Напишіть нам

Всі теми

Як для педвишів готують програму з викладання української мови для національних спільнот

Як навчати майбутніх учителів української, які викладатимуть у школах із мовами навчання національних меншин? В українських університетах, які мають таку потребу, невдовзі з’являться спеціальні програми (курси) із сучасної педагогіки української мови як державної (за методикою вивчення другої мови).

Проєкт Фінська підтримка реформи української школи “Навчаємось разом” + проєкт ЄС уклав меморандуми про співпрацю з Мукачівським державним університетом та Чернівецьким національним університетом ім. Ю. Федьковича.

Зокрема, зараз відбувається підготовка представників цих вишів для того, щоби створити програму спеціального курсу (спеціалізованого модуля) для “бакалаврів” і / або “магістр” щодо методики викладання української мови як державної.

Як відбувається підготовка програми й що вона передбачатиме, читайте в статті “Нової української школи”.

ЧОМУ ТАКА ПРОГРАМА ВАЖЛИВА

Радник із питань мови проєкту “Навчаємось разом” Ігор Хворостяний переконаний, що майбутнє освіти варто шукати саме у вишах.

“Якщо ми прагнемо, щоби “завтра” в щоденній педагогічній практиці щось змінилося, маємо почати “позавчора” відповідну діяльність у вишах. Інновації не впадуть із неба, вони виростають із певного фундаменту. А в тому, що стосується мов(и), це особливо актуально”.

В Україні, за словами Ігоря Хворостяного, тривалий час панував граматично-перекладацький підхід до вивчення мови: зазубрювання граматичних правил, запам’ятовування буквальних перекладів слів тощо. У контексті реформи НУШ сьогодні підхід змінився: замість знаннєвої парадигми застосовують компетентнісну.

“Така заміна не відбудеться, якщо будемо нові ідеї “сіяти”, використовуючи старий інструментарій. Численні дослідження свідчать, що вивчення мови – це складний, поступовий, нелінійний, соціальний і когнітивний процес. Переконаний, що подібні курси будуть цікаві закладам вищої освіти щонайперше (але не тільки) у регіонах, де є суспільний запит на зміну підходів до вивчення української як державної (тобто для спільнот із мовами навчання національних меншин)”, – зазначає Ігор Хворостяний.

Потреба в спеціальних курсах (програмах) із сучасної педагогіки української мови як державної (за методикою вивчення другої мови) на Закарпатті та Буковині є, кажуть викладачі університетів.

“Опанування української мови за методикою вивчення другої мови має специфіку, з огляду насамперед на те, що ми навчаємо дітей, які мислять, думають рідною (угорською) мовою.

Крім того, відповідно до Законів України “Про освіту” (2017), “Про повну загальну середню освіту” (2020), ми повинні готувати вчителів початкових класів до навчання української мови в школах національних спільнот і в подальшому – до навчання інших предметів українською мовою задля забезпечення представникам національних спільнот рівних умов для соціалізації, продовження навчання у ЗВО України, провадження активної громадської діяльності, призначення в державні структури тощо”, – зазначає кандидат педагогічних наук, доцент, проректор із науково-педагогічної роботи Мукачівського державного університету Василь Кобаль.

Знання державної мови має особливе значення для соціалізації, підкреслює докторка педагогічних наук, професорка, завідувачка кафедри педагогіки та методики початкової освіти ЧНУ ім. Юрія Федьковича Світлана Романюк.

“Позаяк у нашому регіоні сукупно проживає румуномовне населення й діють школи з навчанням його рідною мовою, виникає потреба в підготовці фахівців для навчання учнів державної мови, починаючи з молодшого шкільного віку. Забезпечити підготовку таких фахівців з урахуванням положень Концепції “Нова українська школа” та професійного стандарту “Вчитель початкових класів” повинні заклади вищої освіти, а в нашій області Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, у складі якого працює кафедра педагогіки та методики початкової освіти”.

Важливість цієї навчальної дисципліни визначається ще й тим, що методика початкового курсу викладання української мови як державної для шкіл із навчанням мовами національних меншин (румунсько-, польсько-, угорсько-, словацькомовних та ін.) перебуває лише на стадії розроблення.

“Тому завдання науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти, насамперед які діють у регіонах компактного проживання представників національних меншин, – активно долучитися до виконання цього надзвичайно важливого державного завдання”, – каже Світлана Романюк.

ХТО СТВОРЮВАТИМЕ НОВІ КУРСИ ПІДГОТОВКИ

У роботі над програмою важливо поєднати європейський досвід з українськими поглядом і реаліями. Цей проєкт передбачає спільну роботу викладачів університетів (Мукачівського державного й Чернівецького національного) та експертів із Фінляндії.

“Ми працюємо у форматі полілогу, де кожен/-на ділиться, обговорює, вивчає, дебатує і спільно шукає оптимальні рішення. У робочій групі є доктори, кандидати наук, аспірант, учителька… Вірю, що саме множинність фокусів забезпечить успіх майбутніх курсів. Для нас важливо не продублювати вже наявне, а спільно розробити абсолютно новий продукт, що враховуватиме конкретні виклики / потреби тощо. Ми лише розпочали роботу”, – каже Ігор Хворостяний.

З Мукачівського державного університету до участі в проєкті залучені два науково-педагогічні працівники, які знають угорську мову, мають досвід науково-дослідної роботи з цієї проблеми. Також залучені вчитель української мови м. Берегова з мовою навчання національних меншин, аспірант університету за спеціальністю 015 Професійна освіта, який досліджує проблему підготовки вчителів української мови до роботи в умовах білінгвального освітнього процесу.

Світлана Романюк із Чернівецького університету з готовністю відгукнулася на пропозицію долучитися до роботи над програмою. Крім базової професійної освіти, має досвід практичної роботи в початковій школі, тривалий час досліджує проблеми в галузі дидактики вищої й початкової школи, лінгводидактики української мови.

“Майже два десятиліття вивчаю досвід закордонних українців у навчанні української мови, захистила докторську дисертацію з цієї проблеми, активно спілкуюся з педагогами українського шкільництва в діаспорі, залучаю їх як гостьових лекторів до проведення навчальних занять у дистанційному режимі з майбутніми вчителями початкових класів”, – ділиться Світлана.

ПЛАН РОЗРОБЛЕННЯ І ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОГРАМИ

Робота над програмою спеціального курсу передбачає:

  • проведення тренінгової програми з провідних практик викладання другої мови для експертів університетів;
  • розроблення та пілотування програми спеціального курсу (спеціалізованого модуля) для студентів ступенів вищої освіти “бакалавр” і / або “магістр” щодо методики викладання української мови як державної в комунальних закладах освіти для здобуття дошкільної й загальної середньої освіти особами з навчанням мовою відповідної національної меншини України;
  • упровадження програми курсу (спеціалізованого модуля) методики викладання української мови як державної в комунальних закладах освіти для здобуття дошкільної й загальної середньої освіти особами з навчанням мовою відповідної національної меншини України в навчальний план університету (основний курс або курс за вибором).

ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ ПРОГРАМИ

На думку Василя Кобаля, під час навчання студентів, які згодом будуть викладати українську мову за методикою другої мови, важливі:

  • їхня мовна обізнаність;
  • інтерпретація ними педагогіки як такої, що враховує мову, предметно-мовне інтегроване навчання на уроках другої мови й інших дисциплін;
  • усвідомлення ними відмінності в методиці, порівняно із навчанням першої (рідної) мови;
  • врахування ними індивідуальних, контекстуальних і соціальних чинників вивчення мови;
  • сприйняття ними мови, мислення й емоцій невіддільними від процесу навчання;
  • врахування досвіду фінської освіти щодо вивчення державної мови як другої в практику роботи.

Світлана Романюк каже, що також важливо в навчанні дітей української мови як державної / другої врахувати досвід закордонних українців, які вже понад століття забезпечують її опанування в іншомовному середовищі.

“У навчанні державної мови як другої важливо враховувати психологічні та вікові особливості здобувачів освіти, психолінгвістичні та лінгводидактичні засади її вивчення, своєрідність рідної мови й мови, що вивчається як іноземна, зіставляти їх і на основі компетентнісно-діяльнісного підходу, забезпечувати оволодіння новою мовою”, – додає вона.

Світлана Романюк радить брати до уваги, що дитина, для якої рідною є румунська / польська / угорська мова, як правило, перебуває в просторі кількох мовних кодів:

  • материнського розмовного, первісно сформованого в колі родини та найближчого оточення;
  • українськомовного, невідомого й незрозумілого (в макросоціумі) засобу спілкування, який є обов’язковим для використання в офіційному спілкуванні на всій території держави.

Ці коди відрізняються функційно, співвідносяться з різними умовами, ситуаціями спілкування. За формальними ознаками коди вербального спілкування можуть бути структурно як близькими, із невеликим набором протиставних ознак, належати до однієї національної мови (як українське розмовне / діалектне мовлення й українська літературна мова), так і зовсім різними (і в українській, і в румунській мовах).

“У нашому випадку мовні коди структурно віддалені та належать до різних мовних систем, що, безперечно, ускладнює опанування другої мови. Крім того, ефективні науково-теоретичні та методичні засади вивчення української мови як державної ще не узагальнені, а конкретні методи, прийоми, способи викладання, які формуються в шкільній практиці, належно не апробовані. Вони перебувають на етапі вивчення, початкової перевірки та апробації”, – зазначає Світлана Романюк.

Водночас учителі української мови та літератури Чернівецької області розробили навчально-методичний посібник “Нова українська школа: методика навчання української мови в класах із навчанням румунською мовою закладів загальної середньої освіти”, який призначений для педагогів старшої школи.

У планах розробників програми до кінця 2021 року закінчити роботу над її створенням, щоб упродовж 2022 року пропілотувати її в університетах Чернівців і Мукачева.

За результатами пілотування університети мають упровадити програми спеціального курсу із сучасної педагогіки української мови як державної (за методикою вивчення другої мови) у навчальний план (як основний або факультативний курс).

Розробники курсу сподіваються, що сучасний курс для майбутніх учителів і учительок надасть орієнтири під час вивчення (навчання) державної мови.

“Важливо підготувати вчителя, який спроможний: навчити розуміти мову, усвідомлено та правильно читати, грамотно писати, зв’язно викладати думки в усній та писемній формах”, – переконана Світлана Романюк.

“Глобально ми матимемо нову якість навчання української мови в закладах освіти (точно не відразу: реформи в освіті “дають” видимі результати через роки; не факт, що на “всі сто”, бо на це впливають чимало чинників, зокрема й позаосвітніх, – додає Ігор Хворостяний. – Але вірю, що велике починається з конкретних кроків, які точно потрібно робити вже зараз)”.

Ольга Головіна, спеціально для “Нової української школи”

Титульне фото: автор – minervastock, Depositphotos

Цей матеріал підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Висловлені тут погляди жодним чином не можуть сприйматися як офіційна думка Європейського Союзу чи Міністерства закордонних справ Фінляндії.

Матеріали за темою

Обговорення