Напишіть нам

Всі теми

Усе, що батьківство запитує про СЕЕН: два посібники з відповідями

Аби запровадити в школі нову навчальну програму, вкрай важлива підтримка батьківства. Для цього потрібно розповісти про нововведення, передбачити запитання та продумати відповіді, підготувати “шпаргалку”, до якої батьківство зможе повернутися, пригадуючи розповідь учителів і вчительок.

Про школи, які впроваджують соціально-емоційне та етичне навчання (СЕЕН) і будуть це робити в майбутньому, потурбувалася ГО “ЕдКемп Україна”, підготувавши два посібники. Перший – про СЕЕН для батьків і осіб, які їх замінюють, другий – про те, як педагогам розповідати про програму батьківству . Обидва допоможуть школам здобути батьківську підтримку й навіть залучити останніх до виконання практик СЕЕН разом із дітьми.

Докладно про посібники “Новій українській школі” розповів віцеголова Ради ГО “ЕдКемп Україна” Олег Марущенко.

Читайте також: Що таке програма соціально-емоційного та етичного навчання і як вона працює

ЧОМУ ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ ВАЖЛИВИЙ

ГО “ЕдКемп Україна” реалізує п’ятирічний експеримент із пілотування соціально-емоційного та етичного навчання у 26 школах із 23 областей України. За допомогою простих занять і практик дітей навчають повертати собі стійкість у стресових ситуаціях та загалом посилювати її, емпатійно ставитися до інших і співпереживати, бачити власну спільність із людством. А ще – з увагою ставитися до себе, аналізувати свої емоції і управляти ними.

Деякі батьки та особи, які їх замінюють, й самі захопилися практиками СЕЕН, почувши про них від учительства й подивившись, як це роблять їхні діти. Проте, в багатьох повсякчас виникають запитання щодо програми.

“Власне, запитів у педагогів було два – як працювати з батьківством та як до нього донести теми СЕЕН”, - розповідає Олег Марущенко.

За його словами, те, що батьківству багато що незрозуміло про соціально-емоційне та етичне навчання, – природно. Адже раніше освітня система України не передбачала фокусованого розвитку емоційного інтелекту в школах. Ба більше – перша книжка про емоційний інтелект з’явилася лише в середині 1990-х (“Емоційний інтелект” Деніела Ґоулмана), та й то в США.

Деніел Ґоулман одним із перших порушив тему впливу емоційного стану людини на всі аспекти її життя крізь призму того, що цього можна і треба вчитися, аби керувати цим станом.

Серед іншого він припустив, що якщо вдасться розвинути в дітей емоційний інтелект, як він його назвав, то це покращить результати навчання.

“Ґоулман також припустив (а нині батьки й особи, які їх замінюють, постійно в цьому переконуються), що діти з високим рівнем емоційного інтелекту – найбільш успішні. Адже знання в сучасному світі швидко втрачають актуальність, застарівають. Проте якби нам вдалося розвинути емоційний інтелект, то це був би той інструмент, який ніколи не застаріватиме й допоможе опанувати будь-які знання в будь-який час.

І от нині постає питання, як донести цю інформацію до батьківства, яке ніколи раніше не мало справу з планомірним розвитком емоційного інтелекту”.

ПРО ПЕРШИЙ ПОСІБНИК: ПЕДАГОГАМ ПРО БАТЬКІВ

“Посібник “Я (практикую) СЕЕН. Посібник для роботи з батьківством” присвячений питанню, як учительству працювати з батьками й особами, які їх замінюють, як донести до них важливість соціально-емоційних й етичних навичок, – розповідає Олег Марущенко. – Там є відповіді на найбільш поширені запитання, форми, за якими можна працювати з батьківством.

Це стосується тематики батьківських зборів, класних годин, інших заходів, до яких можна залучати батьків і осіб, які їх замінюють. Теми розписані аж на рік – і все це під парасолькою соціально-емоційного та етичного навчання”.

ПОСІБНИК для роботи з батьківством (ВЕБ)

 

Посібник складається з чотирьох блоків.

Перший блок – теоретичний, в якому розповідається про СЕЕН, як ця програма реалізується в різних країнах, як вписати її в український контекст та яку роль у ньому вона відіграватиме. Тут же є відповіді на запитання, що батьківство часто ставить педагогам.

За словами Олега Марущенка, таких запитань чимало. Наприклад, відомо, що у витоків програми стояв Далай-лама XIV, духовний лідер буддизму. Тож дехто помилково почав сприймати цю програму як таку, що пропагує буддизм.

“Насправді ж вона не має стосунку до жодної релігії, є світською, її розробляв приватний дослідницький Університет Еморі, що в Атланті (США). І коли ми розповідаємо про це педагогам, а ті, зі свого боку, батьківству, мусимо підкріпити слова покликаннями на першоджерела та інші ресурси, які можуть дати ґрунтовні відповіді на подібні запитання”.

У другому блоці посібника розглянуто роботу із запереченнями та негативними реакціями батьків і осіб, які їх замінюють, на запровадження СЕЕН у школі. Вчительству пропонують варіанти відповідей на провокаційні запитання та рекомендації щодо роботи із сім’ями, які мають упередження, бояться нововведень, не мають часу чи бажання заглиблюватися в тему, реагують агресивно, перебувають у складних життєвих обставинах тощо.

Наприклад, коли батьки або особи, які їх замінюють, реагують на ініціативу вчителя чи вчительки агресивно, важливо пам’ятати, що це відбувається, найімовірніше, через те, що вони не готові докладати додаткових зусиль, щоб опановувати нові знання чи вміння разом із дитиною. Що ж робити в такому випадку?

Посібник рекомендує акцентувати увагу батьківства на тому, що агресивна поведінка має деструктивні результати. По-перше, вплив агресивної поведінки нетривалий, а отже – доведеться повертатися до неї знову і знову. По-друге, у такому стилі спілкування втрачається найцінніше – довіра та взаєморозуміння з дитиною. Тож, можливо, практики СЕЕН будуть вчасними, аби відновити близькі стосунки із сім’єю і, насамперед, із дітьми.

Третій і четвертий блоки присвячено педагогічному інструментарію. Він допоможе вчительству говорити з батьками і особами, які їх замінюють, про важливість запровадження практик СЕЕН не лише в школі, а й удома; залучати сім’ї до співпраці з розвитку емоційного інтелекту; організовувати та проводити відповідні заходи для учнівства та батьківства; працювати із сім’ями різного достатку та різних культурних традицій; відновлювати та встановлювати довірливі стосунки дітей та їхніх сімей тощо.

Але дитина проводить у школі лише частину часу, іншу велику частину вона проводить у сім’ї. Тому цілком логічно, що якщо школа пілотує СЕЕН та це проговорювалося і з педагогами, і з батьківством, то цей напрям має підтримуватися не лише в школі, але й сповідуватися вдома”, – каже Олег Марущенко.

ДРУГИЙ ПОСІБНИК: БАТЬКІВСТВУ ПРО СЕЕН

“Другий посібник “Я (практикую) СЕЕН. Посібник для батьківства” тісно пов’язаний із першим, – розповідає Олег Марущенко. – Адже коли ми готували посібник для вчительства, логічним бачилося запропонувати видання і для батьків та осіб, які їх замінюють, щоби вони могли так само й завантажити або взяти в друковану вигляді, і прочитати, і щось зробити вдома разом із дитиною”.

ПОСІБНИК для батьківства (ВЕБ)

 

Посібник для батьківства складається з двох частин – теоретичної та практичної. Обидві переплетені, але автори й авторки пропонують дві методики опрацювання книжки.

Перша методика – класична, від теорії – до практики. Батьки й особи, які їх замінюють, читають про практики СЕЕН, розбираються, як вони можуть поліпшити емоційний стан дитини (та й самих дорослих), чому важливо вправлятися в них разом із дитиною та якого ефекту варто очікувати. А вже потім, маючи знання та розуміння процесу, переходять до практичних занять.

Друга методика – новаторська, проте автори й авторки посібника впевнені, що саме вона більш ефективна. Справа в тому, що кожна техніка супроводжується коротким описом її особливостей, користі та сфери застосування. Тож батьківству пропонується ознайомитися з цим описом і відразу перейти до практичного заняття. Так результат буде здобутий емпірично, що посилить довіру до СЕЕН загалом. А згодом, уже розуміючи цінності практик, можна ознайомитися з їхнім теоретичним підґрунтям.

“Тут є вправи на концентрацію уваги, стишення. Дітей можна навчити використовувати їх, скажімо, перед контрольними, коли треба швидко зосередитися й увійти в стан рівноваги.

Ці практики сформовані на основі знань із нейронаук. У посібнику докладно розписано, як, коли й чому можна їх застосовувати”.

Наприклад, практики миттєвої допомоги дають можливість буквально за 30 секунд повернутися в зону “все гаразд”, якщо дитина вийшла із рівноваги, дуже збуджена або пригнічена.

“Мені дуже імпонує така вправа: щоби швидко повернутися до зони “все гаразд”, треба доторкнутися до навколишніх поверхонь, а вони бувають різної температури, різної текстури. Стіна, двері, дерев’яна шафа, шпалери, підлога – усе це можна знайти в будь-якому приміщенні та доторкнутися майже непомітно для інших. Особисто для мене це працює як магічна паличка. Що буде так само миттєво діяти на конкретну дитину, складно сказати одразу, варто поекспериментувати із вправами”.

Родзинка цього посібника – пряма мова від авторки більшості запропонованих практик, директорки Інституту травми (США) Елейн Міллер-Керес.

“Ба більше – у посібнику є також інтерв’ю Елейн, яке вона люб’язно дала нам спеціально для цього видання”.

Елейн Міллер-Керес вважає, що в кожної людини є певна психологічна травма, яка її переслідує. Навіть коли вона її не усвідомлює, така травма однаково відображається на її поведінці та вчинках. Мета соціально-емоційного та етичного навчання в тому, щоби створити таку атмосферу в класі й у родині, коли ці травми перестануть шкодити дитині.

“Наприклад, якийсь хлопчик постійно ображає дітей у класі. Насправді це відбувається через те, що вдома батько вчиняє насильство щодо мами хлопчика, і той із самого дитинства це бачить. Це його травма, він не може з цим нічого зробити самостійно, і йому від цього погано. Він намагається несвідомо трансформувати цю травму, проявляючи агресію щодо інших”, – наводить приклад Олег Марущенко.

У 2019 році на презентації програми СЕЕН в Україні Елейн Міллер-Керес сказала, що перші, хто мають звернути на це увагу, – батьки й особи, які їх замінюють, тобто найрідніші й найближчі дитині люди. Тому пряма мова Елейн увійшла в посібник для батьків.

Олег Марущенко рекомендує ознайомитися з цим посібником і вчительству.

“Ці дві книжки я раджу педагогам сприймати комплексно. У фокусі уваги обидвох – батьки й особи, які їх замінюють, про них і для них, тож учительству варто ознайомитися з усім матеріалом для кращого розуміння взаємозв’язків”.

Анна Степанова-Камиш, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – IgorVetushko, Depositphotos

Програма СЕЕН базується на філософії й методиці, яка протягом 20 років створювалася, апробовулася і вдосконалювалася міжнародною командою науковців і науковиць Університету Еморі (Атланта, США). Підґрунтям для них стали праці з емоційного інтелекту Деніела Ґоулмена та кращі світові освітні програми соціально-емоційного навчання (СЕН), а натхненням — заклики Далай-лами до миру, порозуміння, співпереживання та усвідомлення того, що для всіх людських істот спільним домом є планета Земля.

Пілотування програми СЕЕН в Україні відбувається на базі 26 шкіл в рамках загальнонаціонального шкільного експерименту за участі Інституту модернізації змісту освіти, Інституту проблем виховання Національної академії педагогічних наук (наказ МОН від 18.11.2019 р. № 1431).

Програма СЕЕН в Україні та адаптація усіх матеріалів українською мовою відбувається за підтримки Громадської служба миру – GIZ Україна.

Матеріали за темою

Обговорення