Заборона телефонів, вивчення жестової мови та загартовування прогулянками – досвід вчительки із Черкас, яка працює в школі Норвегії

Одне із головних гасел норвезького суспільства – без стресу (ikke stress). Саме такий принцип там втілюють і у шкільній освіті, а в учнях плекають передусім загальнолюдські цінності, власну позицію та любов до довкілля.

“Нова українська школа” продовжує серію публікацій про досвід українських учителів у закордонних закладах освіти та збирає їхні думки про підходи до навчання, які могли би перейняти українські школи.

Цього разу розповідаємо про освіту в початкових класах однієї з норвезьких шкіл. Своїми враженнями з “Новою українською школою” поділилася Наталія Мороз, яка 13 років працювала в Україні вчителькою історії та правознавства. Через повномасштабну війну вона разом із дитиною тимчасово виїхала до Норвегії, де зараз працює асистенткою вчителя в початковій школі.

У новій статті читайте:

• які обов’язки має асистент вчителя в початковій школі Норвегії;
• як виглядає звичайний день норвезьких учнів;
• як у школі ставляться до телефонів;
• яку зарплату отримують місцеві вчителі;
• наскільки педагоги завантажені веденням документації;
• що спільного між українською та норвезькою освітою.

Далі – пряма мова.

“Я НЕ БАЧИЛА НЕГАТИВНИХ ВІДГУКІВ ЧИ ЗАУВАЖЕНЬ. УСЕ, ЩО ЗРОБИЛА ДИТИНА, ЦЕ ЇЇ ДОСЯГНЕННЯ І ВОНА МОЛОДЕЦЬ”

З початком повномасштабного вторгнення я разом із дитиною переїхала на північ Норвегії, у місто Кабельвог. Я не знала норвезької мови, тому почала відвідувати інтеграційні курси.

Через пів року місцева комуна направила мене на мовну практику до однієї зі шкіл Кабельвога. Під час її проходження мені й запропонували працювати асистенткою вчителя тричі на тиждень з українськими учнями.

Школа, у якій працює Наталія Мороз

У моєму випадку не йдеться про типову ситуацію із пошуком роботи, де вимагають знання мови на високому рівні й підтверджений диплом. Просто так склалося, що до школи прийшли українські діти, а місцевим вчителям було важко з ними комунікувати. Тому вони терміново шукали українських вчителів, які могли би допомогти дітям інтегруватись у нову шкільну систему.

Мені потрібно було лише надати документи, які підтверджують особу, диплом, довідку з поліції (аналог української довідки про несудимість) та вказати стаж роботи в Україні. Головною вимогою директора було те, щоби я могла комунікувати з нашими дітьми та розуміти хоча б на початковому рівні інших колег.

У мої обов’язки асистентки в початковій школі (1–7 класи) входить:

• допомога українським школярам із виконанням завдань, які вони отримують на уроках. Зараз я допомагаю учням 2 та 3 класів – переходжу з класу в клас і працюю з дітьми під час уроків. Також я забираю учнів на індивідуальні заняття, де ми разом виконуємо завдання;
• також я навчаю українських учнів елементів норвезької мови (алфавіт, цифри, назви кольорів, розповідь про себе, щоби діти могли порозумітися з іноземними однолітками хоча б на елементарному рівні. Адже українці навчаються в різних класах разом із місцевими школярами. Українські учні в середній школі також мають вчительку-асистентку.
• супроводжую учнів і під час шкільних перерв, які вони проводять на вулиці.

Для полегшення інтеграції навчання українських дітей уряд Норвегії навіть надрукував робочі зошити для 1–2 класу, де текст продубльований українською та норвезькою мовами. А в електронних програмах, з якими працюють на уроках у початковій школі, є деякі розділи українською мовою.

Але, звісно, нашим дітям важко комунікувати з однолітками через мовний бар’єр, вони сумують за друзями. Водночас учні кажуть, що вчитися тут легше ніж в українських школах.

Певні предмети в школі об’єднані за напрямами. Так, у початковій школі діти вивчають:

• математику;
• норвезьку та англійську мови;
• також із 5 класу діти можуть вивчати на вибір третю мову: німецьку чи іспанську;
• природничі науки (у початковій школі діти знайомляться із особливостями природи, які галузі господарства є головними для країни тощо);
• суспільствознавство (у початковій ланці (1-4 класи) вивчають деякі знання про історію Норвегії, народонаселення, культурні традиції; з 5 класу це вже вивчається окремими предметами, як-от історія та географія);
• фізичне виховання;
• релігієзнавство;
• декоративно-прикладне мистецтво (малювання, уроки праці тощо);
• їжа та здоров’я.

У школі немає традиційного для української школи розкладу уроків по 45 чи 30 хвилин. Деякі уроки тривають годину, деякі 30 хвилин, – це визначають тижневим планом.

Замість перерв є загальні паузи на перекуси (фрукти, йогурти). Залежно від тривалості уроків може бути одна пауза (якщо вчаться до 12:00) та дві (коли навчання до 14:00). Ще є ланч-пауза – 30 хв (як правило, у цей час діти їдять бутерброди).

Усю їжу батьки дають дітям із собою, адже їдальні в школі немає. Саме в організації шкільного харчування, на мою думку, є недоліки. Адже такі перекуси важко назвати повноцінними прийомами їжі.

Під час пауз діти також дивляться мультики, фільми або ж їм влаштовують музичні паузи, де всі учні танцюють.

Після занять школярі можуть залишатися в групі продовженого дня (SFO), яка передбачає різні активності. На початку кожного дня дитина може записатися, куди піде цього разу: спортивна секція, конструктори LEGO, кулінарія, малювання, декорування, шиття, в’язання тощо.

Щоденних домашніх завдань у норвезькій початковій школі немає, як і щоденників.

Домашнє завдання вчителі дають раз на тиждень, у п’ятницю. Роздруковані завдання діти отримують у папках А4, де можуть бути дві сторінки завдань із математики, завдання на читання, з англійської мови або ж просто вказані сторінки, які треба зробити в робочому зошиті. Здати папку можна впродовж тижня, але до п’ятниці. Завдання, як правило, школярі виконують простим олівцем.

Також учням початкової школи не ставлять бали, а оцінюють їх усно або письмово. Це схоже на формувальне оцінювання, яке застосовують і вчителі українських шкіл. Норвезькі педагоги перевіряють, підкреслюють неправильні відповіді та пишуть короткий відгук, наприклад, “добре”, “звернути увагу на операції ділення / множення” тощо.

Але вцілому я не бачила негативних відгуків чи зауважень від вчителів. Тобто все, що зробила дитина, це вже її досягнення і вона молодець. Тут немає ніякого аналізу робіт на загал чи обговорення помилок у класі. Те, як дитина виконала завдання, бачить лише вона сама та її батьки.

Інші способи оцінювання школярів:

• також учні виконують щотижневі тести-квізи за матеріалом тижня. Їх подають в електронному форматі й у кінці тесту дитина одразу бачить результат;
• щоб визначити рівень знань дітей за певний період, раз на три місяці учні виконують комплексний тест. Його результати зберігають і показують батькам. Звісно, усе без оцінок, натомість вчителі зазначають, з якими типами завдань учні справилися краще, а з якими гірше;
• у середній школі учні також отримують оцінки за поведінку: “добре”, “досить добре” й “не дуже добре”.

ЗАБОРОНА ТЕЛЕФОНІВ, ПРОГУЛЯНКИ, ЖЕСТОВА МОВА ТА ОСОБИСТІ КОРДОНИ: ЯКІ ЩЕ ОСОБЛИВОСТІ МАЄ ПОЧАТКОВА ОСВІТА НОРВЕГІЇ

• Значна частина навчання відбувається поза будівлею школи.

Школа спонукає до активностей: багато дітей приїжджають у школу на велосипедах, учні ходять на екскурсії, табори, уроки плавання, відвідують музеї, йдуть із походами в ліс чи катаються на лижах.

Обов’язковою є щоденна прогулянка на шкільному подвір’ї впродовж однієї години за будь-якої погоди (дощ, сніг, шторм). Діти можуть бігати, грати у футбол, баскетбол, кататися на лижах чи санях. Під час прогулянок на подвір’ї обов’язково чергують вчителі та їхні асистенти.

Норвежці вважають це однією із головних переваг своєї освіти. На їхню думку, такі прогулянки сприяють загартовуванню дітей.

• Також особливістю цієї школи є те, що у 1–4 класах діти щотижня вивчають кілька слів жестовою мовою.

Зазвичай слова відповідають тематиці тижня. У такий спосіб у дітях виховують толерантність і розуміння до людей із порушенням слуху.

• Багато уваги в школі приділяють і збереженню довкілля.

Діти вчаться прибирати за собою після пікніків на природі або під час походів. Також їх вчать сортування сміття з дитячого садочка, продовжують це й у школі. У закладі, наприклад, стоять окремі контейнери для пластикових, біо та паперових відходів.

• Також учнів вчать безпеки дорожнього руху.

Під час будь-якого виходу дітей за межі школи (походи та екскурсії є щотижня), вони мають одягнути світловідбивні жилети. А на рюкзаках та верхньому одязі всі учні носять світловідбивні елементи.

Учні йдуть на екскурсію у світловідбивних жилетах

• Також у школі категорично заборонені мобільні телефони як на уроках, так і під час перерв.

За весь час роботи я жодного разу не бачила, щоб хтось з учнів намагався принести в школу мобільний телефон. А школярі, які мають smart-годинники, зобов’язані здати їх вчителю до початку занять. Педагоги зберігають годинники в спеціальній коробці у своїй шухляді. Забрати їх можна наприкінці навчального дня.

• Кожному учневі видають ноутбук.

Попри заборону телефонів, у школі дозволено користуватися ноутбуками. Їх разом із навушниками школа видає на початку навчального року для користування під час уроків. Зберігають техніку в спеціальних шкільних шафах.

Раніше “Нова українська школа” вже розповідала про технічне забезпечення в школах Норвегії. Зокрема, деякі з батьків не дуже задоволені тим, що діти багато часу проводять перед екранами гаджетів. Адже замість шкільної дошки в класах екран, а майже всі заняття відбуваються за допомогою гаджетів.

• Кожен клас початкової школи має індивідуальні парти відповідно до кількості учнів, які легко переміщуються.

Під час навчання діти часто “мандрують” класом. Наприклад, спочатку сидять колом перед дошкою на підлозі, потім виконують завдання за партами, далі може бути руханка, танець, а наприкінці – вправи за комп’ютерами.

Один із початкових класів місцевої школи

• Розклад у школі не є постійним, тому кожної п’ятниці учням видають тижневий план на наступний тиждень.

Сама ж комунікація між батьками та вчителями відбувається через електронну пошту. Тут не заведено створювати групи в Viber, інших соцмережах чи писати вчителю особисті повідомлення.

Через електронну пошту вчителі роблять розсилку тижневого плану із розкладом, побажаннями для групи щодо покращення роботи, нагадуваннями для батьків (наприклад, у середу похід – не забудьте дати дітям додаткову воду й теплий одяг, або ж у четвер – заняття в басейні, дітям треба взяти шапочки й рушники).

Також додають коротку інформацію про попередній тиждень (які активності були в дітей, яку тему досліджували) і фотографії. Якщо в батьків виникають запитання, вони також пишуть на електронну пошту вчителю і так само в п’ятницю отримують зворотний зв’язок.

• Відвідування занять обліковується, тому в день, коли дитини немає в школі, батьки обов’язково мають написати на електронну пошту повідомлення із причиною пропуску.

Також у школі проводять батьківські збори класів двічі на рік (на початку й наприкінці навчального року). Там розповідають про принципи взаємодії батьків та школи. Крім цього, приблизно раз на три місяці класний керівник складає графік індивідуальних зустрічей із батьками (зустріч триває приблизно 30–45 хвилин). На них обговорюють усі питання щодо навчання, поведінки учнів, батьки можуть поставити свої запитання.

• Вчителі в Норвегії не зобов’язані бути на зв’язку з батьками 24/7.

Тут дуже поважають чужі кордони й чітко розмежовують робочий час з особистим.

А коли батьки забирають дитину після навчального дня і запитують, як там справи в сина чи доньки, то тут це є нонсенсом.

• Під час канікул вчителі не працюють, а відпочивають, як і учні.

Але перший день після різдвяних і літніх канікул для вчителів проводять методичний день. Тоді вони займаються плануванням, але учні ще не навчаються.

• Заробітна плата вчителя в Норвегії коливається від 30 до 50 тисяч євро за рік, залежно від кваліфікації, стажу, навантаження.

За суспільними показниками робота вчителів тут є добре оплачуваною.

ПОЧАТКОВА ОСВІТА В НОРВЕГІЇ ТА В УКРАЇНІ: СПІЛЬНЕ ТА ВІДМІННЕ

Насправді між початковою освітою в Норвегії та в Україні є багато спільного, як-от оцінювання, виховання на цінностях, окремі парти в класах тощо.

Але, звісно, є різниця у фінансуванні. У Норвегії всі кошти на друк робочих зошитів, забезпечення обладнання кабінетів, навчальних матеріалів, матеріалів для розвитку та дозвілля виділяють місцеві громади. Тобто ніхто не збирає з батьків гроші на ці потреби, принаймні в школі, де я працюю.

Також позитивним є те, що тут відмовилися від значної кількості паперової роботи, щоб звільнити час вчителів для підготовки до занять. В Україні наразі вчителі в деяких школах досі заповнюють і паперові, й електронні журнали паралельно, навчально-виховний план, календарне планування тощо.

Такого в норвезькій школі немає, що значно полегшує життя вчителям. З “паперової” роботи в місцевих вчителів – ведення електронного журналу (там вказують, які завдання учні виконали краще, а які зі складнощами) та підготовка звітів щодо учнів та їхнього розвитку (аналог нашого формувального оцінювання).

Ще варто зазначити, що основними тут є не оцінки, а те, якими виростуть діти як майбутні громадяни своєї держави, які загальнолюдські цінності вони матимуть, чи будуть дбайливими та чуйними до інших, чи зможуть обстоювати свою думку, позицію та працювати в команді.

На мою думку, українська освіта дає більшу широту знань, але норвезька освіта має більш прикладний характер, готує вузьких спеціалістів і навчання тут проходить не так стресово.

Читайте також: “Школа орієнтується не на сильних учнів, а на середніх, водночас виховує впевнених у собі людей” – досвід вчительки з Тернополя, яка через війну працює в Уельсі;

“Сувора дисципліна – візитівка німецької освіти”: досвід української освітянки в інтеграційному класі школи в Німеччині.

Ірина Троян, “Нова українська школа”

Фото в тексті: Наталія Мороз