Напишіть нам

Всі теми

Як згуртувати клас – знайомство, зміна вчителя й вирішення конфліктів

Згуртованість класу – це не тільки про гарні спогади зі школи, а і про продуктивніше навчання. Адже діти найкраще вчаться, якщо відчувають себе в безпеці й довіряють оточенню.

На рівень згуртованості впливають наявність спільних поглядів та зацікавлень в учнів, можливість робити спільні проєкти та завдання як під час, так і поза навчанням, а також особистість вчителя.

У цій статті читайте про таке:

  • З чого варто починати вчителю знайомство з новим класом.
  • Які інструменти, вправи та інші активності стануть помічними, аби згуртувати клас.
  • Як ефективно вирішити конфліктну ситуацію.

ЗНАЙОМСТВО ВЧИТЕЛЯ З НОВИМ КЛАСОМ

Не завжди буває так, що до школи приходять діти, які вже знають одне одного. Якщо діти з одного садочка чи живуть недалеко одне від одного, то вміють спілкуватися між собою, гратися – тоді й адаптація відбувається легше.

“Інша справа, якщо це різні діти, які до цього навіть не бачилися. До мене в клас приходять дітки з різних населених пунктів. Деякі з них не відвідували садочок. А що найскладніше – вони не знають української мови, лише угорську, яка не є спорідненою”, – ділиться вчителька початкових класів Яношівської середньої школи І-ІІІ ступенів Закарпатської області Іванна Хіміч. Для вчительки початок навчального року – це завжди виклик.

Іванна Хіміч радить до початку навчання дізнатися про захоплення, вміння, таланти й лідерські якості дітей.

Зокрема, учителька розробила для батьків анкету, у якій вони вказують не тільки загальну інформацію про дитину, але й зазначають особливості, захоплення, можливі труднощі.

“Також відразу можна побачити, у чому зацікавлені батьки”, – каже вчителька.

У перший тиждень зазвичай діти багато малюють, співають, грають у різні ігри, обговорюють ситуації.

“За цей час, я можу визначитися, як працювати з класом, і вибудувати навчальний процес. Як розсадити учнів, щоби не виникало конфліктів, а була взаємодопомога. На кого можна покластися, а кому варто більше допомагати. Хто впевнений у собі, а для кого потрібно створювати ситуації успіху. Кого потрібно похвалити, а для кого достатньо звичайних обіймів”, – розповідає вчителька.

Кандидатка психологічних наук, практична дитяча та сімейна психологиня Наталія Булатевич радить учителям пам’ятати про вислів – “Вдруге перше враження не вдасться справити”.

“Це працює і для знайомства вчителя з класом. Знайомство – це момент встановлення контакту вчителя та дітей, коли можна “закохати” дітей у себе або спричинити підозру чи насмішки тощо”, – каже психологиня.

Учителька математики Тернопільської школи №14 Людмила Серкіз погоджується, що важливо справити перше позитивне враження на учнів.

“Можна розповісти коротко про себе, свої захоплення поза школою, свою сім’ю. Обов’язково проговорити, чому ви обрали професію вчителя. Особисто я дуже люблю дітей, мені подобається постійно вчитися від них нового”.

Знайомство варто проводити, сидячи разом у великому колі, радить учителька. Варто запропонувати коротко розповісти про себе кожній дитині.

“Наприкінці знайомства варто висловити радість від того, що саме ці діти прийшли до вас. Згодом учням треба пояснити участь класного керівника у їхньому житті, закласти перші цеглинки довіри між вами. Ви – їхня фортеця за різних обставин”, – додає вчителька.

АКТИВНОСТІ, ЩОБИ ЗГУРТУВАТИ КЛАС

Наталія Булатевич каже, що негативно на згуртуванні класу відображаються:

  • наявність мікрогруп, особливо якщо вони з’явилися до того, як був сформований клас (такі учасники будуть віддалятися від більшості);
  • байдужість учителя / класного керівника до того, що відбувається в групі
  • брак спільних інтересів, цілей та спільної діяльності.

“Тому найкращим способом підвищити рівень згуртованості класу буде організація вчителем спільної для класу активності, яка в період знайомства дітей сприятиме зближенню та налагодженню взаємодії, і в подальшому підтримуватиме комунікацію. Варіантів такої спільної активності є безліч – екскурсії, прогулянки, участь у шкільних проєктах, де передбачається визначення переможців серед класів”, – каже психологиня.

Також вона радить застосовувати жваві та веселі ігри, які створюють атмосферу класу як єдиного цілого та допомагають “зламати кригу” й пізнати одне одного.

“Наприклад, можна заздалегідь приготувати різнокольорові пелюстки, роздати їх дітям та провести таку вправу: запропонувати створити “квітки” з різнокольорових пелюсток. Упродовж 7–10 хвилин діти у квітці знайомляться та розповідають про себе, потім склад квіток змінюється – і кожен шукає квітку, у якій власники “пелюсток” поки ще незнайомі. Така вправа не має обмежень у віці та підійде як поважним підліткам, так і молодшим школярам”.

У роботі Іванні Хіміч допомагає те, що вона має дві освіти – педагогічну і психологічну.

“Знаючи вікові особливості й набір інструментів, маю можливість дізнатися більше про своїх учнів. За допомогою малюнків: моя сім’я, будинок–дерево–людина, зорово-графічних тестів тощо. Також допомагають рольові ігри, тести на рівень самоконтролю, бажання досягати успіху, прослуховування чи перегляд казок з обговоренням”.

Також дітям дуже подобається ранкове коло.

“Це ті, кілька хвилин, які допомагають їм розслабитися й зарядитися позитивом на навчальний день”.

Помічними в роботі стають і правила класу, які діти самі пропонують.

Людмила Серкіз для згуртування класу радить застосовувати творчий підхід.

“Наприклад, у 5 класі можна з учнями поставити виставу-казку. Кожна дитина отримує певну роль і обов’язки. Важливо залучати до цього батьків. Можна зібрати батьківські збори й розповісти про виставу, пояснити важливість їхньої допомоги в постановці (костюми, декорації, допомога на репетиціях)”, – каже вчителька.

За цей час згуртовуються всі – і діти, і батьки, і вчителі.

“Така робота зазвичай займає майже семестр, тож за цей час усі стають одним цілим. Обов’язково після прем’єри всі разом ідемо святкувати успіх і обговорюємо його за “круглим столом””, – ділиться Людмила Серкіз.

Для більшої згуртованості можна застосовувати й іншу спільну діяльність.

“Це може бути проєкт зі створення чогось, до якого будуть залучені всі учні класу. Ми робили демонстраційну шахову дошку, велику декоративну писанку, привітальну дошку, новорічну ялинку. Під час такої роботи всі дуже згуртовуються. До проєктів я залучала також батьків, учителів-предметників”, – розповідає Людмила Серкіз.

“Ключовий момент – важливість кожного! Для цього треба добре продумати, щоби кожен був задіяний, відчував, що саме від його участі та співпраці з іншими буде залежати результат”, – наголошує Іванна Хіміч.

Також каже, що в груповій роботі важливо, щоб у кожній команді був правильний розподіл – сильні й ті, хто потребують підтримки, активні й сором’язливі для ефективного поділу ролей і обов’язків.

“Для такої діяльності, я використовую КІП (Комплексно інструктивна програма). Це робота в групах, які утворюються заздалегідь. Кожен отримує роль і кожного наступного уроку ролі змінюються доти, поки кожен не спробує себе в усіх ролях. Той, хто вміє й завжди відповідає, має навчитися змовчати, а несміливий – відповідати. Хто не любить писати чи не вміє дотримуватися дисципліни, має спробувати себе в інших ролях”.

Така робота мотивує дітей співпрацювати, допомагати одне одному для досягнення спільної мети.

Також педагоги радять залучати учнів до загальношкільних проєктів.

“Ми брали участь у проєктах Педагогіка партнерства, Демократична школа, СЕЕН, Healthy school, Happy Ukraine. Не варто забувати і про командні активні ігри. Наприклад, зараз ми з дітьми часто граємо у волейбол”, – каже Людмила Серкіз.

Важлива правильна індивідуальна робота з учнем, впевнена вчителька. Це поглиблює довіру між школярами і вчителем.

“Цьогоріч я для себе відкрила новий метод такої роботи. На початку семестру запропонувала учням 8 класу впродовж року намалювати картину за номерами. Кілька разів на тиждень я залишалася з одним учнем і ми вдвох малювали. У цей час ми спілкувалися на різні теми. Це було невимушено і я краще розуміла дитину, її світогляд, роль у колективі, давала поради, направляла, заспокоювала. Це прекрасно спрацювало. Я попрацювала з кожним”.

ВИРІШУЄМО КОНФЛІКТИ

На думку Іванни Хіміч, з дітьми важливо обговорювати ситуації, як із дорослими, навіть якщо вони маленькі. В 1 класі, щоби вирішити конфлікт, потрібно вигадувати історії, схожі на ситуацію, яка склалася. Наприклад, за участю звірят чи героїв з улюблених мультфільмів.

“У більшості випадків ми сідаємо в коло. Після історії обговорюємо вчинки героїв, чому вони так вчинили і як потрібно було зробити. Це класно, адже учні активно включаються в обговорення, шукають рішення й запам’ятовують. Якщо подібна ситуація повторюється, то вони вже все роблять для того, щоби конфлікту не було. У початковій школі конфлікти здебільшого швидко вирішуються й забуваються. Достатньо їх чимось зацікавити чи змінити діяльність”.

За словами Наталії Булатевич, конфлікти є частиною життя класу.

“Це нормальні ситуації, які потребують конструктивного вирішення. Вчасне виявлення та з’ясування всіх обставин, можливість висловити різні думки й бути почутим, неховання конфліктів під килим також сприятиме згуртуванню дітей. Оскільки виникатиме розуміння, що в цій групі можна висловлювати незгоду, незадоволення, бути почутим, хоч і не завжди вийти з конфліктної ситуації з верховенством своєї думки”, – вважає Наталія Булатевич.

Найбільш неконструктивні тактики у вирішенні конфліктів – їх ігнорування та придушення, адже проблема не вирішиться, і напруження буде наростати.

“Пошук “правого” та “винного” також не вирішить конфлікт, оскільки зберігатиметься тенденція захистити себе та звинуватити іншого”, – зазначає психологиня.

За її словами, у конфліктній ситуації вчителю важливо не заплющувати очі на суперечність. Її потрібно проаналізувати та обговорити разом із дітьми, з’ясувати, чого хотів кожен і чого не отримав і як це можна було отримати.

Приклад конфліктної ситуації:

Діти звинувачували однокласника в тому, що він псує їхні речі. Свідків цього не було, а лише здогадки. До того ж хлопчик був із родини в складних життєвих обставинах. Учителька проводила бесіди з класом та хлопчиком, кожен стояв на своєму, потім дала хлопчику ключ від класу на певний час і зробила його відповідальним за те, щоби там був лад. У класі була традиція – хтось із дітей вранці відкривав клас. Це стало хорошим вирішенням ситуації.

ПОРАДИ КЛАСНИМ КЕРІВНИКАМ 5-х КЛАСІВ ДЛЯ ЗГУРТУВАННЯ КЛАСУ

Людмила Серкіз дає такі поради:

  • Варто познайомитися з дітьми раніше. За можливості кілька разів упродовж 4-го року навчання заходити до класу, спілкуватися з дітьми на різні теми, здебільшого про їхні захоплення. При нагоді можна організувати щось спільне: урок, виховний захід, похід, екскурсію, пікнік тощо.
  • Діти мають бачити співпрацю між учителями – їхнього класовода та майбутнього класного керівника, це формує довіру.
  • Майбутній класний керівник може дізнатися від класовода, які є особливості в кожної дитини, яку діяльність діти полюбляють найбільше, на які методи відгукуються охочіше.
  • Доречно вчителю трохи розказати про себе, про свій предмет та що особисто вчителя пов’язує з ним, поцікавитись очікуваннями учнів.
  • Варто започаткувати традиції класу. Наприклад, походи, вечірки, чаювання.

Ольга Головіна, “Нова українська школа”

Фото: автор – monkeybusiness, Depositphotos

Матеріали за темою

Обговорення