Напишіть нам

Всі теми

“Європейських цінностей потрібно вчити на практиці”. Як учитель англійською мови із Сум готує школярів до євроінтеграції

Сумська область стала однією з перших, що відчули на собі початок повномасштабної війни. У перші ж години російські війська обстріляли прикордонні населені пункти та почали наступ танками і БТРами. Однак майже одразу область із легкої здобичі перетворилася на кістку в горлі. Сумські партизани зустрічали окупантів із рушницями, палили та розстрілювали танкові колони.

“Область вистояла завдяки організованості своїх жителів, де майже кожний виявився або партизаном, або волонтером. Такий наш локальний патріотизм”, – каже вчитель іноземних мов 22-ї сумської загальноосвітньої школи ім. Ігоря Гольченка Сергій Галкін, який був випускником цього закладу освіти.

Це одна з найбільших шкіл у місті, де було організовано укриття, у якому протягом трьох тижнів перебували приблизно три сотні містян.

Класний керівник 11-А Сергій Галкін був одним із тих, хто забезпечував життєдіяльність шкільного бомбосховища. Але головним його досягненням учні вважають те, що він підготував їх до волонтерства та життя за кордоном.

МРІЯ СТАТИ КЛАСНИМ КЕРІВНИКОМ

41-річний вчитель іноземних мов Сергій Галкін знав, що стане викладачем ще з 9 класу. У дитинстві він дуже любив, як викладала його вчителька російської мови та літератури Хадижат Набієвна.

Тоді потужність школи складала понад 2 500 учнів, діти вчилися в ній у кілька змін. У клас “З”, у якому вчився Галкін, вчителі боялися заходити, репутація в цього колективу була складною. Майже єдиною вчителькою, кого слухав цей невгамовний клас, була Хадіжат Набієвна.

“Вона вміла тримати наш клас силою своєї особистості. Жодного разу не підняла на нас голос, не принизила, не образила. Я сидів на першій парті й дивився на неї зачаровано, завжди все добре запам’ятовував. І коли хтось щось не розумів, вона казала: “Спитайте в Сергія, він вам пояснить”. Саме ця довіра і сформувала мене та вплинула на вибір професії”, – розповідає Сергій.

Учителька стала для Сергія Галкіна гарною рольовою моделлю. 2003 року, ще студентом 5-го курсу, він прийшов викладати в рідну школу, відома вчителька ще працювала. Тоді він поставив собі за мету викладати не гірше, ніж вона.

Ця школа – загальноосвітня, англійську тут викладають із 5-го класу, тричі на тиждень. Кожен урок учитель намагається перетворити на цікаву пригоду: поставити стільці колом і запропонувати дітям вільну дискусію, але з використанням вивчених слів. Пограти в монополію англійською, підготувати День Європи або день Святого Валентина.

“Я намагаюся так викладати мову, щоби вона ставала корисним інструментом, яким ми досягаємо якоїсь цікавої мети. Тоді вивчити нові слова – це не заради оцінки, а тому що цікаво спілкуватись, наприклад, з іноземними волонтерами, які приїжджають у наше місто”, – пояснює Сергій свій підхід.

У будь-якій професії одна з причин, чому люди відчувають захоплення, – розуміння, що вони чогось досягли. У шкільному викладанні результати часто залежать від якості побудови процесу. Утім, у викладача англійської мови Сергія Галкіна є і свій вимір успіху. Він мріяв стати класним керівником і до цієї мети йшов п’ять років. Зараз, жартуючи, каже, що українська система освіти трохи дискримінує чоловіків.

“Чомусь у нас вважається, що вчительки краще можуть справлятися з підлітками, ніж чоловіки. Щоби мені запропонували класне керівництво, я мав заслужити це право”, – пояснює Сергій.

2022 року він нарешті мав випустити клас, який вів із 5-го до 11-го. Із цим класом він провів 7 років: разом вони пережили пандемію й разом зустріли війну. Вчитель каже, що найважливіше, що можуть дати діти, – це відчуття, що ти вкладав свої час і зусилля не даремно. Цей клас, у якому вчився 21 учень, подарував йому саме таке відчуття.

ЄВРОКЛУБ ТА ПРОЄКТИ

У 2008 році Сергій Галкін став одним із координаторів мережі Євроклубів Сумщини від ГО “Центр Євроініціатив”. Спочатку його запросили як викладача англійської та французької мов долучитися до тренінгових курсів, які проводилися в європейських країнах. Згодом ініціатива для вчителів розширилася до їхніх учнів. Сергій став груп-лідером, який супроводжував дітей у закордонні поїздки, а у своїй школі створив осередок Центру Євроініціатив – Євроклуб Energy.

Сумський “Центр Євроініціатив” учителі з різних шкіл разом із дітьми перетворили на справжній хаб неформальної, проєктної освіти. Вони самі вигадували волонтерські проєкти. Наприклад, опікувалися місцевим будинком для літніх людей. Кілька десятків дітей не тільки збирали протягом року матеріальну допомогу стареньким, але і влаштовували концерти та свята для них.

Також шкільний Євроклуб Energy опікувався міським притулком для тварин, збирав кошти на харчі та ліки для безпритульних тварин, проводив інформаційну компанію для пошуку люблячих господарів.

Коли ми тільки починали вигадувати ці проєкти, ми не очікували, як вони змінять дітей і нас самих, – ділиться Сергій Галкін. – Але це працює так: ти спочатку робиш один проєкт, отримуєш відгук, а потім уже складно зупинитися, тому що бачиш, скільки всього можна перетворити на волонтерську ініціативу”.

Сергій каже, що кожен проєкт, який реалізують діти, сприяє досягненню багатьох цілей. І це не тільки цілі самої ініціативи, але і психологічний розвиток дітей, їхньої упевненості, прокачування організаційних здібностей, креативності.

“Ми багато останніми роками чули про європейські цінності, але як пояснити такі цінності як свобода слова, гідність, верховенство права дітям? – каже Сергій. І додає: “Європейських цінностей можна навчити тільки на практиці. Наприклад, піти з дітьми в парк і зібрати сміття. Двох годин такої праці вистачає, щоби зробити “щеплення” від будь-якого прояву вандалізму”.

Проєктна діяльність і подорожі за кордон та Україною – усе це дає дітям змогу значно більше дізнатися про себе і світ навколо.

Віка Конєва, випускниця з класу Галкіна, розповідає, що завдяки своєму класному керівнику була двічі за кордоном – у 2019-му в Грузії й цього літа – у Німеччині. Зараз знову за програмою “Центру Євроініціатив” збирається на тритижневе навчання. А наступного року буде вступати в Інститут іноземних мов на німецьку філологію. Свого вчителя англійської та класного керівника вважає людиною, яка відчинила двері у великий світ.

“Чого точно мене навчив Сергій Сергійович – це демократичного ставлення до людей. Поважати себе та інших, а ще – постійно розвиватись”, – розповідає Віка.

Дівчина каже, що в неї багато приємних спогадів, пов’язаних із навчанням у школі та класним керівником, але найулюбленіші – як вони щороку організовували Дні Європи.

Під час них потрібно було відобразити культуру якоїсь європейської держави: Литви, Фінляндії, Франції тощо. І кожного року це була особлива пригода, яка мотивувала вивчати культуру незнайомої країни й подорожувати у власній уяві.

“Ми ж беремо культуру, традиції тієї країни, яку досліджуємо, і занурюємося з головою”, – пояснює Віка.

А ще для учнів було цікаво приймати в себе в школі іноземних волонтерів, які щорічно приїжджали до сумського “Центру Євроініціатив”.

Також одного разу вони влаштували “random act of kindness”, дні спонтанного прояву доброти. Школярі зробили термоси з кавою і пригощали сумчан біля Курського ринку.

“Це було в лютому минулого року, люди були похмурі, а, спілкуючись із нами, вони починали всміхається й ділитися своїми спогадами про те, як вони вчились у школі”, – розповідає дівчина.

“Такі експерименти ми робили і для того, щоби навчитися комунікувати з людьми, і для того, щоби відчути себе єдиною спільнотою”, – пояснює Сергій Галкін.

Він вважає каже, що багаторічна участь у волонтерських проєктах допомогла дітям не розгубитися під час окупації й підтримувати дорослих, хто як міг.

“Важливо, що вони були готові бути проактивними, включатися”, – каже вчитель.

Микита Денисенко, цьогорічний випускник Сергія Галкіна, розповідає, що завдяки Сергію Сергійовичу цього року усвідомив, наскільки в нього велика мережа контактів з іноземцями, з якими він знайомився в поїздках Євроклубу.

Микита називає свого вчителя “другом”, якому не байдуже розвиток та досягнення учнів. Хоча він зараз вимушено живе в Німеччині, продовжує підтримувати зв’язок з однокласниками та класним керівником.

ЯК РАЗОМ ПЕРЕЖИЛИ ВІЙНУ

Приблизно о 8-й годині ранку 24 лютого Сергій Галкін уже був у школі разом із колегою. Каже: біг до школи й розумів, що попереду багато роботи. Потрібно було перетворити шкільний підвал на укриття й допомогти учням та їхнім батькам евакуюватися.

У школі одразу організували нічне та денне чергування. Чоловіки заступали на нічну варту, жінки – головували вдень. Перші тижні повномасштабної війни були для сумчан найскладнішими. Через постійні обстріли в школі були розбиті вікна, а в новеньку, тільки після термомодернізації, стіну влучив снаряд. Сергій Галкін якраз у цей час перебував у школі.

Із 21 учня, які вчилися в класі Галкіна, за кордон виїхали семеро. Але вони тримали зв’язок у спільних чатах, обговорювали події, підтримували одне одного.

Найскладнішим завданням для класного керівника було правильно налаштувати дітей. Війна війною, а вчитись – це обов’язок. Маючи дворічний “ковідний” досвід, учні були готові до онлайн-навчання, яке відновилось уже наприкінці березня.

Сергій Галкін задоволений тим, як його діти склали НМТ (Національний мультимедійний тест). Його пройшли всі, і багато хто вже вступив у виші. Двоє випускників його класу (Віка Конєва й Микита Денисенко), які брали участь у роботі Євроклубу, долучилися до євроініціатив у Німеччині та Грузії, де вони перебували в евакуації.

У чому місія класного керівника?

“Створити дружній колектив та навчити дітей допомагати одне одному, триматися поруч”, – відповідає Сергій.

До речі, двоє випускників із класу Галкіна обрали професію педагога. Як колись Хадіжат Набієвна надихнула Сергія Галкіна, так сьогодні він стає прикладом для своїх учнів.

Анастасія Рінгіс, спеціально для “Нової української школи”

Усі фото надані Сергієм Галкіним

Публікація підготовлена за підтримки Представництва “Фонду Фрідріха Науманна за Свободу” в Україні. “Фонд Фрідріха Науманна за Свободу” – фонд ліберальної політики, що сприяє зміцненню свободи та гідності людини в усіх сферах суспільства. Детальніше за покликанням.

Матеріали за темою

Обговорення