Якою має бути шкільна охорона і хто має за це платити

Нещодавно в одній із полтавських шкіл колишня учениця поранила двох учительок з арбалета. 19-річну дівчину затримали, мотиви нападу з’ясовує поліція. Більше про її пояснення читайте за посиланням.

У більшості шкіл України охорону, якщо вона є, оплачують коштом батьків. Якщо батьки не платять, то здебільшого роль охоронців виконують прибиральники/-ці, гардеробники/-ці або чергують учителі.

“Нова українська школа” розібралася, як забезпечити охорону школи.

У цій статті читайте про таке:

• як в Україні охороняють школи;
• як забезпечити школу охороною й бажано за бюджетний кошт;
• що потрібно знати батькам, коли з них збирають кошти на охорону школи;
• як охороняють школи за кордоном.

ЯК ЗДЕБІЛЬШОГО ОХОРОНЯЮТЬ ШКОЛИ

Юрист ГО “Батьки SOS” Роман Бондаренко розповідає, що для всіх учасників освітнього процесу в школі має бути створене безпечне освітнє середовище, у якому забезпечується захист від булінгу (цькування), приниження честі та гідності, від заподіяння фізичної чи моральної шкоди тощо.

“Створення безпечного освітнього середовища в закладі освіти – обов’язок засновника та керівника закладу освіти. Зараз здебільшого школи “охороняють” працівники закладу освіти (вахтер, сторож), як, і фактично, лише стежать за входом-виходом у школу, щоби не заходили сторонні особи й не виходили діти. У деяких школах на вахті розміщуються працівники приватних охоронних фірм або комунальних підприємств муніципальної варти”.

Директорка ЗОШ І-ІІІ ступенів №15 Маріуполя Тетяна Лугова каже, що охорони в її школі немає. Ці обов’язки розділені між черговим адміністратором, класними керівниками і вчителями-предметниками.

“Відповідальність на мені та педагогічних працівниках”, – каже директорка.

За її словами, немає чітких нормативних документів, які б визначали законність того, хто буде надавати охоронні послуги, що буде входити в їхні посадові обов’язки.

“Було б добре, щоби була огорожа, якісне відеоспостереження та можливість ввести в штат охоронця”, – зазначає Тетяна Лугова.

Натомість, Роман Бондаренко переконаний: для того, щоби школи були належно захищені, нормативних і законодавчих підстав достатньо.

“Питання не в нормативних актах, їх достатньо (закон “Про освіту” в частині безпечного освітнього середовища й закон “Про охоронну діяльність”), а в належній організації та фінансуванні заходів безпеки в школі.

Комунальні заклади освіти повинні охороняти люди зі спеціальними навичками та освітою: або муніципальна варта, або приватні охоронні організації, які мають ліцензію на охоронну діяльність. Має бути професійна охорона, відеонагляд, кнопки термінового виклику поліції чи охорони. Хоча поліцію, як і раніше, можна викликати телефоном або за допомогою безплатного мобільного додатку”.

Зокрема, у Києві організована охорона шкіл муніципальною вартою. Речник Київської Муніципальної варти Антон Колумбет повідомляє, що муніципальна варта охороняє 150 київських шкіл, які включені до переліку, затвердженого Київською міською радою.

“Мається на увазі пультова охорона – тривожні кнопки цих шкіл подають сигнал, і тоді прибуває група швидкого реагування. Її завдання – пошук, локалізація та затримання порушника, з подальшою передачею його поліції. Усі витрати, пов’язані з такою охороною, покладені на міський бюджет Києва”, – каже Антон Колумбет.

Отже, міста і громади, які створили муніципальну варту, можуть у такий самий спосіб забезпечити принаймні пультову охорону шкіл.

ФІНАНСУВАННЯ БЕЗПЕКИ В ШКОЛІ

Роман Бондаренко наголошує, що батьки в жодному випадку не повинні сплачувати ні організаціям, які надають послуги з охорони школи, ні доплачувати працівникам школи, які цим займаються.

“Функції “охорони” виконує або працівник школи, або працівник суб’єкта охоронної діяльності. В обох випадках вони є в штатному розписі школи чи охоронної компанії, де й одержують заробітну плату”.

Також він зазанчає, що, згідно із законом “Про охоронну діяльність”, договір охорони має бути укладений виключно з власником майна, а не з батькам чи батьківським комітетом.

“Укладення договорів про охорону майна школи з державними, комунальними підприємствами чи приватними охоронними компаніями та оплата послуг охорони – компетенція місцевої влади, органів управління освітою, яким підпорядковується школа.

Тобто, сторонами двостороннього договору про надання послуг охорони є виконавець (охоронна компанія), який надає послуги, та замовник (уповноважений орган засновника) закладу освіти, який отримує та сплачує за послуги”.

Коли батьки сплачують за охорону в школі, вони чомусь упевнені, що сплачують за охорону дітей, зазначає Роман Корсун.

“Насправді ж тип договорів, які укладаються для охорони закладів освіти, не передбачає охорону фізичних осіб – дітей, учителів тощо. Завдання охоронних компаній – охорона майна закладу, спостереження за діями третіх осіб (відвідувачів), забезпечення пропускного режиму. Отже, сплачуючи за охорону в школі, батьки фактично беруть на себе завдання збереження шкільного майна, а не вирішують питання безпеки своїх дітей”.

За словами юриста, у будь якому випадку й муніципальна варта, і послуги приватних охоронних організацій фінансуються з місцевого бюджету.

“За потреби школи в додатковій охороні, батьки можуть звернутися до засновника закладу освіти з проханням виділити на це кошти з місцевого бюджету“.

Якщо школа або інші батьки пропонують здавати гроші на охорону, Роман радить зафіксувати такі вимоги та звернутися до поліції.

“Якщо вимоги містять погрози, поліція може кваліфікувати їх як вимагання, яке карається статтею 189 Кримінального кодексу України; якщо є обман чи зловживання довірою, то, за статтею 190 Кримінального кодексу України, – як шахрайство”.

ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД

США

У США немає загального для всіх штатів стандарту безпеки навчальних закладів. Охорона кожної школи індивідуальна, бо враховують кілька чинників: закони штату, рівень злочинності району, ставлення населення до володіння зброєю. Рішення про охорону ухвалює адміністрація школи з огляду на бюджет.

Враховують також думку батьків. Адже не всі погоджуються, щоби діти бачили щодня озброєних людей у школі. Щоправда, чимало шкіл обирають охоронців із колишніх поліцейських, які несуть варту без зброї.

У 8-ми американських штатах зброю до школи дозволяють приносити вчителям. У 41-му штаті в школах раз на рік проводять тренінги для дітей і викладачів. Їх навчають, як поводитися у випадку, якщо в школі почнеться стрілянина.

Постачання школам обладнання та послуг у сфері оборони коштує на рік у середньому 2,7 мільярда доларів. Ці витрати покривають удосконалені системи відеонагляду, куленепробивні дошки та броньовані двері в класах. Це, як зазначено вище, забезпечують залежно від індивідуальних потреб.

Німеччина

Мама школярів у землі Північний Рейн-Вестфалія Олена Перепадя розповідає, що в школі, де навчаються її діти, охорони немає.

“Діти кажуть, що в тих школах, про які знають, також немає охорони. Але я як мама, котра й у молодшу школу, і в гімназію приходила часом під час занять, завжди натикалася на “хаусмайтера”. Це управлінець, або шкільний господарник. Таке враження, що він постійно щось перевіряє саме там, де можу з’явитись я. Тобто він насправді господарює на території школи, але він той перший, хто спитає, кого шукаємо й чим допомогти”.

Приміщення школи призначене тільки для школярів і вчителів. Діє негласне правило – дорослі проводжають до школи, чекають за її межами. Для відвідування вчителів є батьківський день і батьківські збори. Також щотижня є “години прийому” як для школярів, так і батьків.

“Тобто дорослий на території школи – очікуване явище в певний час. В інші години він має впасти в очі і його розпитають, чому він тут”.

Час від часу в Німеччині спалахують дискусії про доцільність встановлення в школах відеокамер. Однак досі немає консенсусу щодо захисту персональних даних. Найгучніший напад у німецькій школі стався 2009 року. 17-річний підліток розстріляв із пістолета учнів і вчителів своєї колишньої школи в місті Вінненден неподалік від Штутгарта. 16 людей загинули, 11 поранено. Нападник наклав на себе руки.

Фінляндія

У навчальних закладах Фінляндії охорони немає, розповідає учениця 10 класу художньої гімназії Гельсінкі Ольга Сергєєва.

“Є вахтер, і на території школи є камери, за якими він стежить. І він же виконує роль охоронця. У фінських навчальних закладах усе сплачується державою: ні діти, ні батьки нічого школі не платять”.

Ольга Головіна, “Нова українська школа”

Фото: автор – kalinovsky, Depositphotos