Навіщо українській школі інтегрований курс з природничих наук

З наступного навчального року українські школи перейдуть на профілізацію в старших класах. Учні обиратимуть предмети для поглибленого вивчення, а інші – втиснуть у меншу кількість годин або інтегрований курс.

Інтегрований курс – це об”єднання декількох предметів в один. Замість того, щоб мати по одній годині різних предметів (що є дуже мало), вони матимуть, наприклад, три, присвячених інтегрованому курсу.

Для учнів, які оберуть природничий профіль, інтегруватись будуть література та історія, а для учнів гуманітарного спрямування – фізика, хімія, біологія та географія.

Вже закінчились громадські обговорення проектів інтегрованих курсів на сайті МОН та на відкритій платформі EdEra, а в 2018-2019 навчальному році розпочнеться їхнє пілотування.

Як написала викладачка школи “Афіни” та одна з розробниць курсу “Природничі науки” Інна Дьоміна на своїй сторінці у FB, – інтегрований курс потрібен, щоб показати учням цілісність світу та невід”ємний зв’язок галузей науки.

Ми поговорили з нею, чому з’явилося аж чотири проекти курсу з природничих наук, що передбачає інтеграція та про її досвід у цьому.

МЕНІ СПАЛА ДУМКА, ЩО Я МОЖУ ПОКАЗАТИ, ЯК ПІЗНАЄ НАВКОЛИШНІЙ СВІТ НАУКОВЕЦЬ

– Як і коли ви прийшли до ідеї інтегрування предметів?

– У 2011 році, коли я була на 5 курсі університету Шевченка, я потрапила в команду Євгена Мірошниченка, який робить відомий зараз табір “Майстерня успіху”. У мене наукова освіта – біохімія, і в тій команді розробляла тренінги та експрес-курси для дітей.

Я подумала: якщо можна давати софт-скіли для дітей у незвичному форматі, чому їх не можна так само навчати? Чому діти обов’язково мають сидіти за партами?

Так я почала розробляти напрям “Навчальна пригода”. Навчання було науковою уявною подорожжю. Дитина, мандруючи по темах, записувала свої відкриття в щоденник мандрівника.

Після цього я потрапила до школи “Афіни”. Оскільки це приватна школа, вони експериментують постійно. А мені цікаво було вивчати не щось одне, а об”єднувати його. У дитинстві в енциклопедії я відкривала тему “Жуки”, і там був автомобіль жук, жук в історії Єгипту, жук з точки зору біології. Мені було цікаво, що до одного слова можна стільки прив’язати! Певно, ця книжка дуже вплинула на мене.

В “Афінах” були проекти, під час яких ми розбирали теми та щось виготовляли. Мені поставили завдання змінити це.

Спочатку були спроби: на географії “поїдемо” на якийсь острів і будемо вивчати все, що там є. Та потім мені спала думка, що я можу показати, як пізнає навколишній світ науковець – і перетворити цю пригоду з проекту, де ти щось дізнаєшся, на роботу з науковим методом пізнання та формуванням наукового мислення.

Я взяла держстандарт 5-6 класів, подивилася, який мінімум повинні мати діти, – і нашарувала на нього енциклопедичні знання і навички. Треба було закласти фундаментальні речі: клітина, живе-неживе, царства. Але кожен рік я адаптую курс, адже у світі з’являється багато нового.

Складність була в тому, що в команду мені дали чотирьох філологів. Є люди, які працюють з дітьми, і ти, природничник, спробуй з цим щось зробити. Мені доводилося прописувати програму до деталей: скільки хвилин ви говорите в колі, скільки ви дивитесь відео, скільки часу в дитини на рецензію, скільки – на виступ.

Це не просто календарний план, а ґрунтовна праця над кожним заняттям.

– Що саме вчать діти на вашому курсі?

– Предмет називається “Інтегрований курс Science”. Але він не має нічого спільного із закордонними “саянсами”, бо в нас до природознавства приєднані історія і географія. Історія не про якусь епоху, а про науку певного періоду – як вона вплинула на життя людей.

У цей курс ми також заклали багато навичок. Наприклад, як навчитися вчитися.

Діти в 5 класі не вміють писати опорні конспекти: використовувати замальовки, опорні схеми. Такого їх не навчають у молодшій школі, і це природно. А 5-6 класи – це можливість навчитись виділяти основне та задіювати цю інформацію. Щоб це не було нав’язливо, у нас з’явилися завдання на кшталт “напишіть рецензію на фільм” або “намалюйте комікс-гід про Александрію”.

Також цей курс сприяє тому, що в дитини зникає страх, що в 7 класі в неї будуть біологія, хімія, фізика, де все складно і багато термінів. Діти вже чують їх, але не занурюються. Коли вони приходять у старші класи, спокійно ставляться до термінів – просто глибше їх вивчають.

У курсу Science є і мотиваційна функція до вивчення нового та отримання інтелектуального задоволення. Тут дитина може проявити свою індивідуальність, тому що вона створює продукт, не схожий на продукт сусіда по парті. Сюди ж відноситься те, що ми не обмежуємо дитину у вивченні. Є мінімум, а далі – вибір дитини.

У нас були учні, які цікавляться хімією, і вони в 6 класі брали підручник 8-го й читали про реакції, бо їм це цікаво.

Інна Дьоміна розробниця інтегрованого курсу природничі науки

Фото надане Інною Дьоміною

У НАС НЕМАЄ СПЕЦІАЛІСТІВ, ЯКІ МОЖУТЬ РЕЦЕНЗУВАТИ ІНТЕГРОВАНУ ПРОГРАМУ

– Як відбувається навчання?

– Ми об”єднуємо 5-ті та 6-ті класи. У 5 класі діти мають бути виконавцями, а в 6-му – вони беруть на себе відповідальність та шефство над молодшою групою.

Завдання вчителя – бути мультипрофільним тьютором. Це науковий тьютерінг, коли старша людина не просто повідомляє щось нове, а є менеджером і, знаючи здібності кожної дитини, допомагає обирати траєкторію.

– Чи не вчать діти одне й те саме два роки через об”єднання класів?

– Курс поділений на 6 розділів. Ми навчаємося по триместрах, тому на кожен з них є окремий блок. Перші три: “Світ під мікроскопом”, “Анатомія та фізіологія планети Земля” та “Слідами великих мандрівників”. Наступні три триместри – “Фізика життя” (цей розділ має 2 частини) і “Еволюція”.

Деякі діти вивчають перші три блоки в 5 класі, а наступні три – у 6-му. Інші – навпаки. Прив’язки, хто коли має вивчати певний блок, немає. Кожен блок самодостатній, є тільки зв’язок між двома блоками фізики життя, але вони все одно в одному році.

– Як побудована робота в класі?

– Я як куратор цього курсу маю команду дорослих. Вони різних спеціальностей – є філологи, фізики. Як правило, є один-два природничника.

Діти розділені на групи, у кожній – приблизно 10 учнів, які навчаються в різних аудиторіях. У цьому році 104 дитини одночасно навчалися на курсі Science.

Я розробляла завдання, мені потрібно було кожному дорослому пояснити, яка його роль, підібрати матеріали, тому що я не могла одночасно бути ще в 9-ти групах.

У нас є журнал, за яким ми навчаємось. Я його називаю маршрутизатором, він видається і дітям, і вчителям. Методичного посібника для вчителів поки немає, він виглядає як інструкція на електронну пошту вчителям.

Коли я прийшла в “Афіни”, не було ні курсів, ні методичних матеріалів. Щоб бути на одній хвилі з викладачами та дітьми, потрібні були посібники.

– Він виглядає, як енциклопедія!

– Так, я хотіла зробити щось схоже до того, що мала в дитинстві. Я навчилась працювати в InDesign, верстала журнал, писала тексти, шукала інформацію, картинки. Більшість з інтернету – бо це не для комерційного використання.

Журнал складається з двох частин. Перша – базова інформація. Але це не значить, що ми обмежуємося нею, по ходу можуть виникати якісь завдання, виходячи з інтересів дітей.

У другій частині буквально до кожного абзацу є завдання. Діти можуть писати тут, але в нас ще є щоденник мандрівника. Це зошит формату А4, де вони малюють, роблять нотатки, клеять. Також є портфоліо, в яке вони складають свої поробки.

Інтегрований курс Science_школа Афіни

Фото надане Інною Дьоміною

– Ваша програма отримала гриф МОН?

– Вона розроблялася в рамках експерименту, який починався в 2012 році. Він мав статус регіонального, а зараз – всеукраїнського, хоч і проводиться тільки в “Афінах”.

Експеримент досі продовжується, хоча спроби затвердження в Інституті імені Грінченка були. Я оформила програму, але там сказали, що немає спеціалістів, які можуть її рецензувати. Це було майже три роки тому.

Після того я зупинила пошуки, як і де її легалізувати.

МАЄ БУТИ ВИБУДОВАНА КОНЦЕПЦІЯ – ДЛЯ ЧОГО МИ РОБИМО ІНТЕГРОВАНИЙ КУРС?

– Science – це програма для молодших учнів. А чи потрібне інтегроване навчання протягом всього періоду навчання?

– Крім того, що я працюю в “Афінах”, у нас з моїми однодумцями є експериментальний майданчик Science Gen. Ми вирішили інтеграцію проводити там, тому що школи обмежені держстандартом, а це суботні заняття. Там і спробували інтеграцію з 5 до 9 класу.
Насправді інтеграцію треба проводити ще раніше. Якщо говорити про досвід закордонних шкіл, то там усі інтеграції проходять до high school. А в старшій школі відбувається академічна підготовка за конкретними напрями. Там відбувається розподіл на предмети – а в нас воно трохи невдало, на мій погляд.

З наступного року програма 10-11 класів буде вичитуватись за рік. Вона звужується та спрощується. Це робиться для того, щоб у 10-11 класі зробити профільну школу, [для цього потрібно вичитати всю програму до 9 класу].

Особливо буде проблема з 9 класом, тому що дуже важко дати дитині генетику. Вона фізіологічно та психологічно ще не дозріла до цього. Біологія 9 класу раніше закінчувалась анатомією людини, і це було логічно, бо це було по силі самій дитині.

Але ми нічого з цим зробити не можемо, тому що це закладено держстандартом 2011 року.

Максимум, що ми можемо, – попрацювати над інтегрованим курсом, щоб якось згладити ситуацію.

– Ви зі своїми колегами розробили інтегрований курс з природничих наук для гуманітаріїв. Але є ще три проекти такого курсу. Чому так сталося?

– Робоча група, в якій зареєструвались 21 людина, розбилася на мінігрупи. Через те виникло аж 4 варіанти.

Так склалося, що більшість тих, хто брав участь у розробці інтегрованих курсів, давно не бачили дітей. А я і мої колеги тривалий час працюємо з дітьми, ще й в альтернативній освіті.

– Чим саме відрізняється ваш курс?

– Багато хто [з робочої групи] боїться інтеграції, і програми зберігають модульність.

Інтеграція – у чому?.. Курс буде називатись “Природничі науки” – а блоки все одно читатимуть окремо фізик, окремо хімік, окремо біолог, географ? Це не інтеграція.

Ще багато хто вирішив, що треба зробити вінегрет з предметів. Їм не зрозуміло, що має бути вибудована концепція – для чого ми це робимо? Ми це не робимо для того, щоб змішати всю інформацію докупи. Ми робимо це з якоюсь метою.

– То з якою метою програму робили ви?

– Після 9 класу дитина обирає гуманітарний профіль з різних причин. Можливо, не тому, що їй не подобаються фізика чи біологія, а через те, що вона не хоче багато математики. Інша причина: до 9 класу дитині ніхто не показав інтеграцію предметів.

Якщо буде класна програма, яка буде опиратися на сучасність, досвід українських вчених, показувати, як наука змінює світ, як виникають стартапи – то природничими науками можна зацікавити гуманітарія в 10 класі. Тоді йому вистачить 11 класу, щоб підготуватись до ЗНО і вступати на природничий напрям.

Якраз наш природничий курс, мабуть, відрізняється від інших варіантів тим, що ми орієнтуємось на проблеми сучасної дитини й трошки нехтуємо можливостями сучасного українського вчителя.

Ми робили програму також з метою розвивати наукові грамотність та мислення.

Це не означає, що ти маєш знати повністю, як синтезується білок. Ця грамотність полягає в тому, що ти маєш розбиратися в ключових термінах і могти зв’язати їх в один логічний ланцюжок. Також це вміння відрізняти науку від псевдонауки, користуватися сайтами, які дають наукову інформацію.

Є багато сайтів світового рівня – той самий PubMed, якщо ми говоримо про хімію і біологію. Там є найсучасніші наукові публікації.

Окрім того, питання, яке турбує всіх науковців, – плагіат. Як вміти інтерпретувати результати своїми словами. Як, прочитавши декілька наукових статей, написати своє рев’ю.

Також ми закладали в програму можливість систематизувати знання, отримані до 10 класу.

На зоології учні вивчали, що в різних тварин очі сприймають певний спектр хвиль. А в нашому інтегрованому курсі дитина має практичну роботу: уявіть, що в кімнаті є предмети різних кольорів, які з тварин побачать їх? Чому це так? В якої тварини це викличе агресію? Це – конкретне застосування знань. Раніше не було цієї змоги, бо воно [зір у різних тварин] не було зведене в одну тему.

Ми вирішили всю програму будувати на кейсах, проектах, есе, рефлексіях тощо. Це багато кого лякає, тому що люди не звикли так працювати.

Дитина має бути дослідником, а вчитель – науковим керівником цього дослідження.

А не “вчитель приходить і видає інформацію” – він вже не єдине джерело інформації! Він не може конкурувати з гуглом.

Фото: автор – londondeposit, Depositphotos

ІНТЕГРОВАНИЙ КУРС – ЦЕ СПОСІБ ВИВЧИТИ ЩОСЬ НОВЕ АБО ПОБАЧИТИ ЙОГО ПО-ІНШОМУ

– Які відгуки про ваш курс ви чули від науковців?

– Я вже залучила їх до обговорення.

Спочатку науковці сприймали це із супротивом – бо ж “вбивають наукову освіту в 10-11 класах”. Але це відбувалося через брак інформації. Для того, щоб люди розуміли, з ними треба розмовляти.

Після того, як я пояснила науковцям, для чого це потрібно, і що ми, навпаки, можемо популяризувати науку, вони долучилися. Зараз ми між собою обговорюємо саме нашу програму, тому що вона більш наближена до науковців.

Але є інша проблема.

У МОН приходить багато листів від псевдоекспертів, які неправильно трактують. Вони не знають, що таке генна терапія – але пишуть, що “термін виглядає сумнівно”. Насправді більше хочеться залучати професіоналів.

Усі зараз бояться, що якщо будуть інтегровані курси, то діти втратять. Проте, якщо грамотно вибудувати програму, вони, навпаки, ще більше отримають.

Досвід інтеграції історії і літератури поширений – а досвід інтеграції природничих наук новий. Тому є такий резонанс.

– Школи матимуть можливість обирати або інтегрований курс, або окремі уроки з хімії, фізики тощо. Яка перевага інтегрованого курсу над другим варіантом?

– Виходить трохи дивно через те, що якщо в 9 класі ми даємо програму 10-11-х, то що робити в старших класах, якщо ти не обираєш інтегрований курс? Ти маєш повторювати вивчене, і для мене це виглядає безглуздо.

Якщо я вибрала для себе історичний факультет і не збираюся складати ЗНО з біології – то для чого мені взагалі повторювати те, що я вчила до 9 класу? Виходить, що я витрачаю свій час замість того, щоб більше вчити історію.

Тому мені здається, що інтегрований курс – це спосіб вивчити щось нове або повторити те, що я вчив раніше і побачити його по-іншому.

При цьому не всі школи мають обирати інтегрований курс. Вибирають ті, хто мають ресурс.

Але ми не закладали туди супер-технології. Там основне – щоб були інтернет і грамотний організатор навчального процесу.

– Тобто в школі не обов’язково має бути сучасне технічне оснащення?

– Ми розуміли, що будемо розробляти курс для всієї України. Кожен регіон, кожне містечко забезпечені по-різному, тому намагалися використовувати якнайпростіші матеріали. У нас там є лабораторні з використанням картону, ножиць, олівців.

Зараз багато шкіл намагаються закупити найкраще оснащення, але воно більше показове – ти побачиш, але все одно не зрозумієш, як все працює. А якщо ти зліпиш око з пластиліну, то зрозумієш більше, ніж просто подивишся на якийсь механізм. Насправді ця наука є на пальцях.

Для того, щоб зрозуміти, необов’язково мати суперлабораторію. Залежить від того, наскільки організована робота.

– Тобто ви вже розробляли оці прості методики й будете ділитись ними з вчителями?

– Звичайно. Ми багато чого робили на Science Gen. Там немає супер-приладів.

Я легені з дітьми будувала з пластикової пляшки й повітряних кульок. Цей дослід дуже поширений, його використовують по всьому світу. Він примітивний і показовий.

Але дитина більше розуміє, коли сама це зробить, а ми обговоримо та змоделюємо ситуації.

ОСНОВНЕ, ЩО ЗАРАЗ ПОТРІБНО, – ВЧИТЕЛІ, ЯКІ НЕ ПОБОЯТЬСЯ ЗА ЦЕ ВЗЯТИСЯ

– Яка подальша процедура на шляху до затвердження програми?

– Зараз відбувається громадське обговорення (на момент розмови воно ще тривало – ред.). У найближчий час на одній з Колегій МОН мають ухвалити проекти. Це не буде один проект, тому ми зараз не змагаємось. Виходячи з думок громадськості, внесемо корективи.

Далі експертна комісія буде перевіряти ці програми.

Є ідея, що школа зможе вибрати, який з інтегрованих курсів буде викладати. Але це ще не затверджено.

З вересня 2018 року буде апробація. А після цього програму або затвердять, або ні.

– Чи будуть у шкіл якісь навчальні матеріали для апробації?

– Зараз багато хто говорить, що немає підручників і посібників. Але нелогічно писати підручник, поки курс не апробують у школі.

Поки ти не почнеш за цією програмою працювати, немає сенсу писати підручники. Писати кейси – так, розробки уроків – так, але писати підручник зараз – це марна трата часу та грошей.

– Інтегрований курс має викладати один вчитель чи декілька?

– Це залежить від можливостей школи та кількості учнів.

Якщо треба викладати один курс у кількох класах, то одному вчителю буде складно. Але це не значить, що, наприклад, біолог має викладати тільки біологічну частину. Згідно з нашим курсом, буде одна людина, яка викладає одразу фізику, хімію і біологію та підхоплює астрономію, географію.

Можуть бути декілька людей у різних групах. А може бути так, що один великий блок викладає один вчитель, інший – другий вчитель.

Але там немає поділу на предмети.

– Чи спілкувалися ви з вчителями та директорами? Чи бачите їхню зацікавленість?

– Ми спілкувалися з декількома інноваційними директорами гуманітарних шкіл, і вони дуже зацікавлені почати апробацію. Але поки це лише на рівні розмов, методично ми це ще не проробляли.

Основне, що зараз потрібно, – вчителі, які не побояться за це взятися. І важливо, щоб не було нав’язування, інакше задумка, яка закладалася, буде знівельована.

Тому ми наразі спілкуємось з вчителями, які хочуть експериментувати, розвиватися та використовувати новітні методики. Якщо вчитель хоче – ми йому будемо допомагати, підтримувати методично, щоб цей курс запрацював.

Все-таки робота проводилась протягом років – і хочеться, щоб вона мала продовження і принесла користь ще комусь, крім нашого приватного викладання.

– Чого не вистачає українським вчителям для того, щоб вже завтра почати працювати з інтегрований курсом, і як це виправити?

– Вчитель, якщо він високоерудований – чи це буде фізик, чи хімік, чи біолог – для нього не буде складно ще раз переглянути інформацію та вивчити щось нове. Особливо на рівні гуманітарного класу, тому що це не супер-глибокі наукові знання.

Мають бути семінари, на яких можна обговорювати педагогічні технології. Ми як методисти, розробники можемо передавати свій досвід. Я, наприклад, можу розповідати, що ми використовуємо на уроках.

Мені здається, що це працюватиме тільки так.

Якщо є методичка без обговорення, людина інтерпретує все по-своєму.

І, звісно,головне – бажання вчителя. Якщо він хоче, то може багато чого.

Титульне фото: автор – coendef, Depositphotos

Матеріали за темою

Обговорення

  • Nina Bilets

    Є такі високоерудовані вчителі- вчителі технологій. Кожен вивчав і вищу математику, і фізику, і хімію чи матеріалознавство і основи природничих наук в агротехнологіях…У такого вчителя у майстерні, в теплиці, на знавчальеній ділянці чи в лабораторії можна проводити комплесні уроки, з реально практичним застосуванням інтеграції.