11 433
0
Вони готують фруктовий салат, малюють пальчиками, люблять покривлятися перед дзеркалом, роблячи вправи для язика, граються сенсорним дощем…
У ресурсній кімнаті НВК “Престиж” у селі Балабине Запорізької області заняття розписані похвилинно. У школі з понад 700 учнів – 30 дітей з особливими освітніми потребами.
А ще – школа живе не лише навчанням. Танці, шкільні Лего-змагання з презентаціями у Києві, робототехніка – активності, де діти знаходять себе.
Читайте також “Вони гідні, вони можуть. Їм треба просто допомогти”. Як навчають в інклюзивній школі Балабиного”
Реабілітолог Валентин Черкун сам закінчив Балабинську школу 8 років тому. У нього легка форма ДЦП. Ще навчаючись у школі, займався легкою атлетикою в секції спорту для дітей з інвалідністю. Згодом закінчив факультет фізичного виховання Запорізького національного університету.
“Мене добре знали і директор, і завуч школи. Коли запропонували проводити корекційні заняття, я ще навчався на магістратурі і не чув, що таке інклюзія, але вирішив спробувати”.
Валентин проводить лікувальну фізкультуру. Одне заняття триває 20-25 хвилин. У школі є все необхідне обладнання. Допомагає те, що добре розуміє стан дітей з дитячим церебральним паралічем.
Комусь Валентин радить додатково відвідувати спортивні секції, до когось спеціально їздить додому, щоб позайматися індивідуально.
“Я завжди кажу батькам, що з дітьми треба займатись постійно – тоді буде прогрес“.
Таісія Дяченко – за фахом гештальт-терапевт, проте планує також навчатися системно-сімейної терапії. Поза уроками веде гурток малювання, на заняття залучає дітей з ООП.
Директорка школи Жанна Вінніченко знайшла Таісію через соціальні мережі.
“Якось я побачила фото гарної дівчини на фоні будинку, на стіні якого був намальований казковий кіт. Мені він так сподобався. Я написала Таісії, запропонувала прийти до нас працювати”. Тепер обидві жартують – пощастило, що познайомилися.
“Я впроваджую театральне мистецтво, ігро- і арттерапію, – описує свою роботу Таісія. – Свої уподобання пропоную дітям. Діткам дуже подобається малювати пальчиками, разом складаємо історії.
Для них це важко – робити щось разом. Оскільки часто діти, які приходять сюди, вибудовують кордони. Поступово вони здобувають досвід спільної роботи“.
“У мене немає цілі навчити малювати”, – додає. Є невербальні діти, і через малюнки вони багато що можуть розповісти: який був настрій зранку, що трапилось напередодні заняття. “Це найбільш “екологічний” метод. Він підходить для кожного”.
Працюють на заняттях і з метафоричними асоціативними картками. Проективні методики, коли розповідають про казкових героїв або самі вигадують історії, допомагають виявити власний досвід.
“Моя робота – допомогти дітям взаємодіяти в колективі, соціалізуватись, розуміти свої прагнення. Ми розширяємо дітям досвід, допомагаємо повірити в себе – я креативний, творчий, малюю, танцюю, а не тільки той, кому важко дається математика чи письмо“, – життєствердно говорить пані Таісія.
“На заняттях, особливо на першому, коли ми знайомимося, я застосовую ігрові моменти: показую веселий язичок, червону рукавичку, – розповідає логопед Тетяна Самохвалова. – А ще кажу дітям: “Перевага нашого заняття в тому, що ми можемо перед дзеркалом покривлятися”.
Крім звуків і мовлення, діти розвивають дихання, фонематичний слух, відчуття темпу і ритму. Це невід’ємна частина розвитку навичок читання і письма. З допомогою камінців зі складами збагачують лексичний словник, складаючи цілі історії.
Медсестра і реабілітолог Юлія Кудловська на корекційних заняттях проводить пальчикову гімнастику, застосовує суджок-терапією (масажери для пальців), розвиває зорову диференціацію і увагу. “Буває, на заняттях ми танцюємо. Діти дуже люблять музику, тому використовуємо елементи степ-аеробіки”.
“Головне, що є командна робота – психолога, корекційного педагога, реабілітолога, логопеда, – наголошує Тетяна Самохвалова. – Якщо ми не будемо розвивати такі психічні процеси як увага, пам’ять, то складно навіть елементарно посадити дитину і чекати, щоб вона зосереджено працювала. Після занять ми часто з колегами обговорюємо чутливі моменти – що пішло не так, можливо, варто щось змінити”.
Заняття в цій школі проводять навіть на кухні, причому з різними фахівцями. Йдеться не лише про те, щоб привчити дітей до соціального побуту, а й розвивати смакові й сенсорні рецептори. Діти люблять господарювати – заварювати чай, робити тости, нарізати фруктові салати.
“На одному уроці з’ясувалося, що один хлопчик уперше в житті спробував ківі, – розповідає директорка школи пані Жанна. – Для нас це буденні речі, а для дітей – нові. Нерідко ми дізнаємося, що батьки не пускають дітей на кухню з різних причин. А діти дуже люблять ці заняття. Хоча після них буває важко налаштуватися на навчання”.
Ремонт у ресурсній кімнаті зробили більше року тому. На її облаштування витратили 400 тисяч гривень “інклюзивної” освітньої субвенції.
“До цього тут був кабінет хореографії. Але за такої кількості дітей з особливими освітніми потребами і необхідності повноцінних корекційних занять, ми почали задумуватись. Потрібно було приміщення”, – розповідає директорка.
Ресурсна кімната поділена на осередки. Ось, які обладнання та пристосування там є:
Навчально-пізнавальний осередок:
Сенсорний осередок:
Ігровий осередок:
Побутово-практичний осередок:
Школа пишається своєю LEGO-командою. Заступниця директора з навчально-виховної роботи Лариса Черкасова розповідає, як довелося викупити цілий плацкартний вагон, коли їхали в Київ представляти свої моделі. “Усі дуже хвилювалися – і батьки, і діти, і вчителі. Але цей досвід – незабутній”.
Напередодні нашого відвідування у школі провели фестиваль LEGO. Учасниками були не лише початкові, а й старші класи.
“Темою були професії майбутнього. Діти бігали по школі, у кожної команди були свої локації, влаштували флешмоб в актовій залі – кожен клас презентував свою роботу. Моделі були 160 на 160 сантиметрів. Журі визначило найкращу модель, яку вже потім везли на презентацію в Київ”, – розповідає пані Лариса.
У межах програми ГО “Міжнародна організація “Іноваційні Освітні Технології” школа виграла грант на отримання комплектів LEGO. Заняття відбуваються в сучасній медіатеці.
“Перший сезон був – Пригоди води. Другий – місія Місяць. Тема цього сезону – будівельний бум. Ми ще не отримали набори”.
Четвертий клас бере участь у проєкті втретє. Василько, в якого ЗПР і важкі порушення мовлення, може багато чого розповісти про те, як і навіщо видобувати гелій-3 на Місяці.
“Вася – дуже добра дитина. Буває, що закривається, але на LEGO-заняттях він дуже активний”, – каже директорка.
А ще в медіатеці можна працювати над проєктом, роздрукувати презентацію, усамітнитися на пуфі з книгою. Є осередки для ігор. Буває, що приходять асистент вчителя з учнем з ООП, якому потрібна тиша, або складно довго сидіти на уроці.
Гаджети у школі застосовують лише для навчання. Це правило стосується всіх. Найбільше з сучасними технологіями працюють діти на гуртку робототехніки. Директорка жартує, що довго не могла запам’ятати назву Arduino (апаратна обчислювальна платформа для аматорського конструювання).
Старші класи обрали модуль 3D-моделювання. На уроках біології і географії проєктують і друкують деталі на 3D-принтері – клітини рослини і тварини.
У школі також багатофункціональна актова зала. Крім виступів і концертів, тут відбуваються заняття з хореографії.
Семикласник Єгор Пелєнкін займається танцями четвертий рік. Уже позаду перші конкурси й перемоги, досвід роботи з різними партнерками. “Мені добре, коли я танцюю. Я хотів би танцювати і далі. Можливо, у майбутньому стану тренером із танців”.
Уперше на танцювальне заняття хлопчика, в якого порушення опорно-рухового апарату, привела мама. Не один день доводилося його вмовляти, що танці – це красиво, творчо, круто, а не тільки боляче і через силу.
“Уже потім мені самому дуже сподобалося. Коли виступаю, то, звісно, є хвилювання. Але заспокоїти його допомагають мама і тренерка з танців”.
“Коли Єгор танцює, він наче стає іншим, – каже пані Жанна. – Спинка рівна, в очах світиться щастя. Така радість бачити його таким”.
Ольга Головіна, “Нова українська школа”
Усі фото: Ірина Арзамасцева
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Позиція Міжнародного фонду “Відродження” може не збігатися з думкою автора.
Обговорення