Якими є обов’язки вчителів у Франції і за що їх може спіткати дисциплінарна, цивільна чи кримінальна відповідальність

Служба освітнього омбудсмена розглянула, якими є посадові обов’язки вчителів у різних країнах Європи і які стягнення можуть на них накладати у випадку порушень правил поведінки й невиконання цих обов’язків.

У третій частині цього матеріалу йдеться про Францію, де вчителів усіх рівнів освіти в державних закладах вважають держслужбовцями.

Обов’язки вчителів

Стаття L912-1 французького Кодексу освіти визначає, що вчителі зобов’язані відповідати за всю шкільну діяльність учнів. Вони забезпечують підтримку самостійної роботи учнів і їх супровід, а також оцінюють учнівство. А ще педагоги консультують учнів й учениць у виборі профорієнтаційного проєкту (виборі професії) у співпраці з освітнім і профорієнтаційним персоналом.

Учителі інформують батьків учнів і допомагають їм контролювати навчання дітей у школі. Вони сприяють безперервності навчання під керівництвом директора, забезпечуючи додаткове навчання.

Учитель має педагогічну свободу, яку реалізує згідно з програмами й інструкціями міністра, відповідального за національну освіту, і в межах проєкту школи чи закладу за порадою і під контролем членів педагогічного колективу (Стаття L912-1-1 Кодексу освіти).

Кожен учитель зобов’язаний підвищувати кваліфікацію. Пропозиція безперервної освіти адаптована до потреб вчителів. Це сприяє їхньому професійному й особистому розвитку (Стаття L912-1-2 Кодексу освіти). Безперервне навчання вчителів враховують в управлінні їхньою кар’єрою (Стаття L912-1-3 Кодексу освіти).  Учителі можуть брати участь у заходах, запланованих проєктом закладу, в акціях на користь технологічних інновацій і трансферу технологій (Стаття L912-2 Кодексу освіти).

Також учителі відповідають за безпеку дитини в школі. Директор зобов’язаний проводити щонайменше одну щорічну інформаційно-роз’яснювальну сесію щодо недопущення жорстокого поводження з дітьми, зокрема насильства сексуального характеру в сім’ї,  для учнів шкіл, коледжів і старших класів. Цю зустріч включають до розкладу. Заняття, організовані з ініціативи директорів, залучають сім’ї й увесь персонал, а також державні комунальні служби, місцеву владу й асоціації, зацікавлені в захисті дітей (Стаття L542-3 Кодексу про освіту).

Відповідальність працівників закладів освіти

1. Цивільна відповідальність

Як пояснюють на сайті vocationenseignant, учитель відповідає в цивільно-правовому полі, якщо він або вона вчинили порушення (допустили необережність, недбалість), яке сприяло заподіянню шкоди, коли учні перебували під його/її наглядом. Ця помилка може бути власною провиною освітянина чи освітянки або провиною учня/учениці чи третьої особи. Відповідно до частини 6 статті 1384 Цивільного кодексу вчителі відповідають за шкоду, заподіяну їхніми учнями під час перебування під наглядом учителів.

Також стаття L911-4 Кодексу про освіту визначає, що в усіх випадках, коли відповідальність працівників громадської освіти настає після або з приводу шкідливих дій, вчинених учнями або студентами, довіреними працівникам відповідно до їхніх функцій, замість держави відповідають за порушення зазначені працівники освіти.

Тобто потерпілий або його законний представник подає позов про відшкодування збитків, спрямований проти держави, а не проти вчителя особисто. Якщо суддя вважає, що вчитель або вчителька винні, держава виплачує компенсацію потерпілому. Але держава може попросити педагога відшкодувати цю компенсацію: це називається “регресним позовом”. Тоді вчитель зможе вимагати страхування професійної цивільної відповідальності, якщо він/вона його оформлювали.

2. Кримінальна відповідальність

Дії, пов’язані з педофілією й усіма формами сексуального насильства, є злочинами, які дуже суворо карають за Кримінальним кодексом. Якщо вчитель вчинив такий злочин – він несе кримінальну відповідальність.

Статті 222-27 до 222-31 Кримінального кодексу визначають відповідальність за сексуальне насильство над неповнолітнім.

Стаття 434-3 Кримінального кодексу зобов’язує повідомляти суд чи адміністративні органи про злочини проти дітей. Неповідомлення фактів таких злочинів карають позбавленням волі на три роки й штрафом у розмірі 45 000 євро.

Якщо ненадання інформації стосується злочину, зазначеного в першому абзаці цієї статті, вчиненого проти неповнолітнього віком до п’ятнадцяти років, покарання посилюють до п’яти років позбавлення волі й штрафу в розмірі 75 000 євро.

Відповідно до статті 40 Кримінально-процесуального кодексу,  будь-який офіційний орган чи державний службовець, який під час виконання своїх функцій дізнався про злочин чи порушення, зобов’язаний негайно повідомити про це прокурора й передати йому всю інформацію, протоколи й пов’язані з цим справи.

Відповідно до Циркуляра № 97-175 від 26 серпня 1997 р., за зґвалтування винного карають п’ятнадцятьма роками кримінального ув’язнення або двадцятьма роками кримінального ув’язнення за наявності обставин, що обтяжують злочин.

Допомога або спроба сприяти розбещенню неповнолітнього, фіксація і розповсюдження зображення неповнолітнього, яке має порнографічний характер, карають п’ятьма роками позбавлення волі й штрафом у розмірі 75 000 євро (статті  227-22,  227-23 Кримінального кодексу).

Відповідно до Циркуляра № 97-175 від 26 серпня 1997 р., коли посадовець національної освіти є суб’єктом кримінального провадження, до нього зазвичай вживають заходів щодо позбавлення або обмеження його волі, що необхідно довести до відома адміністрації. Захід відсторонення може бути правомірно продовжено, щойно особі, яка перебуває під слідством і якій встановлено судовий нагляд, буде заборонено відвідувати заклад освіти або навіть виконувати будь-які функції, що призводять до контакту зацікавлених із неповнолітніми.

3. Дисциплінарна відповідальність 

Відповідно до Циркуляра № 97-175 від 26 серпня 1997 р., звільнення керівного складу державної служби відбувається автоматично:

• для персоналу початкової школи, засудженого “за злочин або правопорушення проти чесності або моралі” відповідно до положень статті 5 закону від 30 жовтня 1886 року, при цьому наголошують, що злочини чи правопорушення, що суперечать моралі, стосуються всіх форм жорстокого поводження або сексуального насильства, вчиненого щодо неповнолітніх;
• для персоналу технічної освіти, відповідно до статті 4 закону від 25 липня 1919 року, яка передбачає таке позбавлення права працювати, коли працівника засуджено за злочин або правопорушення, “що суперечить чесності або моралі”;
• для осіб, позбавлених судом громадянських прав або таких, щодо яких встановлено законну заборону виконувати державні функції чи займатися професійною діяльністю, під час якої було вчинено правопорушення.

Читайте також: “Регулярні звіти про успіхи учнів, безпечне середовище й позбавлення ліцензії: обов’язки вчителів і санкції щодо них у Швеції”.

Фото: Paris-ua.com – Українці у Франції