Загін пухнастих (і не дуже) оборонців. Восьма добірка з фото та історіями читачів

Здебільшого ті, хто заповнили нашу анкету, зазначають, що їхні хатні тваринки змінилися. Дехто боязливо ставився до людей, а тепер любить леститися та обійматися, хтось не любив поїздки, але, відчуваючи настрій господарів, жодного разу не подав звуку під час довгої дороги, а хтось навчився бігти в сховище раніше за всіх, коли лунають сирени.

Тварини допомагають нам пережити війну – своїми кумедністю, ніжністю або просто присутністю.

Сайт “Нова українська школа” збирає фото улюбленців і з улюбленцями наших читачів, зроблені під час війни. Долучайтеся, якщо ще не зробили це, а ми публікуємо восьму добірку фото та історій про те, як тварини заспокоюють своїх господарів під час війни, чим допомагають, як реагують на війну та чому бути з ними – так важливо в цей важкий час.

Читайте текст, заряджайтеся позитивом, шукайте свої фото та історії, а також чекайте на наступні добірки.

А також дивіться попередні добірки фотоісторій за цим, цим, цим, цим, цим, цим і цим посиланнями.

ЩЕ 18 ІСТОРІЙ ПРО ТВАРИН, ЩО РЯТУЮТЬ НАС ВІД ВІЙНИ

Роксі (1 рік), висловуха, має чорні подушечки на лапках, Марсик (3 роки), чорно-білий, як один із героїв улюбленої книжки Вікторії

Вікторія Лимаренко зі Світловодська, що на Кіровоградщині: Тваринки допомагають мені пережити війну тим, що під час повітряної тривоги приходять і лягають поряд. Також щоночі вони сплять разом зі мною. Під час війни вони стали більш спокійними та стриманими, але однаково знаходять час на ігри.

Бася, 7 років, ляклива

Міша із села Удобне, що на Одещині: На жаль, під час війни киця не зі мною, але певний, вона сумує за мною, як і я за нею.

Блек, 3 роки, дуже добрий, грайливий та активний

Діана зі Світловодська, що на Кіровоградщині: Блек дуже кумедно виконує команди, любить теплі дотики й відповідає взаємністю – так допомагає мені пережити війну. Під час війни пес не дуже змінився, але за його поведінкою можна визначити, що скоро почнеться повітряна тривога.

Томас, 9 років, любить попоїсти та добре поспати

Дмитро зі Сіверськодонецька, що на Луганщині: Наш кіт – справжній антистрес. Він великий і м’який. Діти та дорослі люблять його обіймати. Коли ми були вимушені покинути своє місто через бойові дії, насамперед виносили кота. Том спокійно витримав довгий шлях до безпечного міста в понад 1000 кілометрів. Кілька ночей мерз в авто, але був щасливий, що їде з нами. Коли лунають сирени, кіт випромінює спокій, який передається й нам, ніби каже: “Все добре, ми в безпеці”.

Під час бойових дій Томас навчився терплячості, як і всі ми. Вразив своїм бажання спілкуватися з незнайомими людьми в тимчасовому притулку, хоча раніше здебільшого проводив час наодинці.

Ніка, Джері, Настя й Данило, три місяці, активні, веселі, мовчазні, швидко навчаються

Дмитро зі Львова: Вони мене розважають та заспокоюють. Єдине, що змінилося під час війни, – вони швидко виросли.

Незалежний котик Сімба (7 років) і товариський песик Тедді (4 роки)

Лілія з Одеси: Тваринки допомагають мені пережити війну тим, що вони завжди поряд. Під час війни їхня поведінка змінилася. Котик став лагіднішим, а песик – спокійнішим. Раніше на вибухи петард пес реагував дзвінким гавканням, а під час війни на вибухи реагує спокійно, ніби хоче донести, що “Все буде добре, я ж із вами…”.

Марс, 5 років

Нікіта з Київщини: У мого кота є особливість – багато їсти. Він має боязливий характер, але своїх господарів він любить. А ще він трішки шкідник. Під час війни котик допомагає мені тим, що завжди поруч, а ще приходить до нас у ліжко муркати. Марс змінився – коли чує вибухи, біжить до мене та обіймає.

Леонід, пів року, добрий, гарний, має дуже великий язик

Андрій зі смт Донець, що на Харківщині: Під час війни він підіймає мені настрій, а ще він подорослішав.

Тіна, 6 років, вередлива, але файна кішечка

Влада зі смт Донець, що на Харківщині: Вона муркоче мені в подушку та заспокоює, коли погано. Війна на мою кішку не вплинула в жодний спосіб, тому що вона постійно спить.

Персик, 8 років, він обожнює мого тата та огірки; коли ми гуляємо, на всіх гавкає

Катерина зі смт Донець, що на Харківщині: Коли починалися вибухи, Персик біг до мене, щоб я його забрала у ванну. Тоді я його обіймала й заспокоювалася. Під час війни він змінився: коли ми просили його не гавкати, він не гавкав.

Боня, 8 років, любить поспати, красивий

Мар’яна зі смт Донець, що на Харківщині: Коли були вибухи і я брала кота у ванну, він тікав. Здається, йому однаково. Під час війни він не змінився – далі спить і їсть.

Фрай, 3 роки, веселий

Дар’я Долженко зі смт Донець, що на Харківщині: Песик заспокоює мене своєю ласкою. Під час війни він навчився швидко реагувати на вибухи.

Оскар, 9 років, дуже спокійний, любить гратися з дітьми (особливо з моєю молодшою сестрою), спить лише зі мною під ковдрою

Таня зі смт Донець, що на Харківщині: Він – як маленький антистрес, завжди приносить мені м‘яча, щоб я з ним погралася. Під час війни Оскар завжди поруч. Коли ми спускалися в підвал, він завжди спав поряд. Також під час війни він навчився не реагувати на сирени та спускатися в безпечне місце раніше за всіх.

Бодя (3 роки) і Єва (5 років)

Єлисей із Кривого Рогу: Це мої улюблені котики! Під час повітряної тривоги мені буває трохи нудно, а коли вони поруч, я їх обіймаю, гладжу та граюся з ними! Вони дуже підіймають мені настрій!

Нора

Альберт із Кривого Рогу: У нашій родині є домашня вихованиця – собака. Її звуть Нора. Порода називається “Амстафф”. Вона живе з нами вже 2 роки. Нора розуміє всі команди й має розумні очі, як у людини. За очима можна визначити її настрій. Якщо я чимось засмучений, вона намагається втішити та розважити мене. Нора – моя вірна подруга та захисниця. Вона безстрашна, як лев.

Аліса (майже рік)

Кирило з Кривого Рогу: Це наша улюблена дівчинка. Вона не дуже слухняна, часто бешкетує. Але, коли гудуть сирени, вона стає лагідна й не відходить від нас ані на крок.

Потапич, 6 місяців, метушливий, спритний та швидкий

Юра Дорошенко з Херсона: Потапич допомагає мені пережити війну лише своїм виглядом. Він бігає, метушиться у своєму колесі. Я відволікаюся, годуючи його та спостерігати за цим пухнастиком.

Фінік, 3 роки

Матвій із Кривого Рогу: Ми назвали кота Фініком, бо він коричневий. Мій Фінік дуже добрий і милий. У цей тяжкий час, коли в країні війна й дуже часто лунає сирена, він підбігає до мене та починає муркати, тертися. Ось так мій любий котик заспокоює мене в такі моменти.

“Нова українська школа”

Титульне фото: Альберт із Кривого Рогу