Які є види відпусток без збереження заробітної плати – роз’яснення

Київська міська організація Профспілки працівників освіти і науки підготувала роз’яснення щодо видів відпусток без збереження заробітної плати, якою в разі потреби можуть скористатися працівники.

1. Відпустка без збереження заробітної плати, що надається за згодою сторін на підставі статті 26 закону “Про відпустки”. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику можуть надати відпустку без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником і роботодавцем, але не більше 15 календарних днів на рік.

Однак закон “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” передбачає, що протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 закону “Про відпустки”. Це означає, що під час воєнного стану відпустка без збереження заробітної плати за цією підставою може надаватися без обмеження строком.

До того ж відпустка на підставі ст. 26 закону “Про відпустки” надається за згодою сторін. Роботодавець не має права надати її без заяви працівника. Водночас він і не має обов’язку надавати цю відпустку за заявою працівника. Відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін на підставі ст. 26 закону “Про відпустки” без обмеження строком під час воєнного стану може надаватися, зокрема, працівникам закладів освіти, які перебувають за кордоном.

2. Відпустка без збереження заробітної плати, що надається за бажанням працівника в обов’язковому порядку на підставі статті 25 закону “Про відпустки”. Відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку:

• матері або батьку, який виховує дітей без матері (зокрема, у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, – тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
• чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, – тривалістю до 14 календарних днів;
• матері або іншим особам, зазначеним у частині третій статті 18 та частині першій статті 19 закону “Про відпустки”, якщо дитина потребує домашнього догляду, – тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

Якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, – не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку.

Якщо ж дитині встановлено категорію “дитина з інвалідністю підгрупи А” або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги – до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку.

Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів тощо, що дає працівнику право на отримання відпустки без збереження заробітної плати на дитину, якій не встановлена інвалідність, затверджується Кабінетом Міністрів України; матері або іншій особі, зазначеній у частині третій статті 18 закону “Про відпустки”, для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території;

• учасникам війни, членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України – тривалістю до 14 календарних днів щорічно. Особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, статус яких встановлений відповідно до закону “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, – тривалістю до 21 календарного дня щорічно;
• особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, – тривалістю до 21 календарного дня щорічно;
• пенсіонерам за віком та особам з інвалідністю III групи – тривалістю до 30 календарних днів щорічно;
• особам з інвалідністю I та II груп – тривалістю до 60 календарних днів щорічно;
• особам, які одружуються, – тривалістю до 10 календарних днів;
• працівникам у разі смерті кровно рідних або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер – тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; інших рідних – тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад;
• працівникам для догляду за хворим кровно рідним або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, – тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів;
• працівникам для завершення санаторно-курортного лікування – тривалістю, визначеною у медичному висновку;
• працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади, – тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до географічного місця навчального закладу та назад;
• працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, – тривалістю, необхідною для проїзду до місцеперебування закладу вищої освіти або закладу науки та назад;
• сумісникам – на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи;
• ветеранам праці – тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
• працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково й одержали за них грошову компенсацію, – тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на цьому підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи;
• працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, – тривалістю 12 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до географічного місця навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.
• працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, протягом четвертого року навчання надається за їх бажанням один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати.

3. Відпустка без збереження заробітної плати, що надається за бажанням працівника в обов’язковому порядку на підставі частини 4 ст. 12 закону “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”. З 19 липня 2022 року з’явився окремий вид відпустки без збереження зарплати на час війни.

У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку. Це означає, що відпустка без збереження заробітної плати на підставі частини 4 ст. 12 закон “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” надається:

• в обов’язковому порядку за заявою працівника. Тобто, роботодавець не може відмовити працівнику в наданні цієї відпустки. Про це наголошується у коментарі Мінекономіки до закону від 1 липня 2022 р. №2352-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин”;
• виключно працівникам, які виїхали за межі території України або набули статус внутрішньо переміщеної особи;
• тривалістю – не більше 90 календарних днів у період дії воєнного стану. Закон не обмежив можливості працівника реалізувати своє право на цю відпустку кілька разів, однак загальна тривалість відпусток (частин) яку працівник може вимагати надати відповідно до цієї норми не може перевищувати 90 днів протягом дії воєнного стану. При цьому, 90 діб розраховуються, починаючи з 19 липня 2022 року;
• за умови підтвердження того факту, що працівник “виїхав за межі території України” або “набув статусу внутрішньо переміщеної особи”. Спосіб підтвердження факту виїзду за межі України не визначений законом, тому рішення щодо надання відпустки у цьому випадку ухвалюються роботодавцем на підставі наданих працівником доказів, які достатньою мірою підтверджують цей факт;
• у разі повернення працівника, який перебуває в зазначеній відпустці на територію України, з огляду на умови її надання, особа втрачає право вимагати продовження такої відпустки.

Читайте також, чи можна відмовити вчителю у 56-денній відпустці – розʼяснення освітнього омбудсмена.

Слава Україні!

Героям слава!

Переможемо!

Фото: автор – primagefactory, Depositphotos