9 Листопада 2018
20 658
0
Читачі “Нової української школи” не втомлюються надсилати свої запитання. У цій добірці відповідей читайте про те, чи обов’язково відвідувати батьківські збори, здавати гроші на мийні засоби, а також чи має вчитель купувати щось у школу за свої гроші.
Закон України “Про освіту” передбачає надання учням безоплатної та якісної освіти. Стаття 12 зазначеного Закону передбачає, що повна загальна середня освіта для учнів є обов’язковою. Водночас, забезпеченням функціонування та життєдіяльності закладу освіти повинен займатися його засновник – міська, районна рада, або держава – якщо заклад державний. Вимагання будь-яких коштів на отримання освітніх послуг з учнів та їх батьків є протизаконним.
У випадку відвертого булінгу, здирництва та погроз – документуйте це: пишіть аудіо, відео, занотовуйте час та обставини, робіть скріншоти з вайберу тощо. Звернення до правоохоронних органів може допомогти вирішити ситуацію. За вимагання (здирництво) з погрозами – передбачена кримінальна відповідальність за 189 статтею Кримінального кодексу України.
Також є випадки порушення за такі випадки проваджень за статтею 190 ККУ – шахрайство. Адже голови батьківських комітетів, як правило, не мають жодних документальних повноважень збирати гроші та підтведжень щодо цілей збирання.
Це може бути передбачено у Статуті закладу освіти або в правилах внутрішнього розпорядку.
Якщо не зазначено – питання потрібно вирішувати спільно з адміністрацією. Водночас, у батьків є право вимагати безпечних та нешкідливих умов навчання для дітей.
Відповідно до наказу МОН від 06.12.2010 № 1205 “Про затвердження Типових штатних нормативів закладів загальної середньої освіти”, штатний розпис школи розробляється в межах затвердженого органами місцевого самоврядування бюджету фонду заробітної платні і є локальним документом школи.
Стаття 45 Закону “Про загальну середню освіту” передбачає, що “Штатні розписи державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, незалежно від підпорядкування і типів, затверджуються керівником закладу загальної середньої освіти на підставі Типових штатних нормативів закладів загальної середньої освіти”.
У статті 23 Закону “Про освіту” зазначено, що “Держава гарантує академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію закладів освіти”.
Отже, узгоджувавти з РУО призначення на посади педагогічних працівників не потрібно.
Усі санітарні вимоги містяться в Державних санітарних правилах і нормах (ДСанПіН 5.5.2.008-01), які поширюються на загальноосвітні навчальні заклади I, I-II, I-III ступенів, спеціалізовані школи I, II, III ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, незалежно від типу, форми власності і підпорядкування.
П.3.3 ДСанПін визначає загальні вимоги до підлоги закладів освіти: “Підлога приміщень загальноосвітніх навчальних закладів повинна бути з деревини або лінолеуму на теплій основі, не мати щілин… Забороняється використовувати цементні, мармурові або інші подібні матеріали для настилу підлоги усіх приміщень”.
Вимоги саме до килимів не регламентовані.
Уся діяльність органів виконавчої влади, як державних, так і комунальних, зокрема – витрачання бюджетних коштів – повинна бути прозорою. Не є винятком і заклади освіти.
Вимогою статті 30 Закону “Про освіту” передбачає, що інформацію про заклад освіти (зокрема й річний звіт про діяльність) потрібно оприлюднювати на сайті цього закладу освіти або сайті засновника (якщо школа не має свого сайту). Вимоги щодо звітування на загальних батьківських зборах немає.
Стаття 15 Закону “Про доступ до публічної інформації” передбачає обов’язок закладу освіти щодо оприлюднення інформації про свою діяльність.
Обов’язковість загальношкільних батьківських зборів може бути передбачена у статуті закладу освіти. Проте навіть якщо така вимога і є в документі, школа не має права примушувати батьків обов’язково відвідувати збори.
Про необхідність придбання стендів, плакатів, таблиць вчитель має повідомляти директору школи, який, натомість, вносить дані в бюджетний запит на фінансування.
Права та обов’язки педагогічного працівника передбачає стаття 54 Закону “Про освіту”.
П. 5 цієї статті забороняє відволікати педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників від виконання професійних обов’язків.
Адміністрація повинна передбачити у штаті для подібних випадків фахівця – технічного працівника.
Є вимога ДСанПін щодо тижневого навантаження учнів. Також тижневе навантаження завжди зазначене в навчальних планах освітніх програм. Для різних класів воно різниться.
ДСанПін також передбачає вимоги до розкладу, за якими школа самостійно може скласти опитимальне чергування предметів для кожного класу.
Вимоги щодо погодження розкладу занять із Держспоживслужбою немає. Радимо запити у вашого управління освіти, на яку норму (закон, наказ тощо) вони посилаються, вимагаючи це.
Закон “Про освіту” необхідність шкільної форми не передбачає.
Проте такі вимоги можуть бути у статуті закладу освіти або у правилах внутрішнього розпорядку. Оскільки і перше, і друге не проходило затвердження у Міністерстві юстиції, такі норми не є обов’язковими. Батьки можуть звернутися до директора з листом-заявою про те, що їхня дитина буде ходити у школу за погодженням з батьками у зручному одязі.
Також зазначимо, що права та обов’язки педагогічних працівників передбачені статтею 54 Закону “Про освіту”. Про стеження за одягом учнів там не йдеться.
Відповідно до статті 54 Закону “Про освіту”, відповідальність за дитину під час навчально-виховного процесу несе педагогічний працівник. Безпеку дитини легше організувати в класі, ніж у коридорі.
Крім того, не впускаючи дитину, школа порушить право дитини на освіту (стаття 53 Конституції України).
Стаття 55 Закону “Про освіту” передбачає права та обов’язки батьків.
Норми щодо обов’язкового відвідування батьківських зборів у цьому переліку немає.
Олекса Ярославцев, спеціально для “Нової української школи”
Титульне фото: автор – PixelsAway, Depositphotos
Обговорення