Теми статті: батькам, вчителям, директорам, учням
14 Травня 2022
2 446
0
Здебільшого ті, хто заповнили нашу анкету, зазначають, що їхні хатні тваринки змінилися. Дехто боязливо ставився до людей, а тепер любить леститися та обійматися, хтось не любив поїздки, але, відчуваючи настрій господарів, жодного разу не подав звуку під час довгої дороги, а хтось навчився бігти в сховище раніше за всіх, коли лунають сирени.
Тварини допомагають нам пережити війну – своїми кумедністю, ніжністю або просто присутністю.
Сайт “Нова українська школа” збирає фото улюбленців і з улюбленцями наших читачів, зроблені під час війни. Долучайтеся, якщо ще не зробили це, а ми публікуємо восьму добірку фото та історій про те, як тварини заспокоюють своїх господарів під час війни, чим допомагають, як реагують на війну та чому бути з ними – так важливо в цей важкий час.
Читайте текст, заряджайтеся позитивом, шукайте свої фото та історії, а також чекайте на наступні добірки.
А також дивіться попередні добірки фотоісторій за цим, цим, цим, цим, цим, цим і цим посиланнями.
ЩЕ 18 ІСТОРІЙ ПРО ТВАРИН, ЩО РЯТУЮТЬ НАС ВІД ВІЙНИ
Вікторія Лимаренко зі Світловодська, що на Кіровоградщині: Тваринки допомагають мені пережити війну тим, що під час повітряної тривоги приходять і лягають поряд. Також щоночі вони сплять разом зі мною. Під час війни вони стали більш спокійними та стриманими, але однаково знаходять час на ігри.
Міша із села Удобне, що на Одещині: На жаль, під час війни киця не зі мною, але певний, вона сумує за мною, як і я за нею.
Діана зі Світловодська, що на Кіровоградщині: Блек дуже кумедно виконує команди, любить теплі дотики й відповідає взаємністю – так допомагає мені пережити війну. Під час війни пес не дуже змінився, але за його поведінкою можна визначити, що скоро почнеться повітряна тривога.
Дмитро зі Сіверськодонецька, що на Луганщині: Наш кіт – справжній антистрес. Він великий і м’який. Діти та дорослі люблять його обіймати. Коли ми були вимушені покинути своє місто через бойові дії, насамперед виносили кота. Том спокійно витримав довгий шлях до безпечного міста в понад 1000 кілометрів. Кілька ночей мерз в авто, але був щасливий, що їде з нами. Коли лунають сирени, кіт випромінює спокій, який передається й нам, ніби каже: “Все добре, ми в безпеці”.
Під час бойових дій Томас навчився терплячості, як і всі ми. Вразив своїм бажання спілкуватися з незнайомими людьми в тимчасовому притулку, хоча раніше здебільшого проводив час наодинці.
Дмитро зі Львова: Вони мене розважають та заспокоюють. Єдине, що змінилося під час війни, – вони швидко виросли.
Лілія з Одеси: Тваринки допомагають мені пережити війну тим, що вони завжди поряд. Під час війни їхня поведінка змінилася. Котик став лагіднішим, а песик – спокійнішим. Раніше на вибухи петард пес реагував дзвінким гавканням, а під час війни на вибухи реагує спокійно, ніби хоче донести, що “Все буде добре, я ж із вами…”.
Нікіта з Київщини: У мого кота є особливість – багато їсти. Він має боязливий характер, але своїх господарів він любить. А ще він трішки шкідник. Під час війни котик допомагає мені тим, що завжди поруч, а ще приходить до нас у ліжко муркати. Марс змінився – коли чує вибухи, біжить до мене та обіймає.
Андрій зі смт Донець, що на Харківщині: Під час війни він підіймає мені настрій, а ще він подорослішав.
Влада зі смт Донець, що на Харківщині: Вона муркоче мені в подушку та заспокоює, коли погано. Війна на мою кішку не вплинула в жодний спосіб, тому що вона постійно спить.
Катерина зі смт Донець, що на Харківщині: Коли починалися вибухи, Персик біг до мене, щоб я його забрала у ванну. Тоді я його обіймала й заспокоювалася. Під час війни він змінився: коли ми просили його не гавкати, він не гавкав.
Мар’яна зі смт Донець, що на Харківщині: Коли були вибухи і я брала кота у ванну, він тікав. Здається, йому однаково. Під час війни він не змінився – далі спить і їсть.
Дар’я Долженко зі смт Донець, що на Харківщині: Песик заспокоює мене своєю ласкою. Під час війни він навчився швидко реагувати на вибухи.
Таня зі смт Донець, що на Харківщині: Він – як маленький антистрес, завжди приносить мені м‘яча, щоб я з ним погралася. Під час війни Оскар завжди поруч. Коли ми спускалися в підвал, він завжди спав поряд. Також під час війни він навчився не реагувати на сирени та спускатися в безпечне місце раніше за всіх.
Єлисей із Кривого Рогу: Це мої улюблені котики! Під час повітряної тривоги мені буває трохи нудно, а коли вони поруч, я їх обіймаю, гладжу та граюся з ними! Вони дуже підіймають мені настрій!
Альберт із Кривого Рогу: У нашій родині є домашня вихованиця – собака. Її звуть Нора. Порода називається “Амстафф”. Вона живе з нами вже 2 роки. Нора розуміє всі команди й має розумні очі, як у людини. За очима можна визначити її настрій. Якщо я чимось засмучений, вона намагається втішити та розважити мене. Нора – моя вірна подруга та захисниця. Вона безстрашна, як лев.
Кирило з Кривого Рогу: Це наша улюблена дівчинка. Вона не дуже слухняна, часто бешкетує. Але, коли гудуть сирени, вона стає лагідна й не відходить від нас ані на крок.
Юра Дорошенко з Херсона: Потапич допомагає мені пережити війну лише своїм виглядом. Він бігає, метушиться у своєму колесі. Я відволікаюся, годуючи його та спостерігати за цим пухнастиком.
Матвій із Кривого Рогу: Ми назвали кота Фініком, бо він коричневий. Мій Фінік дуже добрий і милий. У цей тяжкий час, коли в країні війна й дуже часто лунає сирена, він підбігає до мене та починає муркати, тертися. Ось так мій любий котик заспокоює мене в такі моменти.
“Нова українська школа”
Титульне фото: Альберт із Кривого Рогу
Обговорення