Напишіть нам

Всі теми

Як навчитися співпереживати собі та зрозуміти, що всі люди пов’язані. Практики СЕЕН

“У світовій культурі не розвинене співпереживання, ба більше – співпереживання собі. Часто люди думають, що співпереживати означає жаліти себе.

Натомість програма Соціально-емоційного та етичного навчання (СEEН, Learning Social Emotional and Ethical (SEE) Learning) трактує співпереживання собі як турботу про себе, своє життя, свої комфорт і потреби. Ідеться про уважне зважене лояльне ставлення до свого тіла, розуму і стану”, – каже віцеголова Ради ГО “ЕдКемп Україна” Олег Марущенко.

А ще СЕЕН сповідує, що так звана самодостатність або відчуття, що нам ніхто не потрібний, врешті решт веде до самотності та фальшивого сприйняття дійсності. Адже насправді, навіть тоді, коли ми думаємо, що ні з ким не пов’язані, ми пов’язані з величезною кількістю людей і подій.

“Нова українська школа” спільно з EdCamp Ukraine продовжує серію публікацій про практики СЕЕН. У кожній із них улюбленими вправами діляться майбутні фасилітаторки й фасилітатори програми, які зараз проходять навчання в Університеті Еморі.

У цій статті читайте про Практики співпереживання собі та практику “Ми всі пов’язані між собою” від Олега Марущенка.

Читайте також:

СПІВПЕРЕЖИВАННЯ СОБІ

Навіщо потрібна практика

Олег пояснює, що в нашій культурі популярні нереалістичні уявлення про те, якою має бути людина в соціумі: нам постійно показують якихось супергероїв, успішних людей, які завжди “на висоті”. Месидж такий: усі ми маємо до цього прагнути, усі мають бути успішними і крутими.

Але нам не розповідають, як і завдяки чому люди досягали цих цілей. Рідко в медіа розповідають історії невдач. А якщо й розповідають, то людей жаліють, і ніхто не хоче бути людиною, якій щось не вдалося”.

Ідеальні люди, яких нам показують, спонукають нас до завищених вимог до себе. Замість цього СЕЕН пропонує більш реалістичний погляд: неможливо бути найкращими, ми не ідеальні, можемо помилятися, і до цього треба ставитися прийнятно.

А ще проблема в тому, що коли ми були дітьми, нас не вчили нормально сприймати наші недосконалості. Хоча це частина особистості, і слабкість також може бути ресурсом. СЕЕН каже, що не можна оцінювати себе лише за успіхами, порівнювати себе з іншими. Натомість треба спокійно визнавати свої вади. І якщо ви вважаєте, що їх треба позбутися, це треба робити у своєму темпі”, – пояснює Марущенко.

Тож практика потрібна, щоби тренувати вміння бути уважним до себе і своїх потреб, навчитися не формувати завищених очікувань до себе.

Як виконувати практику

  1. На аркуші треба намалювати велику хмаринку на кшталт тої, що малюють біля людини, яка щось говорить.
  2. Треба уявити, що вашому другу чи вашій подрузі потрібна підтримка в складній ситуації.
  3. Написати в хмаринці, що б ви сказали цій людині в цій ситуації.
  4. На іншому аркуші паперу треба знову намалювати хмаринку.
  5. Уявити, що ви самі опинилися в складній ситуації.
  6. Написати слова, які б ви сказали собі в непростій життєвій ситуації.

Як правило, перша частина вправи не спричиняє в людей жодних проблем. А от у другій частині майже ніхто не може з першого разу написати слова підтримки собі. Написати самому собі слова підтримки значно складніше, ніж іншій людині. СЕЕН каже, що в цьому й полягає проблема: ми готові підтримати інших, а себе – ні”.

Що дає регулярне виконання практики

Якщо практику виконувати регулярно, у людини формуються стійкість і впевненість у собі. Бо коли ми співпереживаємо собі, то розуміємо, як насправді досягаємо цілей, які поставили. За словами Марущенка, дослідження СЕЕН показало, що в класах, у яких практикують співпереживання собі, діти більш стійкі, уважні, не ставлять до себе завищених вимог.

Уперше виконуючи практику, я не зміг написати собі жодного слова. Удруге зміг написати кілька слів, а втретє мене “прорвало”. Якщо зробити цю практику кілька разів, то потім легше знайти слова для себе, які можуть повернути в розуміння, що ти неідеальний, можеш втратити щось, можеш не досягти якоїсь мети, але не перестаєш бути важливим чи цінним для інших людей і для себе. Це повертає людину в стан адекватної самооцінки”.

МИ ВСІ ПОВ’ЯЗАНІ МІЖ СОБОЮ

Навіщо потрібна практика

За словами Олега, ідея цієї практики – одна з центральних у СЕЕН: навчити людину бачити, наскільки ми взаємозалежні навіть там, де здається, що це не так. Це треба, щоби зрозуміти залученість до більшої спільноти. Людині важливо розуміти, що вона – не самотня, що в неї куди більше зв’язків, ніж вона може уявити, що різні люди можуть принести їй користь, і вона може принести користь іншим людям.

Як виконувати практику

Є два різновиди практик, які пропонують для людей різного віку. Для молодшого віку система така:

  1. На аркуші треба намалювати себе в центрі або написати “Я” й навколо зобразити або написати імена людей, яких ви знаєте і які піклуються про вас у різний спосіб.
  2. Коли список закінчиться, треба взяти паузу, за 2 хвилини знову поставити собі це запитання й дописати імена (або намалювати цих людей).
  3. Біля імені чи зображення кожної людини треба написати 1–3 слова, що саме ця людина робить для вас, як саме вона про вас піклується.
  4. Після цього дітям пропонують поміркувати, як багато людей насправді в різний спосіб піклуються про них: хтось – з моменту народження постійно, хтось – епізодично.
  5. Потім треба подумати і пригадати, які у вас були відчуття, коли ви склали цей перелік людей. Тут можливі відкриття, хтось може навіть плакати, хтось із подивом сприймає, що стільки людей про нього / неї піклуються.
  6. На малюнку треба підкреслити чи відмітити ті різновиди турботи від різних людей, про які до початку вправи ви не замислювалися.

Другий варіант для дітей старшого віку й дорослих:

  1. Візьміть чашку чаю, подивіться уважно на неї й подумайте, завдяки яким людям ця чашка з чаєм з’явилася у вас у руках?

Наприклад, є люди, які вирощують цей чай, люди, які його збирають, транспортують, обробляють, пакують, викладають на полиці магазину, продають на касі. А є ще вода, чашка й чайник, за допомогою якого ми кип’ятили воду”, – наводить приклад Олег Марущенко.

  1. Подумайте, що мало відбутися, щоб усі ці люди зробили те, що зробили? Які події у світі чи в їхньому житті мали місце, щоби, зрештою, чашка чаю опинилися у вас у руках?

Наприклад, ці люди мали народитися, десь навчатися, пройти певний шлях, влаштуватися на роботу…

  1. А тепер подумайте, які люди вплинули на ті події, завдяки яким ці люди зробили все, щоби ви тримали чашку чаю?

Насправді це можна продовжувати безкінечно. Ця практика добре візуалізує, наскільки ця взаємозалежність важлива, хоча ми про неї ніколи не думаємо. Якось я спеціально рахував кількість людей, які сприяли тому, що я тримаю чашку з кавою. Я прикинув, що йдеться принаймні про 100 тисяч людей, а, може, і більше”.

Що дає регулярне виконання практики

У людей формується навичка бачити користь від присутності інших людей у своєму житті та присутності себе в житті інших. Зрештою, формується уявлення про світ як глобальну взаємозалежність ледь не всіх людей.

Людина краще усвідомлює, хто вона й де вона, як вона дотична до соціуму, у якому живе. Наслідок цієї вправи – більш толерантне ставлення до різних людей. Також з’являється розуміння користі, потрібності й те, що ти – частина цієї великої сім’ї.

Марія Марковська, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – belchonock, Depositphotos

Програма СЕЕН базується на філософії й методиці, яка протягом 20 років створювалася, апробувалася і вдосконалювалася міжнародною командою науковців і науковиць Університету Еморі (Атланта, США). Підґрунтям для них стали праці з емоційного інтелекту Деніела Ґоулмена та кращі світові освітні програми соціально-емоційного навчання (СЕН), а натхненням — заклики Далай-лами до миру, порозуміння, співпереживання та усвідомлення того, що для всіх людських істот спільним домом є планета Земля.

Пілотування програми СЕЕН в Україні відбувається на базі 26 шкіл в рамках загальнонаціонального шкільного експерименту за участі Інституту модернізації змісту освіти, Інституту проблем виховання Національної академії педагогічних наук (наказ МОН від 18.11.2019 р. № 1431).

Програма СЕЕН в Україні та адаптація усіх матеріалів українською мовою відбувається за підтримки Громадської служба миру – GIZ Україна.

Читайте також

Матеріали за темою

Обговорення