Українські учні в Німеччині: які переваги й виклики інтеграції в нову систему освіти виокремлюють батьки

Зображення створене за допомогою ШІ

Нині понад 218 000 учнів і учениць, які були змушені виїхати з України після початку повномасштабного вторгнення росії, перебувають у Німеччині й навчаються в місцевих закладах освіти. Водночас більшість батьків, чиї діти відвідують німецькі школи, помічають одну важливу відмінність: у Німеччині індивідуальність дитини користується більшим захистом, ніж в Україні.

“Українські сім’ї говорять, зокрема, про те, що німецькі вчителі займаються лише навчанням дітей, а не їхнім вихованням, а в Україні педагоги часто вважають за необхідне навчати учнівство моралі. Ставлення до цього неоднозначне”, – розповіла соціологиня Олена Підгорна під час презентації результатів дослідження програми “Українська дослідницька мережа ZoiS” у Берліні.

Раніше у своїй колонці для “НУШ” пані Олена розповіла на основі попередніх результатів дослідження про основну відмінність між підходами до навчання в школі між українською та німецькою системами освіти, а також про те, які переваги вбачають батьки в навчанні дітей у Німеччині, а які – в Україні. Докладніше читайте в матеріалі за лінком.

За словами фахівчині, у фокусі дослідження був досвід українських родин, які мають дітей середнього шкільного віку й після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну тимчасово мешкають у Німеччині. Зокрема, під час опитування батьків, яке відбувалося з листопада 2023 року до квітня 2024 року своїм досвідом адаптації до німецької системи освіти поділилися батьки 32 учнів / учениць з 11 федеральних земель. Крім того, 8 родин погодилися на спостереження на місці.

Як додала Олена Підгорна, українські батьки по-різному сприймають зміну освітньої траєкторії своїх дітей:

• дехто бачить перевагу в демократичній структурі німецької школи;
• інші критикують брак дисципліни в закладах освіти Німеччини.

Проте, як розповіла соціологиня, усі погоджуються з твердженням, що “в Німеччині в центрі уваги перебувають учні, а не вчитель”. Як наслідок, школярі й школярки самі несуть основну відповідальність за результати навчання. Тобто, якщо в Україні основним завданням педагога (-ині) зазвичай є передача знань, то в Німеччині – створення умов для самостійного навчання, що, зокрема, сприяє розвитку незалежності учнівства.

На думку соціологині, це спричинено тим, що Україна успадкувала дещо авторитарний освітній підхід від Радянського Союзу, утім, наразі відбувається низка реформ, які покликані наблизити українську систему освіти до європейської. Так, нещодавно ми розповідали, що МОН затвердило концептуальні засади реформування профільної середньої освіти (академічних ліцеїв). Докладніше про це читайте за посиланням.

За словами Олени Підгорної, ще однією відмінністю, яку виокремлюють батьки, є “менша інтенсивність” німецької шкільної програми порівнюючи з українською.

“Дехто скаржиться, що в німецькій школі їхній дитині дають “менше знань”. Інші ж визнають, що це дає їм більше часу та простору для індивідуального розвитку”, – каже фахівчиня.

Вона також додала, що під час опитування частина батьків скаржилася на брак або недоступність позашкільних гуртків бажаного рівня підготовки, зокрема, спортивних, музичних, художніх.

Так, батьки або не можуть отримати місце для своєї дитини в бажаній секції, або в населених пунктах, де вони мешкають, такі курси для відповідної вікової групи не пропонують, або сім’я не може наразі дозволити собі пов’язані витрати.

Крім того, за результатами дослідження Олена Підгорна дійшла висновку, що після 2-х років перебування в Німеччині українські школярі й школярки недостатньо інтегровані в спільноту своїх німецьких однолітків. Учні й учениці переважно спілкуються або зі своїми співвітчизниками в Німеччині, або онлайн з друзями в Україні.

Водночас більша частина опитаних дітей продовжують дистанційно навчатися в українських школах або беруть приватні уроки в українських репетиторів. Причиною такої ситуації є, зокрема, невизначеність у тому, як довго в Німеччині буде діяти право на проживання для українських громадян.

“Ті сім’ї, які хочуть залишитися в Німеччині після закінчення війни, не впевнені, чи зможуть це зробити”, – пояснила Олена Підгорна.

Утім, за її словами, батьки, які планують повернутися в Україну в довгостроковій перспективі, висловлюють бажання аби їхні діти здобували вищу освіту в Німеччині або інших країнах ЄС. На думку дослідниці, це тривожний сигнал для українського МОН, яке “повинне вже зараз думати, як реінтегрувати молодь”.

Читайте також:

• ““Сувора дисципліна – візитівка німецької освіти”: досвід української освітянки в інтеграційному класі школи в Німеччині”;
• “Усебічно підтримувати учнів і виховувати в них самостійність: які обов’язки вчителів у Німеччині”;
• “Як навчають вчителів у Німеччині та чим заохочують молодь залишатися в професії”.

Титульне фото: skolskiportal.hr