“Гальмувати – нормально”: як допомогти собі й дитині впоратися з “тілесним” стресом

“Сьогодні думала про свій стан і аналізувала стан тих, з ким у контакті, – провела невелике опитування”, – пише Світлана Ройз, розмірковуючи про те, як допомогти собі після масштабних повітряних тривог, вибухів, жахливих новин. 

На її думку, якщо з емоційним станом ми вольовими зусиллями даємо раду, то про тіло незаслужено забуваємо – а воно потребує особливої уваги в цей непростий час. 

Висновки після останніх нічних атак такі:

1. Емоційно ми, дорослі, наче, тримаємося (чи можемо відчувати деяку відчуженість, замороженість), а ось тіло потребує особливої уваги. Людина може відчувати сонливість, головний біль, напруження в ЖКТ. Тілу потрібна допомога.

Як допомогти собі: багато ходити пішки, за будь-якої можливості дозволяти собі лежати, пити воду, простукувати тіло, розминати м’язи.

Сьогодні знову спостерігала, що у мене (і в тих, кого питала) зціплені щелепи та підняті плечі. Прямо зараз: спробуйте зробити вдих і на видиху опустіть плечі. Може з’являтися біль у м’язах (можливо, лікар порадить приймати Magne B6).

Ми не встигаємо відновлюватися. Ворог намагається виснажувати нас безсонням. І саме можливість поспати-відпочити вдень, хоч трішки, буде рятівною.

2. Діти можуть бути збудженими, дратівливими. Сьогодні багато батьків дітей різного віку розповідали про істерики “на порожньому місці”.

Діти навіть говорять гучніше, ніж в інші дні, – можуть бути балакучішими чи, навпаки, дуже втомленими й мовчазними. У дітей вища чутливість до доторків, до болю, вони забувають ходити до туалету – це теж реакція на стрес, який ми зараз проживаємо.

Як допомогти дитині: 

• Прекрасно, якщо сьогодні є можливість погуляти. Важливо саме зараз поставити обмеження на комп’ютерні ігри та на мультфільми з активними діями (де висока динаміка, багато звуків) – це потрібно, щоб не допустити ще більшого перезбудження.
• Потрібно бути уважними до того, як дитина сидить, стоїть – можливо, варто її торкатися: масажувати стопи, давати можливість спертися на нас спиною, стрибати на сідничках (щоб більше відчути опору), стрибати, наче на батуті, звертаючи увагу на ноги.
• Дітям ми пропонуємо ігри, у яких можна відновити відчуття кордонів тіла (це і “Обійманці”, і щось на кшталт твістера – будь-які “тілесні” ігри).
• Відновити ритм – повернути “контроль над ритмізацією” (це гра “на барабанах” – навіть коли ми просто простукуємо ритм долонями по колінах).
• Ігри, в яких можна потягнутися (розтягнути м’язи).
• Ігри на відреагування агресії: домашні кеглі, лускання “пупирок”, розривання паперу (і складання зі шматочків колажів).
• Ігри, у яких можна створити безпечний простір, – це розмальовки, створення будинків, халабуд. Також можна разом готувати їжу.
• Якщо дитина захоче і зможе, було б добре запропонувати ліпку, конструктори (потрібно задіяти просторову орієнтацію). Для дорослих, до речі, підходять додатки з тетрисом, ігри з літерами – і навіть остання модна розвага зі створенням написів із русні.

3. Сьогодні складніше сфокусуватися. Усі, хто зміг працювати в робочий день під час обстрілу, – генії стресостійкості, але потрібно дати собі змогу відпочити. Гальмувати в такій ситуації – нормально: я, наприклад, сьогодні на соусі прочитала “сильний шлунок” замість “сливовий цілунок”. Рівень концентрації уваги – “рибка Дорі”. Відволікатися, не утримувати увагу, по кілька разів читати та переписувати те, що готували, забувати про плани та зустрічі, – нормально в нашій ситуації. Було б добре записати плани на завтра, прописати докладніше те, що важливо тримати в фокусі.

4. На підтримання стосунків, близькості потрібні сили. З одного боку, зараз нам ще більше потрібні приязні взаємини, з другого – навіть на спілкування в соцмережах сьогодні сил може не вистачити.

Якщо ви змогли дочитати стільки слів до кінця, похваліть себе за це.

Світлана Ройз, дитяча й сімейна психологиня

Титульне фото: spyrakot, Depositphotos