Бібліотека реформатора. Аманда Ріплі про те, чому одні країни “розумніші” за інші

Кожна з найуспішніших країн у сфері шкільної освіти, згідно з освітнім тестуванням PISA, – Польща, Фінляндія та Південна Корея – має свій підхід та власну освітню систему. Однак є між ними дещо спільне, що може бути універсальним секретом успішності.

Саме цей секрет шукала кореспондентка американського журналу “Time” Аманда Ріплі в книжці “Розумники: як виховати успішну особистість“.

ФІНЛЯНДІЯ

Щоб стати вчителем у Фінляндії, потрібно мати високі випускні бали, добре скласти вступний іспит, а власне навчання має високі стандарти.

У магістратурі майбутні викладачі стажуються в школах протягом року. Оскільки до педагогічних коледжів беруть найкращих, фіни не витрачають час на підтягування слабких і приділяють більше уваги практичній підготовці.

До школи вчителі приходять ретельно підготовленими, тож вони рідше розчаровуються та залишають професію і, відповідно, отримують більшу повагу від суспільства. Їхня підготовка також дозволяє їм займатись за складнішими програмами та мати більшу автономію. А зменшення обігових витрат дозволило платити вчителям достатньо велику зарплату.

Фінське суспільство довіряє своїм дітям: у школі вони мають великі перерви між уроками, і навіть найменшим учням дозволяють пересуватися містом самим. Батьки майже не втручаються в освітній процес – батьківських зборів немає, а проблеми, що можуть виникнути, вирішуються в індивідуальному порядку.

Довіра до дітей водночас породила вимогливість до них. У Фінляндії є суспільна згода щодо того, що освіта є важливою та має бути вимогливою, адже тільки так діти зможуть досягнути успіху в майбутньому.

Тому навіть учні-“торчки” серйозно ставляться до школи. Загалом такий підхід до виховання і навчання сприяє серйознішим програмам, тестам у школі та розмовам удома. Також у школах немає спортивних змагань, як у США: спортивні заклади існують окремо.

У Фінляндії немає сегрегації, коли діти з бідніших родин вчаться в бідніших школах. Навпаки, чим у біднішому районі розташована школа, тим більше фінансування вона отримує.

Окрім того, у фінів немає розділення на потоки слабших та сильніших учнів. Вони обирають академічний або професійно-технічний напрям у 16-річному віці, але, завдяки збільшенню фінансування, так звані ПТУ перестали бути непрестижними. До 16 років школярі, які відстають у навчанні, додатково займаються з вчителем, допоки не наздоженуть однокласників.

По закінченні школи всі випускники складають іспит, який визначає їхнє подальше навчання.

ПІВДЕННА КОРЕЯ

Корейці помішані на навчанні, оскільки випускний тест вирішує, чи потраплять вони в один з небагатьох престижних вишів.

Після уроків корейці лишаються в школі, щоб готуватись до тесту, а ввечері йдуть до приватних шкіл – хагвонів. Ці школи вирізняютья кращим відбором та контролем якості вчителів, і вважається, що без них корейці не мали би такого успіху на тестуванні PISA.

Позаяк, корейські суспільство та представники влади жаліються на цю освітню “сокодавку”, яка дуже стресує дітей. Декілька разів хагвони пробували ліквідувати – щоправда, безуспішно. Тому тепер ввели комендантську годину: після 22:00 спеціальні патрульні перевіряють, чи хагвони закрилися. Але це не змінило фанатичного ставлення до навчання та беззастережної віри у хагвони.

Наполегливості учнів весь час сприяють батьки. Вони виступають тренерами своїх дітей, постійно перевіряючи завдання.

Корейські діти фактично не мають часу на особисте життя. Спортивних змагань, як і у фінськіих школах, тут немає. А те, що всі навкруги так само схиблені на навчанні, не лишає шансу дитині вчиняти інакше.

Втім, коли корейці потрапляють у коледжі, їхній рівень навчання падає.

ПОЛЬЩА

Польща увійшла в ТОП країн за тестом PISA не так давно, і сталося це завдяки реформі, проведеній у 90-х роках.

Чотири кроки реформи:

Система освіти стала вимогливою

Спрощений навчальний план замінили на складніший, а чверть вчителів відправили на навчання.

Введення стандартизованих тестів

Їх почали проводити через регулярні проміжки часу. У молодших школах тести допомогли визначити, які з учнів потребують допомоги, а в старших – стали вирішальними для вступу в університети.

Підвищення сподівання від учнів

Замість того, щоб йти в професійно-технічні училища, 15-річні діти лишилися ще на рік у тому ж академічному середовищі. У ПТУ рівень успішності 15-річок падав – а в школах лишився на рівні з тими, хто обирав академічний напрям. Очікування виросли, і діти їх виправдовували.

Та виявилось, що таким чином лише відтермінували падіння рівня навчання – вступивши в ПТУ, ці ж самі вже 16-річні діти починали вчитися гірше.

Проте відтермінування розподілу учнів на потоки означало створення 4000 неповних шкіл – учні, які не пішли до ПТУ, мали десь навчатись. Як правило, директорами таких шкіл ставали амбітніші люди, тож ці навчальні заклади стали престижними і змушували рухатися інші.

Автономія

Якщо ти диктуєш реформу зверху, то маєш дати щось взамін. У цьому випадку за введення численних нових правил і підвищення вимог розрахувались істотним збільшенням свободи – вчителі змогли вільно обирати підручники з-поміж 100 варіантів або де проходити підвищення кваліфікації, директори ж почали самі наймати вчителів, а фінансуванням шкіл стали займатися місцеві органи влади.

Польську реформу освіти ще не закінчено, оскільки досі існують педагогічні коледжі різної якості.

Але їй вдалося домогтися вимогливості та показати, що освіта важлива.

СЕКРЕТ УСПІХУ

Що спільного в цих країн?

Суспільство в кожній з них дійшло згоди, що освіта забезпечує дітям квиток у життя – тому вона тут вимогливіша та цілеспрямованіша. Щоб закінчити школу, школярі кожної з цих країн складають серйозний тест, який впливає на їхнє подальше життя. Щоб скласти цей тест, треба сумлінно вчитись протягом багатьох років.

Батьки у цих країнах займаються освітою своїх дітей (навіть через обговорення книжок та серйозні розмови про політичні події), а не позакласними активностями.

У школах немає розділення на слабких та сильних, що унеможливлює геттоізацію слабших: адже в слабших групах від дітей сподіваються меншого, тому вони й показують гірші результати.

І головне: незважаючи на різні обсяги свободи, що отримують діти цих країн, – у кожній з них вірять у безмежні можливості своїх дітей.

Книжку можна купити на сайті видавництва K.Fund.

Фото: автор - imtmphoto, Depositphotos

Матеріали за темою

Обговорення