Erasmus+: як студенти та викладачі педвишів навчались за кордоном. Частина 2

Erasmus+ – це програма обмінів студентів, викладачів, науковців країн Європейського Союзу, Ісландії, Ліхтенштейну, Македонії, Норвегії та Туреччини і ще 150 країн-партнерів, зокрема й України.

За цією програмою можна навчатися, проходити стажування чи викладати в іншій країні-учасниці. Терміни навчання і стажування – від 3 місяців до 1 року. Програма діятиме до 2020 року. Проект реалізується ЄС в Україні.

Зокрема, у Програмі беруть участь 17 педагогічних університетів України. Завдяки Erasmus+, що відбувається за підтримки ЄС в Україні, комусь з них вдалось організувати власні курси, комусь – дізнатись про те, як функціонують бібліотеки за кордоном, а комусь – вивчити польську мову з нуля.

Журналістка “Нової української школи” поговорила зі студентами та викладачами педагогічних університетів. Публікуємо ще дві історії.

Перший текст читайте за цим посиланням.

Про те, як вивчити польську з нуля та пізнати іншу культуру

Тані Дробот – 25. Вона навчається на 2-му курсі магістратури за спеціальністю “Релігієзнавство” у Національному педагогічному університеті ім. М.П.Драгоманова.

Таня стажувалась у Варшаві за Програмою Erasmus+ з березня до червня 2018-го. Про стажування дівчина дізналась у своєму університеті. За її словами, виш сприяє тому, щоб студенти навчались додатково.

Фото надано Тетяною

Найцікавіше в освіті за кордоном, каже дівчина, – те, що більшість курсів викладають англійською, незалежно від того, знаєш ти її чи ні. Були курси й польською.

“Коли я приїхала до Польщі, то навіть не знала, як вітатись. Певний час відповідала англійською на польську, далі – мінімізувала цей процес. Але викладачі говорили досить простою мовою. За 2 тижні довелось добре розуміти її, а за 2 місяці – добре розмовляти. Так я і вивчила польську з нуля”, – говорить Таня.

Тепер дівчина вільно читає літературу польською. Це допомагає у навчанні – багато богословських текстів написані цією мовою.

До того ж, тема її магістерської роботи – порівняльний аналіз католицької та православної традицій. Тему, каже, обирала ще до стажування. А поїздка допомогла дослідити культуру зсередини. Наприклад, був випадок на Великодні свята.

“Оскільки в Україні 3 дні люди вітаються “Христос Воскрес”, то в Польщі я шукала відповідник. В інтернеті прочитала, що треба говорити “Pan Jezus z martwych wstał” і мені мають відповісти “Naprawdę wstał”. Але коли я підійшла до консьєржки в гуртожитку і привіталась так, то вона розгубилась і відповіла мені “Алілуя”. Виявилось, що такої традиції у Польщі не існує. Так може сказати тільки священик у церкві”, – розповідає Таня.

Дівчина каже, що такі ситуації загартовують і допомагають краще розуміти людей. Також говорить про ставлення викладачів до студентів. Мовляв, у Польщі це нагадує радше дружнє спілкування.

“До прикладу, там не було гнітючої атмосфери на іспитах, як це буває в Україні. У Польщі я жодного разу не хвилювалась за екзамен, бо там стресові ситуації зводяться до мінімуму. На самому іспиті – легка атмосфера, і він виглядає як дружній обмін знаннями”, – розповідає Таня.

Загалом, дівчина каже, що в Польщі прийнято, коли студенти навчають інших студентів. Щодня задають готувати презентації.

“Не пригадаю такого дня, щоб я не готувала якусь презентацію. Дуже класно, коли ти сам читаєш, сам пишеш і сам розповідаєш. Це неймовірно допомагає запам’ятовувати. Я б і надалі вчилась за такою схемою”, – говорить Таня.

Розвиток цифрової компетентності

Валентині Крикун – 24. Вона навчалась у Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті на філологічному факультеті. Нині дівчина працює тут у міжнародному відділі, викладає англійську і методику викладання цієї мови в початковій школі.

Вперше Валя брала участь в Erasmus+ у 2016-му році. Тоді їздила до Туреччини. Тепер – учасниця напряму “Розбудова потенціалу вищої освіти” від Erasmus+ як викладачка.

Фото надано Валентиною

Участь у цій Програмі беруть 6 українських ВНЗ. У результаті, кожен із університетів має розробити три курси. Два з них українською і один – англійською. Вони спрямовані на розвиток цифрової компетентності майбутніх вчителів. Усе це, каже, щоб передавати досвід учням – і таким чином оновити систему освіти в Україні.

“Ми будемо розповідати студентам про онлайн-платформи, програми та підходи, що використовуються в Європі. Наприклад, є ресурси, куди можна завантажувати відео, зображення, тести, підручники, лекції, створювати онлайн-клас. Водночас, вчитель бачить, хто відвідує цей клас і хто що робить”, – говорить Валя.

Про інноваційні класи

За програмою Erasmus+ викладачі вишу вже відвідали університет Деусто в Іспанії. Там їм показували науково-технічні лабораторії, які спеціалізуються на робототехніці. Відтак, у кожному з українських університетів, які беруть участь саме в цьому проекті, має бути створений інноваційний клас. Нині Переяслав-Хмельницький виш займається ремонтом та чекає на закупівлю обладнання та програмного забезпечення.

Такі класи зазвичай поділяються на зони. Серед них  – зона “Fab Lab”, де студенти зможуть навчитись працювати з робототехнікою, а головне – як працювати з дітьми, використовуючи таку техніку; зона проектів, де студенти зможуть зібратись та обговорити власні ідеї; зона презентацій, де студенти зможуть презентувати свої напрацювання.

Також буде лінгафонна зона, де можна буде вивчати мовні дисципліни за допомогою обладнання для вивчення фонетики та граматики. Програмне забезпечення в цій зоні буде не тільки для вивчення іноземної мови, а і для географії, математики та інших дисциплін.

“За кордоном нам показували, як це можна організувати та як це працює. Ми тільки починаємо рухатись у цьому напрямі, тому їхній досвід став у пригоді. У цьому проекті в нас 3 партнерські закордонні вузи – Іспанія, Кіпр та Польща. Тому ідея створення інноваційних класів – збірна. У всіх цих країнах є такі кімнати”, – розповідає Валя.

Студенти Переяслав-Хмельницького університету їздили також до Чехії (у межах академічної мобільності проекту Erasmus+). Перед тим, як студенти їдуть за кордон, з університетом-партнером підписується угода, а після – відбувається зарахування кредитів.

“У студентів є неабияка можливість подивитись, як працює освіта за кордоном, та зрозуміти, як можна запровадити це тут. А також – відчути іншу культуру. Поки я не поїхала до Стамбула, то думала, що там можна побачити хіба жінок у хіджабах. Виявилось, Туреччина – досить сучасна країна”, – говорить Валя.

Фото надано Валентиною

Валентина каже, що в університеті студенти можуть порадитись із працівниками міжнародного відділу, як збирати документи та формувати заявку. Окрім цього, можна отримати консультації з приводу інших міжнародних програм. Треба тільки бажання студента.

“Я помітила, що у студентів, які повертаються із-за кордону, більше мотивації вчитись далі. Бо вони дивляться, як вчаться у Європі. І, мабуть, хочуть досягти цього рівня тут”.

Марія Марковська, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – AllaSerebrina, Depositphotos

Матеріали за темою

Обговорення