Багато методів навчання іноземних мов – комбінуйте їх!

Восьма стаття серії

Метод навчання – одне із центральних понять у викладанні іноземної мови. Метод, який ви використовуєте, відображає ваше бачення мови та широту ваших знань. Чим є для вас мова – сукупність граматичних конструкцій, набір лексем, кілька сталих виразів чи навіть живе створіння?

У першій статті я розглядав деякі моменти з історії методики, та у цій статті дещо детальніше розповім саме про сучасні методи навчання іноземним мовам.

NB:

В англомовній лінгводидактичній термінології, терміни “підхід” (“approach”) та метод (“method”) мають близьке чи навіть однакове значення.

Функція – мета чи причина використання мови (вияв бажання, погодження).

Функціональна експонента (експонента певної функції) – певна фраза, яка виражає функцію, наприклад:

• ENG Could you..? (function of asking)
• DEU Könnten Sie vielleicht…? (Funktion des Vorschlagens/des Wunsches). Funktionen können gruppiert werden und eine Phrase können mehrere Funktionen ausdrücken

Чанки (chunks), усталені мовні звороти – ідіоми, фразові дієслова, усталені словосполучення, усталені висловлювання (які не є фразеологізмами, часто вживаються в усній мові). Наприклад:

• ENG “bark on the wrong tree” (idiom), “hold out for” (phrasal verb), “go to school” (collocation), “Hi, there!” (fixed phrase)
• DEU “zwei Fliegen mit einer Klappe schlagen” (das Idiom), “ankommen – ich komme an” (Trennbare Verben), “ein Zug nach” (Präpositionen in festen Ausdrücken)

TBL

(Task-based learning/навчання, що базується на завданнях)

Мова вважається засобом комунікації через використання функцій, лексики, окремих структур чи інших одиниць мови. Мова вивчається через використання. Види роботи у класі орієнтовані на виконання певних завдань – під час їх виконання, учні навчаються взаємодіяти.

РРР

(Presentation-Practice-Production / Представлення-Практика-Продукування)

Цей підхід, як можна зрозуміти із назви, передбачає представлення нової лексики чи граматики (нових лексичних чи граматичних функцій), потім практика їх вживання у контрольованих умовах та останній етап – вільне використання вивченого (in freer or free conditions). У цьому методі, як і в деяких інших, граматичні та лексичні функції є найважливішою частиною мови. Типовими видами роботи є ситуативне використання вивченої лексики чи рольові ігри.

Лексичний метод (Lexical Approach)

Цей метод акцентує увагу саме на лексиці, дещо чи зовсім випускаючи граматику з навчання. Увага учнівства концентрується на вивченні чанків та різних видів лексики загалом чи окремих усталених мовних зворотів. Під час використання такого методу вчитель/-ка часто застосовує автентичні ресурси, а учні/-иці працюють із текстами, виокремлюючи (виписуючи, підкреслюючи) окремі лексеми. Також наявна практика вивчених лексем у різних умовах: контрольованих, дещо вільних та вільних.

Метод функцій (Functional Approach)

Тут виокремлюються саме функції – вони є головною складовою мови. Проте, важливими є як лексичні, так і граматичні функції. Зазвичай вивчення відбувається від найбільш вживаних до найменш вживаних лексем – також з огляду на специфічні комунікативні потреби учня/-иці. Процес навчання загалом схожий на РРР.

Комунікативні методи (Communicative Approaches)

Пріоритетом є власне успішність комунікації – тобто успішне донесення думки до співрозмовника/-ці за допомогою функцій, граматики, лексики, синтаксису та іншого (сукупності мовленнєвих компетентностей). Найкращий спосіб вивчити мову – взаємодія (interaction). Принцип: треба вчити мову, а не про мову.

Під час викладання використовується широкий спектр видів роботи: пари, групи, робота з автентичними матеріалами, принцип “Fluency rather than accuracy”. Роль вчителя/-ки зводиться до фасилітатора/-ки видів взаємодій (вказує на доречність роботи у трійках чи роботи в рухливих групах) та виправлення учнів/-иць, а також уведення нових одиниць мови.

Граматико-перекладний підхід (Grammar-Translation Approach)

У мові вбачаємо ряд граматичних правил/закономірностей, відповідно, мову вивчають через їх аналіз та застосування. Види роботи включають заучування лексем напам’ять, акцентування уваги на грамотності (пряма протилежність принципу “Fluency rather than accuracy” – тут скоріше “Nothing but accuracy”, а отримуємо “Everything but fluency”), переклад текстів чи окремих речень з L2 на L1 та навпаки.

TPR

(Total Physical Response - Повне фізичне відтворення)

Баланс між важливістю граматики та лексики збережений. Навчання відбувається через занурення в мову (“exposure”). Усвідомлення передує використанню мовних одиниць. Часто, учням/-ицям потрібен період мовчання (“silent period”), тож немає сенсу примушувати до продукування мовлення.

Відповідно до назви методу, мова найкраще  вивчається, коли супроводжується рухами – виконанням дій фізично. Також навчання має відбуватися у ненапруженій атмосфері – цей метод використовується зазвичай із молодшими школярами.

Сугестивне відкриття (Guided discovery)

Ключовий постулат такого методу – що учні краще засвоюють матеріал, коли відкривають для себе щось нове (елементи мови) самостійно, а не коли матеріал викладений вчителем. Техніка, зокрема, може бути такою: вчитель/-ка дає учням приклад цільової мови (скажімо, текст із плюсквамперфектом або аудіозапис із повторюваними лексичними зворотами на позначення однієї функції), та просить учнівство знайти послідовність (закономірність) та сформулювати правило. Цей метод часто комбінують із РРР, TBL та методом функцій.

Content-based learning (навчання, що базується на змісті)

Граматична, лексична та функціональна частини мови, а також вміння з використання є однаково важливими. Ключовим принципом є мотивація учнівства до навчання через використання матеріалів, зміст (тема) яких відповідає інтересам учнів/-иць та допомагає їм дізнатися щось нове. Цей метод використовують переважно у школах – іноземні підручники здебільшого побудовані саме на ньому.

CLIL

Content and Language Integrated Learning/навчання мови через інтеграцію

Цей метод передбачає вивчення певного предмету іноземною мовою - увагу не акцентують ані на граматиці, ані на інших лінгвістичних частинах вивчення мови. Проте сам процес навчання певному предмету є інтегрованим в іноземну мову – відбувається, власне, іноземною мовою. Наприклад, навчання хімії англійською мовою. Види роботи у класі та супровідні методики зберігаються за першим предметом (дисципліна, яку вивчають іноземною мовою). Лінгвістичні засади такого методу лежать у принципі переймання мови (“acquisition”).

Це загальні характеристики найбільш вживаних методів, тим не менш, залежно від використання методів різними вчителями/-ками із різним досвідом деякі параметри методів можуть змінюватися.

Звісно, не ефективно використовувати один метод увесь час – учитель/ка має комбінувати різні підходи навчання, створюючи власний стиль викладання (в англомовній літературі часто використовують термін “eclectic approach” на позначення суб’єктивних комбінацій різних методів), підлаштовуючись під цілі, особливості, завдання та потреби учнівства.

Література:

1. “The TKT Course M1,2 and 3” Cambridge University Press;
2. “The CELTA Course. Trainer’s Manual” Cambridge University Press.

Данііл Озерний, член Українського відділення Міжнародної асоціації викладачів англійської мови як іноземної, кваліфікований TKT Cambridge ESOL, Міжнародної спільноти лінгвістики англійської мови

Фото: автор – ArturVerkhovetskiy, Depositphotos

Читайте інші статті цієї серії:

Стаття 1. Як це – сучасно викладати іноземні мови

Стаття 2. Як мотивувати учнівство до вивчення іноземних мов

Стаття 3. Мовний pick up. Чи можна вивчити мову без граматики

Стаття 4. Чи всі мовні помилки потрібно виправляти

Стаття 5. Рідна та друга мови – чи по-різному ми їх вивчаємо

Стаття 6: Що формує ставлення учнівства до вивчення мови

Стаття 7. Як зрозуміти, чого потребує учнівство

Стаття 9. Як практикувати те, що вивчено іноземною мовою

Стаття 10. Сучасне викладання іноземних мов. Оцінюємо все по-різному (Частина 1)