З думкою не про дітей. Чому деякі місцеві влади тільки зараз взялися за шкільну мережу

Майже щодня в моніторингу щодо реформи освіти є повідомлення про оптимізацію шкіл і баталії, які вона викликає в селах та громадах. От і вчора була стаття з дуже типовим розподіленням думок.

Позиція 1. Є місцева влада, яка усвідомила, що їхня шкільна мережа неефективна, на малі школи витрачається багато грошей. Водночас, вони дають погану освіту гіршу, ніж великі школи. Так було давно, але усвідомила місцева влада це лише після початку цього навчального року. Звісно, вона отримала значно більший опір вчителів і громад, ніж якби дійшла цього очевичного висновку, наприклад, навесні, давши можливість дітям підібрати інше місце навчання, а вчителям роботу.

Яка ж причина цього озаріння? Як стверджують місцеві влади, 1 січня 2020 року не буде виділятися освітня субвенція на класи, менші 10 учнів і при цьому посилаються на постанову Кабміну. Громада може сама їх фінансувати, але зазвичай не хоче. Вказана постанова була затверджена в грудні 2017, але навели різкість на це лише зараз, начебто за 4 місяці до часу Ч. Хоча, здавалося б, місцева влада мала понад 2 роки і зробити оптимізацію, і збудувати дороги, по яких підвозити дітей і, власне, провести комунікаційну і роз’яснювальну роботу. Насправді, з боку місцевої влади відбувається маніпуляція – про це докладніше буде нижче.

Чи виправдані посилання на постанову уряду про начебто припинення фінансування класів, де менше 10 учнів. Невиправдані. Згадана постанова №1088 від 27 грудня 2017 року  справді затверджує формулу розподілу освітньої субвенції. У ній справді розрахункова наповнюваність класів для районів і ОТГ 10 учнів.

Але це не означає, що на учнів у менших класах держава не виділятиме гроші. Виділятиме, але якщо учнів в класі менше 10 з цих коштів за формулою не вистачатиме на зарплату вчителя, іноді навіть на мінімальне навантаження на ставку. Але це рішення місцевої влади – самостійно дофінансовувати такі класи чи школи чи оптимізувати мережу. Однак, щоб не визнавати власну відповідальність за рішення, окремі місцеві влади вибирають кивати на уряд і Київ.

Позиція 2. Є вчителі, які категорично проти навіть часткового переведення дітей в інші школи (зазвичай йдеться про 9-11 класи, в яких лише по кілька дітей). Так прямо й кажуть: “Дітей не віддамо, це наші робочі місця, іншої роботи в селі нема, менше дітей менші наші зарплати”. Їх, звісно, можна зрозуміти, особливо в світлі того, що місцева влада взялася за оптимізацію вже після початку навчального року.

До цієї ж категорії 2 віднесемо батьків вони проти, бо хочуть, щоб діти були поруч, “бо так зручніше і так завжди було”.

Позиція 3. Власне, діти. Переважно учні старших класів. Яка ж у них позиція? А невідомо. Чи справді вони нікуди не хочуть? Чи добре їм, підліткам, для яких у цьому віці головне соціалізація, у класі з 2-3 дітей? Чи добре їм у школі, де один учитель читає 3-6 предметів? Де нема гуртків та секцій і поганий інтернет (або зовсім нема)? Чи так лякає їх доїзд у більшу школу, що справді означає раніше вставати і їхати часто по розбитій дорозі? Невідомо. Жодна стаття не дає думки дітей.

Щодня я читаю статті з регіональних газет і не бачу відповідей на запитання з пункту 3. Зараз я вирішила поділитися з вами цим, бо одна зі статей особливо вразила мене відвертістю позиції ігнорування інтересів дітей.

Отже, маємо малокомплектну школу: 61 учень, 16 педагогів і 15 людей техперсоналу (перші запитання виникають уже тут: один дорослий на двох учнів, утримання школи золоте). Безкоштовно підвозити до іншої школи пропонують учнів 9-11 класів. Школа, з якої переводять старші класи, 174-та з 259-ти за результатами ЗНО в області. Школи, в які пропонують перейти, входять у першу сотню. Ні, це не аргумент для вчителів і батьків. Дітей, нагадаю, ніхто не опитував.

Так чого ж мене так зачепив саме цей випадок використання дітей як ресурсу для зручності дорослих? Ось через цю цитату:

“Присутні в актовій залі обурювались також тим, що школа не може самостійно використовувати невикористану освітню субвенцію, що районні чиновники наполягають на облаштуванні внутрішнього шкільного туалету (мовляв, за 200 тисяч гривень, які виділяють для цього, можна “все село забудувати туалетами”)…”.

Ви зрозуміли? Батьків і вчителів обурює вимога влади зробити в школі внутрішній туалет. Вони б воліли витратити ці гроші на зарплати вчителям. А діти? Хай ходять взимку по вітру.

Моралі не буде.

Це Херсонська область. Але подібне зараз відбувається по всій Україні. Не тому, що всі усвідомили необхідність переводити дітей в кращі школи. Були час і можливість усе спланувати та підготуватися. Але все робиться в останній момент.

Тому ні. Мораль буде. Бідні діти.

Іванна Коберник, співзасновниця ГО “Смарт освіта”

Титульне фото: Pixabay

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber

Матеріали за темою

Обговорення