– Які труднощі не вдалося подолати навіть згодом?

Ірина Сосніна: Не всі учні мають однаковий доступ до онлайн-навчання. Ця ситуація є стресовою для всіх. З 23-х учнів троє не мали можливості системно навчатися онлайн.

Василина Кордонець: На жаль, цілісної, уніфікованої системи роботи навчального закладу під час карантину не вдалося створити. Кожен педагог виходив зі своїх технічних можливостей, учні теж опинилися в нерівних умовах – у нас багато сільських дітей, з якими телефоном не завжди можна було зв’язатися.

Однак я вдячна колегам, які ділилися досвідом, влаштовуючи своєрідні майстер-класи. Вдячна й тим молодшим колегам, які прислухалися до наших порад, вносили свій позитив. До слова, учні теж радили й підказували.

Великі надії були на телеуроки. На жаль, лише одиниці з моїх учнів переглядали їх. Спочатку ніби й був ентузіазм, а потім зник.

Чим довше тривав карантин, тим більше відчувалася втома учнів і батьків. Психологічно й на відстані відчувалася.

Олена Зінченко: Були діти, яких батьки відправили до села під час карантину, і зв’язок із ними був тільки телефоном. Вони просили задавати їм домашнє завдання тільки за підручником, але не надсилали виконані, мабуть, через брак інтернету.

– Що варто покращити/змінити в налагодженні дистанційного навчання?

Ірина Сосніна: Дистанційно важко об’єктивно оцінити старання учнів. Заповнювала свідоцтва досягнень разом із батьками. Вони три місяці були поряд і бачили, як діти вчилися. Дистанційне навчання потребує нових критеріїв оцінювання.

Ірина Сосніна, тренерка НУШ, вчителька початкових класів Бабинської ЗОШ Чернівецької області. Фото: FB/Ірина Сосніна

Дистанційне навчання потребує системної організації і єдиної онлайн-платформи, хоча б у межах школи. В ідеалі – у межах країни. На цій платформі вчитель міг би розміщувати свої матеріали.

На рівні школи це має бути теж платформа. Тобто школа офлайн має перенестися в школу онлайн, щоби дирекція бачила, що відбувається. Це добре було б для узгодження розкладу між учителями, завантаження.

Василина Кордонець: Потрібні єдина система в державі, відповідний контент, стандартний алгоритм.

Наразі в навчальному закладі теж треба все систематизувати. Якісь єдині вимоги виробити, єдині принципи, наскільки це можливо. Якщо ми зараз використовуємо різні майданчики, сайти тощо, дітям та й батькам важче зорієнтуватися. Варто підібрати відповідну платформу, яка була би нескладною у використанні, але ефективною. Переважно, ті, які я пробувала, мають платні опції. Отже, тут уже потрібні кошти. Але щось об’єднавче мусить бути.

Я – рядова вчителька, до того ж пенсійного віку, тому навряд чи моя роль – вирішальна навіть у межах нашого навчального закладу. Тільки спільними зусиллями досягнемо чогось. А колектив у нас дуже хороший, креативний, відповідальний.

Олена Зінченко: Було би зручно, якби на рівні країни створили медіатеку уроків та розробок учителів.

Ще проблема – з навантаженням на інтернет, не всі мають швидкий, а це – проблема для навчання. Не всі мають ґаджети. Зрозуміло, що майже всі мають телефони, але не у всіх є можливість користуватися мобільним інтернетом.

Також під час дистанційного навчання не побачила жодної користі від методкабінетів та управління освіти. Вони тільки надсилали на школи указівки та розпорядження. Загалом, вони так і працюють. Методкабінет має підтримувати вчителя, надавати йому допомогу (їх планують реорганізувати в центри професійного розвитку педагогічних працівників, – ред.). А наша методистка на другому тижні дистанційного навчання надіслала розпорядження звітуватися про дистанційне навчання та ще й із фото.

– Які висновки ви зробили для себе особисто з огляду на кінець навчального року в дистанційному режимі?

Ірина Сосніна: Якщо раніше я боялася повністю перейти на перевернутий клас, то тепер гадаю, що основні предмети потрібно перевести на перевернутий клас. Раптом ми знову потрапимо в умови карантину, для моїх дітей це не буде стресом.

Завтра, наприклад, у нас тема “Іменники”. Тож сьогодні я даю учням переглянути відео з поясненням. Потім вони виконують невеличкий тест, з якого я роблю висновки, хто передивився тему і зрозумів її, а кому потрібно більше пояснень. Тоді легше планувати урок на завтра. Можливо, здебільшого діти зрозуміли, і мені потрібно лише давати більше завдань у групах для закріплення матеріалу. Можливо, у когось є запитання. Хтось працюватиме на випередження, а комусь я буду індивідуально ще пояснювати.

У цьому плюс карантину – мені вдалося це помітити.

Потрібно враховувати особливості кожних школи, класу, учня.

Але саме від бажання вчителя організувати навчання залежить, чи з’явиться в учнів можливість так навчатися. Можна винних шукати нагорі. А можна намагатися змінити щось, починаючи із себе й зі свого класу. Я маю бути проактивною, брати відповідальність. Коли я так роблю, то й діти стараються бути активними й ініціативними.

Василина Кордонець: Найважливіше – ніколи не опускати руки! Праця, наполегливість, колегіальність допоможуть завжди. Приємно, що саме наша “стара пенсійна гвардія” стала в гімназії, так би мовити, зачинателем багатьох онлайнових форм роботи під час карантину.

Зрозуміла, що дітям важлива індивідуальна робота над помилками. Наприклад, під час аналізу есе. Для цього тепер було більше можливостей, бо учні могли виходити на зв’язок будь-коли.

І ще маю багато планів щодо вдосконалення своїх навичок дистанційної роботи, тут стільки корисного й потрібного, що згодиться і в класі за нормальних умов. За час карантину дізналася стільки нового, цікавого, що хочеться якнайбільше втілити.

Олена Зінченко: Навчати дистанційно саме для мене важче, оскільки немає близького контакту з дітьми, працюємо майже цілодобово. Це емоційно виснажує. Плюс для дітей – вони можуть розподіляти свій день за асинхронного навчання й користуватися інтернетом для виконання завдань у будь-який час.

Ще я вважаю, що треба працювати за тим розкладом, який був за очного навчання. У нас спочатку вчителі зразу надавали купу матеріалу на два-три тижні. Потім уже зробили розклад, дуже близький до того, що був раніше.

– Як краще підготуватися до наступних можливих викликів?

Ірина Сосніна: Наше завдання – створити мотивувальне дистанційне середовище, у якому учню буде комфортно, безпечно й цікаво. В онлайн-режимі це дається важко. Насамперед, мають бути яскраві відеоуроки, а не сторінки з підручника.

Має бути зміна формату взаємодії вчителя й учня. Традиційні методики – я говорю, а діти слухають – не спрацьовують. Має бути право на помилку у виконанні завдань. Дітям потрібно давати кілька спроб для виконання тестів.

Онлайн-навчання потребує позитивного зворотного зв’язку. Варто акцентувати увагу не на помилках, а на успіхах дитини. Дітям важко й часто не вистачає від учителя позитиву.

Ми маємо проаналізувати все, що ми робили, що нам вдалося й не вдалося.

Якщо є емоційний контакт із дітьми, набагато легше організовувати навчання і співпрацю з батьками.

У серпні в межах свого району, області могла б спробувати провести мінітренінги для колег, навчити, як працювати у форматі змішаного навчання.

Василина Кордонець: Має бути просто внутрішня готовність до змін, важливе відчуття обов’язку – діяти на власний розсуд, не чекаючи настанов чи вказівок. Це не пов’язано з віком, посадою, а тільки з нашою внутрішньою потребою.

Василина Кордонець, вчителька української мови та літератури Берегівської гімназії. Фото: FB/Василина Михайлівна

Олена Зінченко: Діти мають розуміти, як працювати у Google-класі або Padlet тощо. Тобто саме на уроках інформатики їх треба вчити, як виконати тест (багато дітей не читають навіть інструкцію до тесту, починають виконання зразу, пропустивши інструкцію), як відправити домашнє завдання (до речі, багато дітей середньої ланки не мають електронної скриньки, відсилають роботи зі скриньок батьків), як зробити презентацію та відправити її тощо.

Також треба організувати навчання інформаційних технологій для вчителів. Не всі вчителі можуть працювати на комп’ютері. Знаю таких, які просять своїх дітей створити для них документ або презентацію чи учнів за оцінку.

Але навчання має бути не формальним. Дуже давно, коли починали працювати з IT-технологіями, нам дали вказівку пройти тест із користування комп’ютером, усі учителі мали пройти тест та отримати сертифікат. Усе це без навчання. Оскільки я “товаришую” з комп’ютером, я пройшла цей тест за багатьох колег. Але ж вони так і не навчились. Треба для таких учителів організовувати навчання, але воно не має бути формальним.

Ольга Головіна, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – i.mylinska.gmail.com, Depositphotos

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber