Як управлінцям комунікувати з громадськістю щодо освітніх реформ – рекомендації

Ефективна комунікація – найкоротший шлях до формування позитивної суспільної думки з будь-якого питання. Особливо корисним це може бути для впровадження реформ. Нині освітня реформа, у тому числі переформатування старшої школи на систему профільних ліцеїв академічного та професійного спрямування, часто наражається на громадський спротив, зумовлений нерозумінням суті перетворень.

“Нова українська школа” пропонує конспект методики формування системи комунікації в ОТГ, що дасть змогу місцевим управлінням освіти заручитися підтримкою всіх учасників освітнього процесу.

Методика викладена в посібнику з ефективного управління освітою в ОТГ “Нова школа в нових громадах”.

Дивіться також онлайн-курс “Ефективні комунікації для освітніх управлінців” та читайте посібник.

• Читайте також: “Розбудовуємо профільні ліцеї. Яку інформацію про мережу шкіл зібрати управлінцям і як проаналізувати”
• “Як освітнім управлінцям визначити, з яких шкіл зробити профільні ліцеї”

ДЛЯ ЧОГО ПОТРІБНА КОМУНІКАЦІЯ

Навколо реформування системи освіти, особливо в сільській місцевості, формуються чимало стереотипів та упередженого ставлення з боку як учнів і їхніх батьків, так і вчителів та адміністрацій шкіл. Зумовлено це браком двосторонньої комунікації між ініціаторами перетворень та безпосередніми учасниками освітнього процесу.

Тож розробники посібника вважають, що успіх впровадження змін напряму залежить від розуміння їхньої суті та змісту місцевою громадськістю. На практиці ж суттєва частина комунікацій часто зводиться до одностороннього інформування, що призводить до нерозуміння та спротиву.

Брак комунікації призводить до збільшення кількості скарг, зовнішніх перевірок, конфліктів у педколективах, ігнорування чи відкладання змін шкільними адміністраціями чи окремими працівниками. Натомість, якщо комунікація побудована ефективно, місцеві органи управління освітою отримують:

• підтримку не лише громадськості, а й місцевих депутатів (адже політичний рейтинг напряму залежить від позитивного сприйняття їхньої діяльності);
• зростання кількості осіб, що підтримують реформаторські зміни, у тому числі в довгостроковій перспективі, що означає зменшення соціальної напруги в громаді;
• формування пріоритету якісної освіти в регіоні, а також розуміння, які дії для цього потрібні;
• додаткові ресурси на реалізацію планів із побудови системи якісної освіти на місцевому рівні;
• умови для впровадження інноваційних методик менеджменту закладів освіти.

Автори посібника зазначають, що майбутню комунікацію треба описати у форматі плану дій (комунікаційної стратегії). Розроблення документа – серйозний етап, адже в ньому потрібно передбачити якомога більше можливостей та варіантів розвитку подій, тож і тривати ця робота може аж до місяця.

ЗАЦІКАВЛЕНІ СТОРОНИ І ЯКИЙ ДО НИХ ПОТРІБЕН ПІДХІД

Фахівці виокремлюють вісім зацікавлених у комунікації сторін, кожна з яких має більший чи менший вплив на формування суспільної думки. Зацікавлення і ступінь їхнього залучення до освітньої галузі різні, тож і методики спілкування мусять різнитися.

1. Учні. На перший погляд здається, що діти “не мають права голосу” для вирішення питання зміни статусу закладу освіти. Проте їхня думка має неабияке значення для формування поглядів на освітній процес їхніх батьків. І вже є приклади, як розуміння саме учнями реформування вплинуло на позитивне сприйняття реформ громадськістю, допомігши подолати конфліктні ситуації.
2. Батьки. Одна з найвпливовіших категорій, та ще й найбільш зацікавлена. Часто цим користуються адміністрації шкіл, наприклад, у протистояннях щодо закриття малокомплектних шкіл. Найбільша проблема тут, вважають експерти, – що місцеві управління освіти та адміністрації закладів часто нехтують зустрічами з батьками у формі діалогу, обмежуючись “донесенням інформації”. У результаті, безініціативність батьків списують на начебто байдужість до навчання їхніх дітей.
3. Педрацівники. Вчителі потребують чесності та відкритості в питаннях зміни статусу шкіл. Одне з найбільших побоювань – втрата роботи, наприклад, у малокомплектній школі поруч із місцем проживання, а також зростання рівня професійної конкуренції зі зменшенням кількості шкіл (створенням профільних ліцеїв, опорних шкіл тощо). Ситуація, коли вчителя просто ставлять перед фактом закриття школи без попереднього обговорення, – неприпустима.
4. Адміністрації закладів освіти. Дослідження, проведене розробниками посібника, показало, що найбільша проблема цієї категорії в сільській місцевості – адміністрування сільських шкіл “сімейним бізнесом”. Тобто ситуація, коли в штаті, особливо малокомплектних шкіл, працевлаштовані члени однієї родини. Відповідно, будь-які зміни наштовхуються на значний супротив. Вирішити це питання може контрактна форма найму керівництва, запроваджена з 2017 року (з ухваленням закону “Про освіту”).
5. Непедагогічні працівники. Основне питання цієї категорії – працевлаштування. Їхня діяльність не пов’язана напряму з якістю освіти. Іншими словами, вони не мають відповідальності за якість освіти й можуть претендувати на зайнятість в інших сферах.
6. Місцевий бізнес. В ідеалі, зацікавлений у розвитку регіону, залученні додаткових інвестицій, впровадженні інновацій. Але ця категорія також вміє рахувати кошти, тож, якщо залучати їх до реформування системи освіти, говорити з ними треба мовою фінансів та розрахунків, перспектив розвитку регіону, а отже – масштабування їхніх інтересів.
7. Старости та депутати. Вони розглядають реформи через призму політичного іміджу: як те чи інше рішення вплине на суспільну думку щодо них, чи підвищить їхній авторитет. З іншого боку, вони, як і попередня категорія, зацікавлені в розвитку та розбудові населеного пункту, залученні додаткового фінансування чи скороченні видатків місцевого бюджету, наприклад, на утримання малокомплектної школи та спрямування вивільнених коштів на інші потреби громади.
8. Інші мешканці. Тут маються на увазі ті, хто не мають дітей шкільного (та дошкільного) віку. Їхні інтереси щодо реформування освіти можуть обертатися навколо будівлі закладу освіти та земельної ділянки. Тож ця категорія хоче впевненості в подальшому використанні цього майна на користь громаді.

ЯК ФОРМУЛЮВАТИ ЕФЕКТИВНІ ПОВІДОМЛЕННЯ ТА ДАВАТИ ЗВОРОТНИЙ ЗВ’ЯЗОК

Повідомлення має бути простим, зрозумілим та відповідати запитам саме тієї категорії, до якої потрібно “достукатися”. Це означає, що одне повідомлення треба формулювати для різних груп по-різному, з використанням аргументів, що найбільш відповідають саме їхньому запиту.

Наприклад, для учнів та їхніх батьків ближчим стане аргумент підвищення якості освіти, ніж недостатність коштів у місцевому бюджеті та оптимізація витрат. Фінансові питання спричинять лише роздратування.

Вчителі ж, з одного боку, як ніхто розуміють проблеми якості освіти в сільській місцевості. Але з іншого – найбільш вразливими питаннями для них є збереження робочого місця, конкурентне середовище в разі зміни мережі закладів освіти в регіоні тощо.

Тож і говорити з кожною категорією варто окремо. Водночас, основний метод комунікації – очні зустрічі з окремими групами зацікавлених осіб. Аби такі збори були ефективними, вони мають відповідати низці вимог:

• Репрезентативність. Тобто максимальна присутність зацікавлених осіб. Наприклад, якщо йдеться про батьківські збори, цей показник має бути не менше 80% батьків. Таке зібрання – складний процес, проте лише він забезпечує достатній рівень комунікації.
• Конструктивність. Або – чітка організація зустрічі, достатній час на обговорення, питання, дискусію. Ті, хто виступають, мають право на уважне вислуховування чи розгорнуту відповідь.
• Відповідальність. Це означає, що кожен присутній готовий брати на себе частину відповідальності за ухвалення під час зборів рішення та їхню реалізацію. Задля цього рекомендується уникати “пакетного” голосування, оскільки в цьому випадку відповідальність покладається виключно на адміністративні органи.
• Рівноправність. Кожен учасник діалогу має право висловити свою позицію. Йдеться про переформатування зборів від “інформування” до “обговорення”. Організатори мають забезпечити поважливе ставлення до кожного учасника, створити атмосферу відкритого діалогу, дати розуміння, що кожна думка почута.
• Чіткий план та механізм ухвалення рішень. Коли йдеться про план оптимізації (освітні процеси не виняток), тема зустрічі, безумовно, стосується кожного, треба вміти швидко аналізувати й ухвалювати рішення. Адже учасники можуть запропонувати альтернативні рішення, які варто брати до уваги, як мінімум, задля підвищення рівня довіри до місцевої влади. До того ж учасники охочіше братимуть відповідальність за ухвалення таких рішень.

ДОДАТКОВІ ІНСТРУМЕНТИ ВПЛИВУ НА ГРОМАДСЬКУ ДУМКУ ТА ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТУ

Підсилити результати зустрічей можна й потрібно, використовуючи такі засоби та методи:

• публікації та обговорення в соцмережах. Там також можна відслідковувати найбільш болючі питання та оперативно давати аргументовані відповіді;
• публікації в місцевих медіа. Бажано, так само з відповідями на найчастіші питання;
• презентації та виступи на нарадах, сесіях та семінарах. Цей інструмент корисний, коли є потреба “достукатися” до місцевих депутатів, представників адміністрацій, старост;
• організація тренінгів на тему освіти. Учасниками можуть бути всі зацікавлені особи. Результати досліджень показали ефективність цієї методики в роботі з учнями та молодшою віковою групою батьків – тими, хто не люблять монотонні збори та лекції.

Результатом роботи з побудови ефективної комунікації має стати розуміння суті, змісту та прогнозованих наслідків реформ усіма зацікавленими особами. Зі свого боку, ініціатори процесу мають отримати зворотний зв’язок щодо настроїв у громаді, щодо позицій людей, підтримки змін, основних питань, що спричиняють занепокоєння тощо.

Опитування у формі анкетування, у тому числі в електронному вигляді за допомогою гугл-форм, проведення дослідження фокус-груп, усні й письмові відгуки – усі ці інструменти можна і треба застосовувати для вивчення громадської думки та, відповідно, роботи з запереченнями під час формування стратегії розбудови системи освіти в громаді.

Анна Степанова-Камиш, “Нова українська школа”

Фото: автор – kasto, Depositphotos