Пасивність батьків, відсутність практичних інструментів і професійне вигорання: з якими проблемами стикаються шкільні психологи

Найчастіше педагоги звертаються до шкільних психологів, коли учні створюють перешкоди під час проведення уроків. Крім того, як учителі, так і школярі мають запит на емоційну й психологічну підтримку, особливо під час повномасштабної війни.

Про це йдеться в дослідженні ГО “Про.Світ” і аналітичного центру “Cedos” “Стан функціонування психологічних служб ЗЗСО в умовах війни”. Про це НУШ повідомили в “Про.Світ”.

Як ми розповідали раніше, за даними Інституту освітньої аналітики, наразі в Україні всього 7 тисяч шкільних психологів і 4 тисячі соціальних педагогів. Відповідні фахівці є лише в 75% міських і у 40% сільських шкіл.

Педагоги звертаються до шкільних психологів через те, що:

• учні створюють перешкоди під час проведення уроків;
• учні поводять себе агресивно;
• є підозра, що над дитиною вчиняють домашнє насильство або неглект (вид психологічного насильства) – у таких випадках залучають і соціального педагога;
• психологічна підтримка;
• профілактика професійного вигорання;
• отримання інструментів підтримки учнів.

Учні найчастіше приходять у кабінет шкільного психолога за

• емоційною підтримкою,
• допомогою у вирішенні конфліктів з однолітками чи батьками,
• через тривогу або пригніченість тощо.

Також фахівці стикаються з випадками самоушкоджуючої поведінки та харчових розладів серед учнів.

Крім того, до обов’язків практичного психолога у закладах освіти України входить проведення корекційних занять з учнями з ООП, відповідно до рекомендації ІРЦ, та з учнями, які демонструють агресивну поведінку чи ознаки дезадаптації. Наразі психологи також часто працюють зі школярами, які пережили психотравмувальні події внаслідок війни.

Однак для ефективної роботи шкільного психолога з дітьми необхідна також активна взаємодія з батьками, що є однією з основних проблем для фахівців, адже:

• батьки не відвідують психолога разом з дитиною попри запрошення;
• батьки часто не реагують на запропоновану допомогу;
• батьки нерідко ігнорують рекомендації психолога чи відмовляються від спрямування до фахівців, наприклад, психіатра (це стосується, зокрема, і складних ситуації).

Практичні психологи та соціальні педагоги в межах своєї роботи часто співпрацюють з представниками інших служб:

• медичною – психологи скеровують учнів для діагностики до психіатрів;
• соціальною – психологи співпрацюють з соціальними педагогами у випадках домашнього насильства або неналежного поводження з дитиною;
• поліцією – психологи та/або соціальні педагоги супроводжують учнів під час взаємодії з поліцією;
• місцевою владою – психологів неформально залучають до роботи в органах місцевого самоврядування.

Згідно з даними дослідження, психологам також часто бракує протоколів переспрямування – уніфікованих інструментів для діагностики порушень психічного здоров’я або інструкцій, як діяти відповідно до результатів діагностики.

Складною також залишається взаємодія шкільних психологів з психотерапевтами й психіатрами. Особливо це питання актуальне для сільської місцевості.

Крім того, у психологів існують певні запити на навчання, серед яких

• робота під час війни,
• робота з травмами й тривогою соціальної ізоляції.

Аби допомогти в підвищенні кваліфікації, ГО “Про.Світ” підготувала безплатний інтерактивний онлайн-курс для вчителів і працівників шкільних психологічних служб, який містить практичну й теоретичну частини. Зареєструватися для його проходження можна за посиланням.

Курс складається з трьох ключових модулів:

• війна та освіта;
• школа, як середовище підтримки для дітей;
• підтримка власної резильєнтності фахівців.

Читайте також: “Навчання для стійкості”: добірка вебінарів з психологічної допомоги для освітян”.

Титульне фото: schoolnavigator.com.ua