Якби росія не захопила Крим: цікаві ідеї для уроків історії

Наприкінці минулого навчального року “Нова українська школа” почала серію матеріалів на тему “А що, якби росії не існувало”. Редакція розглядає їх, з одного боку, як спосіб “злити” емоційну напругу і тривожність для освітян та учнівства, а з іншого, що важливіше, – як ідеї для уроків із різних предметів. Під час таких занять можна докладніше розібратися з історичними взаємозв’язками України та держави-агресорки, щоби подолати колоніальні наративи, послабити вплив ворожої пропаганди й підсилити розвиток низки ключових компетентностей.

У попередніх матеріалах ми говорили про те, що трапилося б, якби

• на місці росії був океан (ідеї для уроків із географії);
• якби росія зникла як державне формування в різні моменти історії України (ідеї для уроків з історії).

А в цьому матеріалі читайте про те:

• у яких класах і під час вивчення яких тем з історії України (інтегрованого курсу української та світової історії) можемо обговорити гіпотетичну долю Криму без росії;
• на які питання слід звернути увагу в кожній із ключових точок “альтернативної історії”;
• які завдання можна запропонувати учнівству під час таких уроків.

ЩО МОГЛО ПІТИ (НЕ) ТАК: У ЯКОМУ КЛАСІ РОЗГЛЯДАЄМО ТЕМУ КРИМУ

Звернімося до “якбитології” – розмови про історії в умовному способі: а що, якби, скажімо, росія не змогла захопити Крим у 2014 році. Наслідки такої події нам уявити найпростіше, адже вчителі були її свідками, та і старші учні та учениці, із якими пропонуємо обговорювати історію Криму, на той момент уже народилися – отже, це щось, що відбулося “за їхнього життя”. А як щодо давніших подій, робота з якими потребує знань з історії й, можливо, додаткових проєктних досліджень? Спробуємо поміркувати разом.

Окремого курсу з історії Кримського півострова в шкільній програмі немає, однак Крим є наскрізною темою в предметі “Історія України”, що, зрештою, логічно, адже півострів – частина нашої держави. Принагідно нагадаємо, що ГО “Смарт освіта” разом із фахівцями з теми створює цикл аудіоуроків “Історія Криму”. Послухати 22 уроки можна за посиланням.

Юлія Топольницька, кандидатка історичних наук, співавторка підручників з історії та методистка ГО “Смарт освіта” визначила ключові точки, у яких історія Криму – а отже, й України – могла би скластися інакше. Переважно йдеться про позитивні сценарії, однак виключати ще гірший, ніж у реальності, розвиток подій також не варто.

Нижче у вигляді таблиці ми окреслили:

• у якому класі можна звернутися до теми Криму й поміркувати над альтернативними сценаріями подій;
• конкретні події, які можна розглянути на уроці;
• приблизні наслідки або сценарії альтернативного розгортання історичних подій, які можна обговорити з учнями й ученицями.

Аби допомогти педагогам спрямувати розмову зі школярами, колонку “Приблизні наслідки/сценарії” склав Мартін-Олександр Кислий – кандидат історичних наук, спеціаліст з історії Криму, автор дослідження “Повернення кримських татар на батьківщину у 1956–1989 рр.”.

[У таблиці нижче ви знайдете різні варіанти розвитку історичних подій. Приклади завдань, які можна реалізувати зі школярами на уроках, шукайте наприкінці матеріалу].

Учителі й учительки історії можуть скористатися запропонованими сценаріями, або вигадати свої, які спадуть на думку у зв’язку з іншими темами програми. Важливо, однак, пам’ятати, що ці сценарії мають спиратися на факти, а не бути простором нестримного фантазування.

АЛЬТЕРНАТИВНА ІСТОРІЯ ОДНОГО ПОХОДУ: ДИСКУСІЯ ДЛЯ 8-Х КЛАСІВ

Пропонуємо докладніше розглянути ще один сценарій, щоби простежити логіку руху думки в “якбитологічній” вправі з історії. Його запропонувала Ельміра Аблялімова-Чийгоз – проєктна менеджерка Кримського інституту стратегічних досліджень, прокоментувала Юлія Топольницька. Коментарі останньої відповідно позначені, решта тексту – фаховий погляд пані Аблялімової-Чийгоз, що може слугувати прикладом розгортання сценарію альтернативної історії, у якому експансія москви на Відень уповільнюється.

Передумовою до альтернативних подій є ганебний московський Прутський похід 1711 року – цю подію вивчають у 8 класі в курсі “Історія України”, однак, як вважає Юлія Топольницька, говорять про неї недостатньо.

Отже, за яким алгоритмом можна побудувати обговорення?

1. Нагадаємо реальний перебіг історії: московити на чолі з Петром I виступили проти Османської імперії та її союзників (Кримське ханство, Швеція, Військо Запорозьке Івана Мазепа та його козаки). Метою Московії в цьому поході було розширення своїх володінь на південь, контроль над Чорноморським та Азовським узбережжями. Водночас Османська імперія переживала внутрішню політичну кризу. Унаслідок походу московити потрапили в оточення турків, кримських татар та їхніх союзників, і лише підкуп турецького візира й виплата колосальних сум грошей турецьким воєначальникам переконали турків підписати з московитами мир. Під час цього походу все могло закінчитися вкрай погано і для московитів, і для самого Петра – саме це стає ключовою точкою наших роздумів. Це так звана точка біфуркації, тобто момент, у який історія могла скластися геть інакше.

2. Розглянемо постаті й контекст. Перш ніж переходити до самого походу, Ельміра Аблялімова-Чийгоз радить поглиблено звернутися до постаті хана Девлета II Ґерая, якому в шкільному курсі історії не приділяють належної уваги. Крім того, необхідно додати декілька штрихів до розуміння контексту подій – політичної ситуації в регіоні.

Хан Девлет II Ґерай. Джерело: Wikipedia

Хан Девлет II Ґерай – син хана Хаджи Селіма Ґерая, одного з найвидатніших політичних діячів XVII століття, який 23 роки (з перервами) очолював Кримське Ханство та користувався неабиякою повагою серед населення Криму. Хаджи Селім Ґерай рекомендував Девлета II на престол як найбільш підготовленого до такої посади.

Хан Девлет II Ґерай мав войовничий, сміливий характер, був освіченою людиною. Він, як і його батько, намагався зміцнити кордони своєї держави, щоб запобігти російській експансії: розумів загарбницькі наміри Петра I й намагався діяти на випередження. З цією метою Девлет II Ґерай продовжив ідею попередників щодо створення воєнного альянсу зі Шведським Королівством та Військом Запорозьким проти росії. (Варто зауважити, як додає Юлія Топольницька, що Кримське ханство в цей період усе ж лишалося васалом Османської імперії, тому можливість самостійного ухвалення рішення щодо створення альянсу – під питанням).

Коли Османська імперія втратила фортецю Азак (сучасне місто Азов у Ростовській області РФ), Московське царство вперше отримало нагоду вийти до Чорного й Азовського морів. Це створило умови для нападу на Крим із моря і значно послабило кордони Кримського Ханства та Османської імперії. Кримські хани були невдоволені постійною політикою примирення між Османською імперією і росією, бо остання нарощувала свою військову присутність на Дніпрі, а це загрожувало Криму. Але навіть така ситуація не переконала Османську імперію в необхідності посилити захист північних кордонів держави й переосмислити політику щодо росії.

3. Врахуємо додаткові чинники: “Одночасно, на мою суб’єктивну думку, кримські правителі не залишали ідеї повернути свій вплив на території колишньої Золотої Орди, зокрема й на Казанське та Астраханське Ханство, які завоювала Московія. Водночас, відповідно до угоди, яку уклали між собою ще князь Іван III з Менглі-Гіреєм у 1473 році, Московія вважалася васалом Кримського Ханства, і московити мали сплачувати щорічну данину Криму. Виплати данини, як і васальний стан Московії перед Кримом, були офіційно припинені лише за правління Петра I після підписання Константинопольського мирного договору 1700 року (хоч фактично виплата данини припинилася з 1683 року, для росії було важливо включити цей пункт у Константинопольський договір, щоб зафіксувати свою незалежність від Кримського Ханства). Однак, кримські правителі, як нащадки своїх попередників – Золотої Орди – не покидали ідеї повернути Московії її статус васальної залежності від Криму”, – міркує Ельміра Аблялімова-Чийгоз. Застосовуючи таку оптику, ми намагаємося зрозуміти мотиви всіх сторін у певній історичній ситуації, а це допоможе нам визначити більше можливих альтернативних сценаріїв, а отже, і наслідків для них.

4. Визначаємо альтернативний варіант подій, із яким працюємо: союзники здобувають абсолютну перемогу над Московією, а отже, принаймні на декілька років призупиняють її експансію на південь. Це дало би змогу Кримському Ханству змінити та зміцнити кордони, побудувавши фортеці й системи оборони.

Як додає Юлія Топольницька, за такого розвитку подій сценарій для Московії міг би бути абсолютно катастрофічним: “Не можна забувати, що Московія тоді вела Північну війну проти Швеції. Якби внаслідок Прутського походу Петро I помер, Московія програла б Північну війну, не захопила б велетенських територій, втратила частково раніше захоплені, платила б контрибуції, не оголосила б себе імперією відповідно. Зменшився б тиск на Гетьманщину – або й узагалі Гетьманщині вдалося вийти з-під московської залежності”, – пояснює науковиця.

5. Відповідно до альтернативного варіанту подій визначаємо можливі наслідки для української та світової історії, наприклад:

a. Абсолютна перемога над Московією зміцнила би відносини Кримського ханату із козаками, що, ймовірно, створило б умови для кращої оборонної, економічної співпраці між козаками й кримськими татарами. За умови розв’язання гострих питань із Ногайською ордою такі союзи створили б міцний щит біля кордонів Кримської держави.

b. Усі ці події, ймовірно, могли б змінити наслідки наступних походів на Крим, зокрема походу Мініха 1736 та 1737 років, зберегти унікальні документи ханської канцелярії, бібліотеки й сховища архівів, які багато чого нам розповіли б про Кримське Ханство. Якби ці кримські походи росіян і відбулися, українське козацтво, з огляду на зміцнення стосунків із ханатом, імовірно, не брало би в них участі.

c. Кримські хани демонстрували зважену, послідовну й раціональну зовнішню політику, із чіткими власними геополітичними інтересами. Імовірно, перемога надала би більше політичних, територіальних, економічних важелів кримським ханам у їхніх відносинах з Османською імперією.

d. Напевно, Кримський ханат міг би поновити васальне становище Московії, і повернув би принизливу для неї виплату “поминок”.

e. Повна поразка Петра Й або його фізична ліквідація спричинили б смуту в російській державі, адже нововведення Петра не мали підтримки серед населення та дворян.

f. Смерть Петра I могла би стати причиною втихомирення імперських амбіцій Москви й змінити хід історії України та Кримського Ханства.

ЯКІ ЗАВДАННЯ МОЖНА ВИКОНАТИ З УЧНІВСТВОМ

Щоб на уроках продуктивно опрацювати питання, приклади яких ми навели вище, історикиня Юлія Топольницька пропонує вдатися до кількох типів завдань. Їх можна виконувати в групах та індивідуально, як пошуковий проєкт чи завдання, пов’язане із творчим письмом, в ігровій формі чи з обов’язковою публічною доповіддю щодо результатів.

1. Групова робота. Обравши конкретне питання в тому чи тому класі, треба обʼєднати учнів та учениць у декілька груп і запропонувати поміркувати над гіпотетичною можливістю: “А що було б, якби росія не анексувала Крим (у певний період)?”. Учнівство має озвучити свої думки про те, що відбувалося б на півострові в політичній, соціально-економічній, культурній, міжнародній площинах. Для оформлення, можна запропонувати створити мапу думок чи дошку асоціацій. Напрацювання груп необхідно обговорити в класі.

☝️Важливо, щоб учні спиралися на реальні факти, описуючи процеси і явища, які б могли відбуватися в Криму. Розвиток уяви – це прекрасно, але історію, що Кримське ханство перетворилося б, умовно кажучи, на країну рожевих поні, як виконане завдання не зараховуємо.

2. Творче завдання. Розглядаючи питання “Якби більшовики не знищили Кримську республіку в 1918 році…”, можна запропонувати учнівству поміркувати:

• Як формувалися б державні інституції в Кримській республіці?
• Які закони ухвалили б?
• Можна запропонувати учням вигадати текст закону чи кілька пунктів Конституції Кримської Демократичної Республіки й обговорити їх у класі.

☝️Слід звернути увагу на реалії часу й на те, які ж все-таки відносини складалися б у Криму з українською владою з огляду на зміну політичних режимів (Українська Центральна Рада, Українська держава, Директорія Української Народної Республіки).

Про те, як розвивати в учнів креативне мислення, читайте в цьому матеріалі – до речі, там є приклад нестандартної Конституції, написаної у вельми незвичайному стилі.

3. Командна гра-симуляція (підійде для учнів та учениць, які обрали історико-політологічний профіль у 10–12-х класах). Стартовою точкою міркувань є створення Кримської Демократичної Республіки – нового суб’єкта геополітики на початку XX століття. Поміркуйте про те, із розв’язанням яких політичних питань доведеться зіштовхнутися уряду? Що потрібно зробити для встановлення дипломатичних відносин із країнами Європи для визнання і набуття правосуб’єктності?

4. Проєктна робота. Розглядаючи питання “Якби росія не окупувала Крим у 2014 році”, можна запропонувати учнівству (у групах) виконати проєкт. Зокрема, створити план із популяризації культурної спадщини Криму – з огляду на євроінтеграційні процеси в Україні.

Інший проєкт може стосуватися української культурної присутності в Криму: діяльності українських митців (художників, музикантів, письменників тощо), чиє життя так чи так було пов’язане з Кримом. Вихідною точкою для міркувань може стати новина про знищення музею Лесі Українки в Ялті (про це стало відомо в середині серпня 2024 року), а також перебудови, а фактично знищення, Ханського палацу під виглядом реставрації.

• Як би склалася доля таких закладів, якби не російська окупація?
• Чи стало би їх більше?
• Які державні програми необхідні для їх розвитку?
• Як би учні/учениці побудували інформаційну кампанію з умовною темою “Крим в українському мистецтві й українські митці в Криму”?
• Яких сучасних митців-переселенців родом із Криму вони знають?

Невелику довідку про музеї та пам’ятні місця українських письменників у Криму ви можете знайти в останньому розділі цього матеріалу.

5. Командна гра-симуляція. Обговорюючи питання (не)присутності російських військово-морських сил у Криму, яке вирішували протягом 1990-х років, можна запропонувати учнівству гру-симуляцію. Підлітки мають обʼєднатися в команди, які представлятимуть сторони України й росії (сподіваємося, на цю роль знайдуться охочі – зрештою, це лише гра) на міжнародному засіданні, що мало б вирішити долю військово-морського флоту Криму. Учні/учениці мають навести аргументи на користь власної позиції й переконати третю сторону (учителя або групу однокласників/однокласниць) ухвалити рішення передачі флоту Україні чи росії. Мета цього завдання – показати учнівству, що початкова позиція сторони (зокрема, України) не завжди буде виграшною – і слід дипломатичними методами вчитися відстоювати власні переконання і прагнення.

Загалом же, як зазначає Юлія Топольницька, учнівство має усвідомити: жоден сценарій щодо Криму неможливий, доки росія фігурує як велетенська тоталітарна імперія. Вона не погодиться відмовитися від Криму – лише розпад росії на дрібні національні держави і її максимальне послаблення на міжнародній арені може спричинити позитивні сценарії. Ослаблення росії – те, над чим, захищаючи Україну, невтомно працюють Сили безпеки й оборони України, у лавах яких – чимало представників корінних народів Криму. Досягнення мети дається дорогою ціною. Аналіз наведених вище сценаріїв допоможе усвідомити необхідність цієї боротьби й постійної підтримки Збройних Сил України.

Редакція дякує Мємєту Арпаджієву за допомогу із коментуванням матеріалу перед публікацією.

Ірина Пасько, аналітикиня “Нової української школи”

Титульне фото: НУШ