Напишіть нам

Всі теми

Розбудовуємо профільні ліцеї. Яку інформацію про мережу шкіл зібрати управлінцям і як проаналізувати

Формуванню ефективної мережі профільних ліцеїв, особливо в регіонах, має передувати серйозна робота зі збору та аналізу найрізноманітнішої інформації. Як місцевим управлінням освіти організувати роботу з розроблення такої мережі, докладно розповідається в посібнику з ефективного управління освітою в ОТГ “Нова школа у нових громадах”.

У цій статті поговоримо про збір та аналіз даних.

Відповідно до Закону України “Про освіту”, з 2027 року в Україні починає працювати старша профільна школа (10–12 класи) – із вибором профілю навчання, як правило, в окремих від основної школи закладах освіти. З цього моменту дев’ятикласники обиратимуть подальший формат отримання повної середньої освіти – академічні чи професійні ліцеї.

Процес реорганізації закладів освіти вже розпочався, до 2024 року школи, що матимуть не менше чотирьох десятих класів на паралелі, можуть отримати статус профільного ліцею за відповідним тематичним спрямуванням. Проте в управліннях освіти лишаються чимало питань щодо ефективної організації мережі таких профільних навчальних закладів.

Автори посібника наполягають на важливості правильного збору даних для подальшої аналітичної роботи – це дає змогу проаналізувати ситуацію з усіх боків та зробити комплексні висновки щодо запитів на навчання в межах територіальних громад. А відтак – розробити таку мережу навчальних закладів, яка надавала би якісні освітні послуги, з одного боку, ефективно використовувала фінансові та матеріально-технічні ресурси – з іншого, а також знімала б усі запитання як батьків та учнів, так і педагогів.

Читайте також “Як навчатимуться 10-11(12) класи: проблеми й перспективи профільної освіти”

ЯКІ ДАНІ ЗБИРАТИ

Розробники посібника наголошують на потребі отримати такі дані:

  1. Інформація про учнів

Насамперед, це кількість дітей шкільного віку, які проживають на території, підпорядкованій цій громаді. Ця інформація має бути деталізована за кожною школою, що працює в кожному з населених пунктів, роком навчання (класом). Вона має надходити до управління освітою щорічно, разом із даними про кількість випускників кожної школи та демографічними даними про народжуваність (дає змогу прогнозувати щорічні зміни кількості школярів на кілька років наперед, а відповідно – вчасно змінювати освітню політику).

У цю ж категорію даних варто віднести й інформацію щодо мови навчання, якщо планується брати до уваги класи / групи з мовою навчання національних меншин і корінних народів.

  1. Про працівників закладів – педагогічних і непедагогічних

Окрім як знати кількість педагогів, важливо мати повну картину щодо їхнього завантаження, сумісництва, відповідності їхніх кваліфікацій вимогам посад, які вони обіймають. Крім того, варто зібрати дані про вікові особливості педагогічного складу кожної школи: пенсійний, передпенсійний вік тощо.

  1. Про підвезення учнів до шкіл

У разі планів щодо реформування мережі профільної старшої школи (цю ж інформацію можна використовувати і для формування мережі опорних шкіл), варто прорахувати оптимальні маршрути для підвезення дітей до шкіл. Основні моменти тут – мінімізація часу і транспортних витрат. З одного боку, цей показник можна розглядати як варіант аналізу попередніх даних, з іншого – він дає змогу визначити оптимальні можливості транспортної мережі регіону.

Для зручності розробники посібника пропонують викладати цей матеріал двома способами – у таблиці та нанесенням на мапу маршрутів, зупинок, кількості учнів, які потребують підвезення на кожній із ділянок маршруту.

  1. Про бюджет

Потрібно мати інформацію про поточні та попередні витрати закладів освіти на заробітну платню, соціальні виплати, утримання закладів (матеріально-технічне забезпечення). Пізніше під час аналітичної роботи з цими даними треба буде визначити витрати на одного учня різних закладів освіти, а також відслідкувати всі зміни поточних витрат у співвідношенні з попередніми показниками.

  1. Про інфраструктуру

Це інформація про будівлі закладів освіти (статус власності, технічний стан, у тому числі тепло- й електромереж), земельні ділянки, на яких розташовані заклади, приміщення (кабінети, спортзали, лабораторії), обладнання кабінетів. На основі цієї інформації складається висновок про потребу в ремонтних роботах та оновлення матеріально-технічної бази з відповідним розрахунком необхідних фінансів.

ЯК АНАЛІЗУВАТИ ДАНІ

Для аналізу зібрану інформацію варто згрупувати за такими критеріями – шкільна мережа, людські ресурси, ефективність використання інфраструктури та коштів.

Насамперед, рекомендують проаналізувати три основні показники:

  • Кількість дітей шкільного віку (в тому числі в найближчій перспективі) до загальної кількості населення регіону. Чим більший цей показник, тим більше ОТГ потребує уваги до створення чи оптимальної реорганізації шкільної мережі, вирішення освітніх питань.
  • Кількість дітей шкільного віку до чисельності окремих населених пунктів. Треба розглядати дані, як мінімум, в 10-річній перспективі (визначення демографічної тенденції). Результати аналізу цього показника дають змогу спрогнозувати навантаження навчальних закладів окремих населених пунктів сьогодні та на перспективу.
  • Співвідношення витрат на освіту до загального обсягу витрат із бюджету. Для оцінювання застосовується показник усереднених поточних витрат на одного учня. Це дає змогу проаналізувати ефективність використання бюджетних коштів.

Навіть коли йдеться про розбудову мережі старшої школи, недостатньо зібрати дані лише, наприклад, за 9 клас поточного року. Така інформація не дасть повної картини для аналізу змін та перспектив переформатування системи освіти ОТГ. Саме тому розробники наголошують: чим більше інформації, тим правильнішими й комплекснішими будуть висновки. Тому варто взяти до уваги ще низку показників, які допоможуть ухвалити оптимальні рішення на основі їхнього аналізу.

Рекомендується вносити отримані дані в таблиці. Їх можна аналізувати для кожної школи окремо, щоби зрозуміти ефективність роботи навчального закладу. Фото: автор – Wavebreakmedia, Depositphotos

Ці критерії треба застосовувати під час аналізу ефективності кожного окремого навчального закладу.

Кількісні показники:

  • кількість учнів в одному класі (усереднений показник для навчального закладу). Дає змогу вирахувати освітні витрати на одного учня. Вважається, що ефективність цього показника починається з 15-ти осіб на клас;
  • навантаження шкільних приміщень. Ідеться про ефективність використання шкільної інфраструктури – чи всі кабінети використовуються, чи ними користуються за призначенням тощо;
  • скільки учнів “припадає” на штатну педагогічну одиницю. Чим більше дітей навчаються в педагога, тим ефективнішою вважається система управління закладом освіти;
  • кількість учнів в одного вчителя. Це не повторення попереднього показника. Тут мається на увазі навантаження конкретного педагога. Показник залежить від предмету викладання та навчального плану;
  • кількість навчальних годин кожного педагога (на тиждень) із розрахунку на один клас;
  • кількість непедагогічних штатних одиниць із розрахунку на один клас;
  • ефективність зайнятості працівників школи. Вираховується як співвідношення кількості непедагогічних штатних одиниць до загальної кількості персоналу школи. Цей показник не має бути більшим за 15 %;
  • відсоток учителів, які працюють повний робочий день. Ті, хто мають лише погодинні уроки, менше залучені в загальний освітній процес школи, і це не дуже добре.

Фінансові показники:

  • частка заробітної плати вчителів у загальних витратах;
  • середня заробітна плата непедагогічного працівника;
  • середня заробітна плата педагога. Порівняльний аналіз здійснюється з урахуванням навантаження та рівня їхнього залучення в навчальний процес;
  • який відсоток субвенції на освіту займають у поточних витратах на навчальний процес. Цей показник допоможе зрозуміти, яка частина систематичних витрат на освіту покривається з державних субвенцій;
  • витрати на освітній процес у розрахунку на один клас. Цей показник, фактично, є маркером нечисленних класів у навчальному закладі (чим менше дітей у класі, тим він вищий). Він має бути більш-менш рівномірним у школах одного типу. Тому, якщо в якійсь школі ця цифра сильно відрізняється, треба розбиратися чому: чи там, наприклад, кращі вчителі і їм за це більше платять, чи є нераціональні витрати (наприклад, замалі класи);
  • витрати на освітній процес (у відсотковому співвідношенні до субвенцій) на кожного учня. Показник дає розуміння реальних витрат громади на освітній процес;
  • вартість матеріально-технічного забезпечення в складі загальних витрат на освітній процес. Цей показник належить до несистематичних витрат, а отже, може вноситися в планування бюджету навчального закладу як “покращення умов навчання”;
  • утримання закладу – це, насамперед, комунальні платежі (електроенергія, опалення, каналізація, вивіз сміття тощо), харчування учнів та педагогів (якщо це передбачено), транспортні витрати, у тому числі на довезення учнів тощо.

Статистичні показники:

  • показник відвідуваності закладу;
  • середній рівень річних підсумкових оцінок;
  • показник результатів ЗНО;
  • порівняння річних підсумкових оцінок випускників (11 клас) з навчальних предметів із результатами ДПА та ЗНО.

Рекомендується вносити отримані дані в таблиці. Їх можна аналізувати для кожної школи окремо, щоби зрозуміти ефективність роботи навчального закладу, або об’єднувати за обраними показниками всі школи задля отримання, наприклад, картини ефективності системи освіти регіону. Варто також використовувати графіки та діаграми для візуалізації та кращого розуміння процесів, що відбуваються в громаді.

УХВАЛЕННЯ РІШЕННЯ – ТІЛЬКИ ПІСЛЯ ГРОМАДСЬКИХ ОБГОВОРЕНЬ

Отже, докладний аналіз ситуації в кожному із середніх навчальних закладів, підпорядкованих ОТГ, дає змогу зробити низку узагальнених висновків щодо оптимізації та / або реорганізації освітньої мережі (від дошкільних до профільних закладів).

Розробники методичного посібника застерігають, що, окрім вивчення ситуації та аналізу показників, до ухвалення рішення адміністрація громади має оприлюднити результати своїх досліджень та навіть провести громадські обговорення. Це допоможе уникнути нерозуміння та спротиву змінам мережі навчальних закладів.

Робоча група управління освіти ОТГ має запропонувати на розгляд кілька варіантів розбудови системи закладів освіти, наголосити на їхніх сильних сторонах та підготуватися до роботи із запереченнями щодо пропонованих версій. Експерти зазначають, що оптимально підготувати 4–5 варіантів можливого розвитку системи освіти в ОТГ.

Діалог із батьками, учнями і вчителями варто починати не з питань ефективності витрат на освітній процес у регіоні, а наголошувати на завданні покращити якість освітніх послуг, що надаються через мережу навчальних закладів ОТГ.

Анна Степанова-Камиш, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – londondeposit, Depositphotos

Матеріали за темою

Обговорення